Постанова

від 12.04.2021 по справі 640/15248/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15248/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів: Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтік" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення № UA100430/2020/000005/2 від 29 травня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Держмитслужби № UA100430/2020/000005/2 від 29 травня 2020 року про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Київською митницею Держмитслужби подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відкладення розгляду справи спричинить невиправдане порушення процесуального строку її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Келітк" з метою митного оформлення товару 26 травня 2020 року подало до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA100430/2020/005529 на оформлення товару - нетканні матеріали без покриття не дубльовані склад 75% поліефіру 25% клей гарячого розплаву - флізелін нетканний щільністю 40 г/м.кв білого кольору: ширина 150 см, довжина 180 м. - 37080 метрів. 103 упаковок (по 2 рулона в упаковці); ширина 90 см., довжина 180 м - 309600 метрів - 860 упаковок (по 2 рулона в упаковці). Виробник TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD. Країна виробництва CN, торгова марка - немає даних, заявлена митна вартість - 27 821,31 доларів США, визначено митну вартість товару за основним методом - ціною контракту щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У зв`язку з виникненням сумнівів у правильності визначення митної вартості в результаті виявлених розбіжностей, які були зазначені в електронному повідомленні за даною ЕМД позивачу запропоновано надати документи згідно переліку та, за бажанням інші документи; позивач на виконання вимог відповідача 29 травня 2020 року надав експертний висновок торгово-промислової палати від 28 травня 2020 року № Ц-502 про контракту (ринкову) вартість нетканного полотна, що одержується відповідно до контракту від 10 квітня 2020 року № 10/04-2020 та біржові котировки на сировину №380.

29 травня 2020 року Київською митницею Дежмитслужби прийнято рішення № UA100430/2020/000005/2 про коригування митної вартості товарів у зв`язку з тим, що за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та обєктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, а саме: пунктом 5.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється відповідно до умов, зазначених в проформі інвойс, в яких міститься інформація про 100% попередню оплату; у додатку до контракту від 16 квітня 2020 року зазначено умови оплати - 30 днів з моменту вивантаження судна в порту прибуття; зазначений додаток від 16 квітня 2020 року не можна прийняти до уваги у зв`язку з тим, що товар згідно проформи інвойс від 10 квітня 2020 року був відправлений покупцю відповідно до коносаменту від 13 квітня 2020 року, тобто, на момент, коли додаток не вступив у дію, митна декларація країни відправлення оформлена 10 квітня 2020 року, тобто, раніше ніж наданий та зазначений в ній інвойс. Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, тому відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Оскільки неможливо підтвердити заявлену митну вартість у зв`язку з неподанням декларантом всіх запрошених документів; відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, що не дає можливості митному органу перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а тому наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Доводи апелянта обґрунтовані тим, що документи, надані ТОВ "Келтік" на підтвердження митної вартості, не доводять всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була сплачена за товари позивача, та містять розбіжності, які стосуються числових значень митної вартості.

Крім того, вказано, що жодних порушень у застосуванні ст. 64 МК України, як і обсягу пояснень, які мають бути надані відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, Київською митницею Держмитслужби не допущено.

У відзиві Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" на апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги та вказано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару було надано документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, та підтверджують митну вартість товару, містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару. Крім того, позивачем зауважено про необґрунтованість аргументів апелянта щодо розбіжностей у датах документів, позаяк вони не впливають на числове значення заявленої митної вартості.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 10 ст. 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості, відповідачем зазначено, що ТОВ "Келтік" надані документи, які містять розбіжності та не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Оцінюючи такі твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що до вищевказаної митної декларації позивачем додано наступні документи:

- проформа інвойс від 10 квітня 2020 року № 2001;

- рахунок-фактура (інвойс) від 16 квітня 2020 року № KRSV-2001;

- коносамент від 13 квітня 2020 року № SZ20040033;

- пакувальний лист від 16 квітня 2020 року № KRSV-2001;

- декларація про походження товару від 16 квітня 2020 року № KRSV-2001;

- зовнішньоекономічний контракт від 10 квітня 2020 року № 10/04-2020;

- митна декларація від 10 квітня 2020 року № 310120200519193933;

- прайс-лист від 01 квітня 2020 року № 20-02844.

В гр.12 митної декларації зазначено вартість товару - 748557,38 грн., яка була розрахована позивачем з урахування вартості товару та вартості перевезення до державного кордону України за курсом НБУ станом на дату подання митної декларації, який склав 26,90590000 грн. за 1 долар США.

Колегія суддів дослідивши зміст вказаних документів, погоджується з висновком суду першої інстанції, який обґрунтовано вказав, що надані позивачем документи містять всі відомості щодо заявленої митної вартості та її складових, не мають розбіжностей, які б спростовували правильність заявленої позивачем митної вартості товару за ціною договору.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта стосовно ненадання платіжного документа декларантом, позаяк у розумінні положень статті 53 Митного кодексу України, платіжний документ надається у випадку, якщо рахунок сплачено, а оскільки станом на дату подання митної декларації позивач не оплачував вартість товару, необхідності у подачі такого документу немає. У такому разі, документом, яким підтверджується митна вартість товару є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа.

Таким чином, вказані обставини не є підставою для сумнівів у числових значеннях складових митної вартості товарів та для висновків відповідача про неправильне визначення позивачем митної вартості товару за першим методом.

Верховним Судом у постанові від 20.02.2018 у справі № 809/1884/16 висловлено правову позицію, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Оцінюючи твердження апелянта щодо належного оформлення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості із зазначенням у графах 30, 33 всієї необхідної інформації, судова колегія зазначає, що контролюючим органом не наведено конкретних та достатніх пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови, та не зазначено докладної інформації і джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості на митну декларацію від 20.05.2020 № UA500150/2020/203501 (вартість товару матеріали неткані, непросочені, без покриття з синтетичних волокон, з поверховою щільністю понад 40г/м 2 , але не більш як 50 г/м 2 : флізелін в рулонах згідно джерела інформації - 3,51 дол. США/кг), колегія суддів вважає недостатнім з тих, підстав, що така інформація жодним чином не свідчить про ідентичність товару, ввезеного позивачем з товаром ввезеним згідно зазначеної декларації, з урахуванням обсягів, виробника, країни та умов поставки, та інших складових, які впливають на числове значення митної вартості.

Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 810/4296/16 зазначено, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, який вказав, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару за заявленою у митній декларації митною вартістю.

Відтак, суд першої інстанції вірно вказав, що в даних правовідносинах у митного органу виник необґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, що не спростовано відповідачем ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення надано усі необхідні документи, які спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2021