Рішення від 05.04.2021 по справі 636/174/21

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/174/21

Провадження № 2/636/831/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2021 року

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання - Гамоліної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чугуївської міської ради Харківської області та просить визнати за нею право власності на гараж АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на майно, яку вона фактично прийняла та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески на рахунка в Ощадбанку №2834 м. Чугуєва Харківської області. До складу спадщини не ввійшов гараж, побудований ними в 1981 році, оскільки в неї відсутній правовстановлюючий документ на нього. Рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської Ради народних депутатів від 05.07.1979 року за № 15/208 було надано дозвіл на будівництво гаражу в районі зеленого господарства комбінату комунальних підприємств. Однак за життя чоловік так і не оформив технічно-правову документацію на вищезазначений об`єкт нерухомості, хоча все життя вони користувалися і вона досі продовжує ним користуватися. Однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на гараж, у зв`язку з тим, що право власності на нього за померлим не було зареєстроване. Згідно технічного паспорту, виданого на її ім`я КП Чугуївське МБТІ станом на 02.09.2020 року, гараж збудовано 1981 року. На момент виникнення права власності на гараж правовстановлюючим документом на той час був технічний паспорт, при цьому оформлення та видача про право реєстраційного документа не передбачалось. До моменту набрання чинності ЦК та законом Про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.07.2004 року № 1952-ІV виникнення у особи права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, і відповідно до ст.ст.90,101 ЗК УРСР 1970 року разом з правом власності на будівлю до громадянина переходило право користування земельною ділянкою, якщо будівля розташована на землях міст та селищ міського типу. Враховуючи, що будівництво спірного гаража проводилось за наявності дозволу на будівництво, виданого компетентними органами, виготовлений на її ім`я технічний паспорт не містить відміток про самочинність будівництва, чинне на момент виникнення спірних правовідносин законодавство не вимагало обов`язкової реєстрації нерухомого майна, просить суд визнати за нею право власності на даний гараж.

Ухвалою від 27 січня 2021 року справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Від позивача до суду надійшла заява, згідно якої вона заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та слухати справу в її відсутності (а.с.33,34).

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, які передбачали реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . До 05.08.1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації. Не належать до самочинного будівництва: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05.08.1992 року. З огляду на наведене, гараж не є самочинним будівництвом, так як відповідний дозвіл видавався уповноваженим на це органом відповідно до чинного на час побудови законодавства та побудований до 05.08.1992 року. Позивачем не додано до позову жодного документу, який би давав можливість встановити конкретне місцезнаходження гаражу (задля уникнення порушення майнових прав на земельну ділянку інших суб`єктів). Додана до позову копія технічного паспорту не містить підпису та печатки виконавця/керівника суб`єкта господарювання на жодному аркуші. Рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради народних депутатів від 05.07.1979 № 15/208 надавався дозвіл на будівництво тимчасового гаражу чоловіку позивача, спірний гараж не є самочинним будівництвом, але в той же час технічний паспорт не містить жодного підпису та відсутність інформації про земельну ділянку, на якій розташований спірний гараж. Просила розглянути справу без участі представника міської ради та ухвали рішення відповідно до вимог діючого законодавства (а.с.29-31).

Від представника третьої особи до суду надійшла заява, згідно якої вона просила розглядати справу за відсутності представника нотаріальної контори та ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства України (а.с.28).

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні в ній письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 18.09.2007 року, актовий запис № 379 (а.с.7).

Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла та 30.12.2008 року отримала в Чугуївській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески на рахунках в Ощадбанку № 2834 м. Чугуєва Харківської області серії ВМВ № 201608, реєстровий № 1-5312 (а.с.10).

До складу спадщини не ввійшов гараж, розташований по АДРЕСА_1 , дозвіл на будівництво якого надано ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської Ради народних депутатів від 05.07.1979 № 15/208 (а.с.11).

Відповідно до відомостей КП Чугуївське МБТІ від 13.11.2020 року за № 2460 право власності на зазначений гараж не зареєстроване (а.с.12).

Згідно повідомлення Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області, у зв`язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на гараж, нотаріальна контора не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину на гараж (а.с.13).

Згідно із ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1223 ЦК України передбачено, у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

Спадкоємцем першої черги відповідно до ст. 1261 ЦК України, є дружина померлого - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 29.04.1956 року (а.с.9), тому що у першу чергу право на спадкування за законом мають в рівних частках діти, дружина і батьки.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно зі статтею 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).

Правом на пред`явлення позову про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини, володіє спадкоємець стосовно будинку, збудованого за наявності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

Право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.

Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статей 376, 1218 ЦК України, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується з частинами третьою і п`ятою статті 376 ЦК України і нормами про спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК України).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини третьої і п`ятої статті 376 ЦК України) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3 третьої і п`ятої статті 376 ЦК України є суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України.

Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведених будівель архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання в експлуатацію або сертифікату відповідності.

Відповідно до пункту 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 березня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до I-III категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації. Експлуатація об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється (пункти 10, 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів).

Зазначені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 0541/3459/12 (провадження № 61-10017св18).

Отже, суд приходить до висновку, що збудовний гараж є самочинним будівництвом, права власності у спадкодавця на земельну ділянку, на якій здійснювалося будівництво також відсуне, в матеріалах справи відсутні також докази того, що будівництво гаражу здійснювалося за наявності відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.

З наданого рішення від 05.07.79 року вбачається, що Чугуївська міська рада народних депутатів надала спадкодавцю - ОСОБА_2 дозвіл на будівництво тимчасового гаражу розміром 3,50*5,0, в місті Чугуєві.

Технічним паспортом на гараж підтверджується, що будівництво гаражу по АДРЕСА_1 здійснювалося розміром 6,15*6,1, тобто іншим аніж зазначено в рішенні. Дані про затвердження плану забудови в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні, оскільки вона неправильно визначилася з предметом захисту своїх прав та, відповідно, обрала неправильний спосіб захисту.

Вказане не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися до суду з позовом, правильно вказавши предмет і підстави позову, відповідачів у справі.

Судові витрати залишаються за позивачем оскільки суд в позові відмовляє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Чугуївської міської ради Харківської області, третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до або через Чугуївський міський суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Чугуївська міська рада Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Старонікольська, буд.35а, м. Чугуїв, Харківська область, код ЄДРПОУ 21227883.

Третя особа: Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Старонікольська, буд.44, м. Чугуїв, Харківська область, код ЄДРПОУ 02893551.

Суддя: С.А. Оболєнська