Рішення

від 15.03.2021 по справі 160/16327/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 160/16327/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

08 грудня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача - 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; відповідача - 2 - Кам`янського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) та Кам`янського об`єднаного Управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40383575) щодо виплати ОСОБА_1 , грошової допомоги при призначення пенсії за віком, у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 40383575) виплатити ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення в сумі 42 403 грн. 90 коп. (сорок дві тисячі чотириста три грн. 90 коп.).

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/16327/20 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Так, на виконання вказаної ухвали, 04 січня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено уточнену позовну заяву, в якій позивач визначав відповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо виплати ОСОБА_1 , грошової допомоги при призначення пенсії за віком, у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ), грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення в сумі 42 403 грн. 90 коп. (сорок дві тисячі чотириста три грн. 90 коп.)

Вказана позовна заява обґрунтована протиправною бездіяльністю відповідача, щодо не виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день призначення її пенсії. Позивач вважає, що її стаж працівника освіти в закладах та установах освіти, робота і яких дає право на пенсію за вислугу років, на момент досягнення нею пенсійного віку, а саме 14.05.2019 року, складає понад 30 років (30 років 3 місяці 24 дні), що дає їй право на отримання грошової допомоги у порядку, як того передбачає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191. Позивач вказує, що відповідачем відмовлено у виплаті такої допомоги на підставі того, період роботи з 01.08.1990 по 31.08.1993 не може бути зарахований, як стаж, що дає право на пенсію за вислугу, тому не вистачає, необхідного стажу, означений період не зарахований тому, що в трудовій книжці відсутнє визначення статусу навчально-виробничого комбінату, як міжшкільного. Позивач зазначає, що нею було надано документи, якими підтверджується навчально-виробничий комбінат був створений як міжшкільний.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято зазначену вище позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі №160/16327/20 за вищезазначеним позовом, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, згідно ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

23 лютого 2021 року до суду засобами електронного зв`язку та до канцелярії 01 березня 2021 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, якому відповідачем заперечується проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки стаж позивача на посадах працівника закладів освіти складає 28 років (на дату звернення) при необхідному 30 років, тому право на виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій вона не має.

01 березня 2021 року до канцелярії суду представником відповідача подано клопотання на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року про долучення до матеріалів справи належним чином завірених копій документів електронний пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Означені документи долучені до матеріалів справи.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , з 15.05.2019 року знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену за Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Листом Про розгляд звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23 січня 2020 року №4125/Ч-08 повідомило позивачу, що за записами її трудової книжки, вона працювала у навчально-виробничому комбінаті №1, який не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років , тому періоди роботи з 31.08.1990 по 31.08.1993 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років зарахувати немає підстав, тому на виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій вона не має права, оскільки стаж працівника освіти, що дає право на пенсію за вислугу років складає менш ніж 30 років. Одночасно повідомлено, що заклади освіти діють на підставі власних статутів, затверджених Міністерством освіти України та запропоновано для можливого зарахування періоду роботи з 31.08.1990 по 31.08.199 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років та виплату грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій надати копію статуту.

В архівному управлінні Кам`янської міської ради позивач отримала архівну довідку від 06.07.2020 року №Ч-185/02-13 до якої додано копію рішення виконавчого комітету Дніпродзержинської (Кам`янської) міської Ради депутатів трудящих від 19.08.1976 № 494 Об открытии межшкольного учебно-производительного комбната та копія аркушу щодо відомостей про Дніпродзержинський навчально-виробничій комбінат.

При черговому зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з додаванням довідки Архівного управління Кам`янської міської ради, які на її погляд підтверджують, що навчально-виробничий комбінат в якому вона працювала в період з 01.08.1990 по 31.08.1993, був створений, як міжшкільний, та не змінював свого статусу протягом свого існування.

Листом від 17.08.2020 року №15872-16447/Ч03/8-0400/20 відповідач повідомив, що згідно наданих документів неможливо зарахувати період з 31.08.1990 по 31.08.1993 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки не простежується перейменування навчально-виробничого комбінату №1 у міжшкільний навчально-виробничий комбінат .

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати їй грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій в установленому законодавством порядку протиправною, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який набрав законної сили з 01.01.2004.

Згідно положень частини 1 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Судом встановлено, що фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пункту 7-1 Закону № 1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

Частиною третьою статті 9 Закону України Про освіту встановлено, що здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Згідно із статтею 5 Закону України "Про позашкільну освіту" від 22.06.2000 №1841-III структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Відповідно до частини четвертої статті 21 вказаного Закону педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Кабінет Міністрів України постановою № 1191 від 23 листопада 2011 року затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Порядок № 1191).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е - ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. е - ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року по справі № 462/5636/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що листами від 23 січня 2020 року №4125/Ч-08 та 17.08.2020 року №15872-16447/Ч03/8-0400/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було повідомлено про не зарахування періоду роботи позивача з 31.08.1990 по 31.08.1993 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, оскільки, вона працювала у навчально-виробничому комбінаті №1, який не передбачений Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років , із наданих відповідачем листів встановлено, що ним акцентуються на відсутності в назві - міжшкільний.

Відповідно, до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до вказано переліку передбачено, що до такого стажу роботи зараховуються періоди в міжшкільних навчально виробничих комбінатах на посадах директори, заступники директорів з навчально-виховної (навчальної, виховної навчально-виробничої) роботи, вчителі, майстри виробничого, навчання, практичні психологи, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Згідно, трудової книжки позивача встановлено, що у період:

з 31.08.1990 по 31.08.1993 року вона працювала вчителем по підготовці лаборантів програмістів у Навчально-виробничому комбінаті.

Суд зазначає, що Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Так, згідно п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Позивачем на підтвердження факту для зарахування періоду роботи з 01.08.1990 року по 31.08.1993 до стажу роботи, що дає право на вислугу років та виплату допомоги в розмірі десяти місячних пенсій було надано архівну довідку архівного управління Кам`янської міської ради від 06.06.2020 року №Ч-185/02-13, згідно якої при поаркушному перегляді архівних документів фонду Дніпродзержинська міська Рада народних депутатів та її виконавчий комітет за період 1991-1995 років відомості про ліквідацію міжшкільного учбового виробничого комбінату №1 не виявлені, та надано копію рішення від 19.08.1976 року (мовою оригіналу) Об открытии межшкольного учебно-производственного комбината трудового обучения и профориентации учащихся та копія аркушу щодо відомостей про Дніпродзержинський навчально-виробничій комбінат.

Суд зазначає, що документами, отриманими із Архівного управління Кам`янської Дніпродзержинської) міської ради, підтверджується, що навчально-виробничий комбінат , в якому працювала позивач в період з 01.08.1990 по 31.08.1993 роки, був створений, як міжшкільний та за весь час свого існування не змінював статусу і функції міжшкільного навчально-виробничого закладу.

Крім того, згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), поновлення пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Натомість, відповідач не враховуючи періоди роботи позивача з 31.08.1990 по 31.08.1993 року, як такі, що дають право на отримання відповідної грошової допомоги, не дослідив належним чином надані позивачем документи.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті одноразової допомоги у розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію, як працівнику закладів освіти, отже позов в частині визнання протиправною бездіяльності щодо виплати грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у відповідності до п. 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування підлягає задоволенню.

Щодо вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 період роботи з 31.08.2021 по 31.08.1993 року на посаді вчителя по підготовці лаборантів програмістів в Навчально виробничому комбінаті №1 (міжшкільному), який дає право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти призначених місячних пенсій та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі десяти призначених пенсій при виході на пенсію за віком як працівнику освіти згідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з врахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 840,80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією від 02.12.2020 року №86.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо виплати ОСОБА_1 , грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, у відповідності до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення в сумі 42 403 гривень 90 копійок (сорок дві тисячі чотириста три гривні 90 копійок) відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зарахувавши в її спеціальний страховий стаж період роботи з 31.08.1990 по 31.08.1993 року в Навчально виробничому комбінаті №1 (міжшкільному), на посаді вчителя по підготовці лаборантів програмістів.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49123, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840, 80 гривень (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко