Рішення

від 30.03.2021 по справі 136/1973/17

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/1973/17

провадження № 2/136/140/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), яка є правонаступником свого батька ОСОБА_2 , через свого представника, звернулася до суду з вищевказаним позовом проти Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"</a> (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, з наступними вимогами:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на землю серії ВН №052924 від 28.05.2002, шляхом повернення позивачу даної земельної ділянки;

- скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 05.01.2005, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крнцерн "Сімекс-Агро" та ОСОБА_2 , яка була зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору, а також витрати на проведення судової експертизи.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

Батько позивача ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області, яка йому належала згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН №052924 від 28.05.2002. Між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки за №5к/194 від 05.01.2005, строком на 10 років, без чіткого визначення дати припинення такого договору, і який був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №040782600291. Вважаючи, що даний договір має закінчуватися 27.05.2017, після припинення проведення сільськогосподарських робіт, 27.11.2017 ОСОБА_2 подав заяву до ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з приводу небажання в подальшому продовжувати дію договору оренди землі та просив повернути належну йому земельну ділянку. Однак ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" було повідомлено про укладення з ОСОБА_2 , нібито підписаної ним додаткової угоди, без зазначення дати її укладення, до згаданого договору, згідно якої сторони домовилися, що строк оренди земельної ділянки продовжено до 20 років, і яку було зареєстровано 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111. Однак, ОСОБА_2 заперечувалося підписання ним такої додаткової угоди, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, що свідчить про нелегітимність даного правочину. Так, 12.12.2017 ОСОБА_2 , через свого представника, було подано до суду позовну заяву проти ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", у якій він просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, обґрунтовуючи її вищезазначеними обставинами. Після відкриття провадження у справі, в процесі судового розгляду, на задоволення клопотання представника ОСОБА_2 , судом було призначено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої експертами Вінницького НДКЦ МВС України було зроблено відповідний висновок щодо підпису іншою особою у графі орендодавця у додатковій угоді до договору оренди землі. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а рішення у вказаній справі за його позовом ще не було ухвалено. Згодом, судом було залучено у якості правонаступника позивача, яка була спадкоємцем померлого, і яка через свого представника, звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову, виклавши його вимоги в актуальній редакції, обґрунтовуючи їх вищезазначеними обставинами.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду з даним позовом.

До вступу позивача, у якості правонаступника ОСОБА_2 за результатами розгляду поданої останнім позовної заяви, ухвалою суду від 13.12.2017, відкрито провадження у справі, призначено її судовий розгляд з викликом сторін та визначено відповідачу строк для подання письмових заперечень на позов.

Ухвалою суду від 24.01.2018 призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач, через свого представника, подав до суду відзив на позов, у якому заперечується проти задоволення позову в повному обсязі.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення наступними обставинами, на підтвердження яких подано суду відповідні докази.

Згідно поданого ОСОБА_2 позову, ним заперечувалося підписання додаткової угоди від 2010 року до договору оренди землі №5к/194 від 05.01.2005, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, однак відповідач наполягає на тому, що така додаткова угода була укладена сторонами на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, шляхом узгодження її власноручним підписом ОСОБА_2 . Крім того, отримання орендної плати ОСОБА_2 , ще починаючи з 2010 року у розмірі 3% і більше від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами. Разом з тим, строк дії основної угоди закінчився 27.05.2017, а ОСОБА_2 звернувся із заявою про повернення земельної ділянки лише 27.11.2017, отже строк договору оренди землі все одно мав продовжуватися ще на 10 років. Таким чином відповідач починаючи з 2005 року є законним користувачем земельної ділянки і виконує усі свої зобов`язання за умовами договору оренди землі та додаткової угоди до неї, що підтверджується довідками про отримання орендної плати ОСОБА_2 за період з 2015 по 2017 роки та його заявами про отримання орендної плати. Зрештою представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що додаткова угода до договору оренди землі була зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111, а тому саме з моменту державної реєстрації та продовження отримання ОСОБА_2 орендної плати протягом 2010-2017, він міг дізнатися про її укладення, а тому строк позовної давності для звернення до суду закінчився.

ОСОБА_2 , через свого представника, було подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначено, що додаткова угода, без зазначення дати її укладення до договору оренди землі не відповідала його волі як орендодавця, також відсутнє волевиявлення на укладення договору на 20 років, а підпис зі сторони орендодавця на примірнику додаткової угоди підроблений. Крім того, враховуючи чинне законодавство станом на 2008 рік, все ж таки відповідач почав сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оціни земельної ділянки лише з 2010 року. Хибними є твердження відповідача, що саме отримання ОСОБА_2 , орендної плати починаючи з 2010 року є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди, оскільки отримання грошей від орендаря, в якості компенсації за використання земельної ділянки не може свідчити про схвалення вказаного правочину. Щодо перебігу строку позовної давності для звернення до суду, слід зазначити, що ОСОБА_2 стало відомо про існування додаткової угоди до договору оренди землі тільки після звернення до відповідача із заявою про повернення земельної ділянки в 2017 році.

Відповідач заперечення щодо відповіді на відзив не подав.

Ухвалою суду від 12.03.2018 на задоволення клопотання представника ОСОБА_2 призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, виконання якої, за відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо визначеної експертної установи, доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України, а на вирішення експертам поставлено відповідне запитання, на час вирішення якого провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 17.04.2018 провадження у справі поновлено, а для вирішення клопотання експерта призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 22.05.2018 на задоволення клопотання експерта запропоновано надати зразки підписів ОСОБА_2 , уточнено місце розташування, об`єкта дослідження, провадження на час проведення експертизи за наданими зразками зупинено.

Ухвалою суду від 04.09.2018, у зв`язку з надходженням висновку судової почеркознавчої експертизи, провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.09.2018, з огляду на заявлені представником відповідача клопотання, які судом задоволено частково, було призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, а на вирішення експертам поставлено відповідне запитання, на час вирішення якого провадження у справі було зупинено.

Ухвалою суду від 31.10.2018 провадження у справі поновлено, а для вирішення клопотання експерта призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 30.11.2018, оскільки суду стало відомо про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , провадження у справі за його позовом зупинено до залучення у справі правонаступника.

Ухвалою суду від 17.05.2019 поновлено провадження у справі та залучено в якості правонаступника спадкоємця позивача ОСОБА_1 , а справу призначено до розгляду зі стадії на якій її було зупинено.

22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні.

Ухвалою суду від 28.11.2019 клопотання експерта задоволено частково, матеріали справи направлено до експертної установи для проведення повторної судової почеркознавчої експертизи згідно ухвали суду від 28.09.2018, а на час її проведення провадження у справі зупинено.

20.02.2020 на адресу суду від Вінницького відділення Київського НДІСЕ надійшло повідомлення про неможливість надання висновку в повторній судовій почеркознавчій експертизі.

Ухвалою суду від 20.02.2020 провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.

01.10.2020 позивач ОСОБА_1 , через свого представника, подала до суду заяву про зміну предмета позову та просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі.

Ухвалою суду від 02.10.2020 було прийнято заяву про зміну предмету позову, а підготовче судове засідання відкладено та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

12.01.2021 представником відповідача, через канцелярію суду подано клопотання про визнання неналежним доказу по справі, у якому він просив визнати недопустимим доказом по справі висновок судової почеркознавчої експертизи №182 від 06.07.2018 наданого експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

Ухвалою суду від 12.01.2021 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони та їх представники не з`явились, однак останні у своїх заявах просили суд про розгляд справи за їх відсутності, представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, а представник відповідача заперечив проти позову у повному обсязі з огляду на заперечення, які були подані ним раніше у відзиві та інших клопотаннях.

Також, у судове засідання не з`явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, однак у своїй заяві зазначив про відсутність можливості бути присутнім під час розгляду справи та, як і раніше, своїх думок, щодо обставин справи не висловив.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно й безпосередньо оцінивши зібрані в справі докази, встановив наступне.

Батько позивача ОСОБА_2 був власником земельної ділянки площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області, яка йому належала згідно державного акту на право приватної власності на землю серії І-ВН №052924 від 28.05.2002 (а.с. 5 том 1). Між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки за №5к/194 від 05.01.2005, строком на 10 років, без чіткого визначення дати закінчення такого договору, що вбачається із п. 4 договору, і який був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" від 27.05.2007 за №040782600291 (а.с. 8 том 1). Згідно акту прийому-передачі об`єкту оренди від 05.01.2005 оспорювану земельну ділянку орендодавець передав орендарю (а.с. 11 на звороті том 1). Вважаючи, що даний договір має закінчуватися 27.05.2017, після припинення проведення сільськогосподарських робіт, 27.11.2017 ОСОБА_2 подав заяву до генерального директора ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з приводу небажання в подальшому продовжувати дію договору оренди землі та просив повернути належну йому земельну ділянку (а.с. 7 том 1). Однак, у матеріалах справи не вбачається письмової відповіді на зазначену заяву від ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро". Натомість, згідно додаткової угоди до договору оренди землі, яку зареєстровано 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111, строк оренди земельної ділянки продовжено сторонами до 20 років (а.с. 12 том 1). ОСОБА_2 заперечувалося підписання ним такої додаткової угоди, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, у зв`язку з чим 12.12.2017 ОСОБА_2 , через свого представника, було подано до суду позовну заяву проти ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", у якій він просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди, обґрунтовуючи її вищезазначеними обставинами (а.с. 2-3 том 1). Після відкриття провадження у справі, в процесі судового розгляду, на задоволення клопотання представника ОСОБА_2 , судом було призначено судову почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України №182 від 06.07.2018 було зроблено зазначено, що підпис в графі "Орендодавець" на додатковій угоді без зазначення дати її укладення (зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111), до договору оренди землі від 05.01.2005, реєстраційний запис №040782600291 від 27.05.2007, який було зареєстровано у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК", укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" виконаний не гр. ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с. 199-202 том 1). Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 238 том 1), а рішення у вказаній справі за його позовом ще не було ухвалено. Судом було залучено у якості правонаступника позивача, яка була спадкоємцем померлого. 22.07.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про зміну найменування ТОВ "Концерн "Сімекс - Агро" на ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД", інші реквізити залишились незмінні. Позивач ОСОБА_1 через свого представника, звернулася до суду із заявою про зміну предмета позову та просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою та скасування державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, обґрунтовуючи такі вимоги викладеними вище обставинами (а.с. 79-81 том 2). Разом з тим, представник відповідача наполягає на тому, що оспорювана додаткова угода була укладена сторонами на 20 років із збільшенням орендної плати до 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, шляхом узгодження її власноручним підписом ОСОБА_2 . Крім того, отримання орендної плати ОСОБА_2 , ще починаючи з 2010 року у розмірі 3% і більше від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами, на підтвердження чому в матеріалах справи містяться довідки про отримання орендної плати ОСОБА_2 за період з 2015 по 2017 роки та його заявами про отримання орендної плати (а.с. 81-91 том 1). Представник відповідача стверджував, що оскільки строк дії основної угоди закінчився 27.05.2017, а ОСОБА_2 звернувся із заявою про повернення земельної ділянки лише 27.11.2017, отже строк договору оренди землі все одно мав продовжуватися ще на 10 років. Таким чином відповідач починаючи з 2005 року є законним користувачем земельної ділянки і виконує усі свої зобов`язання за умовами договору оренди землі та додаткової угоди до неї. Представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що додаткова угода до договору оренди землі була зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111, а тому саме з моменту державної реєстрації та продовження отримання ОСОБА_2 орендної плати протягом 2010-2017, він міг дізнатися про її укладення, а тому строк позовної давності для звернення до суду закінчився (а.с. 97-98 том 1). Зрештою, з огляду на заявлені представником відповідача клопотання, які судом задоволено частково, було призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу. Згідно повідомлення про неможливість надання висновку №8253/8254/19-21 від 18.02.2020 наданого експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, при детальному ознайомленні із зразками підпису ОСОБА_2 встановлено, що зразки підпису різняться між собою. Тому не відомо, який з підписів достовірно виконаний ОСОБА_2 . Через відсутність у розпорядженні експерта будь-яких вільних зразків підпису ОСОБА_2 зіставних з досліджуваними підписами за часом їх виконання, а надані лише експериментальні зразки підпису то почерку, експертом дослідження не проводились (а.с. 63 том 2). Представником відповідача було подано до суду клопотання про визнання неналежним доказу по справі, у якому він просив визнати недопустимим доказом по справі висновок судової почеркознавчої експертизи №182 від 06.07.2018, наданий експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України, обґрунтовуючи його тим, для експерта не було визначено перелік порівняльних зразків підпису ОСОБА_2 , які надано для дослідження, а вільні зразки не надані взагалі, а також тим, що йому не зрозуміло який з двох підписів використовував експерт у якості порівняльного (а.с. 91-93 том 2).

Суд, з огляду на встановлені обставини, вирішуючи питання про усунення перешкод зі сторони відповідача у користуванні земельною ділянкою позивачем, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Як визначено положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

За загальними приписами ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як було встановлено судом, батько позивача ОСОБА_2 був власником оспорюваної земельної ділянки, але після його смерті позивач, яка була спадкоємцем померлого, була залучена у справу в якості його правонаступника та з урахуванням своєї заяви про зміну предмета позову просила суд про усунення перешкод зі сторони відповідача у користуванні нею земельною ділянкою.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-2 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Як було встановлено судом, між батьком позивача ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро", правонаступником якого є відповідач, було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки за №5к/194 від 05.01.2005, строком на 10 років, без чіткого визначення дати закінчення такого договору, що вбачається із п. 4 договору, і який був зареєстрований в Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" від 27.05.2007 за №040782600291, а згідно акту прийому-передачі об`єкту оренди від 05.01.2005 оспорювану земельну ділянку орендодавець передав орендарю.

Згідно вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (діючого у редакції на час підписання сторонами вищезазначеного договору) істотними умовами договору оренди землі серед інших є строк дії договору оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві.

Судом встановлено, що сторонами спору не оспорюється укладення договору оренди земельної ділянки за №5к/194 від 05.01.2005, строком на 10 років та факту визначення умов і строку передачі земельної ділянки орендарю, однак, варто констатувати, що у такому договорі, попри наявності пунктів "Строк дії договору" та "Умови повернення земельної ділянки" чітко не було передбачено конкретного терміну/дати повернення орендодавцю земельної ділянки чи визначення настання конкретної події чи виконання конкретної вимоги, що могли послугувати її поверненню орендарем до орендодавця як законного володільця земельної ділянки. Крім того, не було визначено конкретної дати, до якої договір необхідно було зареєструвати для набрання ним чинності.

З огляду на вищезазначений недолік, вважаючи, що даний договір має закінчуватися 27.05.2017, після припинення проведення сільськогосподарських робіт, 27.11.2017 ОСОБА_2 подав заяву до генерального директора ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з приводу небажання в подальшому продовжувати дію договору оренди землі та просив повернути належну йому земельну ділянку. Натомість, відповідачем було повідомлено про наявність додаткової угоди до договору оренди землі, яку зареєстровано 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111, строк оренди земельної ділянки продовжено сторонами до 20 років.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 заперечувалося підписання ним такої додаткової угоди, і що її умови не відповідали його вільному внутрішньому волевиявленню як орендодавця, у зв`язку з чим 12.12.2017 ним ініційовано подання до суду позовну, предмет якого через деякий час змінила на актуальний його спадкоємець, будучи правонаступником позивача.

Суд зауважує, що хоча і спір у справі виник із земельних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного та земельного законодавства.

Перш за все варто презюмувати, що хоч і оспорюється додаткова угода до договору оренди землі, а не основний договір, однак саме додаткові угоди мають похідний характер від договору оренди землі, що дає підстави визначати їх на предмет законності за нормами законодавства, які регулюють договірні відносини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За вимогами визначеними ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту ст. 207 ЦК України встановлюються загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Разом з тим, ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

З огляду на вищевикладені норми права та враховуючи те, що згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України №182 від 06.07.2018 було зазначено, що підпис в графі "Орендодавець" на додатковій угоді без зазначення дати її укладення (зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111), до договору оренди землі від 05.01.2005, реєстраційний запис №040782600291 від 27.05.2007, який було зареєстровано у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК", укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" виконаний не гр. ОСОБА_2 , а іншою особою, а тому суд приходить до висновку, що така додаткова угода не може вважатися укладеною.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує ч.ч. 2-3 ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому/їй майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/204716-ц.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки та/або додаткової угоди у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Суд зважає на заперечення представника відповідача, де у своєму відзиві на позов він стверджує, отримання орендної плати ОСОБА_2 , ще починаючи з 2010 року у розмірі 3% і більше від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підтвердженням того, що він знав про існування додаткової угоди та погодився з її умовами, на підтвердження чому в матеріалах справи містяться довідки про отримання орендної плати ОСОБА_2 за період з 2015 по 2017 роки та його заявами про отримання орендної плати. Однак, згідно висновків Верховного Суду України викладеного у постанові від 22.04.2015 року у справі 6-48цс15 , Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №575/476/16ц, Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 22.03.2019 у справі №394/559/17 у подібних правовідносинах викладено, що сама по собі обставина щодо отримання позивачем орендної плати не свідчить про укладення правочину щодо оренди земельної ділянки і його дійсність та відповідність вимогам ст. 203 ЦК України.

Суд зважає, на заявлене представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності, яку обґрунтовано тим, що додаткова угода до договору оренди землі була зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111, а тому саме з моменту державної реєстрації ОСОБА_2 міг дізнатися про її укладення, а тому строк позовної давності для звернення до суду закінчився. Однак, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом визнається той факт, що ОСОБА_2 дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірної додаткової угоди лише після 27.11.2017 коли він подав заяву до генерального директора ТОВ "Концерн "Сімекс-Агро" з приводу небажання в подальшому продовжувати дію договору оренди землі та просив повернути належну йому земельну ділянку і йому, а йому було повідомлено про укладення з ОСОБА_2 , нібито підписаної ним додаткової угоди, яку було зареєстровано 05.08.2010. Таким чином, не знаючи про наявність додаткової угоди ОСОБА_2 , дізнавшись після 27.11.2017 про порушення його прав відповідачем, у розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України не пропустив строків позовної давності та звернувся до суду 12.12.2017. Крім того, посилання представника відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 05.08.2010, тобто моменту реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі коли ОСОБА_2 отримував збільшену орендну плату за користування відповідачем землею, суд вважає необґрунтованими, так як вони суперечать нормам статті 261 ЦК України. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України наведеною у постанові від 22.04.2015 року №6-48цс15).За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Суд зважає на подане до суду представником відповідача клопотання про визнання неналежним доказу по справі, у якому він просив визнати недопустимим доказом по справі висновок судової почеркознавчої експертизи №182 від 06.07.2018, наданий експертами Вінницького НДЕКЦ МВС України, обґрунтовуючи його тим, для експерта не було визначено перелік порівняльних зразків підпису ОСОБА_2 , які надано для дослідження, а вільні зразки не надані взагалі, а також тим, що йому не зрозуміло який з двох підписів використовував експерт у якості порівняльного. Однак, для вирішення справи мають значення лише ті дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Такі дані можуть бути встановлені, зокрема висновком експерта (ст. 76 ЦПК України).

Згідно вищезгаданого висновку експерта судом вбачається, що ним досліджено всі подані йому судом об`єкти та надано вичерпну відповідь на поставлене судом питання. Крім того, суду зрозуміло експертний висновок, який є чітким, зрозумілим та конкретним, а тому суд вважає такий висновок допустимим доказом по справі.

Наведені в клопотанні про визнання висновку експерта неналежним доказом обставини стосуються формальних порушень, які були допущені на думку генерального директора ТОВ "ТАС АГРО ЗАХІД" під час призначення експертизи і які фактично були усунуті в ході її проведення. Посилання на неврахування експертом обставин отримання ОСОБА_2 в 1992 році травми хребта, що позбавило його можливості виконати експеремантальні зразки в положенні стоячи не приймаються судом , як такі, що могли вплинути на висновок експерта, оскільки травма мала місце ще до укладення договору і всі підписи виконувались за її наявності, а відтак її наявність не має жодного вирішального значення.

Водночас, у даному процесі, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяючи учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, ухвалою суду від 28.09.2018, з огляду на вищезазначене представником відповідача клопотання, було призначено у справі повторну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, а на вирішення експертам поставлено відповідне запитання, але в кінцевому етапі, згідно повідомлення про неможливість надання висновку №8253/8254/19-21 від 18.02.2020 наданого експертам Вінницького відділення Київського НДІСЕ, експертами дослідження не проводились, через відсутність у їх розпорядженні будь-яких вільних зразків підпису ОСОБА_2 зіставних з досліджуваними підписами за часом їх виконання.

Сама по собі неможливсть надати висновок експертами Вінницького відділення Київського НДІСЕ, який використовують іншу методику експертного дослідження ніж експерти Вінницького НДЕКЦ не може спростовувати висновок експерта Вінницького НДЕКЦ.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Отже, вимога про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на землю серії ВН №052924 від 28.05.2002, шляхом повернення позивачу даної земельної ділянки, є обґрунтованою та такою, що підтверджена належними та допустимими доказами, які є достовірними і достатніми для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд, вирішуючи питання про скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі, виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦПК України власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, реєстрація 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111 неукладеної додаткової угоди до договору оренди землі від 05.01.2005, укладеної між ТОВ "Крнцерн "Сімекс-Агро" та ОСОБА_2 , порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження її власністю - земельною ділянкою, площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області.

Отже, реєстрація права оренди за ТОВ "Крнцерн "Сімекс-Агро" за додатковою угодою на вищевказану земельну ділянку, яка є неукладеною, не відповідає вимогам закону та порушує права позивача.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача. Даний висновок суду базується на правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 05.08.2020 по справі №125/702/17.

У цілому, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат керується ч.1 та п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позов задоволено у повному обсязі, а тому суд дійшов висновку, що судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1480,80 грн (640,00 (а.с. 1) + 840,80 (а.с. 76 том 2), а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 2250,24 грн (а.с. 191), а всього 3731,04 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 76-80, 133, 139, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"</a> (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, буд. 63, м. Липовець, Вінницький р-н., Вінницька обл., ЄДРПОУ - 32513287), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Липовецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Келецька, буд. 63, м. Вінниця, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 39767547) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 2,7356 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Козинецької сільської ради Вінницької області, яка належала ОСОБА_2 , згідно державного акту на право власності на землю серії ВН №052924 від 28.05.2002, шляхом повернення ОСОБА_1 даної земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 05.01.2005, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крнцерн "Сімекс Агро" та ОСОБА_2 , яка була зареєстрована 05.08.2010 у Липовецькому відділі Вінницької філії ДП "Центр ДЗК" за №041004400111.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ЗАХІД"</a> на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1480,80 грн (640,00 + 840,80), а також витрати на проведення судової експертизи в сумі 2250,24 грн, а всього 3731,04 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Д.Т. Кривенко