Постанова

від 12.04.2021 по справі 910/14819/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2021 р. Справа№ 910/14819/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ПБМ Груп

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20 (суддя - Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Веллхімсолюшн

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПБМ Груп

про стягнення 84 590,68 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Веллхімсолюшн звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ ПБМ Груп про стягнення 84 590,68 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТОВ Веллхімсолюшн на виконання умов договору здійснило поставку компонентів пінополіуретану та полісечовини (товару) на загальну суму 185454,04 грн, проте ТОВ ПБМ Груп за отриманий товар розрахувалося лише частково, перерахувавши позивачу 100 863,16 грн, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 84 590,68 грн, вимога про стягнення якої і заявлена ТОВ Веллхімсолюшн .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20 позовні вимоги ТОВ Веллхімсолюшн задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ ПБМ Груп 84 590,68 грн заборгованості, 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2 102,00 грн судового збору.

Мотивуючи ухвалене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг у сумі 84 590,68 грн за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар згідно з видатковими накладними № 482 від 21.10.2019, № 570 від 22.11.2019. Строк оплати вартості поставленого товару є таким, що настав, проте відповідач доказів проведення повного розрахунку з позивачем не надав.

Вважаючи, що підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні, ТОВ ПБМ Груп звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20 про стягнення 84 590,68 грн боргу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові повністю.

Скаржник, заперечуючи проти задоволення позову, аргументує свої доводи тим, що надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних № 482 від 21.10.2019 і № 570 від 22.11.2019 та довіреностей № 2110/1 від 21.10.2019 і № 2111/1 від 21.11.2019 є підробленими, оскільки оригінали вказаних документів директором відповідача не підписувалися. Однак, дане твердження відповідача було залишене судом першої інстанції поза увагою, що мало своїм наслідком неповне з`ясування ним дійсних обставин справи та порушення норм процесуального права.

Одночасно в апеляційній скарзі ТОВ ПБМ Груп заявлене клопотання про витребування у ТОВ Веллхімсолюшн оригіналів документів, а саме: договору № 62/10-19 від 18.10.2019, видаткових накладних № 482 від 21.10.2019 і № 570 від 22.11.2019 та довіреностей № 2110/1 від 21.10.2019 і № 2111/1 від 21.11.2019, мотивоване тим, що місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив відповідачу у його задоволенні, чим обмежив процесуальні права останнього.

18.12.2020 матеріали апеляційної скарги надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав не виконання апелянтом вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та не надання суду доказів сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

18.01.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази сплати судового збору у розмірі 3153,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ПБМ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20, розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14819/20.

03.02.2021 матеріали справи №910/14819/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

15.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти доводів скаржника стосовно підроблення видаткових накладних на поставку товару, зазначаючи при цьому, що вказана позиція відповідача зумовлює необхідність доведення факту поставки товару іншими доказами, у зв`язку з чим просить суд апеляційної інстанції долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду додаткові документи згідно наведеного у відзиві переліку.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування у ТОВ Веллхімсолюшн оригіналів документів, а саме: договору № 62/10-19 від 18.10.2019, видаткових накладних № 482 від 21.10.2019 і № 570 від 22.11.2019 та довіреностей № 2110/1 від 21.10.2019 і № 2111/1 від 21.11.2019, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Таким чином, для того, щоб бути допустимим доказом будь-який документ повинен бути залучений до матеріалів справи або в оригіналі, або із відміткою про засвідчення копії документа, яка складається зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує цю копію, її прізвища та ініціалів, дати засвідчення копії.

У силу ч. 6 ст. 91 ГПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отже, учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про витребування у відповідної особи оригіналу документу, якщо наявна у матеріалах справи його копія викликає сумнів з приводу її достовірності.

Разом з тим, вимагаючи витребувати у позивача оригінал договору № 62/10-19 від 18.10.2019, відповідач не наводить жодних аргументів та пояснень стосовно того, чим наявна у матеріалах справи копія, засвідчена належним чином, не відповідає оригіналу. Більше того, не обґрунтовує неможливості самостійного подання оригіналу договору № 62/10-19 від 18.10.2019, враховуючи, що відповідач є стороною (покупцем) за вказаним договором, а відтак має його примірник, однакового змісту та юридичної сили, що й заявлений ним до витребування примірник позивача.

Заявляючи клопотання про витребування у позивача оригіналів видаткових накладних № 482 від 21.10.2019 і № 570 від 22.11.2019 та довіреностей № 2110/1 від 21.10.2019 і № 2111/1 від 21.11.2019, копії яких долучені до матеріалів справи, скаржник не ставить під сумнів їх відповідність оригіналам, натомість, взагалі заперечує сам факт наявності оригіналів, стверджуючи, що такі документи директором товариства не підписувалися.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 прийнято позовну заяву ТОВ Веллхімсолюшн до розгляду та відкрито провадження у справі. Зобов`язано позивача протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати суду оригінали всіх документів, доданих до позовної заяви, що стосуються предмету спору (для огляду).

З відмітки на звороті вказаної ухвали вбачається, що її копія була направлена учасникам справи 05.10.2020. Факт отримання копій ухвали позивачем та адвокатом, уповноваженим на представництво його інтересів, 08.10.2020 та 10.10.2020 відповідно підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 81, 82).

Однак, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у справі №910/14819/20 позивачем виконано не було, витребувані оригінали документів, доданих до позовної заяви, у тому числі, й спірних видаткових накладних та довіреностей, суду не надано.

Не надано позивачем оригіналів вказаних документів на спростування доводів апелянта й до суду апеляційної інстанції разом з відзивом на апеляційну скаргу.

Отже, зважаючи на заперечення відповідачем самого факту існування оригіналів видаткових накладних № 482 від 21.10.2019 і № 570 від 22.11.2019 та довіреностей № 2110/1 від 21.10.2019 і № 2111/1 від 21.11.2019, а також беручи до уваги їх попереднє неподання позивачем ні на вимогу суду першої інстанції, ні з власної ініціативи на спростування доводів скаржника, колегія суддів не вбачає доцільності у повторному витребуванні у позивача оригіналів вказаних документів.

При цьому необхідно зазначити, що неподання учасником справи оригіналів документів, копії яких наявні у матеріалах справи, у розумінні ч. 6 ст. 91 ГПК України не є тією обставиною, що унеможливлює вирішення судом спору по суті, а лише виключає можливість врахування ним цих копій документів при розгляді справи.

Розглянувши клопотання позивача про долучення до матеріалів справи та прийняття до розгляду додаткових доказів - копії договору складського зберігання № WH-006803 від 15.05.2017, копії запиту ТОВ Веллхімсолюшн від 30.11.2020 на адресу ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА , копії відповіді ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА від 01.12.2020 з додатками, копії запиту ТОВ Веллхімсолюшн від 23.11.2020 до ТОВ Нова Пошта , копії відповіді ТОВ Нова Пошта від 07.12.2020 за вих. № 11601, копії запиту ТОВ Веллхімсолюшн до ФОП ОСОБА_3., копії відповіді ФОП ОСОБА_3., копії витягу з ЄДР на ФОП ОСОБА_3., копії скрину з мережі Інтернет щодо океанаріуму у м. Львів, копії інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно на приміщення за адресою: АДРЕСА_1, від 08.02.2021, оригіналу заяви свідка ОСОБА_1 від 23.12.2020, копій податкових накладних з ПДВ по ТОВ "ПБМ Груп" з доказами (квитанціями) прийняття їх фіскальним органом, колегія суддів дійшла висновку про задоволення останнього.

Так, за змістом ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, як виняток, суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, якщо учасник справи доведе, що з об`єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив, що апеляційна скарга відповідача аргументована винятково запереченням самого факту поставки товару шляхом висловлення підозри у недостовірності наявних копій видаткових накладних, з огляду на що залучення додаткових доказів викликане необхідністю спростування вказаної позиції скаржника шляхом доведення здійснення спірної господарської операції іншими доказами.

Враховуючи наведене мотивування, а також беручи до уваги, що отримання переліченого вище обсягу доказів потребувало значного часу та не залежало виключно від суб`єктивної волі позивача, а було результатом здійснення дій іншими суб`єктами їх надання, колегія суддів вважає, що позивачем доведена поважність причин, з яких він не мав можливості подати вказані додаткові докази раніше.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що заперечень на дане клопотання позивача про долучення додаткових доказів відповідачем подано не було.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.10.2019 між ТОВ Веллхімсолюшн (продавець) і ТОВ ПБМ Груп (покупець) було укладено договір № 62/10-19, за умовами п. 1 якого постачальник протягом терміну дії даного договору зобов`язується здійснювати поставку компонентів пінополіуретану та полісечовини, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1 договороу вартість останнього визначається сумарною вартістю всього переданого в період дії договору товару.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що постачальник передає покупцю товар згідно з замовленнями покупця за ціною та асортиментом, вказаними в додатках (специфікаціях).

Згідно з п. 4.1 договору постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві протягом 5 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати згідно з п. 3.1 договору, якщо інше не вказано в додатках.

Постачальник повідомляє покупця про готовність товару до поставки. У випадку само вивозу товару покупець (його уповноважений представник) зобов`язаний з`явитися для отримання товару протягом 2 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 4.1.1 договору).

Передача товару покупцеві здійснюється представникові покупця на складі постачальника, якщо інше не передбачене в додатках. За домовленістю сторін доставка товару може здійснюватися поштовими операторами або перевізниками. В такому випадку витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3 договору підтвердженням передачі товару покупцю є видаткова накладна на відпуск товару за підписом уповноваженої особи покупця та довіреність. У випадку доставки товару поштовими операторами або перевізниками, доказом передачі товару покупцю є накладна відповідного поштового оператора чи перевізника або товарно-транспортна накладна.

Ціна на товар узгоджується сторонами та вказується в додатках (специфікаціях) (п. 6.1 договору).

Покупець здійснює оплату постачальнику відповідно до додатку (специфікації) на кожну поставку (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 9.6 договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 17.10.2021.

У матеріалах справи міститься специфікація №1 від 18.10.2019 на поставку позивачем відповідачу товару: 1) назва продукту - Дальтотерм TSA 30-00; кількість - 230 кг; загальна вартість 20782,80 грн (без ПДВ); 2) назва продукту - 242583 Супрасек 5025; кількість - 250 кг; загальна вартість - 13 270 грн (без ПДВ). Разом без ПДВ - 34 052,80 грн, ПДВ - 6 810,56 грн, усього з ПДВ - 40 863,36 грн. Порядок розрахунків: 100% передплата.

Також наявна специфікація №2 від 11.11.2019 на поставку позивачем відповідачу товару: 1)назва продукту - 268692 POLYRESYST H9060-90B HA; кількість - 225 кг; загальна вартість - 32 600,25 грн (без ПДВ); 2) назва продукту - 268727 POLYRESYST H9060-90B RE; кількість - 196 кг; загальна вартість - 28 398,44 грн (без ПДВ); 3) назва продукту - 268268 POLYRESYST S7030-90W HA; кількість - 225 кг; загальна вартість - 30 561,75 грн (без ПДВ); 4) назва продукту - 268360 POLYRESYST S7030-90W RE; кількість - 213 кг; загальна вартість - 28 931,79 грн (без ПДВ). Разом без ПДВ - 120 492,23 грн, ПДВ - 24 098,45 грн, усього з ПДВ - 144 590,68 грн. Порядок розрахунків: 100% передплата.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2019 позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 507 на суму 40 863,36 грн та 11.11.2019 - рахунок на оплату № 570 на суму 144 590,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2019 відповідачем було перераховано позивачу 40863,36 грн за рахунком від 18.10.2019.

Як стверджує позивач, ТОВ Веллхімсолюшн було поставлено, а ТОВ ПБМ Груп прийнято товар, визначений у специфікації №1 від 18.10.2019, на суму 40863,36 грн, про що свідчить підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб видаткова накладна № 482 від 21.10.2019, копія якої наявна у матеріалах справи.

Крім того, 15.11.2019 відповідачем було перераховано позивачу 35000,00 грн за рахунком від 11.11.2019.

За твердженням позивача, ним було поставлено, а відповідачем прийнято товар, визначений у специфікації № 2 від 11.11.2019, на суму 144590,68 грн, що підтверджується підписаною уповноваженими представниками сторін та скріпленою печатками юридичних осіб видатковою накладною № 570 від 22.11.2019, копія якої наявна у матеріалах справи.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки вбачається, що 25.11.2019 відповідачем були перераховані позивачу грошові кошти лише у сумі 25000,00 грн за рахунком від 11.11.2019.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 125 від 23.06.2020 про сплату наявної заборгованості у сумі 84590,68 грн. Утім, конверт з вказаною вимогою було повернуто позивачу з відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання .

З огляду на те, що повна вартість поставленого товару за видатковою накладною № 570 від 22.11.2019 відповідачем оплачена не була, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 84590,68 грн заборгованості.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту поставки відповідачу товару, замовленого останнім згідно зі специфікацією № 2 від 11.11.2019 на суму 144590,68 грн, так само як і факту невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання щодо повної оплати його вартості, у зв`язку з чим ухвалив рішення про стягнення з ТОВ ПБМ Груп заборгованості у розмірі 84590,68 грн.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування вказаного рішення суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу частини 2 наведеної норми обов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір № 62/10-19 від 18.10.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 вказаного Кодексу).

Статтею 662 ЦК України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Сттатею 691 ЦК України закріплений обов`язок покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Так, у силу ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Отже, враховуючи положення наведених норм, звертаючись до суду з вимогою про стягнення заборгованості за спірний товар, позивач повинен довести факт здійснення господарської операції з поставки останнього.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (у редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару), первинні документи визначено як документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як уже зазначалося, на підтвердження виконання взятого на себе зобов`язання за договором з поставки відповідачу товару, замовленого згідно зі специфікацією № 2 від 11.11.2019 на суму 144 590,68 грн, позивачем було надано засвідчену копію видаткової накладної № 570 від 22.11.2019.

Однак відповідач висловлює підозру у її підробленні, стверджуючи при цьому, що оригінал видаткової накладної № 570 від 22.11.2019 директором товариства не підписувався та печаткою не скріплювався, оскільки поставка вказаної партії товару позивачем узагалі не здійснювалася.

Так, оригінал видаткової накладної № 570 від 22.11.2019 ні на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 02.10.2020 у даній справі, ні на спростування доводів апеляційної скарги позивачем надано не було.

Водночас статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, у силу наведених процесуальних норм позивач не позбавлений права та можливості доводити поставку товару іншими, ніж первинні документи, доказами, які б підтверджували фактичні обставини здійснення спірної господарської операції з поставки товару, що не визнається відповідачем.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18.

Так, позивачем до матеріалів справи додано копію договору на комплексне логістичне обслуговування № WH-6803 від 15.05.2017, на підставі якого ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА отримує, зберігає і повертає ТОВ Веллхімсолюшн або відвантажує за його вказівкою третім особам товар, найменування та кількість якого вказується позивачем у заявках. Зберігання товару здійснюється на складі виконавця за адресою: вул. Сім`ї Сосніних, 9, м. Київ, 03148.

Надані копії заявки ТОВ Веллхімсолюшн на видачу № 318К від 21.11.2019 та внутрішньої накладної РЛ №318-19 від 21.11.2019 свідчать, що ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА було проведено відвантаження товару - компонентів полісечовини, для ТОВ ПБМ Груп , а саме: 268692 POLYRESYST H9060-90B HA - у кількості 225 кг, 268727 POLYRESYST H9060-90B RE - у кількості 196 кг, 268268 POLYRESYST S7030-90W HA - у кількості 225 кг, 268360 POLYRESYST S7030-90W RE - у кількості 213 кг.

У заявці ТОВ Веллхімсолюшн на видачу № 318К від 21.11.2019 міститься вказівка про доставку товару поштовим оператором ТОВ Нова пошта за адресою: м. Львів, відділення № 3, представник ТОВ ПБМ Груп на пошті - ОСОБА_2 .

Згідно з копією експрес-накладної ТОВ Нова пошта № 10035848724 від 21.11.2019 від імені позивача зі складу по вул. Сім`ї Сосніних, 9 у м. Києві, було прийнято до перевезення вантаж (палети) для вказаного вище одержувача, якого у подальшому було замінено на одержувача ОСОБА_1 , котрий і отримав відправлення 22.11.2019.

У заяві свідка, оформленій у порядку ст. 88 ГПК України, ОСОБА_1 повідомив, що у період з 10.11.2019 по 31.12.2019 ТОВ ПБМ Груп виконувало підрядні роботи за договором підряду, укладеним з ФОП ОСОБА_3, на об`єкті, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Саме для виконання підрядних робіт ТОВ ПБМ Груп було замовлено у ТОВ Веллхімсолюшн спірний товар, отриманий ОСОБА_1 у відділенні № 3 ТОВ Нова пошта згідно з експрес-накладною № 10035848724 від 21.11.2019 та використаний при проведенні підрядних робіт на вищевказаному об`єкті.

Про виконання ТОВ ПБМ Груп підрядних робіт по гідроізоляції на об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, а також доставку 22.11.2019 спірної продукції від імені відповідача ОСОБА_1 вказує й ФОП ОСОБА_3 у письмових поясненнях, копія яких надана позивачем.

До того ж, діяльність ТОВ ПБМ Груп по виконанню підрядних робіт узгоджується і з видами економічної діяльності товариства, вказаними у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.

Крім цього, позивачем на суму коштів, що надійшли на його рахунок як попередня оплата (аванс), а також на постачання спірної партії продукції на відповідача складено та зареєстровано в ЄРПН дві податкові накладні на загальну суму ПДВ 24098,44 грн, а саме: від 15.11.2019 № 38 на суму ПДВ 5833,33 грн, від 22.11.2019 № 54 на суму ПДВ 18265,11 грн, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на дату спірної поставки товару) податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 вказаної статті визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, відповідно до вимог законодавства спірна господарська операція з поставки товару була відображена у податковому обліку позивача. Натомість, доказів подання відповідачем (покупцем) відповідних коригувань у зв`язку з безпідставністю нарахування податкового кредиту продавцем за фактом спірної поставки товару матеріали справи не містять.

У силу ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Запроваджений наведеною нормою стандарт доказування вірогідності доказів полягає у необхідності співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач, у результаті чого вбачається за можливе дійти висновку, що факти, які розглядаються, ймовірно мали місце, як про це стверджується стороною по справі. При цьому, важливим стає те, не скільки доказів буде надано за кількістю, а їх змістовна вага, тобто домінування не у кількісному, а у якісному вимірі.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з положень наведених норм, колегія суддів вважає, що податкові накладні, зареєстровані позивачем у ЄРПН відповідно до вимог законодавства на суму коштів попередньої оплати та по факту поставки товару, у сукупності з іншими доказами, наданими ТОВ Веллхімсолюшн , свідчать, що факт здійснення господарської операції з поставки відповідачу продукції, замовленої згідно зі специфікацією № 2 від 11.11.2019 на суму 144590,68 грн, вірогідно мав місце 22.11.2019, як про те стверджує позивач.

Натомість, сама лише аргументація відповідача, яка зводиться винятково до підроблення підпису директора та печатки товариства на копії видаткової накладної та довіреності, не може достовірно спростовувати факт поставки спірної продукції, враховуючи наявність сукупності інших непрямих доказів її здійснення, а також беручи до уваги, що до правоохоронних органів стосовно підроблення підпису директора та печатки товариства відповідач не звертався, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. Так само не містять матеріали справи й доказів звернення відповідача до позивача протягом року з вимогою про передання частини оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у порядку ст. 693 ЦК України. Замість того, наявна банківська виписка за 25.11.2019, тобто вже після дати поставки товару, яка заперечується відповідачем, про перерахування позивачу 25000,00 грн у рахунок оплати за нього.

Інших доводів в обґрунтування заперечення проти позову відповідачем у тексті поданої апеляційної скарги не наведено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу замовленого згідно зі специфікацією № 2 від 11.11.2019 товару на суму 144590,68 грн, а також беручи до уваги, що доказів оплати його вартості у повному розмірі відповідачем не надано, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 84 590,68 грн заборгованості.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині стягнення основного боргу, проте не наводить жодних заперечень стосовно здійсненого судом першої інстанції розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, у колегії суддів відсутні підстави для перегляду рішення у цій частині.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ ПБМ Груп - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ ПБМ Груп залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 у справі №910/14819/20 - без змін.

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 12.04.2021, що є першим робочим днем після виходу судді О.І. Поляк з лікарняного.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко