Постанова

від 11.03.2021 по справі 911/1616/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2021 р. Справа№ 911/1616/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 11.03.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Брама" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2019

у справі № 911/1616/19 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Згурівської районної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Брама"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Київській області (третя особа-1), Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області (третя особа-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (третя особа-3)

про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора

В судовому засіданні 11.03.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 Згурівська районна державна адміністрація звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Брама" про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора.

Позов обґрунтований тим, що оспорюваний договір позивач вважає недійсним та розірваним через те, що відповідач при укладенні договору надав недостовірну інформацію про земельну ділянку, яка є предметом договору, шляхом підміни кадастрового номеру, чим ввів в оману позивача, внаслідок чого відбулась помилка, що призвела до безпідставного винесення Згурівською РДА розпорядчого документу щодо земельної ділянки, право розпорядження якою не віднесено до компетенції Згурівської РДА, а належить Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області.

Керуючись ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , позивач надав в оренду відповідачу дві земельні ділянки під господарським двором МТФ колишнього КСП "Зоря" із кадастровими номерами 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га та 3221982700:07:007:0014 площею 6,1170 га. Позивач твердить, що керівництвом ТОВ "Зелена Брама" було введено в оману голову Згурівської РДА щодо земельної ділянки кадастровий номер 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га, яка не була господарським двором, а була проінвентаризована у 2013 році як земельна ділянка державної власності за межами населеного пункту - рілля, відтак відповідно до ст. 122 ЗК України належала до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розпорядження якими відноситься до компетенції Державної служби геодезії, картографії та кадастру.

У зв`язку з викладеним, текст розпорядження №50 від 15.02.2017 "Про передачу в оренду ТОВ "Зелена Брама" земельних ділянок із земель колективної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Любомирівської (Правожовтневої) сільської ради Згурівського району Київської області (за межами населеного пункту)" Згурівською РДА було приведено у відповідність до закону розпорядженням №521 від 03.10.2017.

Позивач твердить, що пропонував відповідачу листом від 12.10.2017 укласти угоду про розірвання договору оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га, який відповідачем було проігноровано.

Крім того, позивач твердить, що пунктом 8 оспорюваного договору було передбачено термін дії договору 7 років до моменту витребування власниками права власності на земельні ділянки (нерухоме майно). Позивач твердить, що у 2017 році громадяни України зареєстрували право власності на нерухоме майно (земельні ділянки за рахунок спірної земельної ділянки), відтак позивач вважає, що оспорюваний договір припинив свою дію з дати реєстрації власниками права власності ще в кінці 2017.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2019 у справі №911/1616/19 позов задоволено.

Визнано недійсним Договір оренди землі №2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 15.02.2017, укладений між Згурівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Зелена Брама .

Скасовано рішення державного реєстратора КП Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Кащеєва В.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер рішення 36299009 від 25.07.2017, номер запису 21548698 від 20.07.2017 про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки кадастровий номер 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за Товариством з обмеженою відповідальністю Зелена Брама .

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Зелена Брама на користь Згурівської районної державної адміністрації 3 842,00 грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 03.02.2020 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права (ст. 124 Земельного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України), порушенням норм процесуального права (ст.ст. 13, 46, 73-77, 86, 91, 236, 238 ГПК України), неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що судом допущено невірне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 124 Земельного кодексу України, і як наслідок, було неправильно зроблено висновок про недійсність спірного правочину в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Скаржник не погоджується з висновками суду про віднесення земель, за рахунок яких відповідачу було відведено земельну ділянку в оренду, до земель державної власності, про те, що у справі не було подано жодних доказів того, що на спірній земельній ділянці перебуває майно колишнього КСП Зоря (господарські двори) та про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель, що підлягали паюванню між членами КСП Зоря і має статус не витребуваного (нерозподіленого) земельного паю.

Вказує, що судом допущено порушення процесуальних норм, а саме ст. 46 ГПК України, оскільки суд самостійно змінив підстави позову, вказавши, що Згурівською РДА укладено оспорюваний договір оренди із грубим порушенням чинного законодавства поза межами своєї визначеної законом компетенції та без проведення земельних торгів, що є підставою для визначення договору недійсним відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

На думку апелянта, судом було допущено порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 86, 238 ГПК України щодо повного та об`єктивного розгляду справи на підставі закону.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Нива Фарм" заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує, що твердження відповідача щодо неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 124 Земельного кодексу України, внаслідок чого суд дійшов неправильного висновку про недійсність спірного правочину, спростовується матеріалами справи.

Зазначає про обґрунтованість висновків суду про те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано, земельна ділянка з кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 належить до державної власності.

Зауважує, що самостійне застосування судом першої інстанції для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призвело до зміни предмета позову, про що необґрунтовано твердить відповідач.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2020 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 поновлено відповідачу строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 повідомлено учасників справи, що судове засідання у справі №911/1616/19, призначене на 09.04.2020 не відбудеться, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), продовження карантину до 24 квітня та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України, зазначено, що про дату та час наступного судового засідання у справі №911/1616/19 учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 02.07.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, у зв`язку з виходом суддів Cкрипки І.М., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. у відпустку з 30.06.2020 по 13.07.2020 включно розгляд справи призначено на 23.07.2020.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2020, від 01.10.2020, від 05.11.2020 розгляд справи відкладався, останній раз на 10.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, у зв`язку з виходом судді Михальської Ю.Б. у відпустку з 10.12.2020 по 11.12.2020 включно розгляд справи призначено на 11.02.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 розгляд справи відкладено на 11.03.2021, враховуючи неявку представників позивача, відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Явка представників сторін

Представник третьої особи - 3 в судовому засіданні апеляційної інстанції 11.03.2021 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача, відповідача, третіх осіб 1, 2 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

21.07.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивача, відповідача, третіх осіб 1, 2 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідач - ТОВ "Зелена Брама" звернувся до Згурівської РДА із заявою від 10.02.2017 №14 (вхідна відмітка Згурівської РДА від 10.02.2017 №6-15/246), якою просив надати йому в оренду земельні ділянки із земель колективної власності КСП "Зоря" орієнтовною площею 12,5504 га та 6,1170 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району (за межами населеного пункту).

Згурівською РДА прийнято розпорядження від 15.02.2017 №50 "Про передачу в оренду ТОВ "Зелена Брама" земельних ділянок із земель колективної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області (за межами населеного пункту)", відповідно до якого, керуючись ст. 33 Закону України "Про оренду землі", ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" було вирішено надати в оренду ТОВ "Зелена Брама" земельні ділянки площею 18,6674 га (земельна ділянка площею 12,5504 га з кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 та земельна ділянка площею 6,1170 га без кадастрового номеру) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном до моменту отримання власниками свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке розташоване в адмінмежах Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області (за межами населеного пункту). Встановлено річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 5% від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідач твердить, що 15.02.2017 на підставі розпорядження голови Згурівської РДА №50 від 15.02.2017 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №2, відповідно до якого відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із складу нерозподілених земель КСП (землі колективної власності), що розташована за межами населеного пункту на території Любомирівської сільської ради загальною площею 12,5504 га кадастровий номер 3221982700:07:007:0009, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідач твердить, що земельна ділянка входить до складу земель КСП "Зоря" згідно Державного акту на право колективної власності на землю, виданого 28.11.1995.

Речове право оренди було належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

10.04.2018 відповідач дізнався, що за рахунок земельної ділянки, що перебуває в оренді ТОВ "Зелена Брама", сформовано шість земельних ділянок площею по 2 га кожна з кадастровими номерами: 3221982700:07:007:0015, 3221982700:07:007:0016; 3221982700:07:007:0017; 3221982700:07:007:0018; 3221982700:07:007:0019; 3221982700:07:007:0021, право власності на які станом на початок 2019 року належить ТОВ "Нива Фарм".

За рахунок об`єднання вказаних шести земельних ділянок було сформовано нову земельну ділянку площею 12 га із кадастровим номером 3221982700:07:007:0026, право приватної власності на яку 25.06.2018 зареєстровано за ТОВ "Нива Фарм".

Відповідач вказує, що таким способом спірна земельна ділянка вибула із законного володіння та користування відповідача, у зв`язку з чим ТОВ "Зелена Брама" звернулось з позовом до ТОВ "Нава Фарм" у справі господарського суду Київської області №911/584/19, після чого позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору оренди.

Зазначає, що твердження позивача про відсутність у Згурівської РДА повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою спростовуються наданими Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області Висновком №17 від 06.02.2015 про наявні обмеження та Довідкою №14 від 06.02.2015, згідно яких правовий режим земельної ділянки визначається на підставі розпоряджень Згурівської РДА від 05.12.2007 №722 та від 16.03.2012 №141 та зазначається про відсутність обмежень прав на земельну ділянку.

Земельна ділянка була та є землями колективної власності КСП "Зоря" на підставі Державного Акту на право колективної власності на землю від 28.11.1995, право колективної власності на землю не скасоване, правовий режим земельної ділянки не змінений.

Наголошує, що жодної "прикрої помилки", а тим більше "введення в оману", про що твердить позивач, не було і не могло бути, оскільки ухваленню розпорядження №50 від 15.02.2017 та укладенню оспорюваного договору передували два роки погодження дозвільної та технічної документації як з бору Згурівської РДА, так і з боку Держгеокадастру.

05.12.2007 та 16.03.2012 Згурівською РДА видавались розпорядження №722 та №141, якими було надано згоду ТОВ "Зелена Брама" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,5 га під господарськими дворами для обслуговування господарських будівель на території Правожовтневської сільради.

06.02.2015 відділом Держземагенства у Згурівському районі було надано висновок №17, згідно якого земельна ділянка площею 12,5504 на 100% складається із земель під господарськими дворами.

06.02.2015 відділом Держземагентства у Згурівському районі було надано Довідку №14, згідно якої земельна ділянка площею 12,5504 обліковується як землі під господарськими будівлями і дворами.

Відповідач доводить, що інвентаризація 2013 року, на яку посилається позивач, не має правових наслідків та не змінює правового режиму земельної ділянки як земель колективної власності КСП "Зоря".

Оскільки Розпорядження №50 від 15.02.2017 було виконано у первинній редакції - на його підставі було укладено оспорюваний договір, позивач не вправі в односторонньому порядку вносити зміни у його предмет. Відповідач, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити в них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані із реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів і суб`єкти цих прав заперечують проти їх зміни або припинення.

Щодо припинення договору оренди у зв`язку із оформленням права власності на земельні ділянки за фізичними особами, відповідач зазначає, що у ГУ Держгеокадастру у Київській області не було повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, яка перебуває у колективній власності, оскільки Державний акт КСП "Зоря" ніким не оскаржувався і не скасовувався. Крім того, відповідач як законний користувач земельної ділянки не надавав згоди на її вилучення та поділ, як то передбачено ст.54 Закону України "Про землеустрій".

31.08.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 358-1 КК України, щодо введення посадовими особами ТОВ "Зелена Брама" голови Згурівської РДА в оману шляхом надання неправдивої інформації про земельну ділянку 3221982700:07:007:0009 та підробки землевпорядних документів.

Станом на дату рішення державного реєстратора №36299009 про реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ "Зелена Брама" (20.07.2017) земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га за даними Публічної кадастрової карти не існувало.

ТОВ "Нива Фарм" за договорами купівлі-продажу від 20.03.2018 та 10.05.2018 придбало шість земельних ділянок площами 2 га кожна із кадастровими номерами 3221982700:07:007:0015, 3221982700:07:007:0016; 3221982700:07:007:0017; 3221982700:07:007:0018; 3221982700:07:007:0019; 3221982700:07:007:0021, після чого шляхом об`єднання за рішенням власника було сформовано одну земельну ділянку кадастровий номер 3221982700:07:007:0026 площею 12 га, право власності на яку було зареєстровано за ТОВ "Нива Фарм" 25.06.2018.

ЗВідповідно до поданої ГУ Держгеокадастру у Київській області Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Правожовтневської сільської ради, складеної у 2013 році, визначено 9 земельних масивів, що підлягають інвентаризації, орієнтовною площею 113,5 га. Земельний масив №3 загальною площею 12,5 га згідно проекту формування території сільської ради на землях запасу, не наданих у власність, за складом угідь - рілля та пасовище. У графічних матеріалах міститься кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га. За експлікацією земель за формою 6-зем земельна ділянка має цільове призначення "землі сільськогосподарського призначення" (код цільового призначення 01, шифр рядка 94, рілля), при цьому в рядку 94 форми 6-зем враховуються дані про землі запасу, які призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів. У кадастровому плані міститься відмітка про державну реєстрацію земельної ділянки державним кадастровим реєстратором 15.10.2013.

Відтак, третя особа 3 дійшла висновку про те, що земельна ділянка 3221982700:07:007:0009 як об`єкт цивільних прав була сформована 15.10.2013 як земельна ділянка державної власності за межами населеного пункту, яка є ріллею, а не земельною ділянкою під господарськими дворами.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння кадастрового номера. Згідно із документами, наданими ГУ Держгеокадастру у Київській області, земельні ділянки із кадастровими номерами 3221982700:07:007:0015, 3221982700:07:007:0016, 3221982700:07:007:0017; 3221982700:07:007:0018; 3221982700:07:007:0019; 3221982700:07:007:0021 були сформовані 24.07.2017, про свідчать відмітки державного кадастрового реєстратора.

Право оренди ТОВ "Зелена Брама" на земельну ділянку 3221982700:07:007:0009 було зареєстровано 20.07.2017 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.07.2017 №36299009, у зв`язку з чим третя особа 3 наголошує про те, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку 3221982700:07:007:0009, вона вже не існувала як об`єкт цивільних прав.

Третя особа 3 заперечує належність спірної земельної ділянки до земель колективної власності КСП "Зоря", посилаючись на відсутність у відповідача оригіналу Державного акту від 28.11.1995, який засвідчив та до відзиву подав копії документів, виконаних з копій; відсутність відомостей про те, у якої особи такий оригінал може бути наявний, що не відповідає вимогам ст. 91 ГПК України. Крім того, третя особа вказує, що у разі належності земельної ділянки до колективної власності, державна реєстрація права оренди ТОВ "Зелена Брама" є неправомірною, оскільки відповідно до ст. 30 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право оренди на нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки, надані в оренду органами державної влади в порядку, передбаченому ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника третьої особи - 3, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 1, 2, 3 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

15.02.2017 між Згурівською РДА (орендодавець) та ТОВ "Зелена Брама" (орендар) було укладено договір оренди землі №2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відносно земельної ділянки державної власності загальною площею 12,5504 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В матеріалах справи міститься два варіанти тексту вказаного договору оренди землі, який позивач просить суд визнати недійсним. Позивач твердить, що не має у своєму розпорядженні жодного оригіналу вказаного договору.

У копії договору оренди землі №2 від 15.02.2017, яка додана позивачем до позовної заяви, у пункті 2 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка державної власності загальною площею 12,5504 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із зазначенням кадастрового номеру, який відповідає кадастровому номеру земельної ділянки що зазначений у розпорядженні Згурівської РДА від 15.02.2017 №50: 3221982700:07:007:0009.

У пункті 4 договору вказано, що земельна ділянка передається в оренду.

У пункті 5 договору вказано, що нормативна грошова оцінка 1,0 га (ріллі) на території Любомирівської сільської ради з урахуванням коефіцієнта індексації на 2017 рік становить 33 282,86 грн.

Також у п. 8 вказаного варіанту договору оренди землі №2 від 15.02.2017 вказано, що договір укладено терміном на 7 років до моменту витребування власниками права власності на земельні ділянки (нерухоме майно). У разі отримання права власності на нерухоме майно договір припиняється достроково.

Серед документів, поданих суду Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, міститься розроблений ТОВ "Азимут-5" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Зелена Брама" під господарськими дворами в межах Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області (з відміткою Державного фонду документації із землеустрою), який в якості додатку містить інший варіант договору оренди землі №2 від 15.02.2017, відповідно до п. 2 якого в оренду передається земельна ділянка колективної власності загальною площею 12,5504 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (без зазначення кадастрового номеру).

У пункті 4 договору вказано, що земельна ділянка передається в оренду без виробничих будівель.

У пункті 5 договору вказано, що нормативна грошова оцінка 1,0 га (ріллі) на території Любомирівської сільської ради з урахуванням коефіцієнта індексації на 2017 рік становить 33 282,86 грн.

У пункті 8 договору вказано, що договір укладено терміном до моменту отримання власниками свідоцтв про право власності на нерухоме майно. У разі отримання свідоцтв про право власності на нерухоме майно договір припиняється достроково.

Обидва варіанти договору підписані головою Згурівської РДА В.М. Мозговим та директором ТОВ "Зелена Брама" В.В. Кривцовим та скріплені печатками обох сторін.

В обох варіантах договору у пункті 3 вказано, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури.

Позивач твердить про підміну аркушів договору посадовими особами відповідача, без подання будь - яких доказів.

Відповідач твердить, що має у своєму розпорядженні єдиний існуючий варіант договору оренди №2, оригінал якого надано для огляду у судовому засіданні.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини підписання сторонами двох варіантів тексту договору оренди №2 від 15.02.2017 із суттєвими відмінностями, наявності чи відсутності підробки документів, мають бути встановлені в межах відповідного кримінального провадження.

Відповідно до положень ст.15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка була чинною станом на 15.02.2017) істотними умовами договору оренди землі було визначено об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди.

В порядку частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Враховуючи, що земельна ділянка була фактично передана орендодавцю, який здійснив державну реєстрацію свого права оренди та здійснював на ній свою господарську діяльність, у суду відсутні підстави вважати оспорюваний договір неукладеним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вбачається з доданого до заяви про усунення недоліків та виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 05.07.2019 Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.07.2017 №92799321, а також доданої до відзиву Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.08.2018 № 134470612, державним реєстратором КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" Кащеєвим В.І. вчинено запис 21548624 від 20.07.2017 про реєстрацію права державної власності в особі Згурівської РДА на земельну ділянку кадастровий номер 3221982700:07:007:0009 площею 12,5504 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 36299009 від 25.07.2017.

Також державним реєстратором Кащеєвим В.І. вчинено запис від 20.07.2017 №21548698 про інше речове право - право оренди земельної ділянки за ТОВ "Зелена Брама" строком дії 7 років на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 36299009 від 25.07.2017 на підставі договору оренди землі від 15.02.2017.

Записи про реєстрацію права власності та права оренди датовані 20.07.2017, тобто на п`ять днів раніше, ніж прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (25.07.2017).

Разом із тим, згідно ч. 9 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відтак, враховуючи вищевказані дані Інформаційної довідки, відповідач звертався до державного реєстратора для державної реєстрації права оренди з варіантом договору оренди землі, який доданий до позовної заяви, у якому вказаний кадастровий номер земельної ділянки, вказано, що земельна ділянка належить до державної власності, а також встановлено строк оренди - 7 років.

Підставою для державної реєстрації (з відкриттям розділу) в 2017 році права державної власності в особі Згурівської РДА на земельну ділянку кадастровий номер 3221982700:07:007:0009 у Державному реєстрі прав державним реєстратором Кащеєвим В.І. зазначено Закон України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

Зазначений закон втратив чинність 01.01.2013 у зв`язку із прийняттям Закону України від 6 вересня 2012 N 5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", яким, серед іншого внесено зміни до ст. 122 Земельного кодексу України, щодо віднесення передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб до компетенції Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Згідно загальновідомих відомостей, розміщених на сайті Міністерства Юстиції України, акредитацію КП "Центр розвитку та інвестицій Васильківського району" скасовано 13.12.2017, у зв`язку з чим відсутня можливість одержання від державного реєстратора відповідних пояснень.

В подальшому, Згурівською РДА прийнято розпорядження від 03.10.2017 №521 "Про внесення змін до розпорядження голови Згурівської райдержадміністрації від 15.02.2017 №50 "Про передачу в оренду ТОВ "Зелена Брама" земельних ділянок із земель колективної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в адміністративно-територіальних межах Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області (за межами населеного пункту)", у якому зазначено, що з`ясувавши факт наявної недостовірної інформації, наданої ТОВ "Зелена Брама" щодо місця розташування земельної ділянки, яку товариство мало наміри взяти в оренду згідно заяви від 10.02.2017 №14, керуючись ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам земельних часток (паїв)", вирішено пункт 1 розпорядження від 15.02.2017 №50 викласти в новій редакції:

"передати в оренду ТОВ "Зелена Брама" земельну ділянку площею 6,1170 га (літній табір) з кадастровим номером 3221982700:07:007:0014 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративно-територіальних межах Любомирівської сільської ради Згурівського району Київської області (за межами населеного пункту) терміном до витребування власниками права власності на нерухоме майно".

Також доручено відділу юридичного забезпечення та контролю апарату адміністрації підготувати проект Угоди про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 15.02.2017 №2. Також доручено реєстратору відділу економічного розвитку та державної реєстрації Згурівської РДА внести зміни в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, а саме скасувати реєстрацію договору оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 15.02.2017 №2, укладеного між Згурівською РДА та ТОВ "Зелена "Брама".

Доказів оскарження та скасування зазначеного розпорядження від 03.10.2017 №521 в установленому законом порядку суду не подано. До компетенції господарського суду не входить надання оцінки законності вказаного розпорядження від 03.10.2017 №521, оскільки зазначене виходить за межі предмету позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.02.2017 №2.

Само по собі прийняття Згурівською РДА розпорядження від 03.10.2017 №521 про внесення змін до розпорядження від 15.02.2017 №50 (щодо виключення з тексту розпорядження земельної ділянки площею 12,5504 га з кадастровим номером 3221982700:07:007:0009) не змінює та не припиняє правовідносини оренди, які виникли між позивачем та відповідачем щодо вказаної земельної ділянки.

Джерелом спірних матеріально-правових відносин оренди, які існують між позивачем та відповідачем, є укладений договір оренди земельної ділянки №2 від 15.02.2017, а розпорядження від 15.02.2017 №50, є нормативним актом органу виконавчої влади, який вичерпав свою дію у зв`язку з його реалізацією саме у спосіб укладення договору оренди з подальшою державною реєстрацією іншого речового права - права оренди за відповідачем у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Позивач твердить, що звертався до директора ТОВ "Зелена Брама" із листом від 12.10.2017 №6-15/2838, до якого було додано угоду №30 від 03.10.2017, у якому пропонував у добровільному порядку підписати угоду про дострокове розірвання договору оренди землі від 15.02.2017 №2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Доказів надіслання або вручення вказаного листа з доданою угодою №30 від 03.10.2017 товариству "Зелена Брама" суду не подано.

27.04.2018 позивач надіслав відповідачу лист від 25.07.2018 №6-15/1124, до якого було додано угоду №30 від 03.10.2017 про дострокове розірвання договору оренди землі від 15.02.2017 №2 (в трьох екземплярах), у якому пропонував у добровільному порядку підписати угоду про розірвання договору за взаємною згодою сторін. Як свідчить залучена до матеріалів копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0760101536046, відповідач копію листа з проектом Угоди №30 від 03.10.2017 отримав 05.05.2018.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суду не подано належних доказів того, що сторонами за взаємною згодою в належній формі розірвано оспорюваний договір оренди землі №2 від 15.02.2017. Суду не подано доказів, що вказаний договір було розірвано в судовому порядку.

Твердження позивача про те, що відносини оренди за оспорюваним договором припинилися в порядку п. 8 договору у зв`язку із настанням факту витребування власниками права власності на земельні ділянки (нерухоме майно) є необґрунтованими.

Твердження відповідача про те, що земельна ділянка була та є земельною ділянкою колективної власності КСП "Зоря" згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 28.10.1995, спростовуються наступним.

За змістом пункту 8 обох варіантів договору оренди земельної ділянки №2 від 15.02.2017 не визначено чітко та недвозначно, чи мова йде про оформлення права власності на земельну ділянку членами КСП, шляхом оформлення права на земельну частку (пай), чи про виділення майна в натурі та оформлення права власності на майно, розташоване на земельній ділянці, членами КСП, які отримали свідоцтво про право власності на майновий пай.

Оформлення права на земельний та майновий пай мають різну правову природу та різне правове регулювання.

Відповідно до пункту 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177, майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Згідно із Порядком визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001, визначаються розміри паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, у яких не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства, а також уточнення розмірів паїв у тих підприємствах, де майно призначалось, але не використано для погашення заборгованості із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів у зв`язку із списанням цієї заборгованості відповідно до законодавства.

Пунктом 13 вказаного Порядку встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком; у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Згідно з п.п. 9, 16 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженому наказом Мінагрополітики № 62 від 14.03.2001, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством - правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників; визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене одним із нижченаведених способів за рішенням зборів співвласників: за структурою пайового фонду; конкретним майном за взаємною згодою співвласників; на конкурентних засадах шляхом проведення аукціону.

Згідно п. 12 Листа Мінагрополітики України від 05.05.2001 № 37-25-3-11/3923 "Щодо порядку видачі, обліку та погашення Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат)", при видачі майна в натурі конкретному власнику у відповідності із рішенням загальних зборів співвласників майна підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передачі майна вилучає свідоцтво і робить на ньому запис про видачу майна в натурі. Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства з відміткою про видачу майна в натурі та копія акта приймання-передавання майна протягом п`яти днів із дня підписання акта приймання передавання передається сільській раді. Сільська рада на підставі цих документів робить відмітку про отримання майна в натурі в Книзі обліку та в списку осіб, які мають право на майновий пай реорганізованого підприємства, і на основі якого видано свідоцтво.

В подальшому, при дотриманні порядку виділення майна в натурі, що входить до складу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільська рада видає власнику цього майна свідоцтво про право власності на майно, що входило до складу майнових паїв членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Суду не подано жодних доказів того, що на спірній земельній ділянці перебуває майно колишнього КСП "Зоря", яке було включено до пайового фонду та належало до виділення в натурі колишнім членам КСП "Зоря" в один із способів, передбачених законом відповідно до свідоцтв про право власності на майнові паї.

Як вбачається із поданої копії заяви ТОВ "Зелена Брама" від 10.02.2017 №14, яка була підставою для прийняття Згурівською РДА розпорядження від 15.02.2015 №50, відповідач просив надати в оренду земельну ділянку орієнтовною площею 12,5504 та 6,1170 га (які не зайняті фундаментами та асфальтованими під`їзними дорогами) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк до моменту отримання їх власниками документів, що посвідчують право власності на цю земельну ділянку, із земель колективної власності КСП "Зоря" відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю КСП "Зоря", із посиланням на ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", відповідно до якої нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням районної державної адміністрації можуть передаватись в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

До справи додано копію Державного Акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.11.1995, який був виданий колективному сільськогосподарському підприємству "Зоря" відповідно до рішення Правожовтневої сільської ради народних депутатів від 28.10.1995 на земельну ділянку загальною площею 1804,1 га для сільськогосподарського використання. Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №12. В Акті зазначено, що додатком №1 до Акту є список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства. Вказаний додаток суду не подано. Учасниками справи не зазначено, де знаходиться оригінал Державного Акту на право колективної власності на землю серії КВ від 28.11.1995, та додаток до нього.

Згідно зі ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній станом на лютий 2017) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 3 вказаного Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" Сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості):

розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку;

приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай);

уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Згідно ст.7 вказаного Закону, проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) розробляється суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, погоджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і затверджується на зборах більшістю власників земельних часток (паїв) у межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, та оформляється відповідним протоколом.

У проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів.

У разі необхідності в проектах землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) здійснюється перерахунок розміру в умовних кадастрових гектарах та вартості земельної частки (паю).

Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються:

деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації;

заболочені землі;

землі, на яких розміщені розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені у встановленому законодавством порядку;

інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) зберігається у відповідній сільській, селищній, міській раді за місцем проживання більшості власників земельних часток (паїв) та в районному відділі земельних ресурсів.

З`ясування питання, чи належала спірна земельна ділянка до земель, що підлягали паюванню, чи приймалися рішення про виділення в натурі земельних ділянок власникам земельних паїв за їх зверненням, чи розроблявся проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), чи здійснювався сільською радою чи районною державною адміністрацією розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом, чи видавалися громадянам - членам КСП "Зоря" Сертифікати на право на земельну частку (пай), чи має спірна земельна ділянка статус земельного паю (паїв), щодо якого не оформлено право власності членами КСП "Зоря", які мають право на земельний пай, має суттєве значення для вирішення даного спору.

Жодних доказів зазначених обставин суду не подано.

Згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на лютий 2017, Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 №122, нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження

Жодних доказів існування зазначених обставин суду не подано.

Ані в розпорядженні Згурівської РДА від 15.02.2017 №50, ані у тексті обох варіантів оспорюваного договору, ані у проекті землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Зелена Брама" нема жодного згадування про те, що земельна ділянка має статус не витребуваного (нерозподіленого) земельного паю, не вказано власників земельного паю (паїв), не вчинено письмового повідомлення таких власників відповідно до Закону.

Відтак, твердження про те, що спірна земельна ділянка надавалася в оренду в порядку ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" спростовується матеріалами справи.

Як вбачається із загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 21.03.2000 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника КСП "Зоря" - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (код 03753757, 07651, Київська область, Згурівський район, с. Право Жовтня, вул. Миру, буд.6), номер запису 1 336 120 0000 000390.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2009 у справі №Б11/307-08 за заявою Яготинської МДПІ про банкрутство СТОВ "Зоря" затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс СТОВ "Зоря", прийнято рішення ліквідувати юридичну особу у зв`язку із банкрутством.

Як вбачається із загальнодоступних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 28.10.2009 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" (код 03753757) номер запису 1 336 117 0003 000390.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Чинним законодавством передбачено порядок захисту та реалізації прав на землю членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі ліквідованих, у зв`язку з чим ліквідація правонаступника КСП "Зоря" - СТОВ "Зоря" у 2009 році не припиняє права громадян - членів КСП на отримання у власність земельних ділянок за рахунок колишніх земель КСП.

Частиною 2 п.п. 8, 9 Перехідних положень Земельного кодексу України ( в редакції, яка була чинна станом на лютий 2017) визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому ст.ст. 25, 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які були передані в оренду із земель державної чи комунальної власності або які на час набрання чинності Земельним кодексом України належали цим підприємствам на праві колективної власності чи перебували у постійному користуванні, за винятком земель, що не підлягають приватизації або залишаються у державній чи комунальній власності відповідно до цього Кодексу. Громадяни - власники земельних часток (паїв) можуть виділяти земельні ділянки в натурі (на місцевості) єдиним масивом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Земельного Кодексу України передбачено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Згідно з приписами ч.ч. 3, 4, 5 ст. 118 ЗК України "Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами", до якої також відсилає п. 8 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 122 Земельного кодексу України у тій же редакції, до якої відсилають положення наведеної вище ст. 118 ЗК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог ч. 7 цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Як вбачається із поданого третьою особою - 1 ГУ Держгеокадастру у Київській області проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам України для ведення особистого селянського господарства:

Громадянка ОСОБА_6 07.06.2017 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просила надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11802/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Громадянин ОСОБА_1 07.06.2017 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11814/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Громадянка ОСОБА_2 07.06.2017 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просила надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11795/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Громадянин ОСОБА_3 07.06.2017 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11778/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Громадянин ОСОБА_4 07.06.2017 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просив надати йому дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11774/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Громадянка ОСОБА_5 07.06.2017 звернулась до ГУ Держгеокадастру у Київській області із заявою, у якій відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України просила надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,000 га на території Любомирівської сільської ради Згурівського району. Наказом ГУ Держгеокадастру у Київській області від 14.06.2017 №10-11789/15-17-сг було надано відповідний дозвіл.

Судом встановлено, підтверджується висновком експертного земельно-технічного дослідження від 30.07.2018 №2574, матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам України для ведення особистого селянського господарства та визнається всіма учасниками справи, що шість земельних ділянок із кадастровими номерами із кадастровими номерами 3221982700:07:007:0015, 3221982700:07:007:0016, 3221982700:07:007:0017; 3221982700:07:007:0018; 3221982700:07:007:0019; 3221982700:07:007:0021 шістьом вищеперерахованим громадянам сформовані за рахунок спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га, щодо якої було укладено оспорюваний договір оренди №2 від 15.02.2017 із орендарем ТОВ "Зелена Брама".

Надання правової оцінки поділу спірної земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га та наданню її за Наказами ГУ Держгеокадастру у Київській області у власність шести вищеперерахованим громадянам виходить за межі компетенції суду у даному судовому провадженні.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18, згідно вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Жодних доказів того, що зазначені особи є або були власниками майнових або земельних паїв колишнього КСП "Зоря" (яке в подальшому було реорганізовано у сільськогосподарське ТОВ "Зоря") суду не подано.

Жодних доказів того, що зазначені громадяни є колишніми членами КСП "Зоря", які не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), та звернулись до ГУ Держгеокадастру у Київській області в порядку п. 8 Перехідних положень Земельного Кодексу України, проект землеустрою також не містить.

Відтак, твердження про те, що оспорюваний договір оренди припинився в результаті набуття власниками земельних паїв права власності на земельні ділянки, спростовується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч.ч. 1, 3, 4, 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Як вбачається із матеріалів Технічної документації із землеустрою ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Правожовтневської сільської ради Згурівського району, яка затверджена розпорядженням Згурівської РДА від 11.11.2013 №330, спірна земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га сформована як об`єкт цивільних прав із присвоєнням кадастрового номеру та державною реєстрацією у Державному земельному кадастрі 15.10.2013. За експлікацією земель за формою 6-зем земельна ділянка має цільове призначення "землі сільськогосподарського призначення" (код цільового призначення 01, шифр рядка 94), при цьому в рядку 94 форми 6-зем враховуються дані про землі запасу.

Проект землеустрою ТОВ "Азимут-5" щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Зелена Брама" у вхідній земельно-кадастровій інформації та пояснювальній записці містить розшифровку земель по земельних угіддях згідно форми №6-зем: форма власності 4.2 Державна, шифр рядка 94, код цільового використання 01.01, землі сільськогосподарського призначення всього 12,5504 га. Також проект містить довідку відділу Держземагентства у Згурівському районі від 06.02.2015 №14 про опис фізичних характеристик земельної ділянки, передбаченої для відведення: земельна ділянка площею 12,5504 га в адміністративно-територіальних межах Правожовтневської сільської ради (за межами населеного пункту), обліковується в рядку 12.1 (шифр рядка 94) - землі державної власності (землі запасу).

Враховуючи викладене, земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га в оренду ТОВ "Зелена Брама" відводилась із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Посилання позивача на те, що Згурівську РДА було введено в оману - що земельна ділянка виділялася під господарськими будівлями і дворами, а насправді земельна ділянка є сільськогосподарськими угіддями - ріллею є необґрунтованими.

Як в обох варіантах договору оренди, так і в матеріалах проекту землеустрою ТОВ "Азимут-5", було багаторазово вказано про відсутність на земельній ділянці будівель та споруд.

В обох випадках розпорядження земельною ділянкою не належало станом на лютий 2017 і не належить до повноважень Згурівської РДА.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України (в редакції, чинній станом на лютий 2017) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відтак, земельна ділянка державної власності сільськогосподарського призначення в адмінмежах Любомирівської сільської ради Згурівського району поза межами населеного пункту (і така, що належить до сільськогосподарських угідь - ріллі, і така, що належить до несільськогосподарських угідь - під господарськими будівлями і дворами) належала станом на лютий 2017 і належить на час розгляду справи до сфери управління та розпорядження Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

Проект землеустрою ТОВ "Азимут-5" із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Зелена Брама" під господарськими дворами в межах Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області містить лист в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області від 17.08.2016 №19-7092/0-12797/6-16, у якому зазначено, що питання щодо укладення договору оренди на земельні ділянки колективної форми власності із цільовим призначенням для ведення сільськогосподарського виробництва загальною площею 1,4582 га на території Любомирівської сільської ради не відноситься до повноважень ГУ Держгеокадастру у Київській області.

Разом із тим, жодних доказів того, що мова йде про спірну земельну ділянку 3221982700:07:007:0009 або її частину, суду не подано. Лист в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області не носить характеру обов`язкового для виконання нормативного акту, відтак, не створює та не припиняє жодних прав та обов`язків для учасників спірних відносин, та не змінює статус спірної земельної ділянки як земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Випадок надання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "Зелена Брама" не належить до виключень, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України.

Враховуючи викладене, Згурівською РДА укладено оспорюваний договір оренди із грубим порушенням чинного законодавства поза межами своєї визначеної законом компетенції та без проведення земельних торгів, що є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Посилання позивача на те, що договір має бути визнаний недійсним на підставі ст.230 ЦК України як такий, що вчинений під впливом обману, підлягають відхиленню.

Відповідно до ст.ст. 229, 230 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм ст. 229 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі ст. 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях іншої особи та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 910/12959/18.

Позивачем не доведено умислу у діях посадових осіб ТОВ "Зелена Брама" на введення в оману позивача Згурівської РДА, та самого факту обману.

Згурівська РДА розпорядженням від 11.11.2013 №330 затверджувала Технічну документацію із землеустрою ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Правожовтневської сільської ради Згурівського району, яка серед іншого містить кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га із відміткою державного кадастрового реєстратора від 15.10.2013 та експлікацією земель за формою 6-зем.

Розпорядження від 15.02.2017 №50 містить конкретні характеристики земельної ділянки, що надавалася в оренду і площу 12,5504 га і кадастровий номер 3221982700:07:007:0009.

Проект землеустрою ТОВ "Азимут-5" містить відомості про те, що землі виділялася в оренду за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Помилка щодо того, чи є вказана земельна ділянка ріллею, чи земельною ділянкою під господарськими будівлями і дворами, не має істотного значення, оскільки не змінює її підпорядкованість ГУ Держгеокадастру у Київській області. Крім того, наявність вказаної помилки позивачем жодним чином не доведена.

Щодо застосування судом до спірних відносин інших норм права, ніж вказує позивач, слід зазначити, що позивач неодноразово наголошував про вчинення оспорюваного правочину Згурівською РДА без належних повноважень щодо спірної земельної ділянки, хоча і твердив, про вчинення таких дій під впливом обману.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосовувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, про що зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога Згурівської РДА (як сторони оспорюваного правочину - орендодавця) про визнання недійсним договору оренди землі №2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 15.02.2017, укладеного із ТОВ "Зелена Брама" щодо земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га, є обґрунтованою.

Щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки за ТОВ "Зелена Брама", суд першої інстанції правомірно зазначив, що вона є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренди, який був підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного рішення про державну реєстрацію права, та відповідно також належить до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про задоволення позову про визнання недійсним договору оренди землі №2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 15.02.2017, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009, площею 12,5504 га за ТОВ "Зелена Брама".

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Твердження апелянта, що судом допущено невірне застосування норм матеріального права, зокрема, ст. 124 Земельного кодексу України, і як наслідок, було неправильно зроблено висновок про недійсність спірного правочину в силу ст.ст. 203, 215 ЦК України, спростовується матеріалами справи, з огляду на наступне.

На виконання ухвали про відкриття провадження від 07 серпня 2019, Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом №9-10-0.65-10988/2-19 від 23 серпня 2019 надало суду копію землевпорядної документації, на підставі якої виділялась земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009.

Як вбачається із Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Правожотневської сільської ради Згурівського району Київської області (Книга II- 7, 2013 МФ 22КИЗГ 000007), складеної у 2013 році, вихідною документацією щодо розміщення об`єктів інвентаризації є схема розміщення земельних масивів сільськогосподарського призначення державної власності за межами населеного пункту, що підлягають інвентаризації. На зазначені об`єкти інвентаризації отримано копії наявних документів, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Відповідно до цієї технічної документації на території Правожовтневської (Любомирівської) сільської ради визначено 9 земельних масивів, що підлягають інвентаризації, орієнтовною площею 113,5 га.

Земельний масив №3 розміщений в центральній частині сільської ради на землях запасу, не наданих у власність і користування загальною площею 12,5 га.

Також у цій технічній документації вказано, що на підготовчому етапі робіт по інвентаризації земель зібрані, вивчені та проаналізовані матеріали Державного фонду документації із землеустрою, дані державної статистичної звітності про площі земель та розподіл їх за власниками та землекористувачами, відомості з Державного земельного кадастру, електронні документи на земельні ділянки, планово-картографічні матеріали.

Крім того, у графічних матеріалах до зазначеної технічної документації міститься кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 загальною площею 12,5504 га. Як вбачається із експлікації земель за формою №6-зем, яка наведена на вказаному аркуші документа, земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 має цільове призначення Землі сільськогосподарського призначення (код цільового призначення 01, шифр рядка 94, загальна площа земель 12,5504 га, рілля).

При цьому в рядку 94 форми №6-зем враховуються дані про землі запасу, а саме: землі, не передані у власність і не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинено відповідно до ст.ст. 27, 28 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла до 01 січня 2002). Зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування і перебувають за межами населених пунктів (Інструкція з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затверджена наказом Державного комітету статистики України №377 від 05 листопада 1998).

У відповідності до ч. 1 ст. 83 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору оренди) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною 2 ст. 83 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору оренди) у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору оренди) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

З урахуванням наведених вище положень ЗК України та з огляду на те, що земельна ділянка, передана в оренду відповідачеві за спірним договором оренди, перебуває поза межами населеного пункту, можна дійти обґрунтованого висновку про те, що така земельна ділянка перебувала і є земельною ділянкою державної форми власності.

Крім того, у вказаному кадастровому плані також міститься відмітка про державну реєстрацію земельної ділянки державним кадастровим реєстратором 15 жовтня 2013. Отже, земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 була фактично сформована 15 жовтня 2013, що відповідає положенням ч. 4 ст. 79 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент проведення такої державної реєстрації).

Згідно з даними, вказаними в Інформаційній довідці з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 серпня 2018, вбачається, що земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 належить до державної власності, причому власником зазначений позивач у цій справі. Підставою виникнення права власності вказано Закон України Про розмежування земель державної та комунальної власності . Державна реєстрація права власності проведена 20 липня 2017 державним реєстратором КГІ Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Кащеєвим В.І.

Суд першої інстанції, дослідивши вказану інформаційну довідку, надану відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про те, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано, земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 належить до державної власності.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що враховуючи дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідачем було зареєстровано спірний договір оренди у редакції, що надана позивачем у справі, та згідно з пунктом 2 якого його предметом є земельна ділянка із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 державної власності площею 12,5504 га.

Відповідачем до матеріалів справи долучено пояснювальну записку до Проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Зелена Брама під господарськими дворами в межах Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області, в якій зазначено, що проектом відповідно до ст.ст. 93, 103, 120, 124, 125, 126 Земельного кодексу України передбачено відвести і передати в оренду ТОВ Зелена Брама земельну ділянку загальною площею 12,5504 га під господарськими дворами, розташованої в адміністративних межах Правожовтневської сільської ради Згурівського району Київської області за рахунок земель державної власності, земельна ділянка відводиться за рахунок земель державної власності.

Отже, земельна ділянка площею 12,5504 га із кадастровим номером 3221982700:07:007:0009 перебувала у державній власності.

Щодо посилання апелянта на порушення судом процесуальних норм, а саме ст. 46 ГПК України, оскільки судом самостійно змінено підстави позову, слід зазначити наступне.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи необхідність застосування до спірних відносин інших норм права, ніж вказав позивач, зазначив, що позивач неодноразово наголошував про вчинення оспорюваного правочину Згурівською РДА без належних повноважень щодо спірної земельної ділянки, хоча і твердив, про вчинення таких дій під впливом обману.

Крім того, згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосовувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

В частині застосування наведеного принципу суд обґрунтовано і з урахуванням приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України та ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів врахував висновки Верховного Суду, зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 у справі №487/10128/14-ц, про що і зазначив в оскаржуваному рішенні.

У вказаній постанові (п. 144) Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до суду, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується відповідна позовна вимога. Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм..

Вказаний підхід знайшов своє відображення і в подальшій практиці Великої Палати Верховного Суду.

У постанові від 04 грудня 2019 у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала не наступне.

83. На відміну від викладеного (щодо зміни предмету і підстав позову з урахуванням приписів статей 162, 46 ГПК України - прим, третьої особи 3), правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі.

84. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).

85. При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження №12- 15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

86. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом, для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду у даній справі, суд, застосувавши принцип jura novit curia ( суд знає закони ), надав правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначив, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Одночасно із цим, самостійне застосування судом першої інстанції для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призвело до зміни предмета позову, про що необґрунтовано твердить відповідач.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких можливо прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм", викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає обґрунтованими з вищевикладених підстав.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Брама" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2019 у справі № 911/1616/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелена Брама" на рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2019 у справі № 911/1616/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2019 у справі №911/1616/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1616/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 12.04.2021 після виходу судді Михальської Ю.Б. з лікарняного.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська