Рішення

від 02.04.2021 по справі 766/14765/20

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/14765/20 н/п 2/766/3387/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2021р. Херсонський міський суд Херсонської області

у складі: головуючої судді Зуб І.Ю.,

при секретарі Щербань А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок ХОР (ЄДРПОУ 02225878, місцезнаходження: 73013, м. Херсон, вул. Університетська, б.8) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

встановив:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить: визнати протиправними та скасувати накази КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок ХОР №12/1-ос від 31.01.2020 року про переведення позивача з посади головного бухгалтера на посаду заступника головного бухгалтера та № 99-ос від 27.07.2020 року про звільнення позивача з посади заступника головного бухгалтера на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України; поновити її на посаді головного бухгалтера КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок ; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позов мотивований тим, що позивача перевели на посаду заступника головного бухгалтера без її згоди та без попередження не пізніше ніж за 2 місяці.

Не погоджується із звільненням, зазначаючи, що між сторонами встановлені трудові відносини на невизначений строк, але під час переведення був укладений строковий договір й звільнення відбулося під час знаходження позивача на лікарняному.

В позові вказано, що за захистом своїх прав позивач звернулася до Головного управління Держпраці у Херсонській області. Під час перевірки було встановлено факт порушення відповідачем законодавства та рекомендовано звернутися до суду.

Представником відповідача подано заяву про застосування строків позовної давності, встановлених ст. 233 КЗпП України.

В заяві позивача, яка надійшла до суду 15.12.2020 року зазначено, що строки звернення до суду нею дотримано, оскільки вони продовжені на час дії карантину.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги з підстав, зазначених в позові, долучивши до матеріалів справи письмову промову.

Представники відповідача в судому засіданні позовні вимоги не визнали. З пояснень представника відповідача - адвоката Березняк А.А. вбачається, що позивач звільнена з займаної посади законно, оскільки трудовий договір є строковим, тому заборона звільнення працівника під час перебування на лікарняному не розповсюджується на звільнення з підстав п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Судове засідання 02.04.2021 року проводилось у відсутності сторін, оскільки від них надійшли заяви про проведення засідання без їх участі.

Заслухавши позивача, представників відповідача, свідків, вивчивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2020 року відкрито провадженні у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 30.09.2020 року витребувано докази.

04.11.2020 року ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області постановлено перейти від розгляду справи за правилами позовного провадження без виклику сторін до розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Позивачем 20.01.2021 року до суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути моральні та матеріальні збитки.

Судом відмовлено в прийнятті даної заяви, оскільки в неї викладено нові обставини та заявлено нові позовні вимоги, тобто зазначено нові підстави та предмет позову, що не передбачено ст. 49 ЦПК України, за правилами якої позивач може змінити предмет позову або підстави, збільшити або зменшити вже заявлені позовні вимоги, а не заявити нові. Ухвалу з даного питання прийнято без виходу до нарадчої кімнати та зазначено в протоколі судового засідання.

Позивач - ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з відповідачем - КХ "Херсонський академічний обласний театр ляльок ХОР, що вбачається з відомостей трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_2 , з датою заповнення 28.06.1971 року.

На підставі наказу №12/1-ос від 31.01.2020 року ОСОБА_1 з 03.02.2020 року з посади головного бухгалтера переведено на посаду заступника головного бухгалтера. В наказі є підпис позивача про ознайомлення.

03.02.2020 року укладено трудовий договір від 03.02.2020 року між ОСОБА_1 та КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок Херсонської обласної ради. Відповідно до п. 1.1 договору - він є строковий. У п. 10.1 зазначено термін дії договору з 03.02.2020 року до виходу основного працівника з декретної відпустки.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що в даному договорі не визначено строк його дії. Крім того після укладення договору, позивач не оспорювала його умови та виконувала роботу, на підставі даного трудового договору.

За таких обставин судом встановлено, що між сторонами укладено строковий трудовий договір.

На підставі наказу № 99-ос від 27.07.2020 року звільнено ОСОБА_1 , заступника головного бухгалтера, з 28.07.2020 року із займаної посади на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку із виходом основного працівника на роботу, відповідно до ст. 18 Закону України Про відпустки , перерва відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Відповідно до наказу № 98-ос від 27.07.2020 року ОСОБА_3 , заступнику головного бухгалтера перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 29.07.2020 року, на підставі заяви ОСОБА_3 .

Заява ОСОБА_3 про переривання відпустки з 29.07.2020 року подано 27.07.2020 року.

Таким чином встановлено, що настала подія, передбачена строковим договором, а саме: вихід основного працівника з декретної відпустки.

Розпорядженням Херсонської обласної ради від 07.09.2020 року № 152 - оголошено догану директору - художньому керівнику комунального закладу Херсонський академічний обласний театр ляльок Херсонської обласної ради.

З довідки № 01-20/30 від 13.10.2020 року вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача в КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок Херсонської обласної ради становить 645. 75 грн.

Відповідно до акту № ХС 16432/502/АВ відбулося інспекційне відвідування Головним управлінням Держпраці в Херсонській області КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок Херсонської обласної ради. Видано припис 11.09.2020 року про усунення порушень.

Головним управлінням Держпраці у Херсонській області складено 11.09.2020 року протокол про адміністративне правопорушення № ХС 16432/502/АВ/П/ПТ відносно ОСОБА_4 - керівника КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок Херсонської обласної ради, за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.11.2020 року притягнуто ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що позивач не була стороною у справі під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, то викладені нею обставини в позовній заяві, підлягають доказуванню.

З відомостей протоколу про адміністративне правопорушення № ХС 16432/502/АВ/П/ПТ від 11.09.2020 року вбачається, що відповідно до листка непрацездатності серія АДЛ № 758375 ОСОБА_1 звільнена від роботи в період з 28.07.2020 року по 04.08.2020 року.

Проте сам лікарняний серія АДЛ № 758375 позивачем суду не надано.

Враховуючи час перебування на лікарняному, а саме період з 28.07.2020 року по 04.08.2020 року, наказ про звільнення від 27.07.2020 року з 28.07.2020 року, судом встановлено, що звільнення позивача з займаної посади відбулось під час її перебування на лікарняному.

Частиною першою статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Правове регулювання відносин, пов`язаних із призначенням працівника виконуючим обов`язки, здійснюється на підставі КЗпП України , роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС Про порядок оплати тимчасового замісництва від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

Виконання тимчасовим замісником посадових обов`язків постійного працівника обмежується періодом замісництва (тимчасового виконання обов`язків), такі трудові відносини за своїм характером завжди є строковими, оскільки замісництво встановлюється на конкретний проміжок часу.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 201/15850/17-ц (провадження № 61-37566св18).

Крім того аналогічна позиція зазначена у постанові КЦС ВС у справі № 714/1129/18.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів зазначено, що договір вважається укладеним, якщо видано наказ про призначення та фактично допущено працівника до роботи (пункт 7).

Також у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року , вказано, що при укладенні трудового договору на певний строк цей строк встановлюється угодою сторін і може визначатися не тільки конкретним періодом, але також і настанням певної події. Таким чином, строковий трудовий договір може укладатися на період тимчасово відсутнього працівника. У такому разі особа набуває статусу тимчасового робітника (службовця).

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Враховуючи зазначене, вбачається, що позивач здійснював виконання обов`язків заступника головного бухгалтера та з нею був укладений строковий трудовий договір і строк дії цього строкового трудового договору був обумовлений настання певної події, а саме до виходу основного працівника з декретної відпустки (трудовий договір від 03.02.2020 року №1/1).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв`язку із закінченням строку.

Зазначеним спростовуються доводи позивача про те, що з нею не був укладений строковий трудовий договір і її звільнення є безпідставним.

Незаконність свого звільнення позивач також обґрунтовує тим, що звільнення відбулось під час перебування її на лікарняному. Однак, це є безпідставним, оскільки ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлює заборону звільнення працівника з роботи в період його тимчасової непрацездатності лише у випадках звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, тобто з підстав, передбачених статтями 40 , 41 КЗпП України (п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ). Зазначена заборона не поширюється на випадок звільнення працівника за п. 2 ч. 1 ст. 36 зазначеного Кодексу .

За таких обставин судом встановлено, що позовні вимоги в частині оспорювання наказу про звільнення № 12/1-ос від 31.01.2020 року є необґрунтованими.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що працівник - ОСОБА_3 фактично не приступила до роботи, оскільки відповідно до наказу № 101-ос від 29.07.2020 року ОСОБА_3 - заступнику головного бухгалтера з 30.07.2020 року до відповідного наказу, дозволено працювати вдома.

Дистанційне виконання своїх обов`язків працівником не суперечить вимогам законодавства України.

Суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які були опитані в судовому засіданні 22.03.2021 року, оскільки вони визнали факт того, що є позивачами у цивільних справах до відповідача за даним позовом у зв`язку із захистом трудових прав. Наявність спору між свідками та відповідачем дають підстави для обґрунтованого сумніву щодо їх безсторонності.

Суд критично оцінює доводи позивача, що керівник відповідача їй погрожував, оскільки на підтвердження даної обставини позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Щодо оспорювання позивачем наказу № 12/1-ос від 31.01.2020 року про переведення її на посаду заступника головного бухгалтера з 03.02.2020 року, то позивач з ним ознайомлена та погодилась з його дією. Наведений висновок суд робить, входячи з поведінки позивача, яка на підставі даного наказу уклала з відповідачем трудовий договір №1/1 від 03.02.2020 року та виконувала його умови. Зазначене дає підстави вважати, про наявність узгодження між сторонами даного питання під час здійснення позивачем трудових обов`язків.

Доказів повідомлення позивача заздалегідь про її переведення на дану посаду не має. Але, враховуючи вище встановлені факти, підстав для визнання даного наказу протиправним та для його скасування не має. Таким чином позовні вимоги в даній частині - необґрунтовані.

Суд не погоджується з твердженням представників відповідача щодо пропущеного строку звернення до суду, оскільки ч. 1, п.6, п.п. 5 Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року, внесені зміни до КЗпПУ, яких доповнено главою ХІХ, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі зазначеного, судом зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування наказів № 12/1-ос від 31.01.2020 року та № 99-оя від 27.01.2020 року. Враховуючи, що інші позовні вимоги є похідними від зазначених, то також є необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 36, 233-235 КЗпП України , ст. ст. 12 , 13 , 81-89 , 229 , 259 , 263-265 , 280-282ЦПК України , суд,-

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до КЗ Херсонський академічний обласний театр ляльок ХОР (ЄДРПОУ 02225878, місцезнаходження: 73013, м. Херсон, вул. Університетська, б.8) про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення (враховуючи розгляд справи в порядку загального провадження, вихідні дні та дні проходження онлайн навчання) складено 12.04.2021 року.

СуддяІ. Ю. Зуб