Рішення

від 06.04.2021 по справі 902/108/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2021 р. Cправа № 902/108/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича ,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Пірена" (Комплекс будівель та споруд АРЗ, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23333)

про стягнення 44035,20 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Пірена" суму нарахованої пені у розмірі 24 019,20 грн. та 10% штрафу у розмірі 20 016,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне. Між АТ Укртрансгаз в особі Філії Оператор газотранспортної системи України (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Пірена" (Відповідач) 18.06.2019 було укладено Договір № 1906000169 (Договір) про закупівлю товарів за яким відповідач зобов`язався у визначений Договором строк передати у власність позивача товар Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Кошма (покривало протипожежне)) , а позивач - прийняти і оплатити даний товар.

Відповідно до умов укладеного Договору поставка товару повинна була бути здійснена до 02.08.2019 включно, проте, всупереч умовам Договору, відповідач не виконав свої зобов`язання за Договором.

У зв`язку з порушенням господарського зобов`язання, відповідач, згідно положень п. 7.4. Договору, має сплатити позивачу суму пені в розмірі 24 019,20 грн., крім того суму штрафу, що дорівнює 10 % вартості товарів, поставку яких прострочено у розмірі 20 016,00 грн., у зв`язку з простроченням понад тридцять днів строку поставки товару.

Ухвалою суду від 11.02.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/108/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.03.2020.

02.03.2020 до суду надійшов відзив № б/н та дати (вх. № 02.1-34/1916/20 від 02.03.2020) на позовну заяву. Суть заперечень відповідача зводиться до того , що відповідно до підписаної Сторонами Договору Специфікації, яка є невід`ємною його частиною, строк поставки товару встановлено протягом 45 календарних днів з дати підписання Договору.

На виконання укладеного Договору, 02.08.2019 товариством відвантажено товар, а саме: Кошма (покривало протипожежне) у кількості 500 шт на загальну суму 180000 грн., що підтверджується видатковою накладною №285 від 02.08.2019. Проте, видаткову накладну №285 від 02.08.2019 позивач не підписав, та не направив на адресу відповідача письмових заперечень, вимог до кількості та якості поставленого товару.

Окрім того, на підтвердження поставки обумовленого Договором товару відповідач посилається на Акт №2202/285 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 19.08.2019, який було складено позивачем при прийнятті товару.

Поряд з цим відповідач наголошує, Акт №2202/285 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, у відповідності з яким комісією виявлені недоліки: Продукція не відповідає п. 3.1. ДСТУ 4833:2007, позивачем складено в порушення положень Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, затвердженої постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966.

Також відповідач зауважує на тому, що виявивши факт неналежної якості поставленого товару, позивач мав право звернутися до відповідача з повідомленням що товар поставлено неякісний і за своїм вибором вимагати від останнього виконати одну із позицій п.5.9. (п. 5.10.) укладеного Договору. Проте, претензії зі сторони позивача до товариства не надходило.

За наслідками судового засідання 03.03.2020 підготовче засідання відкладено на 19.03.2020.

16.03.2020 до суду надійшов відзив № 15/03-2020 від 12.03.2020 на позовну заяву.

19.03.2020 до суду надійшла відповідь на відзив б/н та дати (вх. номер канц. суду № 02-1-34/2553/20 від 19.03.2020), в якій позивач заперечує твердження відповідача про те, що нібито 02.08.2019 ним було поставлено якісний товар позивачу, оскільки останній 15.08.2019 фактично з`явився до Богородчанського ЛВУМГ з товаром що не відповідає вимогам ДСТУ 4833:2007 та оформив видаткову накладну № 285 від 02.08.2019 з метою уникнення можливої відповідальності передбаченої Договором № 1906000169 за порушення строків невчасної поставки Товару.

Посилаючись на положення до п. 5.6 Договору у відповідності з якими право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною, позивач зауважує, що видаткова накладна ним не підписана з об`єктивних обставин (невідповідність якості товару), а тому право власності на товар від Постачальника до Покупця не перейшло, що на його думку свідчить про відсутність факту поставки товару.

Також позивачем зазначено, що листом від 27.09.2019 відповідач запропонував за власний рахунок провести незалежні випробування поставленої продукції в акредитованій лабораторії Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту ДСНС України, для проведення якої позивачем було направлено на адресу Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту дві (2) кошми (протипожежне покривало) . Проте, про результати випробувань позивача повідомлено не було, після чого 498 шт кошма (протипожежне покривало) було відправлено за адресою відповідача.

Ухвалою суду від 19.03.2020 відзив № 15/03-2020 від 12.03.2020 на позовну заяву залишено без розгляду, підготовче засідання відкладено на 13.04.2020.

Ухвалою суду від 13.04.2020, задля дотримання карантинного режиму та з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 і убезпечення населення від вказаної особливо небезпечної хвороби, беручи до уваги необхідність дотримання принципу всебічного, повного, об`єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як і необхідність забезпечення реалізації конституційного права на судовий захист шляхом участі у судовому засіданні, та з огляду на неможливість з точністю передбачити строки карантинних заходів, які можуть бути продовжені у випадку подальшого поширення коронавірусу SARS-CoV-2 територією держави та зростання захворюваності, підготовче провадження у справі продовжено на час запровадження карантину.

Беручи до уваги послаблення протиепідемічних заходів на території Вінницької області, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд упродовж розумного строку, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, ухвалою від 16.02.2021 продовжив строк підготовчого провадження по справі № 902/108/20 на 30 днів з призначенням підготовчого засідання на 11.03.2021.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 11.03.2021 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, призначивши судове засідання на 06.04.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.

02.04.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 02.04.2021 скріплене електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Пахомової О.А. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття представника позивача в засідання суду з огляду на значну віддаленість місця знаходження позивача і Господарського суду Вінницької області та продовженням дії карантину у зв`язку з поширенням гострої респіраторної хвороби Covid 19..

На визначену судом дату в судове засідання представники сторін не з`явилися. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи учасники повідомлені належним чином, а саме: представник позивача - під розписку в судовому засіданні 11.03.2021; відповідач - телефонограмою.

Розглядаючи клопотання б/н від 02.04.2021 представника позивача - адвоката Пахомової О.А. про відкладення розгляду справи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи/заяви має формувати суд, який розглядає справу/заяву. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, розгляду заяви, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

За висновками суду, під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з огляду на обмежений строк розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників не визнавалась судом обов`язковою, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви представника позивача про відкладення розгляду справи.

Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 06.04.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

18.06.2019 між Акціонерним товариством Укртрансгаз`в особі філії Оператор газотранспортної системи України (позивач, за Договором Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Пірена" (відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 1906000169, за умовами якого Постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність Покупця Протипожежне, рятувальне та захисне обладнання (Кошма (покривало протипожежне)), (далі - Товари), зазначені специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (надалі - Специфікація), а Покупець зобов`язувся прийняти і оплатити такі Товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації. (п. 1.2. Договору)

Відповідно до положень п.п. 2.1., 2.2. Договору якість Товарів повинна відповідати ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічній або іншій документації, яка зазначається у Специфікації до цього Договору і містить вимоги до якості Товарів, та не повинна бути нижче вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України для такого виду товару.

Загальна сума цього Договору, відповідно до п. 3.1., становить 200 160,00 грн., в тому числі ПДВ 33 360,00 грн.

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем на зазначений у розділі 14 цього Договору поточний рахунок Постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим Договором. (п. 4.1. Договору)

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих Товарів не раніше 35-ти та не пізніше 45-ти календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами п. 5.8 цього Договору. (п. 4.2. Договору)

Розділом 5 Договору Сторони погодили порядок поставки Товарів. Так, за змістом п. 5.1. Договору Постачальник зобов`язується передати Покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки товару, про що Сторони складають додаткову угоду.

Поставка Товарів здійснюється на умовах DDP Поставка зі сплатою мита (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) з урахуванням вимог п. 5.1. цього Договору. (п. 5.3. Договору)

За змістом п. 5.6. Договору право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною.

Приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання Постачальником його обов`язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензії можуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України. (п. 5.7. Договору)

Відповідно до п. 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче наступні документів: видаткової накладної; оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника Товарів на кожну одиницю (або партію) товару; документу про підтвердження строків придатності Товарів; інструкції про застосування Товарів; рахунок-фактури; товарно-транспортної накладної.

Згідно п. 5.13. Договору приймання Товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі Акту приймання Товарів за кількістю та якістю. Положення Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р., застосовуються до правовідносин сторін за цим Договором в тій частині, що не суперечать умовам, встановленим цим Договором.

За порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцяти днів Постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.

Додатком № 1 до Договору (Специфікацією) Сторонами погоджено: найменування Товарів, що підлягають поставці; технічні вимоги і якісні характеристики товарів; кількість; ціну; загальну вартість; місце поставки. Також Сторонами погоджено строк поставки та визначено, що Товари підлягаю поставці протягом 45 календарних днів з дати підписання Договору.

Як вказує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач не поставив обумовлений Договором Товар у зв`язку з чим, у позивача виникло право на нарахування та заявлення до стягнення штрафних санкцій, визначених п. 7.4. Договору.

Заперечуючи проти доводів позивача відповідач зауважує, що поставка Товару відбулась у визначені Договором строки. Проте, при прийнятті Товару позивачем виявлено недоліки поставленого Товару, про що складено відповідний Акт.

Перевіривши доводи учасників щодо факту поставки Товару судом встановлено наступне.

Так, на підтвердження своїх доводів відповідачем надано копію накладної № 285 від 02.08.2019 на поставку позивачу Товару - Кошма (покривало протипожежне) в кількості 500 шт, загальною вартістю 180 000,00 грн.

Поряд з цим, в матеріалах справи наявний Акт № 2702/285 від 19.08.2019 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, складений в м. Тисмениця у складі комісії Філії Оператор газотранспортної системи України , за змістом якого підтверджено, що на центральному складу Богородчанського ЛВУМГ філії ОГТСУ знаходиться продукція ТОВ Науково-виробниче підприємство Пірена - Кошма (покривало протипожежне) в кількості 500 шт., що прийняття 15.08.2019 від ТОВ Науково-виробниче підприємство Пірена згідно Договору № 1906000169 від 18.06.2019. Продукція перевірена по кількості, комплектності та якості згідно інструкції П-6 і П-7 та виявлено недоліки згідно додатку 1.

Відповідно до додатку 1 до Акту № 2702/285 від 19.08.2019 приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю продукція не відповідає ДСТУ 4833:2007, а саме п. 3.1. Протипожежне покривало повинне складатися з одного шару матеріалу або двох чи більше шарів матеріалу того самого розміру, що й усе покривало, які зшито разом. Обидві сторони протипожежного покривала повинні бути близь за технічними характеристиками. Протипожежне покривало е повинно мати швів, крім таких випадків: а) якщо кріпляться пристрої для утримання руками; і б) з будь-якого краю. Кошма зшита з двох частин матеріалу (по центру кошми проходить шов). Відсутній чохол (контейнер) для зберігання кошми, який забезпечує захист від природних факторів навколишнього середовища.. Кошма упакована у поліетиленовий пакет із застібками.

Листом № 1-04/918-2019 від 27.09.2019 відповідач повідомив позивача про те, що отримав Акт № 2702/285 від 19.08.2019. При цьому, з метою підвищення вогнегасних властивостей кошми (протипожежного покривала), у відповідності до п. 4 ДСТУ 4833:2007, запропонував провести незалежні випробування поставленої продукції в акредитованій лабораторії Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту ДСНС України. Для проведення відповідних випробувань відповідач просив позивача направити 2 шт. кошми на адресу лабораторії, та повідомив, що випробування та відправка продукції проводяться за його рахунок.

За доводами позивача, які не спростовуються відповідачем, для проведення незалежного випробування поставленого товару, позивачем було направлено на адресу Українського дослідного інституту цивільного захисту дві кошми. Проте, про результати випробувань позивача повідомлено не було.

Після чого, решта товару в кількості 498 шт. кошми було відправлено позивачем на адресу відповідача, про що свідчить товарно-транспортна накладна № 00212758.

У зв`язку з порушення відповідачем господарського зобов`язання, позивач, у відповідності до положень п. 7.4. Договору нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 24 019,20 грн та штраф, що дорівнює 10% вартості товарів, поставку яких прострочено в розмірі 20 016,00 грн.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з умов Договору строк поставки Товару є таким, що настав.

Підтверджуючи поставку на користь позивача обумовленого Договором товару на суму 180 000,00 грн. відповідач подав до справи копію видаткової накладної № 285 від 02.08.2019.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до положень п. п. 2.1 ч. 2 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відтак, надана відповідачем в якості доказу здійснення господарської операції видаткова накладна в розумінні положень чинного законодавства, є первинним документом, а відтак таким документом, який є підставою для оприбуткування товару. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно абз. 1 п. 2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями абз. 1 п. 2.5. Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку" передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні.).

Отже, обов`язковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції саме з конкретним контрагентом, є наявність у первинному документі даних про осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку саме цього контрагента та дані, що дають змогу визначити повноваження такої особи на вчинення вказаних дій.

Надана відповідачем копія видаткової накладної №285 від 02.08.2019 на суму 180 000,00 грн. зі сторони Постачальника (відповідача) підписана його представниками - Світлак О.М. та Чуднєцов М.О. без подання доказів наявності у осіб, що підписали видаткову накладну, відповідного уповноваження на її підписання. Також судом встановлено наявність відбитку печатки ТОВ Науково-виробниче підприємство Пірена на накладній.

При цьому, означена видаткова накладна не містить доказів отримання товару Покупцем (позивачем), позаяк не містить обов`язкових відомостей, визначених ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме: посади особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, слід звернути увагу на наступне.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, дослідженню судом підлягає, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Так, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі № 905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18.

Як встановлено судом вище, позивач не заперечує поставку відповідачем товару 15.08.2019. При цьому, з огляду на те, що поставлений товар, за переконанням позивача, був неналежної якості, а результатів відповідного дослідження товару, ініційованого відповідачем, останній не надав, позивачем повернуто означений товар на адресу відповідача, на підтвердження чого надав відповідні докази. Суд зважає, що відповідачем не заперечується факт повернення позивачем товару. Також не підтверджує відповідач своїх доводів щодо якості товару.

З огляду на наведене, зважаючи на невідповідність видаткової накладної № 285 від 02.08.2019 положенням ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відсутність інших доказів, які могли б підтверджувати факт господарської операції за означеною накладною, суд визнає доводи відповідача необґрунтованими, та такими, що не спростовують підстав позовних вимог позивача.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 24 019,20 грн пені та 20 016,00 грн штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

За умовами п. 5.1. Договору та Специфікації, строк поставки товару встановлено протягом 45 календарних днів з дати підписання Договору.

З огляду на дату підписання Договору 18.06.2019, зважаючи на відсутність належних доказів поставки відповідачем товару, зобов`язання за Договором, взяті на себе відповідачем є простроченими.

Пунктом 7.4. Договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків поставки товару або недопоставки товару, шляхом сплати Постачальником Покупцю пені в розмірі 0,105 відсотка вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10,5% вартості товару, поставка яких прострочена.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені та штрафу річних є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Суд, перевіривши розрахунок пені на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення 24 019,20 грн пені за період з 05.08.2019 по 02.12.2019 є обґрунтованою, правомірною та правильно розрахованою, а тому є такою, що підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку штрафу судом встановлено, що штраф обраховано арифметично вірно, у відповідності до положень п. 7.4. Договору. Виходячи з викладеного та враховуючи порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині поставки товару, що є підставою для застосування відповідальності у вигляді штрафу, позовна вимога про стягнення штрафу, визнається судом обґрунтованою та законною, в тому підлягає до задоволення.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку (пені та штрафу), не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Щодо інших доводів відповідача, суд зважає на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині судового збору, суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір за позовною заявою покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Пінера (комплекс будівель та споруд АРЗ, с. Якушенці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 37747885) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 30019801) 24 019 грн. 20 коп. - пені; 20 019 грн. 00 коп. - штрафу та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду електронні адреси: позивачу - forletter@utg.ua ; відповідачу - yurotdelmria@gmail.com .

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 14 квітня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01021)

3 - відповідачу (Комплекс будівель та споруд АРЗ, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23333)