Рішення

від 11.02.2021 по справі 910/17612/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021Справа № 910/17612/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм (18018, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 66; ідентифікаційний код 00306756)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудком (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код 40982829)

про стягнення 18 944,50 грн

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ватфарм звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудком про стягнення 18 944,50 грн, з яких 16 799,75 грн заборгованості за Договором поставки № 4600043244 від 18.04.2017, 1 597,35 грн пені, 329,11 грн 3 % річних та 218,29 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за Договором поставки № 4600043244 від 18.04.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/17612/20, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

12.01.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, та відзив, у якому відповідач заперечує наявність заборгованості перед позивачем станом на день подання позовної заяви.

Частинами 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач у своїй заяві про поновлення пропущеного строку на подання відзиву зазначає, що керівник Товариства з обмеженою відповідальністю Фудком та адвокат, який представляє його інтереси, у листопаді захворіли на коронавірусну інфекцію і перебували на самоізоляції та лікарняному, на підтвердження чого подав результати досліджень від 17.11.2020 та від 30.11.2020, та листок непрацездатності.

Зі змісту статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Пунктом 4 Розділу X Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Розглянувши заяву відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про її обґрунтованість та поважність причин пропуску такого строку відповідачем, у зв`язку з чим ухвалив задовольнити зазначену заяву та прийняти відзив на позовну заяву.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ватфарм (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фудком (Покупець) було укладено Договір поставки № 4600043244 від 18.04.2017 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставляти Товари по цінах і в асортименті, що вказуються в Специфікації, разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих Покупцем Замовлень, а Покупець зобов`язується приймати такі Товари і оплачувати (пункт 1.1. Договору).

18.04.2017 сторони підписали протокол узгодження розбіжностей № 1 до Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору ціни на товари, що поставляються, вказуються в товарній накладних та Специфікації з ЕЦП Сторін, що з моменту її підписання, є невід`ємною частиною Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ, а також вартість упаковки, маркування і доставки товарів Постачальником у вказане в замовленні місце поставки. Ціна, за якою поставляється товар, має бути ідентичною у замовленні, накладній та в діючій Специфікації.

Відповідно до пункту 4.1. Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP - до місця призначення, вказаного в Замовленні (правила ІНКОРЕРМС 2010).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017. припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених Договором та не виконаних на момент припинення дії Договору, в тому числі і зобов`язань, пов`язаних з поверненням товару згідно умов даного Договору, оплати послуг тощо, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань (пункт 9.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим на 1 календарний рік, якщо жодна із Сторін не повідомила іншу Сторону про припинення його дії за 1 календарний місяць до закінчення зазначеного терміну (пункт 9.2. Договору).

Додатком № 1 до Договору сторони встановили строк оплати товару протягом 75 календарних днів.

Як зазначає позивач та визнав відповідач, 20.12.2019 по товаро-транспортній накладній СРН-00000272 від 20.12.2019 позивачем було поставлено відповідачу товари медичного призначення загальною вартістю 28 859,51 грн, із строком оплати 04.03.2020.

Позивач вказує, що відповідач поставлений товар за товаро-транспортною накладною СРН-00000272 від 20.12.2019 оплатив лише частково, і станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 16 799,75 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що поставлений товар за товаро-транспортною накладною СРН-00000272 від 20.12.2019 було оплачено в повному обсязі 10.03.2020, на підтвердження чого до відзиву додано копію платіжного доручення №2900353 від 10.03.2020 на суму 28 859,41 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2019 по товаро-транспортній накладній СРН-00000272 від 20.12.2019 позивачем було поставлено відповідачу товари медичного призначення загальною вартістю 28 859,51 грн, із строком оплати до 04.03.2020.

З наданої відповідачем до відзиву копії платіжного доручення №2900353 від 10.03.2020 вбачається перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Фудком на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм грошових коштів у розмірі 28 859,41 грн, що відповідає вартості поставленого товару за товаро-транспортною накладною СРН-00000272 від 20.12.2019, з призначенням платежу - оплата за Т.Н.С. по Договору 4600043244 від 18.04.2017 (з ПДВ).

Отже, наданими до матеріалів справи доказами підтверджується виконання відповідачем 10.03.2020 своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за товаро-транспортною накладною СРН-00000272 від 20.12.2019 на суму 28 859,41 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що відповідачем надано докази оплати 10.03.2020 поставленого позивачем товару за товаро-транспортною накладною СРН-00000272 від 20.12.2019 на суму 28 859,41 грн по Договору поставки № 4600043244 від 18.04.2017, заявлена до стягнення сума боргу відповідача в розмірі 16 799,75 грн не підтверджена належними доказами і спростована відповідачем, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 597,35 грн пені, 329,11 грн 3 % річних та 218,29 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати товару.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 8.10 Договору поставки № 4600043244 від 18.04.2017 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей № 1 від 18.04.2017) сторони погодили, що при порушенні терміну оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочки платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних розраховано на суму боргу в розмірі 16 799,75 грн за період прострочення з 05.03.2020 по 29.10.2020.

З урахуванням підтвердженого здійснення відповідачем оплати за поставлений товар 10.03.2020, судом здійснено власний перерахунок сум пені та 3 % річних за період прострочення з 05.03.2020 по 09.03.2020, з урахуванням визначеного позивачем суми боргу - 16 799,75 грн, і за розрахунком суду обґрунтований розмір пені становить 50,49 грн, 3 % річних - 6,89 грн. Інфляційні нарахування не здійснюються з огляду на прострочення платежу протягом менш ніж календарного місяця.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до Товариством з обмеженою відповідальністю Фудком в частині відшкодування пені та 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення 50,49 грн - пені, 6,89 грн - 3 % річних, підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем надано суду належні докази на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до Товариством з обмеженою відповідальністю Фудком підлягають частковому задоволенню в частині відшкодування пені в розмірі 50,49 грн та 3 % річних в розмірі 6,89 грн. В іншій частині позовних вимог належить відмовити.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого позивачем товару за Договором, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі (2 102 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 - 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм до Товариства з обмеженою відповідальністю Фудком про стягнення 18 944,50 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ватфарм (18018, місто Черкаси, проспект Хіміків, будинок 66; ідентифікаційний код 00306756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фудком (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 57; ідентифікаційний код 40982829) 50,49 грн (п`ятдесят гривень 49 копійок) пені, 6,89 грн (шість гривень 89 копійок) 3 % річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).

3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.04.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ