Постанова

від 07.04.2021 по справі 910/3173/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/3173/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19 .0 1.2021 (колегія суддів: Демидова А .М . - головуючий, Владимиренко С.В., Ходаківська І .П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз"

до 1). Міністерства інфраструктури України

2). Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівський областях

про визнання незаконними рішень, наказів та зобов`язання вчинити дії

за участю:

позивача: Дзюбенко С.М. (адвокат)

відповідача-1: Ігнатенко Т.Б. (самопредставництво)

відповідача-2: Котовський В.М. (самопредставництво),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі - відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - відповідач-2), в якому просило:

- визнати незаконним рішення відповідача-1 про відмову в передачі в оренду державного майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і другому поверхах пасажирського терміналу "F" (інв. № 47570), викладене у листі відповідача-1 від 22.11.2019 № 3689/16/14-19;

- визнати незаконним рішення відповідача-2 про скасування конкурсу на право оренди державного майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і другому поверхах пасажирського терміналу "F" (інв. № 47570), викладене у протоколі засідання конкурсної комісії щодо визначення умов та строків проведення конкурсу на право оренди державного майна від 02.12.2019 № 2, затвердженого наказом відповідача-2 від 02.12.2019 № 277;

- визнати незаконним наказ відповідача-2 від 02.12.2019 № 277 "Про скасування наказу від 28.10.2019 № 151 "Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна (зі змінами)";

- зобов`язати відповідача-2 завершити в порядку, визначеному чинним законодавством процедуру передачі в оренду (укладення договору оренди) державного майна загальною площею 1194,3 м 2 , що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" та розміщене на першому і другому поверхах пасажирського терміналу "F" (інв. № 47570) та складається з відповідних частин приміщень, перелік яких зазначений у позові.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідачів, які викладені у відповідних документах прийняті з порушенням вимог законодавства, що призвело до порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 .0 1.2021, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів тих обставин з якими він пов`язував свої позовні вимоги, що виключало підстави для задоволення позову.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі заявник просить скасувати вище вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийнятті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/173/18, від 31.03.2018 у справі № 910/9240/16, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 2 статті 4 та абзацу 11 частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у подібних правовідносинах.

3.3. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

3.4. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

3.5. В подальшому відповідач-1 подав клопотання про закриття касаційного провадження у справі обґрунтовуючи його тим, що касаційне провадження підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України встановлено, що висновки щодо застосування норм права, які викладено у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 914/173/18 та від 31.03.2018 у справі № 910/9240/16, та на які посилався позивач у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Оскільки підстави та результати вирішення вказаного клопотання пов`язані із розглядом касаційної скарги по суті, мотиви суду щодо його вирішення викладаються нижче у цій постанові.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 № 265-р "Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності" Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "МА "Бориспіль") включено до переліку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

4.2. Фонд державного майна України розмістив на своєму офіційному сайті перелік потенційних об`єктів оренди, з якого вбачається, що потенційним об`єктом оренди є нерухоме майно загальною площею 1 194,3 кв.м, що перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль" та розміщене на першому і другому поверхах пасажирського терміналу "F" (далі - Потенційний об`єкт оренди), який складається з відповідних частин приміщень: 1) частини приміщення № 1 на 1-му поверсі, площею 10,0 кв.м - для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів; 2) частини приміщення № 1 на 1-му поверсі, площею 10,0 кв.м - для розміщення та експлуатації місць із сервісного обслуговування пасажирів; 3) приміщення № 183 на 1-му поверсі, площею 6,9 кв.м - для розміщення каси; 4) приміщення № 146 на 1-му поверсі, площею 14,0 кв.м - для розміщення виробничого персоналу; 5) частини приміщення № 68 на 1-му поверсі, площею 13,6 кв.м - для розміщення виробничого персоналу; 6) частини приміщення № 1 та частини приміщення № 68 на 1-му поверсі, загальною площею 6,4 кв.м - для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів; 7) приміщення №№ 16-29, № 35 на 1-му поверсі, загальною площею 249,6 кв.м - для розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи; 8) приміщення № 95 на 2-му поверсі, площею 6,4 кв.м - для розміщення виробничого (підсобного) приміщення; 9) 2 (дві) частини приміщення № 1 на 1-му поверсі, загальною площею 4,0 кв.м - для встановлення вендінгових автоматів з продажу напоїв та супутніх продовольчих товарів; 10) частини приміщення № 1, площею 3,0 кв.м - для встановлення вендінгового автомату з продажу напоїв та супутніх продовольчих товарів; 11) приміщення № 149, № 155-159, №№ 176-185, частини приміщення № 175 та частини приміщення № 190 на 2-му поверсі, загальною площею 317,9 кв.м - для розміщення бізнес-зали; 12) приміщення № 47 на 2-му поверсі, площею 30,9 кв.м - для розміщення офісу; 13) приміщення № 48 на 2-му поверсі, площею 30,4 кв.м - для розміщення офісу; 14) частини приміщення № 124 на 2-му поверсі, площею 4,0 кв.м - для розміщення каси; 15) частини приміщення № 1 та частини приміщення № 11, площею 34,0 кв.м - для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів; 16) приміщення № 38 на 2-му поверсі, площею 24,7 кв.м - для розміщення офісу; 17) приміщення № 55 та частини приміщення № 124, площею 95,5 кв.м - для розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи; 18) приміщення №№ 118, 119, 128-134, 136-138, 160-162, 170 на 2-му поверсі, площею 333,0 кв.м - для розміщення кафе-бару, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.

4.3. Позивач виступив ініціатором оренди Потенційного об`єкта оренди та подав відповідачу-2 заяву № 09072019-1 від 09.07.2019 з документами, визначеними наказом Фонду державного майна України від 15.02.2013 № 201 , та просив передати в оренду Потенційний об`єкт оренди.

4.4. Листом від 11.07.2019 № 45-08-3088 відповідач-2 надіслав до відповідача-1 матеріали щодо оренди та просив його надати: 1) висновки щодо умов договору оренди, із зазначенням можливих обмежень щодо мети використання об`єкта оренди, а також підтвердження, що зазначене майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду, які встановлені вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ; 2) реєстрові номери зазначеного майна за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності; 3) підтвердження того, що майно не належить до об`єктів культурної спадщини, які є пам`ятками, не надане в оренду юридичним або фізичним особам, не має інших обтяжень та є вільним для оренди; 4) пропозиції щодо умов конкурсу та кандидатуру до складу конкурсної комісії, яка буде створена у разі надходження двох і більше заяв від потенційних орендарів про намір взяти в оренду Потенційний об`єкт оренди (із зазначенням посади, прізвища, ім`я та по батькові, засобів зв`язку); 5) підстави відмови в укладенні договору оренди - у випадку прийняття такого рішення.

4.5. При цьому, у листі вказано, що у разі неотримання у встановлений термін від відповідача-1 висновків (дозволу чи відмови) щодо можливості укладення договору оренди, питання щодо укладення договору оренди вважатиметься погодженим.

4.6. Зазначений лист відповідач-1 отримав 12.07.2019, про що було повідомлено позивача листом № 2174/16/10-20 від 17.02.2020.

4.7. Відповідачем-2 вживалися заходи щодо підготовки Потенційного об`єкта оренди до передачі в оренду за встановленою процедурою та 09.10.2019 у газеті "Відомості Приватизації" № 41 (1269) опублікувало оголошення про намір передати в оренду Потенційний об`єкт оренди.

4.8. Позивач листом № 18102019-1 від 18.10.2019 повідомив відповідача-2 про намір орендувати Потенційний об`єкт оренди.

4.9. 06.11.2019 відбулось засідання конкурсної комісії відповідача-2 щодо визначення умов та строку проведення конкурсу на право оренди Потенційного об`єкта оренди, оформлене протоколом № 1 від 06.11.2019, вирішила повторно звернутись до відповідача-1 для надання висновків щодо можливості оренди об`єкта державної власності.

4.10. Листами від 07.11.2019 № 45-02/01-645 та від 13.11.2019 № 45-02/01-755 відповідача-2 повторно звернувся до відповідача-1 про розгляд питання можливості передачі в оренду Потенційного об`єкта оренди та надання висновків щодо умов договору оренди, із зазначенням можливих обмежень щодо мети використання об`єкта оренди, а також підтвердження, що вказане майно не підпадає під критерії заборони до передачі в оренду, які встановлені вимогами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

4.11. Відповідач-1 листом від 22.11.2019 № 3689/16/14-19 повідомив відповідача-2 про те, що не погоджує передачу в оренду Потенційного об`єкта оренди, якщо він (Потенційний об`єкт оренди) не буде роз`єднаний на окремі об`єкти оренди відповідно до мети використання, площі та місцезнаходження.

4.12. 02.12.2019 відбулось засідання конкурсної комісії відповідача-2 щодо визначення умов та строку проведення конкурсу на право оренди Потенційного об`єкта оренди, оформлене протоколом № 2, яка враховуючи лист відповідача-1 від 22.11.2019 № 3689/16/14-19, вирішила скасувати проведення конкурсу на право оренди Потенційного об`єкта оренди.

4.13. Наказом відповідача-2 від 02.12.2019 № 277 затверджено протокол № 2 засідання конкурсної комісії відповідача-2 щодо визначення умов та строку проведення конкурсу на право оренди Потенційного об`єкта оренди; скасовано наказ відповідача-2 від 28.10.2019 № 151 "Про затвердження результатів вивчення попиту та прийняття рішення про проведення конкурсу на право оренди державного майна" (зі змінами) та припинено діяльність конкурсної комісії.

4.14. Відповідно до частин 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу України (підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відтак згідно пункту 1 частини другої статті 287 вказаного кодексу підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду .

4.15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.15.1.Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися пунктом 35 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 906, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок), відповідно до якого проведення конкурсу до затвердження його результатів може бути скасоване орендодавцем за пропозицією конкурсної комісії у разі, коли уповноважений орган управління об`єктом оренди відмовив у передачі майна в оренду і повідомив про це рішення орендодавцю до прийняття комісією рішення щодо умов та строків проведення конкурсу. Отже, цей Порядок надає можливість до затвердження результатів конкурсу скасувати його проведення у випадку отримання від уповноваженого органу управління об`єктом оренди відмови у передачі майна в оренду. Суди також зазначили, що позивач фактично заперечує не щодо підстав такої відмови, а щодо строків та порядку її надання, які, як було встановлено судом, порушені не були.

4.15.2. У справі № 914/173/18 предметом позову були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент-е-ка Юкрейн" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства, державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про зобов`язання провести процедуру укладення договору оренди державного майна шляхом розміщення в газеті "Відомості приватизації" та на веб-сайті Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області оголошення про намір передати державне майно в оренду та ухвалення рішення за результатами вивчення попиту на оренду державного майна. Позов мотивований тим, що відмова в укладенні договору оренди порушує права та законні інтереси позивача та суперечить положенням статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки її надано з порушенням процедури, встановленої цією правовою нормою, а саме Міністерством надано висновки щодо укладення договору оренди з порушенням встановленого цим Законом терміну, тому договір оренди та його умови відповідно до вказаної норми є погодженими.

Задовольняючи позовні вимоги у справі № 914/173/18, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, враховуючи вимоги частини третьої статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Міністерство не розглянуло подані Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області матеріали протягом 15-ти днів після їх надходження, тобто до 02.08.2017, та не надіслало Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській області висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди.

Розглядаючи спір у справі № 914/173/18, суд касаційної інстанції керувався положеннями статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у той час як при прийнятті оскаржуваних судових рішень у справі № 910/3173/20 суди також застосовували положення пункту 35 Порядку, отже, ці рішення ухвалено з урахуванням різного правового обґрунтування.

4.15.3. У справі № 910/9240/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 14.04.2016 № 20 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК), Верховний Суд, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, дійшов висновку щодо неповного з`ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні АМК, обставинам справи, а тому за наявності підстав, передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", визнав рішення АМК недійсним.

Отже, причиною виникнення спору у справі № 910/9240/16 стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання рішення АМК недійсним.

Верховний Суд, розглядаючи справу № 910/9240/16, дійшов висновку, що дії аеропорту і товариства, які полягають в укладенні договору оренди, є антиконкурентними узгодженими діями, які призвели до суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку частин приміщення для цілей організації комплексного обслуговування пасажирів.

4.15.4. Колегія суддів зазначає, що при вирішенні спору у справі № 910/9240/16 суд касаційної інстанції посилався на пункти 1, 2, 4, 5, 30 Порядку, які визначають процедуру проведення конкурсу на право оренди державного майна та порядок надсилання переможцю проекту договору оренди після затвердження результатів конкурсу, тоді як у справі, яка переглядається, суди керувалися положеннями пункту 35 цього Порядку, в якому визначено можливість до затвердження результатів конкурсу скасувати його проведення у випадку отримання від уповноваженого органу управління об`єктом оренди відмови у передачі майна в оренду.

4.15.5. Крім того, суд касаційної інстанції у справі № 910/9240/16 зазначив, що доводи Відділення, зокрема щодо порушення приписів статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не беруться до уваги, оскільки спростовуються фактичними обставинами, встановленими апеляційним судом.

4.15.6. За вказаних обставин правовідносини у справі № 910/9240/16 не є подібними до правовідносин у цій справі, судові рішення в якій переглядаються в касаційному порядку, враховуючи різні предмет і підстави позовів, характер спірних правовідносин, а також правові висновки, викладені у цих рішеннях, які не є релевантними щодо спірних правовідносин у цій справі.

4.15.7. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.15.8. Отже, оскільки за вказаних обставин правовідносини не є подібними, та відсутні виключні випадки для перегляду судових рішень у касаційному порядку, касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 вказаного Кодексу підлягає закриттю.

4.16. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.17. Застосовуючи положення статті частини 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" суд апеляційної інстанції вказав (п.60), що відповідно до цієї норми: фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону (ч.1); у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном (ч. 2); орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Якщо орендодавець не одержав у встановлений термін висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, дозволу, відмови чи пропозицій від органу, уповноваженого управляти відповідним майном, укласти договір оренди нерухомого майна з бюджетною установою, організацією, висновків органу Антимонопольного комітету України, укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим (ч. 3); орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди. Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо: прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об`єктів; об`єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій, згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи органів місцевого самоврядування; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди, виходячи з підстав, наведених в абзацах другому-четвертому частини другої цієї статті; державний партнер (концесієдавець) не дає згоди на укладення договору оренди стосовно об`єкта, щодо якого прийнято рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії; орендодавець, зазначений в абзацах другому і третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою; є інші підстави, передбачені законом (ч. 4).

4.18. Приймаючи постанову у цій частині суд апеляційної інстанції зазначав, що для укладення договору оренди спірного майна: позивач мав направити заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, визначеним Фондом державного майна України, відповідачу-2, який після отримання вказаних матеріалів мав у п`ятиденний строк після дати реєстрації заяви надіслати копії матеріалів відповідачу-1; у свою чергу, відповідач-1 мав розглянути подані йому матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надіслати відповідачу-2 висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди, а у випадку якщо відповідач-2 не одержав у вказаний термін дозволу, відмови чи пропозицій від відповідача-1 укладення договору оренди вважається з цими органами погодженим; відповідач-2 протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з відповідачем-1 мав розмістити в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовити в укладенні договору оренди і повідомити про це заявника; протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення відповідач-2 мав приймати заяви про оренду відповідного майна, а протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв - своїм наказом ухвалити рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. При цьому, у разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником, а в разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди (п.61).

Із наявних у матеріалах даної справи доказів вбачається, що вказаний вище порядок було дотримано (п.62).

Отже вирішуючи спір і застосовуючи положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходив із обставин доведеності позивачем заявленого позову та дійшов своїх висновків про недоведеність позовних вимог, а доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, зводяться до необхідності доведення тих обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, також щодо додаткової перевірки доказів, що відповідно до положень статті 300 частини 2 ГПК України у суді касаційної інстанції не допускається.

4.19. Суд касаційної інстанції також зазначає, що незгода відповідача-1, як органу, уповноваженого управляти майном, на укладення договору оренди була зумовлена тим, що спірний об`єкт нерухомості підлягав роз`єднанню на окремі об`єкти оренди з визначенням площі та функціонального призначення, що унеможливлювало його передачу в оренду позивачу, оскільки це не відповідало принципам та засадам конкурентного законодавства.

Відповідно до положень статті 12 частини 1 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, а у частині п`ятій передбачено, що особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

При цьому межі здійснення цивільних прав чітко передбачені у статті 13 ЦК України.

Через категорії межі здійснення суб`єктивних цивільних прав та обмеження здійснення суб`єктивних цивільних прав у законі встановлюється така поведінка власника, яка не суперечить актам цивільного законодавства. Власник майна повинен враховувати межі та обмеження цивільних прав.

Межі здійснення цивільних прав фактично виражаються у формулі дозволено все, що прямо не заборонено законом , а обмеження (заборони), які мають найбільш загальний характер і які особа - власник повинна враховувати у своїй поведінці, конкретизуються у статті 13 ЦК України.

Згідно частини 5 цієї статті не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Отже, позивач мав враховувати наведені норми права, та передбачити, що вказані вище дії відповідачів не можуть вважатися порушенням його права, при цьому за встановлених судами обставин справи позивач не позбавлений права на участь у конкурсі після поділу Потенційного об`єкта оренди на окремі об`єкти оренди з визначенням площі та функціонального призначення

4.20. Відповідно до вимог статті 300 частини 1 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, у даній справі суд касаційної інстанції здійснює перевірку судових рішень, які переглядаються у касаційному порядку, щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права лише в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Оскільки касаційна скарга не містить інших доводів щодо неправильного застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, крім наведених вище, відповідно до вимог статті 300 частини 1 ГПК України судові рішення на предмет інших мотивів, наведених у них, стосовно застосування норм матеріального і процесуального права, судом касаційної інстанції не перевіряються.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що скаржникові у вказаній частині підстав касаційного оскарження було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не дають правових підстав для скасування судового рішення.

4.21. Щодо такої підстави касаційного оскарження, як відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 4 частини 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" слід зазначити наступне.

Частиною 2 статті 4 вказаного Закону встановлено перелік майна, яке не може бути об`єктами оренди.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Потенційний об`єкт оренди не належить до майна, яке не може бути об`єктом оренди.

Разом з тим у справі судами не було встановлено, що Потенційний об`єкт оренди належить до майна, яке не може бути об`єктом оренди.

Виходячи із викладеного та із доводів, наведених у цій частині у касаційній скарзі, наявність висновку Верховного Суду про застосування наведеної норми права не може вплинути на вирішення спору у даній справі, а отже не може бути підставою для задоволення касаційної скарги.

4.22. Враховуючи наведене вище у сукупності клопотання відповідача-1 про закриття касаційного провадження у справі підлягає частковому задоволенню.

4.23. Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження у справі № 910/3173/20 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" в частині касаційного оскарження з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич