Постанова

від 07.04.2021 по справі 171/1715/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3670/21 Справа № 171/1715/20 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 171/1715/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони

позивач : ОСОБА_1 ,

відповідач: Апостолівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кіщак Анна Андріївна, на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року , яке ухвалено суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 грудня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кіщак А.А., звернувся до суду зі позовом до Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа Приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Юлія Володимирівна, про звільнення спадкового майна з під арешту.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17 грудня 2012 року ОСОБА_2 було складено заповіт, який посвідчений секретарем Нивотрудівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Колядою Л.О., за яким ОСОБА_2 заповів ОСОБА_1 земельну ділянку у розмірі 7,73 га згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0212151 або земельну ділянку, яка буде виділена в натурі згідно вказаного сертифікату, що перебуває у колективній власності КСП Володимирівське . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

01.09.2020 року ОСОБА_1 , через свого представника, звернувся до приватного нотаріуса з заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029. Проте, 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що приватним нотаріусом виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження № 13035366, тип обтяження - арешт нерухомого майна, яке було зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією ДП Інформаційний центр на підставі постанови про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця ВДВС Апостолівського районного управління юстиції, об`єкт обтяження - все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Згідно відповіді Апостолівського районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10 вересня 2020 року на заяву позивача про зняття арешту з майна ОСОБА_2 органом ДВС представнику позивача надано відповідь, де зазначено, що зняти арешт та заборону на відчуження нерухомого майна боржника ОСОБА_2 немає можливості згідно чинного законодавства та роз`яснено право на звернення за захистом права до суду.

Позивач вважає, що існують передбачені законом підстави для зняття арешту з майна за рішенням суду. Зазначає, що наявність арешту істотно обмежує та порушує його права, як власника (спадкоємця) нерухомого майна щодо можливості його оформлення, користування та розпорядження, зокрема, він позбавлений можливості оформити спадкові права.

Позивач просив зняти обтяження за реєстраційним номером 13035366, тип обтяження - арешт нерухомого майна, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_2 , зареєстроване 25.09.2012 року Дніпропетровською філією ДП Інформаційний центр на підставі постанови про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця ВДВС Апостолівського районного управління юстиції, об`єкт обтяження - все нерухоме майно ОСОБА_2 .

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В., про звільнення спадкового майна з під арешту відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кіщак А.А., ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи .

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що позивач заявив позовні вимоги не як боржник за виконавчим провадження, а як спадкоємець за заповітом на спадкове майно, на яке накладено арешт, який перешкоджає йому, я спадкоємцеві, вільно володіти та розпоряджатись спадковим майном, тому з метою усунення перешкод у володінні і розпорядженні майном ним і було подано відповідний позов.

Суд дійшов передчасного висновку, що позивачем пред`явлено позов з підстав порушення його прав, як боржника у виконавчому провадженні.

Зазначає, що наявність арешту на нерухоме майно створює перешкоди спадкоємцю померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 у реалізації спадкових прав, при цьому, на теперішній час відсутнє виконавче провадження, в межах якого цей арешт було накладено.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кіщак А.А., яка наполягала на доводах апеляційної скарги та просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи , що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 січня 2020 року, виданого Апостолівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №11 (а.с.9).

Відповідно заповіту від 17.12.2012 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заповів належну йому земельну ділянку в розмірі 7,73 га, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ДП №0212151 або земельну ділянку, яка буде виділена в натурі згідно вказаного сертифікату, яка перебуває у колективній власності КСП Володимирівське , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8).

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 7,9903 га, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029, яка розташована на території Володимирівської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 03.04.2013 року (а.с.10).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 28.08.2020 року № 225521413, земельна ділянка, площею 7,9903, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.11-13).

Постановою приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. від 01.09.2020 року ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,9903 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1220382200:01:002:0029 у зв`язку з тим, що вищезазначена нотаріальна дія суперечить законодавству України, оскільки приватним нотаріусом виявлено в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження № 13035366, тип обтяження - арешт нерухомого майна, яке було зареєстровано 25.09.2012 року Дніпропетровською філією ДП Інформаційний центр на підставі постанови про арешт майна боржника 34433459 від 21.09.2012 року головного державного виконавця ВДВС Апостолівського районного управління юстиції, об`єкт обтяження - все нерухоме майно ОСОБА_2 (а.с.14).

Згідно листа Апостолівського районного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального відділення Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 10.09.2020 року № 31848/17.29-27 встановлено, що на виконанні в органі ДВС перебувало виконавче провадження № 34433459 щодо примусового виконання виконавчого листа № 402/777/12 від 31.07.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ Приватбанк заборгованості в розмірі 52035,26 грн. Виконавче провадження № 34433459 завершено 26.03.2013 року за п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження . Повторно на виконання до органу ДВС виконавчий документ не надходив. У зв`язку з викладеним зняти арешт та заборону на відчуження з майна відділ не має можливості (а.с.15).

Відповідно до листа від 19.11.2020 року № 31848/17.29-27 зазначено, що підстав для зняття виконавцем арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , обтяження № 13035366, накладене в межах ВП 34433459 від 21.09.2012 року немає, оскільки не здійснено надходження на рахунок органу ДВС суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника (а.с.77).

12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 (а.с.38).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27.08.2020 року № 221771537 земельна ділянка площею 0,5426, кадастровий номер 6824286900:01:005:0125 належить ОСОБА_2 . Згідно інформації про державну реєстрацію заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції від 21.09.2012 року № 34433459 на все нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт, зареєстровано 25.09.2012 року за № 13035366 (а.с.61-62).

01.09.2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. з заявою в якій просила у разі неможливості видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, надати постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з необхідністю зняття арешту та вилучення відповідного запису про обтяження у встановленому законом порядку. 01.09.2020 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.63,71).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що арештоване майно є власністю померлого боржника ОСОБА_2 , а стягувачем по виконавчому провадженню є ПАТ КБ Приватбанк , в інтересах якого накладено арешт на майно боржника постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції від 21.09.2012 року. Проте, позивач звернувся з позовом про зняття арешту з майна до Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який є неналежними відповідачем в даному спорі. Крім того, судом арештоване майно є власністю померлого боржника ОСОБА_2 , позивач на даний час не є власником майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, та не обмежений доводами і вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1).

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону (ч. 2).

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3).

Частиною 4 цієї статті 59 визначені підстави, за наявності яких виконавець знімає арешт з усього майна або його частини, якими є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону України Про виконавче провадження ).

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови Про судову практику в справах про зняття арешту з майна № 5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У пункті 5 даної постанови роз`яснено, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону про виконавче провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду, про що вказував і у апеляційній скарзі, позивач зазначив, що його вимоги ґрунтуються на захисті права власності, що накладений арешт на спадкове майно, йому, як спадкоємцю за заповітом, перешкоджає вільно володіти та розпоряджатись спадковим майном, тому з метою усунення перешкод у володінні і розпорядженні майном ним і було подано відповідний позов. Крім того, підставою для накладення арешту на спадкове майно, стала постанова головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції від 21.09.2012 року, як захист забезпечення реального виконання рішення, при цьому на теперішній час відсутнє виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт.

Проте, згідно листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) управління Міністерства Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби від 19.11.2020 року № 31848/17.29-27 зазначено, що підстав для зняття виконавцем арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , обтяження № 13035366, накладене в межах ВП 34433459 від 21.09.2012 року немає, оскільки не здійснено надходження на рахунок органу ДВС суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Відповідно до статті 39 Закону України Про виконавче провадження (в чинній редакції) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 9 частини 1).

Відповідно до статті 40 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції) у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження (частина 1).

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частина 2).

Відповідно до статті 49 Закону України Про виконавче провадження , в чинній редакції на момент проведення державним виконавцем виконавчих дій, виконавче провадження підлягало закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (пункт 8 частини 1). У випадках, передбачених пунктами 1 6, 8, 9, 11 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частина 2). Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (частина 3).

За правилами статі 50 Закону України Про виконавче провадження , в редакції станом на момент проведення державним виконавцем виконавчих дій, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 1). У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2). За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред`явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно (ч. 3).

Таким чином, позивач, вважаючи, що порушено його право, згідно наведених норм матеріального права, звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) управління Міністерства Апостолівського районного відділу державної виконавчої служби з відповідною заявою про зняття арешту з майна ОСОБА_2 на яку отримав відповідь про те, що зняти арешт та заборону на відчуження з майна відділ не має можливості.

Також, як вбачається з матеріалів справи позивач не є стороною виконавчого провадження, отже, він як особа, що є власником (володільцем) майна чи особою, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 59 Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в такій справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та інша фінансова установа, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам, встановлених судом на підставі наданих сторонами доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи та ґрунтується на законі.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кіщак Анна Андріївна, - залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.

Головуючий:

Судді: