Постанова

від 08.04.2021 по справі 320/6164/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6164/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 28.12.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод енергетичного обладнання ДАН до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод енергетичного обладнання ДАН звернулося з позовом до суду, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 19.07.2019 № 0021071414.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН не погоджується з прийнятим рішенням контролюючого органу, оскільки висновки про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Омліс викладені в акті перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, а тому є безпідставними та необгрунтованими. Контролюючий орган, роблячи висновок про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Омліс виходив виключно з незначної кількості працівників (дві особи) у ТОВ Омліс , відсутності технічних та технологічних можливостей у постачальника здійснити поставку вказаного обладнання, при цьому поставка придбаного товару здійснювалася автотранспортом та силами позивача. Додатково позивач вказав, що ТОВ Омліс є належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання, як на момент поставки обладнання, так і на даний час, відсутня будь-яка інформація щодо визнання установчих документів ТОВ Омліс недійсними, відсутні інформація щодо визнання недійсним договору, про реальність якого робить висновок відповідач, відсутні вироки суду з приводу можливої незаконної реєстрації та фіктивної діяльності ТОВ Омліс .

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг реального задекларованого виробництва ТОВ Омліс . При цьому, відповідач звертав увагу суду, що Голосіївським районним судом міста Києва, відкрита справа №752/5641/19 від 25.03.2019, за клопотанням слідчого СВ Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, погоджено прокурором Київської місцевої прокуратури №1, про тимчасовий доступ до речей та документів. Досудовим розслідування встановлено, що TOB Oмліс перебувало в фінансово-господарських взаємовідносинах з підприємством, яке в свою чергу задіяне в складенні завідома підроблені первинні документи, з метою формування податкового кредиту та збільшення суми ліміту, в системі електронного адміністрування ПДВ ДПІ у Голосіївського району м. Києва.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує щодо неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Омліс з огляду на відсутність технічної можливості. Наголосив, що двоє водіїв, які були відрядженні для доставки товару, враховуючи кількість та загальну масу товару, фізично не могли здійснити навантаження товару за короткий проміжок часу. При цьому, саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарських операцій.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про необгрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН згідно КВЕД є: 28.13 Виробництво інших помп і компресорів; 28.25 Виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; 25.21 Виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.20 Технічні випробування та дослідження.

На підставі наказу ГУ ДПС у Київській області від 26.04.2019 №928 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН посадовими особами ГУ ДФС у Київській області у період з 07.05.2019 по 13.05.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ Омліс за період з 01.09.2018 по 30.09.2018.

За наслідками перевірки складено Акт документальної позапланової перевірки податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 20.05.2019 № 403/10-36-14-14/23242734, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН п. 44.1 п 44.3 ст. 44, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 120 120 грн, у тому числі за вересень 2018 року в сумі 120 120 грн.

Перевіркою встановлено неможливість здійснення господарської операції з ідентифікованим товаром (на виконання умов договору поставки № 161 від 24.09.2018) у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва TOB Oмліс . Нереальність здійснення TOB Oмліс постачання (продажу) на користь ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН відповідної кількості ідентифікованого товару (Насоси безсальникові відцентрові для нагрівальних систем та гарячого водопостачання) відповідно до бази даних ЄРПН, та первинних документів складених ТОВ КАН ТРЕЙД , на адресу ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН доказує нереальність одержання (купівлі) ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН цього ж товару саме у ТОВ Омліс та формування ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН відповідного активу при здійсненні взаємовідносин із ТОВ Омліс .

В акті перевірки контролюючий орган зазначив про те, що таким чином встановлено відсутність в дійсності операцій, які є предметом відповідних правочинів та неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів, та їх відображення. Встановлені дані і факти, доводять нереальність господарської операції, щодо складених (наданих) ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН для цілей оподаткування документів. Укладений між ТОВ Омліс та ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Фактично ТОВ Омліс здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН при одержані (купівлі) товарів і складено первині документи всупереч норм частини першої ст. 9 Закону БО та пп. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом другим ст. 1 Закону БО відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших платників податків або власного виробництва. Відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу п`ятого ст. 1 Закону БО, в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

На підставі висновків Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 №0021071414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 150 050,00 грн, з них за податковим зобов`язанням 120 120,00 грн та 30 030,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово - господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 цього ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентами. Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами.

Як вбачається з матеріалів справи, за 24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Омліс (Продавець, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод енергетичного обладнання ДАН (Покупець) було укладено договір поставки №161, за умовам якого Продавець зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом постачання є товари широкого вжитку (далі по тексту товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товар Покупцю підтверджуються довіреностями від останнього), які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до розділу 2 Договору кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку. Якість товару, що постачається, повинна відповідати відповідним державним стандартам або технічним умовам (сертифікату якості), які встановлюють вимоги до товару такого виду. Продавець гарантує якість та надійність товару, що постачається, на момент передачі товару Покупцю.

Приймання за кількістю та якістю проводиться Покупцем в момент передачі товару в пункті поставки згідно п. 3.4 Договору. Покупець перевіряє відповідність товару по асортименту і кількості що вказані у видатковій накладній, а також відсутність ознак пошкодження або псування товару.

Пунктом 5.1 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок Продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку.

Відповідно до п.6.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і дії до 31.12.2018. Закінчення строку дії цього договору не тягне за собою припинення зобов`язань по оплаті поставленого товару.

Згідно із розділом 4 Договору Покупець оплачує поставлений Продавцем товар за цінами, які вказуються в рахунках та видаткових накладних на кожну окрему поставку. Продавець до моменту поставки товару Покупцю має право змінити ціни. Якщо Покупець прийняв товар (підписав видаткову накладну) - вважається, що ціни на товар, вказані у відповідних рахунку та видатковій накладній, погоджені Сторонами.

Ціна товару може підлягати зміні Продавцем в залежності від об`єктивних факторів, що на неї (ціну) виливають: зміна вартості сировини, матеріалів, коливання середньо ринкових цін, зміна цін виробниками товару, коливання рівня інфляції та/або курсу іноземної валюти по відношенню до гривні. Іноземною валютою для цілей цього Договору є валюта контракту, за яким Продавцем імпортовано відповідний товар, або офіційна валюта країни-виробника такого товару (Євро. Долар США).

Загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній. Суму Договору складає сума вартості всього товару, що постачається Продавцем Покупцю на умовах цього Договору па протязі терміну його дії. Загальна сума Договору не обмежується.

На виконання умов вказаного договору ТОВ Омліс було поставлено, а ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН прийнято товар насоси безсальникові відцентровані для нагрівальних систем та гарячого водопостачання у кількості 223 шт., загальною вартістю 720721,73 грн, в тому числі ПДВ 120120,29 грн, що підтверджується відомостями видаткової накладної №258 від 28.09.2018.

У подальшому ТОВ Омліс було висталено ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН рахунок на оплату № 64 від 28.09.2018 на загальну суму 720721,73 грн, в тому числі ПДВ 120120,29 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач розрахувався за вказаний товар на суму 720721,73 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2973 від 08.10.2018.

ТОВ Омліс було виписано позивачу податкову накладну №275 від 28.09.2018 на суму 720721,73 грн, в тому числі ПДВ 120120,29 грн.

Як вбачається з акта перевірки від 20.05.2019 №403/10-36-14-14/23212734, висновок відповідача про наявність відповідних порушень з боку позивача ґрунтуються на тому, що контрагент позивача ТОВ Омліс , не мало можливостей для здійснення господарської операції з постання ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН відповідного товару, а укладений між ТОВ Омліс та ТОВ Завод Енергетичного обладнання ДАН договір не опосередковувався реальним виконанням операції, яка становить його предмет.

Разом із тим, відповідно до електронної митної декларації №UA500200/2018/007870, ТОВ Омліс ввезено на митну територію України та заявлено до розмитнення товар: насоси безсальникові відцентровані для нагрівальних систем та гарячого водопостачання, для цивільного призначення, торговельна марка: FORWATER, країна виробника: CN, виробник: CHENZEN FRIEND IMPORTS & EXPORTS CO. LTD (т.1, а.с.124-126).

З матеріалів справи вбачається, що придбаний позивачем у ТОВ Омліс товар (насоси безсальникові відцентровані для нагрівання систем та гарячого водопостачання) були використані позивачем в ході здійснення господарської діяльності, зокрема для виготовлення Модульного блока ГВП ТГ-10-1ст-1х-г-281 №12447/1и1.14.08.18, які у подальшому були реалізовані ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН контрагентам, зокрема Товариству з обмеженою відповідальністю Енерго Тепло Інжиніринг , ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН , що підтверджується відомостями видаткових накладних №120 від 03.12.2018; №122 від 30.11.2018; № 105 від 31.10.2018; № 92 від 10.10.2018; № 184 від 10.12.2019; № 11 від 17.01.2020; № 71 від 30.08.2019; № 47 від 29.07.2019; № 38 від 15.07.2019; № 22 від 16.04.2019; № 18 від 02.04.2019; № 17 від 20.03.2019; № 9 від 15.02.2019; № 7 від 18.01.2019; № 1 від 10.01.2019; № 128 від 20.12.2018; № 122 від 16.11.2018; № 107 від 31.10.2018; № 104 від 29.10.2018; № 97 від 24.10.2018; № 95 від 23.10.2018; № 93 від 12.10.2018; №89 від 04.10.2018; № 109 від 02.11.2018; № 69 від 09.10.2018; № 16 від 29.03.2019; № 30 від 30.05.2019; № 29 від 10.02.2020; № 217 від 29.11.2019; № 119 від 28.11.2018; № 117 від 26.11.2018; № 68 від 02.10.2018; № 220 від 18.12.2019; №103 від 27.09.2019; № 121 від 28.11.2018 (т.1, а.с.230-250; т.2, а.с. 1-14) та картками по рахунку ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН за вказані періоди.

Позивачем додано до матеріалів справи наступні документи: товарно-транспорту накладну, договір оренди земельної ділянки, свідоцтво про право власності на земельну ділянку, наказ про затвердження штатного розпису.

Відповідно до відомостей товарно-транспортної накладної № 368 від 28.09.2018 товар насоси сальникові відцентровані для нагрівання систем гарячого водопостачання кількістю 223 шт. загальною вартістю 720721,73 грн були перевезені ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН з пункту навантаження м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 76 до пункту розвантаження Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрушки, вул. Мру, 25-В на автомобілі Hundai HD-72 НОМЕР_1 ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 27.01.1998.

24.06.2015 між Петрушівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець) та ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець згідно із рішенням 20 сесії 3 скликання Петрушівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 20.05.2005 надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що перебуває в комунальній власності, загальною площею 1,2 га (землі промисловості), розташовану на території Петрушівської сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою: с. Петрушки, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Миру №25-В, кадастровий номер земельної ділянки 3222486001:01:008:0006. Цільове призначення розміщення виробничої бази. Термін дії договору 49 років з дня підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (т.1 а.с.133-136).

Відповідно до відомостей свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.10.2004 виданого виконкомом Петрушківської сільської ради, нежилі приміщення за адресою: с. Петрушки, Києво-Святошинського району Київської області, вул. Миру в„–25-В , (що складаються з складається з промислового корпусу пл. 375,4 кв.м., ангару пл. 384 кв.м., складу № 1 пл. 143,3 кв.м., складу № 2 пл. 143,3 кв.м., складу № 4 пл. 143,3 кв.м., складського приміщення пл. 142,9 кв.м., навісу пл. 210 кв.м., огорожі) на праві колективної власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Калина (т.1 а.с.137).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що товар насоси сальникові відцентровані для нагрівання систем гарячого водопостачання поставлений ТОВ Омліс був використаний позивачем в процесі господарської діяльності ТОВ Завод енергетичного обладнання ДАН .

Крім того, в акті перевірки відповідач, обґрунтовуючи неможливість здійснення ТОВ Омліс господарських операцій з постачання товару, зазначив, що вказаний контрагент позивача перебував у фінансово-господарських відносинах з підприємством, яке в свою чергу задіяне в складенні завідомо підроблених первинних документів, з метою формування податкового кредиту та збільшення суми ліміту, у системі електронного адміністрування ПДВ.

При цьому, в акті перевірки конкретно не вказано, які саме дії ТОВ Омліс свідчать про наявність в діях товариства ознак злочину, та в рамках яких саме кримінальних проваджень здійснюється дослідження наявності в діях юридичної особи ознак злочину.

Акт перевірки не містить аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням обставин виконання спірних господарських операцій, зокрема, з урахуванням їх змісту та обсягу, були необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентом не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів, щодо наявності кримінальних проваджень в межах яких досліджуються питання щодо контрагента позивача в частині того, що господарські відносини позивача з даним підприємством, які в подальшому і були досліджені під час проведення перевірки податковим органом, є фіктивними чи мають ознаки нереальних.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагента позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи контролюючого органу про фізичну неможливість завантажити товар за невеликий проміжок часу є необгрунтованими, оскільки спростовуються відповідними загальновідомими нормами. При цьому, податковим органом не спростовано зміст та достовірність митної декларації ,якою підтверджено отримання товару контрагентом позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2019 № 0021071414 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення , а рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 12.04.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна