Рішення
від 08.04.2021 по справі 906/156/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/156/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Карабак В.А., ордер серія АР №1037467 від 18.02.2021 (приймає

участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого забезпечує Господарський суд Запорізької області),

від відповідача: Олянюк В.Л., довіреність №02/40 від 07.04.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (м.Запоріжжя)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область)

про стягнення 56258,20грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 56258,20грн, з яких: 39858,14грн основного боргу, 7149,35грн пені, 2892,72грн 3% річних та 6357,99грн інфляційних втрат, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 18.03.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 08.04.2021.

Представник позивача в судовому засіданні 08.04.2021 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві від 01.02.2021 та запереченнях від 23.03.2021, та просила їх задовольнити (а.с.1-5, 116-118).

Представник відповідача в судовому засіданні 08.04.2021 зазначив, що 29.03.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 39858,14грн. Також підтримав та просив задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій №02-03/470 від 17.03.2021 та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу №02/644 від 07.04.2021 (а.с.51-54, 131-134).

Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2018 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (постачальник/позивач) було укладено договір №14 (далі - договір) (а.с.100-102).

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у Специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору продукція придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов договорів укладених з Міністерством оборони України на 2018 рік, для проведення ремонту військової техніки.

За умовами п.2.1 договору, кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.4 договору, якість продукції, що є предметом договору перевіряється відділом технічного контролю покупця, результати перевірки оформляються актом вхідного контролю, на кожну окрему партію продукції.

Приписами п.2.5 договору сторони погодили, що у разі виявлення недоліків під час приймання продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам договору постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування покупця (за письмовою згодою покупця) протягом 15 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. В разі неможливості усунути виявлені недоліки, продавець здійснює заміну продукції на таку, що відповідає вимогам договору, протягом 15 календарних днів, з моменту отримання від покупця відповідної вимоги. Продукція, відносно якої проводиться заміна, вважається не поставленою та зберігається в умовах не змішування з іншими однорідними вантажами. Витрати по заміні продукції здійснюються власними силами та за власний рахунок постачальника, в тому числі, витрати пов`язані з транспортуванням продукції.

Приписами п.3.2 договору сторонами погоджено, що постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної Специфікацією. Постачальник зобов`язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до договору (п.4.2 договору).

Відповідно до п.5.2 договору, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній Специфікації.

Пунктом 10.5 договору сторони узгодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору.

02.07.2018 до договору №14 від 12.03.2018 сторонами було підписано Специфікацію №14, згідно пункту 1 якої, постачання та оплата продукції здійснюється сторонами за цінами та на умовах даної Специфікації: найменування продукції МБП-3Н електродвигун в кількості 5 шт. на загальну суму 49822,68грн з ПДВ відповідно (а.с.103).

Пунктом 2 вказаної Специфікації, сторони визначили, що вартість зазначеної в Специфікації продукції складає 49822,68 (сорок дев`ять тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 68 копійок, в тому числі ПДВ 20%. - 8303,78 грн.

Пунктом 3 Специфікації сторони домовились, що постачання продукції здійснюється власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська область смт.Новогуйвинське, вул. Дружби народів 1) в кількості та на умовах, зазначених в Специфікації.

Термін поставки продукції по Специфікації складає 14 календарних днів, з дня підписання Специфікації.

Умови оплати: 30 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

На виконання умов договору №14 від 12.03.2018 позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 49822,68грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0001379 від 17.07.2018 та рахунком-фактурою №0001003 від 27.06.2018 (а.с.104-105).

При цьому, як зазначає позивач із поставленої за видатковою накладною №РН-0001379 від 17.07.2018 партії продукції, відповідачем з поставлених 5 (п`яти) електродвигунів був прийнятий лише 1 (один), решта 4 (чотири) електродвигуни підлягали заміні.

В подальшому, на заміну повернутої продукції позивачем було поставлено 4 (чотири) електродвигуни на суму 39858,14грн, які відповідачем не були оплачені, у зв`язку з чим позивачем подано позов про стягнення з відповідача 39858,14грн основного боргу, 7149,35грн пені, 2892,72грн 3% річних та 6357,99грн інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань по проведенню розрахунків.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як уже зазначалось, позивачем за видатковою накладною №РН-0001379 від 17.07.2018 поставлялась продукція - електродвигуни в загальній кількості 5 шт на суму 49822,68грн.

При прийнятті зазначеної партії товару, відповідачем на виконання умов п.2.4 договору, 26.07.2018 було складено акт вхідного контролю №736, згідно якого майно за видатковою накладною №РН-0001379 від 17.07.2018 придатне до подальшого використання за призначенням, окрім: електродвигунів МБП-3Н в кількості 4 шт., які підлягають поверненню постачальнику для заміни на якісні (а.с.17).

В подальшому, 27.07.2018 позивачем були замінені електродвигуни МБП-3Н в кількості 4 шт. на якісні, про що складено додаток до Акту №736 вхідного контролю від 02.08.2018, яким вказану продукцію визнано придатною до подальшого використання за призначенням (а.с.18).

Тобто, за накладною №РН-0001379 від 17.07.2018 відповідачем було прийнято усю продукцію на суму 49822,68грн, у тому числі 4 електродвигуни вартістю 39858,14грн, які фактично прийняті відповідачем 02.08.2018, але неоплачені останнім.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п.5.2 договору сторони погодили, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній Специфікації.

Згідно з Специфікацією, умови оплати продукції: 30 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю.

Таким чином, оплату отриманої від позивача продукції (4-х електродвигунів) на суму 39858,14грн за договором №14 від 12.03.2018 на підставі видаткової накладної №РН-0001379 від 17.07.2018, відповідач мав провести у відповідності до погоджених сторонами строків, а саме до 01.09.2018.

З наданих представниками сторін документів вбачається, що 29.03.2021 відповідачем було здійснено погашення заборгованості в сумі 39858,14грн, що підтверджується платіжним дорученням №982 від 29.03.2021 (а.с.129).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 39858,14грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 7149,35грн пені, 2892,72грн 3% річних та 6357,99грн інфляційних втрат.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов`язань.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як уже зазначалося, судом встановлено, що за погодженням сторін, оплату отриманої від позивача продукції, зокрема на суму 39858,14грн, за договором №14 від 12.03.2018, відповідач мав здійснити в строк до 01.09.2018, тобто прострочення оплати продукції поставленої за видатковою накладною №РН-0001379 від 17.07.2018, починається з 02.09.2018.

Відповідно до поданого розрахунку, позивачем за прострочення виконання зобов`язання нараховано пеню в сумі 7149,35грн за період з 02.09.2018 по 02.03.2019 (включно) на суму 39858,14грн (розрахунок а.с.3).

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми пені, господарський суд встановив, що вказане нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7149,35грн є обґрунтованими.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання №02-03/4-70 від 17.03.2021 про зменшення розміру неустойки (пені) та інфляційних втрат на 99% з підстав, наведених у ньому. Зокрема, обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що заборгованість ДП "Житомирський бронетанковий завод" перед позивачем виникла не з вини останнього, оскільки розрахунки за поставлену постачальниками продукцію, у тому числі із позивачем можуть бути проведені лише після повного проведення ремонту військової техніки, прийняття її після випробувань військовим представництвом Міністерства оборони України, перевірки розрахунково-калькуляційних матеріалів щодо понесених підприємством витрат на ремонт одиниці техніки. Просив враховувати, що проведення цього комплексу заходів займає тривалий період, і саме тому мають місце порушення строків розрахунків із позивачем. Також зазначав, що позивачем не надано суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Судом враховується, що договір №14 від 12.03.2018 було укладено між сторонами на виконання відповідачем умов договорів укладених з Міністерством оборони України на 2018 рік, для проведення ремонту військової техніки (п.1.3 договору); кошти виділені Міністерством оборони України на виконання вказаного Державного контракту є коштами з цільовим призначенням; державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової броньованої техніки), під час проведення на сході країни Операції об`єднаних сил на території Луганської та Донецької областей; відповідач розрахунки за поставлену постачальниками продукцію, зокрема, з позивачем міг провести лише після виконання робіт по ремонту військової техніки та її прийняття військовим представництвом Міністерства оборони України, а також перевірки розрахунково-калькуляційних матеріалів щодо понесених підприємством витрат на ремонт одиниці техніки, тощо.

Отже, наведені обставини свідчать про об`єктивну неможливість своєчасного здійснення розрахунків з позивачем. Водночас, сторони укладаючи договір погодили його істотні умови, в тому числі ціну, порядок та строки розрахунків, відтак відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за укладеним договором погодився із забезпеченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.

З огляду на викладене, господарський суд, вважає необґрунтованим клопотання відповідача про зменшення пені на 99%, але дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, дійшов висновку, що справедливим і розумним буде зменшення розміру пені саме на 50%, а відтак клопотання відповідача задовольняє частково. При цьому для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені до 50%, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача, який вже отримав повний розрахунок за поставлену продукцію, ним не доведено, а тому заперечення позивача проти зменшення в цілому розміру пені судом відхиляються.

З урахуванням викладеного, суд реалізовує надане йому право та зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що на переконання суду є співрозмірним в контексті обставин даної справи. Відповідно, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 3574,68грн - 50% від обґрунтовано нарахованої суми пені.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 6357,99грн, а також 3% річних в сумі 2892,72грн (розрахунок а.с. 3).

Господарський суд, перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, встановивши факт прострочення відповідачем оплати товару на суму 39858,14грн, дійшов висновку, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення інфляційних, судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд вважає, що обставини справи № 902/417/18 не є тотожними з обставинами встановленими судом у справі № 906/156/21, оскільки у справі №902/417/18 сторони за договором дійшли згоди збільшити розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків. Тоді як у даній справі сторони у договорі №14 від 12.03.2018 таку умову не передбачали.

У даному випадку, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних та інфляційних, що відповідає приписам чинного законодавства України. Судом враховується, що проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних нараховані арифметично правильно. При цьому, інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст.549 ЦК України та ч.1 ст.230 ГК України, а відповідачем не доведено, що розмір інфляційних втрат є надмірним у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат на 99%. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат на 99%.

Враховуючи наведене вище у сукупності, встановлення факту прострочення відповідачем зобов`язання з оплати вартості продукції, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2892,72грн та інфляційних втрат в сумі 6357,99грн правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3574,68грн пені, 2892,72грн 3% річних, 6357,99грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. Провадження в частині стягнення заборгованості в сумі 39858,14грн підлягає закриттю. У позові в частині стягнення з відповідача пені в сумі 3574,67грн суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Що стосується витрат позивача на надання правової допомоги у розмірі 12500,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно до ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи містяться свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №864 від 27.05.2011 та №ЗП 001567 від 28.02.2019, видані Жечеву С.О. та Карабак В.А. та ордери на надання правничої (правової) допомоги виданих Адвокатським бюро "Сергія Жечева" №1040576 від 01.02.2021, №1037467 від 18.02.2021(а.с.67-70).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

01.02.2021 між Адвокатським бюро "Сергія Жечева" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" укладено договір-доручення про надання правової допомоги (договір-доручення)(а.с.39-40).

Відповідно до пункту 1.1 договору-доручення предметом даного договору є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Згідно з п.1.2 договору-доручення, сторони домовились, що надання правової допомоги за цим договором безпосередньо здійснюватиметься керівником Адвокатського бюро - адвокатом Жечевим Сергієм Олександровичем (надалі - Адвокат) (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №864 видане на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 27.04.2011 року) або іншим адвокатом, що оформлюється ордером на адвоката.

Обов`язки адвоката:

- адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями клієнта;

- адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, місцевого самоврядування, перед третіми особами, а також у судах України загальної юрисдикції, господарських судах України, адміністративних судах України та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Господарським процесуальним кодексом України;

- адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних справах, які могли би бути пов`язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок) (2.1 договору-доручення).

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору-доручення, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до "31" грудня 2022 року.

Згідно п.4.1 договору-доручення, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначенні обґрунтованого розміру гонорару та узгоджується у розрахунку гонорару.

За умовами пункту 4.2 договору-доручення, гонорар адвоката погоджується за взаємною угодою сторін та оформлюється Актом приймання-передачі наданої правової допомоги.

Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всієї правової допомоги, відповідно до підписаних сторонами Актів приймання-передачі наданої правової допомоги за цим договором протягом строку його дії (пункт 4.3 договору-доручення).

Відповідно до пункту 4.4 договору-доручення, оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі правової допомоги протягом 30-ти днів з дня підписання акту приймання-передачі правової допомоги або сплачується клієнтом наперед.

Додатковою угодою №1 від 01.02.2021 до договору-доручення про надання правової допомоги від 01.02.2021 сторонами було погоджено вартість правової допомоги залежно від послуг надання (а.с.41-42).

Вказаний договір та додаткова угода підписані уповноваженими особами.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи: заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8000,00грн, рахунок-фактуру №СФ-0000058 від 18.03.2021 на суму 8000,00грн, Акт №ОУ-0000058 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18.03.2021, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, платіжне доручення №7972 від 18.03.2021 на суму 8000,00грн, заяву про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00грн, рахунок-фактуру №СФ-0000060 від 24.03.2021 на суму 4500,00грн, Акт №ОУ-0000060 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.03.2021, розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, платіжне доручення №7980 від 24.03.2021 на суму 4500,00грн (а.с.80-87, 108-114).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000058 від 18.03.2021 та №ОУ-0000060 від 24.03.2021 міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с.85, 112). Також в зазначених Актах замовник та виконавець погодили, що сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Отже, керуючись приписами ст.129 ГПК України, враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус представника адвоката, надано докази оплати послуг прийнятих згідно з Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000058 від 18.03.2021 та №ОУ-0000060 від 24.03.2021 за договором-дорученням про надання правової допомоги від 01.02.2021, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами, узгоджена з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом таких послуг.

Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 12500,00грн підтверджується платіжними дорученнями: №7972 від 18.03.2021 на суму 8000,00грн та №7980 від 24.03.2021 на суму 4500,00грн (а.с.87,114).

У клопотанні від 07.04.2021, яке надійшло до суду 08.04.2021 від відповідача, останній просить зменшити витрати на правову допомогу позивача на підставі того, що: адвокатами Жечевим С.О. та Карабак В.А. надавались аналогічні послуги стосовно представництва інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" в рамках судових справ №906/1097/18 та №906/1078/18; написання заперечень на клопотання обсягом 3 сторінки, що пропорційно сумі у 1500,00грн не є співмірним зі складністю справи, з огляду на те, що доводи заперечення містять здебільшого цитування законодавства; час участі та розмір відшкодування в сумі 3000,00грн за участь адвоката у судовому Господарського суду Житомирської області 18.03.2021 не відповідає реальному часу проведеного судового засідання та є явно завищеним та непідтвердженим у звязку з тим, що засідання 18.03.2021 не відбулося.

З даного приводу судом враховується, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Тобто, до правової допомоги слід відносити і надання консультацій та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16).

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Аналогічна правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19).

У даному випадку, відповідачем не подано доказів на підтвердження невідповідності таких витрат, а доводи відповідача про наявність інших справ, в яких адвокатами Адвокатського бюро "Сергія Жечева" надавались послуги не свідчить про необґрунтованість у даній справі витрат на надання адвокатських послуг, оскільки у кожному конкретному випадку і виходячи з обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

З матеріалів справи вбачається, що дії представника позивача відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання заперечень на клопотання є обґрунтованим. При цьому, погодженим між адвокатом і позивачем, а також оплаченим останнім є час на участь в судових засіданнях, в яких приймав участь представник позивача (18.03.2021 та 08.04.2021) у зв`язку з чим доводи відповідача про непідтвердження участі представника позивача в судовому засіданні 18.03.2021 та завищення у зв`язку з цим витрат на правову допомогу є безпідставними.

Таким чином, господарський суд доходить до висновку, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат у розмірі 12500,00грн не є надмірним та завищеним, а відповідає принципам матеріального (договірного) права і процесуального права, оскільки висвітлює співмірні затрати по роботі адвоката у даній справі.

Окрім вказаного, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку відповідних процесуальних документів з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12500,00грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 39858,14грн.

3. Зменшити розмір пені до 3574,68грн.

4. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"(12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд.1; ідентифікаційний код 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (69002, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Грязнова, буд. 4-А; ідентифікаційний код 24510970):

- 3574,68грн пені,

- 2892,72грн 3% річних,

- 6357,99грн інфляційних втрат,

- 12500,00грн витрат на оплату послуг адвоката,

- 2270,00грн витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.04.21

Суддя Кравець С.Г.

Друк. :

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.),

- на електронну пошту: zhbz@ukroboronprom.com,

- на електронну пошту позивача: prom406@gmail.com

Дата ухвалення рішення08.04.2021
Оприлюднено14.04.2021

Судовий реєстр по справі —906/156/21

Рішення від 08.04.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 22.02.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

Ухвала від 18.02.2021

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Кравець С.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні