Постанова

від 09.04.2021 по справі 640/22253/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22253/19 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Маркет" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Маркет" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 064071212 від 05.08.2019 року про сплату штрафу в сумі 6 633,00 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 66 330,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 064051212 від 05.08.2019 року про сплату штрафу у сумі 13 265,80 грн за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 66 329,00 грн з податку на прибуток приватних підприємств;

- зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві зменшити нарахування в особовому рахунку по податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Маркет" в сумі 19 898,80 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових судженнях суб`єкта владних повноважень, що викладені в акті камеральної перевірки № 7260/26-15-12-12-12-42297813 від 08.07.2019 року.

Зокрема, зазначено, що оскільки платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, а тому у податкового органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки, з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 064071212 від 05.08.2019 року про сплату штрафу в сумі 6 633,00 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 66 330,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 064051212 від 05.08.2019 року про сплату штрафу у сумі 13 265,80 грн. за затримку сплати грошового зобов`язання в сумі 66 329,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, встановлено факти порушення платником ТОВ "Ліфт-Маркет" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, що мало наслідком застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 19 898,80 грн.

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не подавалось, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про судове рішення в адміністративній справі від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі пп. 19 1 .1.2 п. 19 1 ст. 19 1 пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, згідно порядку встановленого ст. 76 та п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток ТОВ "Ліфт-Маркет".

За результатами перевірки був складений акт від 08.07.2019 року № 7260/26-15-12-12-12-42297813, яким встановлено порушення термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на прибуток ТОВ "Ліфт-Маркет" задекларованої в податковій декларації з податку на прибуток підприємств.

На підставі висновків акту перевірки, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.08.2019 року:

- № 0649071212, яким накладено на Позивача штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 10% в сумі 6633 грн.;

- № 0649051212, яким накладено на Позивача штрафні санкції на підставі статті 126 Податкового кодексу України у розмірі 20 % у сумі 13265,80 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України штрафна санкція може бути застосована до платника податку лише тоді, коли податкове зобов`язання є узгодженим і таким, що сплачене із затримкою на визначені цим пунктом терміни.

Враховуючи, що Позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, поданому з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, та нарахування пені, оскільки об`єкти їх застосування (нарахування) відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 19-1 ПК України передбачено, що контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; надають інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Обов`язком платника, згідно пункту 16.1.3 статті 16 ПК України, є: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, згідно пункту 16.1.8 виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки. Доказів про те, що акт перевірки Позивачем був підписаний та/або заперечення до акту скеровані Відповідачеві після отримання Позивачем не надано, скарг на неправомірність дій з проведення камеральної перевірки не виявлено.

Податковий документ у електронному вигляді податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інші звітні податкові документи, інформація у яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; квитанція про приймання податкового документа в електронному вигляді електронний документ, що формується програмним забезпеченням контролюючого органів та засвідчує факт та час приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді у базу даних органів ДПС; пункт 7.1 платник податків створює податковий документ в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту) за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення; пункт 8 оригіналом вважається електронний документ, надісланий до органів ДПС останнім до закінчення граничного терміну встановленого законодавством для подання податкової звітності за умови, що його було сформовано правильно, прийнято до бази даних.

За правилами п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено п. 38.1 ст. 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

При цьому, пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України установлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинною на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість виправити платником податку помилки у вже поданій ним декларації.

Разом з тим, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 статті 126 ПК України).

Застосовуючи вказані правові норми, колегія суддів вказує, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог ст. 50 ПК України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 ст. 126 ПК. Із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Специфіка нарахування штрафної санкції полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу.

Отже, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої ст. 126 ПК України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Аналогічна правова позицію викладена в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/19068/16.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано Відповідачем в апеляційній скарзі, що 28 лютого 2019 року ТОВ "Ліфт-Маркет" було задекларовано податок на доходи підприємств за 2017 рік у розмірі 66330 грн.

Також, 28 лютого 2019 року Позивачем задекларовано податок на доходи підприємств за 2018 рік в розмірі 66330 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 399 від 11.03.2019 року Товариством сплачено податок на прибуток підприємств за 2018 рік у розмірі 66 331,00 грн.

В подальшому, 14.06.2019 року ТОВ "Ліфт-Маркет" подано до контролюючого органу декларацію про виправлення помилок та зменшення податкових зобов`язань на суму 66330 грн. для анулювання показників податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2017 рік, оскільки декларація від 28.02.2019 року з задекларованими зобов`язаннями за 2017 рік була подана помилково, позаяк, як вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Маркет" зареєстровано лише 10.07.2018 року.

З огляду на наведене, Позивач при поданні уточнюючої податкової декларації реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому фактичної сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з простроченням строку і фактичне ототожнення Відповідачем подання уточнюючої декларації з погашенням грошового зобов`язання (боргу) не відповідає змісту та сутності п. 126.1 ст. 126 ПК України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Враховуючи, що Позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток за 2018 рік, поданому з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 ПК України, відкореговано (зменшено) суму податкового зобов`язання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у контролюючого органу не було підстав для застосування до Товариства штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, та нарахування пені, оскільки об`єкти їх застосування (нарахування) відсутні, з чим погоджується колегія суддів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 817/667/18.

Отже, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко