Постанова

від 08.04.2021 по справі 916/759/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/759/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання Федорончук Д.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Саранчук В.С., довіреність № 1101, дата видачі : 20.07.20; Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України";

від відповідача - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020

по справі №916/759/20

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до Територіальної громади в особі Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

головуючий суддя - Мостепаненко Ю.І.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 08.04.2021 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Учасники судового процесу про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2020 Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ Ощадбанк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області, в якій просить суд - в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1895-н від 29.08.2007 - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок №33 по вулиці Набережній в селі Настасіївка, Миколаївського району Одеської області загальною площею 55,9кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., що переданий у власність Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 року по справі №508/140/18, шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також просить суд стягнути з Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області витрати по сплаті судового збору.

Позов мотивовано тим, що внаслідок набуття за судовим рішенням права власності на предмет іпотеки Рада набула статусу іпотекодавця за договором іпотеки від 06.09.2007, а отже у зв`язку з існуванням невиконаного зобов`язання за кредитним договором, яке не припинилась зі смертю Позичальника, позивач має право на задоволення своїх вимог за кредитним договором за рахунок предмета іпотеки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 в задоволенні позову АТ Ощадбанк до відповідача Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором саме в сумі 47 596,72 грн., зокрема банківських виписок по рахунку, відкритому для обліку заборгованості за кредитним договором, а до позовної заяви позивач долучив лише власний розрахунок, у якому відсутній розрахунок боргу за період з 06.09.2007 по 31.12.2009.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ Державний ощадний банк звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Скаржник зазначив, що місцевий господарський суд без всебічної і повної перевірки обставин справи, не дослідивши та не оцінивши в сукупності надані докази, без детального аналізу законодавства, що регулює спірні правовідносини між сторонами, з неправильною оцінкою наданих доказів і встановлених юридичних фактів, а також з порушенням норм матеріального права дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову.

Заявник апеляційної скарги вказує, що наведені у рішенні суду першої інстанції доводи про те, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування заборгованості за кредитом, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості, тому застосовуться загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

Крім того, апелянт зазначив, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, представником позивача на електронну адресу, а не безпосередньо до Господарського суду Одеської області, 04.06.2020 було направлено виписки по рахункам за кредитним договором 1895-н від 29.08.2007 із супровідним листом №113.20-14/2536/2020-15/ВИХ від 04.06.2020, але як виявилось пізніше, з технічних причин, супровідний лист з додатками судом не отримано. У зв`язку із зазначеним, заявник апеляційної скарги просить вважати поважною причину неподання доказів (виписок по рахунку) в суді першої інстанції, яке відбулось в силу обставин, які не залежали від волі позивача.

Також позивач зазначив, що дослідження виписок по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 дасть змогу позивачу підтвердити наявність заборгованості за кредитом, за рахунок якої позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28 вересня 2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 по справі №916/759/20 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №916/759/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 у справі №916/759/20, суд касаційної інстанції зазначив, що мотивуючи відмову в задоволенні клопотання про прийняття доказів, суд апеляційної інстанції помилково вдався до оцінки дій позивача щодо долучення доказів в суді першої інстанції на предмет їх відповідності нормам процесуального законодавства. Здійснення такої оцінки відноситься до компетенції суду першої інстанції, тоді як суд апеляційної інстанції лише перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги (стаття 269 ГПК України). Проте суд першої інстанції взагалі не вчинив жодних процесуальних дій щодо згаданих доказів, що виключає надання апеляційним судом самостійної оцінки відповідним діям позивача.

Верховний Суд зазначив, що під час нового розгляду справи суду слід урахувати вищенаведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Зазначена справа 03.02.2021 року була отримана Південно-західним апеляційним господарським судом та передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Колоколова С.І. суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 у справі №916/759/20; призначено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" до розгляду на 08 квітня 2021 року о 10:00 год.

В судовому засіданні 08.04.2021 представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені ним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Також відповідач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу АТ Ощадбанк , що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду, 29.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит №1895-н.

Відповідно до п.1.1 Договору Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 34 500 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 34 500 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 договору, кредит надається на 190 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 червня 2023 на придбання земельної ділянки загальною площею 0,36 га з розташованим на ній будинком загальною площею 55,9 кв.м під №33 за договором купівлі-продажу, розташованої за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с. Настасіївка, вул.Набережна, буд.33.

Надання кредиту здійснюється одноразово з позичкового рахунку у філії Одеське обласне Управління ВАТ "Ощадбанк" готівкою, протягом 1 (одного) рабочого дня з моменту виконання позичальником умов, що зазначені у п.1.4 цього договору (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору, сторони погоджуються з тим, що зобов`язання банку надати кредит протягом 1 (одного) робочого дня в повній сумі виникає з моменту виконання всіх та кожної з наведених нижче умов.

- сплати позичальником комісійної винагороди за надання Кредиту розмірі 345,00 грн. від суми кредиту одразу після укладення та підписання цього договору (п.1.4.1 договору);

- укладення в забезпечення виконання зобов`язань за цим договором Іпотечного договору, з прийняттям в іпотеку нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: Одеська обл., Миколаївський р-он, с. Настасіївка, вул. Набережна, буд. 33 та договору поруки (п.1.4.2 договору);

- укладення на користь Банку договору страхування предмету іпотеки, договору страхування позичальника від нещасних випадків (п. 1.4.3 договору);

- сплати позичальником страхових платежів за договорами страхування, сплати Банку комісійної винагороди за надання інформаційно - консультаційних послуг щодо порядку кредитування, оформлення документів, роз`яснення діючих вимог щодо кредитування, експертизу документів, наданих для отримання кредиту (п.1.4.4 договору).

Відповідно до п. 1.5 договору, Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту рівними частинами в сумі 182 грн. та сплату нарахованих процентів до останнього робочого числа кожного місяця, починаючи з наступного місяця після видачі кредиту шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 29 червня 2023.

Виконання Позичальником зобов`язань за цим договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: нотаріально посвідченим Іпотечним договором нерухомого майна - предмету іпотеки, що розташоване за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с. Настасіївка, вул.Набережна, буд.33 (п.2.1 договору).

Згідно з п.4.2.2 договору, Банк має право при виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами більше ніж 2 місяці, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення Кредиту, нарахованих процентів та інших платежів за цим договором, та стягнути заборгованість за цим договором в примусовому порядку, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 вересня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н.О. 06.09.2007 за №3275., відповідно до п.1.1 якого цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 1895-н від 29.08.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається ОСОБА_1 - Іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 34 500,00 грн.; строк повернення кредиту - не пізніше 29 серпня 2023 року; Розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 14,5% річних.

Згідно з п. 1.3 договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: житловий будинок номер АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 3600 кв.м., яка ОСОБА_1 не приватизована згідно довідки виконкому Настасіїської сільської ради Миколаївського району Одеської області від 04.09.2007, вихідний №833. На вказаній земельній ділянці розташовано: житловий будинок (саманний), загальною площею 55,9 кв.м, житловою площею 42,0 кв.м. - зазначений в схематичному плані літерою "А"; літня кухня - "Б", веранда - "б": два сарая - "В","Г".

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної особистої власності згідно договору купівлі- продажу, посвідченого Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 28.08.2007 за реєстровим №3105 та зареєстрованого в ДП Миколаївське РВТІ в реєстрову книгу №15, номер запису 12, реєстраційний номер 5655884.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно №15797441 від 04.09.2007, виданого ДП Миколаївське РБТІ, інвентаризаційна оцінка житлового будинку складає - 23783 грн. Заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 40600 грн. (п.1.4, 1.5 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса, або у позасудовому порядку продає від свого імені предмет іпотеки чи приймає предмет іпотеки у свою власність.

Згідно п.5.4 договору, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя. При цьому витрати Іпотекодержателя, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням та зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечується цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе Іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню Іпотекодержателю в повному обсязі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, про що позивач дізнався з довідки №228 від 15.09.2010, виданої виконкомом Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Враховуючи зазначену інформацію, 12.01.2011 Банком направлено заяву кредитора до Біляївської державної нотаріальної контори.

24.01.2011 на адресу АТ "Ощадбанк" надійшла відповідь з Біляївської нотаріальної контори з повідомленням про те, що за заявою Банку заведено спадкову справу №18/2011 та інформація про спадкоємців за законом чи за заповітом на даний час в Біляївській державній нотаріальній конторі відсутня.

30.10.2013 АТ "Ощадбанк" направлено запит до Біляївської державної нотаріальної контори щодо надання відомостей про осіб, які подали заяву про вступ у спадщину після померлого ОСОБА_1 та 10.01.2014 отримано відповідь з нотаріальної контори з повідомленням про те, що інформація про спадкоємців за законом чи за заповітом на даний час в Біляївській районній державній нотаріальній конторі відсутня,

13.02.2014 АТ "Ощадбанк" звернувся до Настасіївської сільської ради з пропозицією вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 1277 ЦК України, а саме, звернутися до суду з заявою про визнання спадщини померлого ОСОБА_1 відумерлою. У відповідь 24.02.2014 Настасїївська сільська рада направила на адресу Банку довідку з повідомленням про те, що після того, як громадянин ОСОБА_1 , що проживав в АДРЕСА_1 , який помер на весні 2010 року, ніхто зі спадкоємців в сільську раду не звертався. Будинок до цього часу пустує, але до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою відповідач не звернувся.

Посилаючись на положення ст. 1277 Цивільного кодексу України та переконавшись, що спадкоємці після померлого ОСОБА_1 відсутні, 05 лютого 2018 року АТ "Ощадбанк" самостійно звернувся до Миколаївського районного суду Одеської області з заявою про визнання спадщини відумерлою. При цьому, 10 липня 2018 розпорядженням голови Миколаївського районного суду Одеської області передано цивільну справу №508/140/18 за заявою АТ "Ощадбанк", заінтересована особа: Настасіївська сільська рада про визнання спадщини відумерлою до Березівського районного суду Одеської області.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 по справі № 508/140/18 визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та складається з житлового будинку АДРЕСА_1 ; Передано спадкове майно померлого ОСОБА_1 , що складається з житлового будинку АДРЕСА_1 у власність територіальної громади Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області.

Рішення Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 по справі № 508/140/18 набрало законної сили 27 травня 2019 року.

АТ "Державний ощадний банк України" зазначено, що станом на 02.07.2010. дату смерті ОСОБА_1 розмір заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 становить 47 596,72 грн., яка складається з: 34 318 грн. - заборгованості по сумі кредиту та 13 278,72 грн. - відсотків за користуванням кредитом.

Відповідно до висновку ТОВ "Компанія Парус" про ринкову вартість об`єкта оцінки №03264 від 19.12.2019, здійсненого на підставі заяви АТ "Державний ощадний банк України" №113.20-12/1337/1192/93931/2019-13/вих від 12.11.2019, вбачається, що ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , станом на 13.11.2019 рік становить 49 217.00 грн.

Вважаючи, що територіальна громада села Настасіївка в особі Настасіївської сільської ради, яка на підставі рішення Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 у справі №508/140/18 отримала предмет іпотеки у комунальну власність, набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за Іпотечним договором, 21.12.2019 позивачем направлено на адресу територіальної громади с.Настасіївка в особі Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області вимогу № 113.20-14/2176/105748/2019-15вих, відповідно до якої повідомлено про наступне:

- між ПАТ "Державний ощадний банк України" в філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 28 серпня 2007 року укладено кредитний договір №1895-н, відповідно до умов цього договору Банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 34 500грн. зі сплатою 14,5 % річних з терміном повернення до 29.06.2023 р. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між Банком і ОСОБА_1 06 вересня 2007 року укладено Іпотечний договір, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Мороз Н.О. за № 3275, предметом Іпотеки є житловий будинок номер АДРЕСА_1 , загальною площею 55,9 кв,м;

- станом на дату смерті ОСОБА_1 , а саме на ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість за кредитним договором не погашена та складає 47 596,72 грн., в тому числі: заборгованість за основним боргом - 34 318,00 грн.; заборгованість зі сплати відсотків за кредитом за період з 01.10.2007р. по 02.07.2010 р. - 13 278,72 грн;

- рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019р. у справі №508/140/18 за заявою Банку визнано відумерлою спадщину у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 та передано власність територіальної громади Настасіївської сільської ради Миколаївського району, Одеської області;

- фактично сума неповернутого кредиту та несплачених відсотків за користування кредитом за правовою природою є витратами, які АТ "Ощадбанк" понесено в результаті неповернення наданих ним у користування коштів (реальні збитки в розумінні п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України);

- вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі;

- згідно висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки №03264 від 19.12.2019 - ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.11.2019 рік становить 49 217, грн.;

З посиланням на ч.4 ст. 1277 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 1231 Цивільного кодексу України Банк у вимозі просив сільську раду задовольнити вимоги кредитора Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" шляхом погашення одноразовим платежем заборгованості у сумі 47 596,72 грн., в межах вартості спадкового майна.

Зазначена вимога банку отримана відповідачем 28.12.2019, проте, жодної відповіді на неї надано не було, що і стало підставою для звернення банку до Господарського суду Одеської області із даним відповідним позовом до Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог зазначив, що позивачем до матеріалів справи на підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 станом на 02.07.2010, надано розрахунок заборгованості, підписаний Начальником управління супроводження та контролю активних операцій роздрібного ММСБ департаменту банк-офісу АТ "Ощадбанк" - ОСОБА_2, на загальну суму 47 596,72 грн., в тому числі:

- заборгованість по сумі кредиту - 34 318 грн.;

- прострочена заборгованістю за кредитом за з період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 5 824 грн.;

- заборгованість за відсотками за період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 13 278,72 грн.

В зазначеному розрахунку вказано, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.07.2010 за договором складає 47 596,72 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, в розрахунку заборгованості зазначено, що; "в зв`язку із відсутністю з технічних причин доступу до програмного забезпечення Scarb немає можливості надати дані за період з 06.09.2007 по 31.12.2009", при цьому, в тексті вимоги №113.20-14/2176/105748/2019-15вих від 21.12.2019, надісланої на адресу відповідача, значиться про заборгованість ОСОБА_1 зі сплати відсотків за кредитом за період з 01.10.2007 по 02.07.2010.

Факт наявності та обліковування Банком на рахунках прострочених сум простроченої заборгованості станом на час звернення до суду з даним позовом, не підтверджений жодною банківською випискою по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України на підтвердження наявності станом на 02.07.2010 року - дату смерті ОСОБА_1 розміру заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 у сумі 47 596,72 грн.

Звертаючись з апеляційною скаргою АТ "Ощадбанк" були надані виписки по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007, та в прохальній частині скарги було сформульовано клопотання про визнання поважними причини неподання вказаних доказів по справі.

В обґрунтування поважності причин неподання відповідних доказів апелянт зазначив, що у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, представником позивача на електронну адресу, а не безпосередньо до Господарського суду Одеської області, 04.06.2020 було направлено виписки по рахункам за кредитним договором 1895-н від 29.08.2007 із супровідним листом №113.20-14/2536/2020-15/ВИХ від 04.06.2020, але як виявилось пізніше, із-за технічних причин, супровідний лист з додатками судом не отримано.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом частин 2, 8 статті 80 ГПК України позивач повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Кабінетом Міністрів України на усій території України з 12.03.2020 до 31.07.2020 установлено карантин, пов`язаний із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 14.05.2020 № 377, від 20.05.2020 № 392 (зі змінами)).

У зв`язку з чим, суд першої інстанції, відкриваючи провадження у даній справі згідно з ухвалою від 30.03.2020, рекомендував учасникам справи на період карантинних заходів всі необхідні документи подавати в електронному вигляді на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі "Електронний суд", поштою, факсом або дистанційними засобами зв`язку.

Так, під час апеляційного перегляду встановлено, що додаткові докази - банківські виписки по рахунку Позичальника, які позивач просив долучити на стадії апеляційного перегляду справи, були подані ним до суду першої інстанції 04.06.2020 (тобто до прийняття рішення у справі) в електронному вигляді.

Отже, отримавши електронний лист позивача з долученими доказами, суд першої інстанції був зобов`язаний відреагувати на нього шляхом вчинення відповідної процесуальної дії щодо доказів (прийняти докази або відмовити у прийнятті з обов`язковим наведенням відповідного мотивування).

Проте, жодних процесуальних дій щодо поданих доказів суд першої інстанції не вчинив, в рішенні по суті спору таких мотивів (прийняття або відхилення доказів) також не наведено.

Навпаки, у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції підставою для відмови в позові була у тому числі відсутність банківських виписок по рахунку Позичальника у підтвердження розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

У даному випадку додаткові докази, які:

- за обставинами справи можуть мати істотне значення для вирішення спору та

- яким повинна бути надана вмотивована оцінка судом, були подані позивачем до суду першої інстанції, проте не розглянуті внаслідок технічної помилки , тобто з причин, які об`єктивно не залежали від позивача.

Саме цією обставиною і було мотивовано клопотання позивача про прийняття додаткових доказів в суді апеляційної інстанції.

З огляду на дані конкретні обставини справи, за яких додаткові докази були подані позивачем, проте не розглянуті судом першої інстанції, колегія суддів на виконання вказівок викладених у постанові Верхового суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.01.2021 у даній справі, вважає за необхідне визнати поважною причину неподання вказаних доказів - виписку по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 та дослідити вказані докази в сукупності з іншими.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ст. 16 Цивільного кодексу України)

Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як зазначалося раніше, 29.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит №1895-н., відповідно до п.1.1 якого Банк зобов`язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 34 500 грн., а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 34 500 грн., а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 14,5 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.

Згідно п.1.2 договору, кредит надається на 190 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 червня 2023р. на придбання земельної ділянки загальною площею 0,36 га з розташованим на ній будинком загальною площею 55,9 кв.м під №33 за договором купівлі-продажу, розташованої за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с. Настасіївка, вул.Набережна, буд.33.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 06 вересня 2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори за №3275., відповідно до п.1.1 якого цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з кредитного договору № 1895-н від 29.08.2007, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Кредит відповідно до вищевказаного Кредитного договору надається ОСОБА_1 - Іпотекодержателем на наступних умовах: сума кредиту - 34 500,00 грн.; строк повернення кредиту - не пізніше 29 серпня 2023; розмір відсоткової ставки визначається Кредитним договором в розмірі - 14,5% річних.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто, відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов`язанні.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

На майнового поручителя може бути покладено обов`язок щодо належного виконання зобов`язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності в позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди майнового поручителя відповідати за нового боржника, зафіксованої в тому числі й в іпотечному договорі, як згоди відповідати за виконання зобов`язання перед будь-яким боржником у разі переведення боргу за забезпечувальним зобов`язанням.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (ч.1). Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (ч.2).

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч.1 ст. 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотекою може бути забезпечено виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути у майбутньому на підставі договору, що набрав чинності; іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ст. 3 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до приписів ст.1277 Цивільного кодексу України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (п.1). Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (п.3).

За приписами ст. 1231 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить обов`язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом із спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину

Відповідно до п.4 ст.1277 Цивільного кодексу України, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов`язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 ЦК України. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною

Таким чином законодавцем встановлені межі вимог кредиторів, які задовольняються територіальною громадою, якщо вона стає власником майна. На відміну від спадкоємців, до територіальної громади переходять не всі права та обов`язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини.

Згідно з положеннями ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, шкоди (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника, шкодою (збитками) та вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, розмір збитків доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог АТ "Державний ощадний банк України" зазначено, що станом на 02.07.2010 - дату смерті ОСОБА_1 розмір заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 - реальних збитків в розумінні ст.22 ЦК України становить 47 96,72 грн., та складається з: 34 318 грн. - заборгованості по кредиту та 13 278,72 грн. - відсотків за користуванням кредитом.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 1895-нвід 29.08.2007 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, та, відповідно розмір наявної на 02.07.2010 заборгованості, що позивач кваліфікує як реальні збитки.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження наявної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007 станом на 02.07.2010, надано розрахунок заборгованості, підписаний Начальником управління супроводження та контролю активних операцій роздрібного ММСБ департаменту банк-офісу АТ "Ощадбанк" - ОСОБА_2, на загальну суму 47 596,72 грн., в тому числі:

- заборгованість по сумі кредиту - 34 318 грн.;

- прострочена заборгованістю за кредитом за з період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 5 824 грн.;

- заборгованість за відсотками за період з 31.12.2009 по 02.07.2010 - 13 278,72 грн.

В зазначеному розрахунку вказано, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 02.07.2010 за договором складає 47596,72 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України № 254 від 18.06.2003 (далі - Положення № 254), який був чинним у період видачі позивачем кредиту.

Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.

До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до пункту 1.19-1 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно з пунктом 5.1. глави 5 Положення № 254 інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.

Отже виписка з особового рахунка клієнта банку (банківська виписка з рахунку позичальника) може слугувати документом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Як зазначалось вище, АТ "Ощадбанк" на стадії апеляційного перегляду були надані виписки по рахунках, відкритих для обліку заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007, укладеним між АТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 .

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи виписки з 29.08.2007 до 31.12.2016 за банківським рахунком № НОМЕР_1 на ім`я фізичної особи ОСОБА_1 (а.с. 118-139) суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останні є належним доказом факту наявності та обліковування Банком на рахунках простроченої заборгованості за кредитним договором №1895-н від 29.08.2007р. в сумі 47 596,72 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість відмови місцевим господарським судом у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк".

Таким чином, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу згідно правил, визначених статтею 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2020 року у справі №916/759/20 скасувати.

Позов Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №1895-н від 29.08.2007 - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 55,9кв.м., житловою площею 42,0 кв.м., що переданий у власність Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області рішенням Березівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 року по справі №508/140/18, шляхом продажу на публічних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 102 грн.

Стягнути з Настасіївської сільської ради Миколаївського району Одеської області на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" судовий збір за апеляційний перегляд у розмірі 3 153 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено 13.04.2021 р.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький