Постанова

від 07.04.2021 по справі 127/15055/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/15055/20

Провадження № 22-ц/801/700/2021

№ 22-ц/801/688/2021

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 рокуСправа № 127/15055/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах:

судді-доповідача Денишенко Т. О.,

суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

за участі секретаря судового засідання Лучицького А. О., представника осіб, які подали апеляційну скаргу, відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Лавренчу-ка А. С., представника позивача ОСОБА_3 адвоката Юрченка Т. П., пред-ставника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міського комунального підприємства Управляюча компа-нія Житло-Гарант Лебедєвої О. С., розглянувши за правилами, встановлени-ми для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у при-міщенні апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за

участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

на стороні позивача Міського комунального підприємства Управляюча ком-

панія Житло-Гарант про відшкодування майнової і моральної шкоди, зав-

даної внаслідок залиття квартири, зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їхнього представника адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича на заочне рішення Він-ницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року, повний текст якого складений 17 листопада 2020 року, на додаткове рішення цього су-ду від 01 грудня 2020 року, повний текст якого складений 01 грудня 2020 року, ухвалені у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Ан О. В.,

В С Т А Н О В И В:

15 липня 2020 року ОСОБА_3 звернувся у Вінницький міський суд Він-ницької області з позовом до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не за-являє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Міського комунального підприємства Управляюча компанія Житло-Гарант , третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні від-повідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шко-ди, завданої внаслідок залиття квартири, зобов`язання вчинити дії, посилаю-чись на наступні обставини. Позивач є власником розташованої на другому по-версі квартири АДРЕСА_1 на третьому поверсі цього ж будинку, що розміщена над помешканням позивача, на праві власності належить відповідачці, у квар-тирі зареєстровані ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_2 , відповідно дочка та зять ОСОБА_5 , які є фактичними власниками цього житла, квартирою для особис-тих потреб не користуються, а передають її у користування третім особам на праві оренди. Управляючою компанією, яка обслуговує житловий будинок АДРЕСА_2 , є Міське комунальне підприємство Управляю-ча компанія Житло-Гарант ( далі - МКП УК Житло-Гарант ). Відповідачка своєю бездіяльністю неодноразово призводила затоплення квартири ОСОБА_3 , що мали місце у лютому та вересні 2019 року. У добровільному порядку тоді ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплатили позивачу компенсаційні кошти у зв`язку із спричиненою затопленням шкодою у сумі 2000,00 гривень, за рахунок яких у квартирі були проведені ремонтні роботи. На початку червня 2020 року відбу-лося чергове затоплення квартири позивача, що підтверджується актом МКП УК Житло-Гарант від 11 червня 2020 року з рекомендаціями проведення ре-монту у помешканні, вартість якого відповідно до зведеного кошторисного роз-рахунку Поточний ремонт квартири , складеного спеціалістом ФОП ОСОБА_6 інженером-проектувальником ОСОБА_7 , становить 5787,46 гри-вень, що відповідає розміру завданої ОСОБА_3 майнової шкоди. З вини від-повідачки ОСОБА_3 заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних та психічних стражданнях через залиття квартири, пошкодження майна, порушен-ня звичного способу життя з огляду на незручності проживання у пошкодженій квартирі не лише позивача, але і його сім`ї. Спричинену моральну шкоду по-зивачем оцінено у 7000,00 гривень. Під час обстеження квартири через її залит-тя актом від 11 червня 2020 року встановлена його причина, це підтікання із внутрішньо-квартирних мереж помешкання АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим комісією, яка здійснювала обстеження, рекомендовано відповідачці провести ремонт власних внутрішньо-квартирних мереж у самостійно переобладнаному (об`єднаному) приміщенні ванної кімнати та санвузла. Вологі плями на стелі брудного кольо-ру з різким запахом, на стінах не просихають, збільшуються, тобто підтікання є триваючим, на що винуватці не реагують жодним чином. 30 червня 2020 року працівниками МКП УК Житло-Гарант повторно складений акт про збіль-шення слідів затоплення квартири позивача в коридорі квартири та на стелі, сті-ні, з`явлення нового сліду затоплення у ванній кімнаті, через що повторно зроб-лені висновки та рекомендації про необхідність проведення мешканцями квар-тири № НОМЕР_1 ремонту внутрішньо-квартирних мереж у самостійно переобладна-ному (об`єднаному) приміщенні ванної кімнати та санвузла, забезпечення на-лежного користування внутрішньо-квартирним сантехобладнанням.

ОСОБА_3 окремо зазначає, що ОСОБА_4 з часу переїзду до будинку у квартирі АДРЕСА_3 не проживає, фактично її власниками є зареєстровані в ній ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які також не користуються квартирою за призначенням, а на-дають її у користування стороннім особам. ОСОБА_3 просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_4 майнову шкоду в сумі 5787,46 гривень, моральну шкоду в сумі 7000,00 гривень, понесені судові витрати, зобов`язати ОСОБА_4 здійснити у власному помешканні ремонт внутрішньо-квартирних мереж у самостійно переобладнаному ( об`єднаному ) приміщення ванної кімнати та санвузла.

05 жовтня 2020 року ОСОБА_3 та його представником адвокатом Юр-ченком Т. П. на стадії підготовчого провадження у справі суду подана уточнена в частині відповідачів позовна заява з тими ж первісними позовними вимогами та окремо письмово викладена заява з клопотанням про заміну неналежної від-повідачки ОСОБА_4 на належну відповідачку ОСОБА_1 , залучення в якості другого відповідача ОСОБА_2 . Це клопотання мотивоване тим, що завдяки до-датковим відомостям Комунального підприємства Вінницьке міське бюро тех-нічної інвентаризації , МКП УК Житло-Гарант стало відомо про вказаних належних відповідачів. Право власності на квартиру АДРЕСА_4 станом на 29 грудня 2012 року зареєстроване у цілому за ОСОБА_8 на підставі договору дарування цієї квартири № 1-2057, виданого 29 жовтня 2007 року державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотарі-альної контори Ковальською Л. В. У зв`язку з такою офіційною інформацією суду ОСОБА_3 подана поновлена позовна заява із зазначенням відповіда-чами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача МКП УК Житло-Гарант . Вимоги до вказаних відповідачів залишилися тими ж, що були перераховані у первісній позовній заяві.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2020 року клопотання ОСОБА_3 , його адвоката Юрченка Т. П. щодо заміни не-належної відповідачки ОСОБА_4 на належних відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволене.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року позов задоволений частково. Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди, завданої вна-слідок залиття квартири, 5787,46 гривень, у відшкодування моральної шкоди 6000,00 гривень. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провести ремонт внутрішньо-квартирних мереж у самостійно переобладнаному ( об`єднаному ) приміщенні ванної кімнати та санвузла у квартирі АДРЕСА_5 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 ( в частині щодо стягнення моральної шкоди ) відмовлено.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2020 року заява ОСОБА_3 з питання вирішення розподілу його су-дових витрат, включаючи оплату правничої допомоги, задоволена частково. Стягнуто у рівних частинах із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача у раху-нок відшкодування судових витрат 7615,85 гривень. У задоволенні решти ви-мог ОСОБА_3 про відшкодування судових витрат відмовлено.

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2021 року заява представника відповідачів адвоката Лавренчука А. С. про перегляд заочного рішення у цій цивільній справі залишена без задоволення, виправлена допущена у заочному рішенні суду від 12 листопада 2020 року описка із за-значенням у третьому абзаці резолютивної частини рішення вірного номера квартири, у якій суд зобов`язав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 провести ремонт внутріш-ньо-квартирних мереж у самостійно переобладнаному ( об`єднаному ) примі-щенні ванної кімнати та санвузла, що розташована по АДРЕСА_2 , а саме № 12 замість невірного № 8.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 16 жовтня 2020 року про залучення до участі у справі в якості належних відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , із заочним рішенням суду першої інстанції від 12 листопада 2020 року, додатковим рішенням від 01 грудня 2020 року щодо розподілу судових витрат у справі, представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокат Лавренчук А. С. оскаржив їх в апеляційному порядку, просить скасувати зазначені судові рішен-ня, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 Осо-ба, яка подала апеляційну скаргу, вважає оскаржувані рішення ухваленими всу-переч вимогам закону, з грубими порушеннями норм процесуального права, за неправильного застосування норм матеріального права.

Стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права скаржник зазначає про невизначеність статусу учасників справи ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , які в усі судові засідання викликалися як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ухвала про залучення їх в якості від-повідачів створена після закінчення розгляду справи, особам, яких вона стосу-ється, не надсилалася, чим порушене право вказаних осіб на відзив, на розгляд справи спочатку. Про судове засідання 12 листопада 2020 року вони не пові-домлялися, суд розпочав розгляд справи по суті на одну годину 45 хвилин рані-ше від призначеного часу, ухваливши заочне рішення за відсутності повторнос-ті неявки в судове засідання відповідачів.

Щодо неправильного застосування норм матеріального права адвокат відпо-відачів зазначає про відсутність у матеріалах справи актів обстеження квартири його довірителів, де було б зафіксоване точне місце протікання, через що факт залиття квартири позивача з квартири відповідачів є недоведеним. Адвокат кри-тикує складені без участі його довірителів акти про залиття квартири ОСОБА_3 , де не вказані розміри завданої шкоди, обсяг необхідного ремонту, перелік пошкоджених речей та їх вартість, вважає ці акти недійсними.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вважає недоведеною вимогу ОСОБА_3 в частині розміру відшкодування майнової шкоди, оскільки, на його думку, належних доказів оцінки розміру завданих збитків суду не представлено, рі-шення суду ґрунтується на припущеннях позивача. Локальний кошторис на по-точний ремонт квартири менш надійний доказ цієї частини позовних вимог, ніж був би висновок експертного дослідження, проведеного експертною установою чи атестованим експертом.

Цитуючи норми статті 23 ЦК України, представник відповідачів підкреслює необхідність при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди дотри-мання принципів розумності і справедливості. Вказуючи на вимогу позову про відшкодування моральної шкоди у сумі семи тисяч гривень, скаржник зазначає відсутність доказів про глибину душевних страждань власника затопленої квар-тири, завданих пошкодженням його майна, погіршення його здоров`я, перебу-вання на лікуванні та витрати через це коштів. Стверджуючи недоведеність по-зовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, скаржник разом з тим вважає стягнуту судом таку шкоду в розмірі шести тисяч гривень значно зави-щеною, такою, що не відповідає вимогам розумності і справедливості.

Виклавши у скарзі норми статей 246, 141, частини третьої статті 270 ЦПК України, скаржник зауважує, що докази розміру витрат на правову допомогу представником позивача подані суду не у п`ятиденний визначений процесуаль-ним законом строк, а лише 24 листопада 2020 року. У судове засідання 01 гру-дня 2020 року відповідачі не викликалися. У випадку скасування рішення суду від 12 листопада 2020 року підлягає до скасування й додаткове судове рішення.

Позивач ОСОБА_3 , не дивлячись на часткове задоволення його позовних вимог, судові рішення у справі не оскаржує.

Ухвалою апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їхнього представника адвоката Лавренчука А. С. в частині ос-карження ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 16 жовтня 2020 року про заміну неналежної відповідачки ОСОБА_4 на належну відпо-відачку ОСОБА_1 , залучення ОСОБА_2 до участі у справі у якості співвідпові-дача на підставі статей 353, 357 ЦПК України повернута скаржникам як така, що не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду. Оскільки вимога про скасування цієї ухвали як окремого процесуального рішення у спра-ві викладена в апеляційній скарзі, доводи скаржників щодо неї сприймаються судом апеляційної інстанції як заперечення на ухвалу, що не підлягає оскар-женню окремо від рішення суду. Доповнення до апеляційної скарги стосовно заперечення на ухвалу суду першої інстанції від 16 жовтня 2020 року про заміну неналежної відповідачки належною, залучення особи до участі у справі в якості співвідповідача не враховуються судом апеляційної інстанції як такі, що подані поза строком на апеляційне оскарження.

Забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 24 лютого 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивач та його представник своєчасно не скористалися. Копію вказаної ухвали суду згідно рекомендованого повідом-лення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 отримав 02 березня 2021 року. Відзив на апеляційну скаргу підготовлений, як у ньому зазначено, 19 березня 2021 року, що безспірно свідчить про недотримання стороною у справі визначеного судом строку на його подання, оскільки цей строк закінчився 09 березня 2021 року. На підставі викладеного клопотання представника відпо-відачів адвоката Лавренчука А. С. про залишення без розгляду відзиву ОСОБА_3 та його адвоката підлягає задоволенню, вказаний відзив не береться до уваги судом апеляційної інстанції.

Наданим законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 24 лютого 2021 року правом подання відзиву на апеляційну скаргу третя особа, яка не за-являє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача МКП УК Житло-Гарант не скористалася.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі представника відповідачів адвоката Лавренчука А. С., заперечення на апеляцій-ну скаргу представника позивача адвоката Юрченка Т. П., пояснення у справі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача МКП УК Житло-Гарант Лебедєвої О. С., яка за-перечила апеляційну скаргу в частині, що стосується складених актів працівни-ками МКП УК Житло-Гарант , дослідивши матеріали справи, проаналізував-ши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника відповіда-чів задоволенню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті вирішеного спору є вір-ним, порушені законні права позивача ОСОБА_3 захищені, судове рішення слід визнати справедливим.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється учасниками справи, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_5 , що розташована на другому поверсі багатоквартирного будинку. На третьому поверсі цього будинку, тобто над квартирою позивача ) розташована квартира АДРЕСА_3 , власницею якої з 2007 року є ОСОБА_10 , яка з чо-ловіком ОСОБА_2 зареєстрована у цьому житловому приміщенні.

08 лютого, 05 вересня 2019 року, 10 червня, 25 червня, 30 вересня 2020 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_5 , причи-нами яких є систематичне підтікання води із внутрішньо-квартирних мереж приміщення ванної кімнати та санвузла квартири АДРЕСА_4 . Після кожного залиття за зверненням позивача обстежувалося його помешкання, один раз у червні 2020 року відбулося обстеження квартири відповідачів АДРЕСА_3 та рекомендувалося останнім відремонтувати, забезпечити належне користування внутрішньо-квартирним сантехобладнанням, відпові-дальніше ставитися до його використання за призначенням. За результатами об-стежень працівниками ТОВ УК Житло-Гарант за участі головного інженера ОСОБА_11 , майстрів технічної дільниці ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , майстра ремонтної дільниці ОСОБА_14 , заступника начальника Ситник О. В. складалися відповідні акти, додані до матеріалів справи. Останній такий акт від 05 жовтня 2020 року засвідчує, що після обстеження квартири ОСОБА_3 30 вересня 2020 року по факту затоплення сліди затоплення збільшилися, ті з них, що знаходяться в коридорі на стелі, стіні вкриті пліснявою. Причиною за-лиття є витоки з внутрішньо-квартирних сантехнічних мереж у самостійно пе-репланованому, переобладнаному приміщенні шляхом об`єднання санвузла та ванної кімнати у квартирі АДРЕСА_4 . Вкотре ре-комендовано власникам, мешканцям квартири, з котрої мають місце витоки, відремонтувати і забезпечити належне користування внутрішньо-квартирним сантехобладнанням. Вартість ремонтно-будівельних матеріалів та робіт по від-новленню приміщень квартири позивача внаслідок залиття становить 5787,46 гривень. Акти про затоплення квартири позивача складні по формі, встанов-леній додатком 4 до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибу-динкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань жит-лово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, на чому наголошувала у судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ УК Житло-Гарант Лебедєва О. С. Керуючись нормами статей 11, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, роз`ясненням пункту дев`ятого постанови Пленуму Верхов-ного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в спра-вах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з наступними змінами, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, суд першої інстанції прийняв до уваги, що затоплення помешкання позивача відбу-ваються періодично з лютого 2019 року до теперішнього часу навіть після здійсненого ОСОБА_3 ремонту у своїй квартирі. Відповідачі ігнорують звернення до них позивача, фахівців ТОВ УК Житло-Гарант щодо усунення причин затоплення, у зв`язку з чим ОСОБА_3 через неможливість утримання власного житла у належному стані переживає приниження, хвилювання, безпо-радність. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не довели в установленому порядку відсутність своєї вини у завданні шкоди майну позивача - власника квартири, розташованої під помешканням відповідачів, тому суд дійшов висновку про задоволення по-зовних вимог щодо відшкодування завданої ОСОБА_3 майнової шкоди.

Задовольняючи частково позов про відшкодування моральної шкоди, суд за-значив, що неодноразовим залиттям квартири пошкоджене належне позивачу майно. Такі обставини безумовно зумовили переживання, порушення звичного способу життя, яке завдало душевних страждань з огляду на незручності про-живання у пошкодженій квартирі, де не лише наявні сліди затоплення, але й після проведеного ремонту мають місце ті ж пошкодження з появою плісняви та грибка. Як наслідок має місце потреба у здійсненні повторного ремонту по-мешкання, залучення для цього відповідних коштів з метою відновлення стану квартири. Безспірно, що ОСОБА_3 постійно відчуває емоційну напругу, нер-возність, переживання, що негативно впливає на його загальний стан самопо-чуття не в ліпшу його сторону. Окремо необхідно підкреслити, що неналежне відношення відповідачів до своїх обов`язків із добросусідського співжиття при-звело до судової тяжби, що потягло тривалість часу у залагодженні негативних наслідків їхньої бездіяльності, додаткових матеріальних витрат позивача.

Ураховуючи характер і обставини заподіяння шкоди, тривалість моральних страждань позивача внаслідок залиття квартири пошкодження його майна, ви-мушених змін у життєвих відносинах, суд дійшов висновку про обґрунтова-ність і необхідність задоволення позову про відшкодування моральної шкоди у розмірі 6000,00 гривень, що відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості.

Беручи до уваги причини завдання шкоди ОСОБА_3 відповідачами у спра-ві, суд визнав за необхідне з метою запобігання повторним випадкам завдання такої шкоди позивачеві покласти на відповідачів обов`язок із здійснення ре-монтних робіт у власній квартирі.

Не помилився суд першої інстанції у розподілі судових витрат у справі, ком-пенсувавши позивачу у рівних частках з відповідачів частково витрати з оплати правничої допомоги замість 13000,00 гривень у розмірі 6000,00 гривень та роз-рахованої пропорційно до задоволеної частини позовних вимог суми судового збору у розмірі 1615,85 гривень.

Колегія суддів апеляційного суду визнає правильними висновки суду пер-шої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди, оскільки порушене право ОСОБА_3 підлягає судовому захисту.

Щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції під час провадження у цій справі, то необхідно погодитися, що вони мають місце та свідчать про допущену неприпустиму для суду неуважність.

Разом з тим з огляду на необхідність захисту законних, обґрунтованих та очевидно порушених прав, майнових і немайнових інтересів позивача, який з липня 2020 року очікує справедливої сатисфакції від заподіювачів завданих збитків, слід визнати правильним і законним рішення суду щодо визначених відповідних відшкодувань. При цьому суд апеляційної інстанції керується абза-цом другим частини другої статті 376 ЦПК України, де передбачено, що пору-шення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення. Якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. У цьому конкретному випадку судом першої інстанції справа вирішена правильно.

Щодо посилання скаржників на порушення судом процесуальних норм в частині заміни неналежної позивачки ОСОБА_4 , належною відповідачкою, власницею квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1 , залучення до участі у справі співвідповідачем подружжя ОСОБА_2 , порушення права від-повідачів на відзив, розгляд справи спочатку, не повідомлення відповідачів про судове засідання 12 листопада 2020 року та недотримання судом порядку ухва-лення заочного рішення, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступні фактичні обставини.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 серпня 2020 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі, зокрема, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні від-повідачки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийнята до розгляду судом, у справі відкрито провадження, визначений строк для подання доказів учасниками справи, роз' -яснено третім особам право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати відзив або пояснення щодо позову відповідно до статті 181 ЦПК України. Ця ухвала третіми особами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не отримана, судові відправлення повернуті суду за закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні, як і наступні судові виклики до суду, що повернуті з відміткою пра-цівника пошти про відсутність адресатів за вказаною адресою.

У суду були та і є у справі достовірні докази щодо реєстрації місця прожи-вання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_4 . Врешті їм без отримання судових повісток було відомо про судове провадження у справі за позовом ОСОБА_3 , оскільки вони уклали договір на правничу допомогу із фахівцем у галузі права адвокатом Лавренчуком А. С., який знайомився з матеріалами справи та був належним чином повідомлений про її розгляд 03 і 12 листопада 2020 року, але в останнє судове засідання не з`явився. Посилаючись на можливість ухвалення судом заочного рішення у справі лише у випадку повторної неявки в судове засідання відповідачів чи їх-нього представника, скаржник зазначає відповідну, на його думку, норму зако-ну, а саме частину четверту статті 223 ЦПК України, яка передбачає лише на-слідки неявки в судове засідання учасника справи, а не порядок ухвалення заоч-ного рішення у справі. Такий порядок визначений главою 11 розділу ІІІ Позов-не провадження ЦПК України і у ньому відсутнє положення щодо повторності неявки в судове засідання відповідачів. Статтею 280 ЦПК України визначені умови проведення заочного розгляду справи, за якими встановлено, що суд мо-же ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночас-ного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без по-важних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; по-зивач не заперечує проти такого вирішення справи. За викладених обставин не-можливо стверджувати про безпідставність ухвалення судом заочного судового рішення.

Колегія суддів апеляційного суду вважає доцільним зауважити, що відпові-дачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 жодним чином не заперечують свого фактичного стано-вища у справі належних відповідачів, того факту, що квартира АДРЕСА_4 з 29 жовтня 2007 року на підставі нотаріально по-свідченого договору дарування № 1-2057 належить на праві власності ОСОБА_1 і, як наслідок, з вини ОСОБА_15 завдано майнових та немайнових збитків ОСОБА_3 шляхом залиття його квартири. Апеляційний суд критично відноситься до твер-джень представника відповідачів щодо невідповідності встановленим вимогам складених актів по результатах обстеження пошкодженого помешкання, визна-чення розміру майнової шкоди особою, яка не має для того відповідних доз-вільних повноважень, і сприймає таку позицію сторони у справі як намагання ухилитися від відповідальності за завдану позивачеві шкоду.

З матеріалів справи убачається, що розмір майнової шкоди у сумі 5787,46 гривень визначений за підсумковою відомістю до локального кошторису № 2-1-1 Поточний ремонт квартири з урахуванням договірних цін на такий ремонт, що здійснюється у 2020 році, та зведеного кошторисного розрахунку вартості поточного ремонту квартири. Відповідна робота проведена ФОП ОСОБА_6 , який з посиланням представника відповідачів на Єдиний державний ре-єстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Мі-ністерства юстиції України зареєстрований у цьому реєстрі за одним із видів економічної діяльності, це, зокрема, будівельні види економічної діяльності, із залученням виконавця ОСОБА_7 , котра має професію інженера-проек-тувальника за спеціалізацією кошторисна справа .

Здійснення цивільного судочинства згідно норм ЦПК України відбувається за принципом змагальності сторін, який зобов`язує сторони надавати докази. Змагальність у судах слугує засобом досягнення кінцевої мети спору - встанов-лення об`єктивної істини на ухвалення законного рішення. У цій справі нале-жить констатувати, що позиція відповідачів ґрунтується лише і виключно на критиці вимог ОСОБА_3 , намаганні доведення їх безпідставності, рекомен-даціях щодо необхідності проведення у справі експертизи з визначення розміру завданої шкоди, вчинення інших дій на доведення заявлених в суд вимог. У свою чергу відповідачі, не беручи до уваги презумпцію вини заподіювача шко-ди і необхідність доведення ним відсутності вини у завданні шкоди, протягом усього судового провадження у справі не надали жодних доказів щодо відсут-ності їхньої вини у заподіянні ОСОБА_3 майнової та моральної шкоди. На-томість слід зробити висновок про доведення позивачем своїх вимог та пра-вильність вирішення їх судом першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права ін-ших осіб.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій у результаті порушення її цивільного права завдано збитків, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а та-кож витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого по-рушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене ( упущена вигода ).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною третьою статті 386 ЦК України власник, права якого по-рушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шко-ди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльніс-тю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шко-да, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її від-шкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини ( частина перша та друга статті 1166 ЦК України ). Відповідальність за завдану шкоду може на-ставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди ( частина друга статті 1166 ЦК України ) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потер-пілого. Обов`язок доведення відсутності вини у заподіянні шкоди у деліктних зобов`язаннях покладається на відповідача. Потерпілий подає докази, що під-тверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відпо-відно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася у постановах Верховного Суду, зокрема, від 01 серпня 2019 року у справі № 642/5831/16-ц, від 08 серпня 2019 року у справі № 679/1171/16-ц.

З огляду на наведене, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладений обов`язок доведення відсутності вини у завданні шко-ди.

Частиною першою статті 1190 ЦК України встановлено, що особи, спільни-ми діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відпові-дальність перед потерпілим. Факт завдання майнової та моральної шкоди ОСОБА_16 з вини відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у цій цивільній справі є до-веденим, підтверджується належними, достовірними доказами, зокрема ґрун-товними поясненнями допитаного свідка ОСОБА_13 , яка працює майстром в МКП УК Житло-Гарант . Доказів, що спростовували б дані фактичні обста-вини, відповідачами суду не представлено.

Крім того відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкоду-вання моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`яз-ку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з ураху-ванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомір-ними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завда-ла, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стат-ті ( частина перша статті 1167 ЦК України ).

Таким чином слід ствердно зазначити про доведення позивачем завдання йому шкоди, протиправності дій відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями винних осіб і завдан-ням шкоди, що призвело до залиття квартири ОСОБА_3 . Відповідно нале-жить погодитися з висновком суду першої інстанції, що завдана позивачеві шкода підлягає відшкодуванню саме цими визначеними судом відповідачами.

Оскаржуючи заочне рішення суду першої інстанції, представник відповіда-чів адвокат Лавренчук А. С. однією з підстав для скасування цього рішення су-ду зазначає порушення права на доведення необґрунтованості позовних вимог через розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідачів, незважа-ючи на його клопотання про відкладення розгляду справи. Проте колегія суддів апеляційного суду критично оцінює такі доводи скаржника, визнає їх не достат-німи, не об`єктивними для скасування заочного рішення суду першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що вона призначалася до розгляду неодно-разово, її учасники в установленому порядку викликалися у судові засідання, судові повістки надсилалися за єдиною відомою суду адресою. Підстав для здійснення виклику відповідачів також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади не було. За неявки відповідачів у судове засідання суд впра-ві вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів ( стаття 223 ЦПК України ), що у цій справі й було зроблено судом першої інстанції.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України ( остаточне рішення від 17 червня 2011 року ) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прий-няття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді впли-нути на результат розгляду справи.

Як наразі зазначалося доводи апеляційної скарги не спростовують правиль-ності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному заочному рішенні від 12 листопада 2020 року, додатковому рішенні від 01 грудня 2020 року, вони не дають підстав визнати ці рішення ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , їхнього представника адвоката Лавренчука Андрія Сергійовича залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 листопада 2020 року, додаткове рішення цього суду від 01 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2021 року.

Суддя-доповідач Т. О. Денишенко

Судді В. П. Рибчинський

Л. О. Голота