Рішення

від 14.04.2021 по справі 904/6318/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6318/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової К.В.

від прокуратури: Карюк Д.О.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-3: не з`явився;

від відповідача-4: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпро) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м. Дніпро)

до відповідача-1: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни (м. Дніпро)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (м. Дніпро)

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" (с. Військове Солонянського району Дніпропетровської області)

відповідача-4: Фермерського господарства "Зерносвіт+" (м. Львів)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Верхньодніпровської міської ради (м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області)

про скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди, витребування земельної ділянки площею 103,5789 га (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.01.2021)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - позивач), в якій, на момент звернення з нею до суду, просив суд:

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. №32060905 від 19.06.2019 про реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, на підставі договору оренди № 19/06-13/19ДО від 19.06.2019, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром";

- визнати протиправним та скасувати запис державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. №32075400 від 20.06.2019 про реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, на підставі договору оренди № 19/06-13/19ДО від 20.06.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2";

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора зазначав, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (лист від 27.11.2019 № 10-4-0.6-9121/2-19) наказ про передачу в оренду та укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області не видавався, довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не надавалась, договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся та підписом не засвідчувався.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 19/06-13/19ДО від 20.06.2019, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Оскільки документами спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, яке на теперішній час позбавлене можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, записи державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. про державну реєстрацію права оренди та суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, за №32060905 від 19.06.2019 та № 32075400 від 20.06.2019, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи, що Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області дозвіл на передачу землі сільськогосподарського призначення у користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" не надавався, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався, а договір оренди земельної ділянки не укладався, то до спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між власником земельної ділянки, яким, на теперішній час, є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, і землекористувачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2") повинні застосовуватися положення щодо недійсності правочину.

Користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" земельною ділянкою на підставі договору суборенди № 19/06-13/19ДО від 20.06.2019, укладеного із Товариство з обмеженою відповідальністю "Миксагропром", також не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, отже, є безпідставним, у зв`язку з чим, з урахуванням статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" повинно повернути спірну земельну ділянку державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Звернення з позовом до суду прокурор обґрунтовує порушенням інтересів держави, яке полягає у вибутті з користування держави земельної ділянки за відсутності її волі як власника та всупереч встановленому законом порядку. На думку прокурора, у зазначеному випадку існує як державний, так і суспільний інтерес, що потребує захисту. Наявність у позивача повноважень у сфері земельних правовідносин та прав для їх захисту, які за обставинами справи ним не здійснюються, прокурор обґрунтовує підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Заявляючи про своє процесуальне право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, прокурор посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", а також зазначає, що вже самого факту бездіяльності Держгеокадастру для втручання прокурора є достатньо. При цьому прокурор посилається також на відповідні висновки з цього питання Верховного Суду у його постановах 2018 - 2019 за результатом касаційного перегляду справ.

Ухвалою суду від 02.01.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 28.01.2020; залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Водянську сільську раду.

Від третьої особи засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 2971/20 від 20.01.2020), у якій вона просила суд провести підготовче засідання без участі її представника.

Від позивача надійшли пояснення по справі (вх. суду № 3166/20 від 21.01.2020), у яких він зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

У підготовче засідання 28.01.2020 з`явився прокурор та представник позивача; представники відповідачів-1,2,3 та третьої особи у вказане засідання не з`явились, причин неявки суду відповідачі не повідомили.

Ухвалою суду від 28.01.2020 провадження у справі було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 34111/20 від 28.07.2020), в якому вона просила суд поновити провадження у справі у зв`язку з тим, що підстава, яка викликала зупинення провадження у справі, відпала, а саме: Великою палатою Верховного Суду питання усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18 розглянуто з винесенням постанови про задоволення касаційної скарги прокурора Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 07.08.2020 провадження у справі було поновлено; справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 03.09.2020.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. суду № 40021/20 від 01.09.2020), з посиланням на те, що його представник не має можливості прибути у судове засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Від прокуратури надійшла заява про зміну предмету спору (вх. суду № 40495/20 від 03.09.2020), в якій вона просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. №47419370 від 19.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32060905);

- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського нотаріального округу Андрєєвої (Павловської) Г.О. № 47435418 від 20.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32075400);

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Подана заява обґрунтована тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Так, пункти 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачають, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Таким чином, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Згідно із частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява прокурора про зміну предмету спору подана останнім з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду.

У підготовче засідання 03.09.2020 з`явився прокурор; представники позивача, відповідачів-1,2,3 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 03.09.2020 підготовче засідання було відкладено на 23.09.2020 в межах розумного строку.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшло клопотання (вх. суду № 42050/20 від 11.09.2020), в якому він зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, але представник позивача не має можливості взяти участь в судовому засіданні по справі, оскільки перебуває відпустці в період з 14.09.2020 по 28.09.2020.

Від третьої особи засобами електронного зв`язку надійшов лист (вх. суду № 43755/20 від 21.09.2020), в якому вона просила суд підготовче засідання провести без участі її представника та задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

У підготовче засідання 23.09.2020 з`явився прокурор; представники позивача, відповідачів-1,2,3 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Також судом відзначено відсутність доказів належного повідомлення відповідачів щодо дати, часу та місця даного підготовчого засідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 23.09.2020 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 15.10.2020 .

Від відповідача-2 надійшло клопотання (вх. суду № 48189/20 від 13.10.2020), в якому він просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку з перебуванням директора підприємства на лікарняному та відсутністю можливості прибути в судове засідання.

Від прокуратури надійшло клопотання (вх. суду № 48416/20 від 15.10.2020), в якому вона просила суд долучити докази направлення третій особі - Водянській сільській раді заяви про зміну предмету спору.

У підготовче засідання 15.10.2020 з`явилися прокурор та представник позивача; представники відповідачів-1,2,3 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.10.2020 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 04.11.2020.

Від позивача надійшли пояснення по справі (вх. суду № 51315/20 від 29.10.2020), в яких вона зазначила, що начальник відділу Іванова Г.В. договір оренди земельної ділянки не підписував та печаткою його не скріплював, отже, позовні вимоги позивач просить суд задовольнити.

Від третьої особи засобами електронного зв`язку надійшла заява (вх. суду № 51771/20 від 03.11.2020), в якій вона просить суд провести судове засідання без участі її представника та зазначає, що позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Судове засідання 04.11.2020 не відбулось, у зв`язку з направленням судді для прийняття участі у підготовці суддів місцевих господарських судів з 02 листопада по 06 листопада 2020 року включно, про що було повідомлено учасників справи телефонограмами від 03.11.2020 та листами від 04.11.2020.

В подальшому, ухвалою суду від 11.11.2020 підготовче засідання було призначено в межах розумного строку на 09.12.2020.

Від прокуратури надійшло клопотання про залучення співвідповідача (вх. суду №58623/20 від 09.12.2020), в якому вона просила суд залучити співвідповідачем - Фермерське господарство "Зерносвіт+", посилаючись на те, що спірна земельна ділянка на теперішній час передана в суборенду вказаній особі, на теперішній час вказана ділянка перебуває у володінні чи користуванні ФГ "Зерносвіт+", а отже саме від нього вона підлягає витребуванню у володіння держави.

У підготовче засідання 09.12.2020 з`явилися прокурор та представник позивача; представники відповідачів-1,2,3 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду відповідачі не повідомили.

Судом було зауважено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідачів-1,2,3 про день, час та місце судового засідання.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.12.2020 підготовче засідання було відкладено в межах розумного строку на 13.01.2021; залучено до участі у справі в якості відповідача Фермерське господарство "Зерносвіт+".

Від прокуратури надійшла заява про забезпечення позову (вх. суду № 60257/20 від 17.12.2020), в якій прокурор просив суд:

- накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1855171012210);

- заборонити відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, суборенду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов`язані з державною реєстрацією речових прав на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1855171012210).

Ухвалою суду від 21.12.2020 заяву Першого заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову було задоволено.

Від Верхньодніпровської міської ради засобами електронного зв`язку надійшов лист (вх. суду № 1337/21 від 12.01.2021), в якому остання зазначає про те, що 08.12.2020 на першій сесії дев`ятого скликання Верхньодніпровською міською радою було прийнято рішення № 29-1/IX, відповідно до якого вказана рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Водянської сільської ради (третьої особи у справі), внаслідок чого відбулася зміна учасника у справі. Також, вказаним листом рада повідомила про те, що підтримує позовну заяву прокурора у повному обсязі.

Від прокуратури надійшла заява про зміну предмета спору (вх. суду № 1392/21 від 13.01.2021), в якій вона просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром", на підставі рішення Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої (Павловської) Ганни Олегівни № 474193710 від 19.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32060905);

- скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Фермерським господарством "Зерносвіт+", на підставі рішення Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лозенко В.В. №54174291 від 22.09.2020 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Зерносвіт+" на вказану земельну ділянку (номер запису про право 38285894);

- витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" та Фермерського господарства "Зерносвіт+" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Подана заява обґрунтована тим, що 21.09.2020 у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права суборенди ТОВ "Козеріг-2" на спірну земельну ділянку та відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, цього ж дня проведено державну реєстрацію права суборенди вказаної земельної ділянки за Фермерським господарством "Зерносвіт+" на підставі договору суборенди №19/06-13/19ДО від 15.01.2020, укладеного із ТОВ "Миксагропром". Прокурор зазначає про те, що оскільки спір у даній справі виник у зв`язку із набуттям юридичною особою права оренди земельною ділянкою державної власності за відсутності правових підстав, припинення такого права за ТОВ "Миксагропром" потягне за собою припинення речових прав на користування цією земельною ділянкою у ФГ "Зерносвіт+", як похідного від права оренди.

Від прокуратури надійшов лист (вх. суду № 1399/21 від 13.01.2021), до якого, на виконання ухвали суду від 09.12.2020, додані докази надсилання копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу Фермерське господарство "Зерносвіт+".

Підготовче засідання, призначене 13.01.2021 не відбулось (з`явилися представник позивача та прокурор), у зв`язку з непрацездатністю комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", внаслідок пошкодження 13.01.2021 в 01:10 єдиної бази вказаної програми. Роботу комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" було відновлено 13.01.2021 о 13:00, про що Господарським судом Дніпропетровської області складено акт № 2/21.

В подальшому, ухвалою суду від 14.01.2021 підготовче засідання було призначено в межах розумного строку на 09.02.2021.

Від Верхньодніпровської міської ради надійшов лист (вх. суду № 2564/21 від 19.01.2021), зміст якого аналогічний тому, який надійшов до суду засобами електронного зв`язку (вх. суду № 1337/21 від 12.01.2021).

Підготовче засідання, призначене на 09.02.2021, не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 28.01.2021 по 22.02.2021 включно.

В подальшому, ухвалою суду від 23.02.2021 судове засідання було призначено в межах розумного строку на 24.03.2021.

У підготовче засідання, яке відбулось 24.03.2021, з`явилися прокурор та представник позивача; представники відповідачів-1,2,3,4 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду відповідачі не повідомили.

При цьому, про дату, час і місце підготовчого засідання відповідач-3 та третя особа були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи представників останніх на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень, які залучені до матеріалів справи (а.с. 151, 157). Щодо відповідачів-1,2, то поштові відправлення з ухвалою суду від 23.02.2021, надіслані на адресу Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої (Павловської) Ганни Олегівни за № 4930014315952 та Товариству з обмеженою відповідальністю "Миксагропром"за № 4930014315944, повернуто до суду у зв`язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами (а.с. 152-155, 158-161). Щодо відповідача-4, то відповідно до інформації з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 23.02.2021, надіслана на адресу Фермерського господарства "Зерносвіт+" за №4930013831540, не вручена під час доставки: інші причини (а.с. 162-163).

У підготовчому засіданні, яке відбулось 24.03.2021, судом розглянуто заяву прокурора про зміну предмета спору та лист Верхньодніпровської міської ради щодо правонаступництва третьої особи у справі.

Щодо заяви прокурора про зміну предмета спору, судом зазначено, що згідно з частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Оскільки заява прокурора про зміну предмету спору подана останнім з додержанням вимог статті 46 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає її до розгляду.

Щодо листа Верхньодніпровської міської ради про правонаступництво третьої особи у справі, судом відзначено таке.

За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

На підтвердження обставин того, що Верхньодніпровська міська рада є правонаступником Водянської сільської ради Верхньодніпровського району (третьої особи у справі) радою до поданого до суду листа додано рішення Верхньодніпровської міської ради № 29-1/IX від 08.12.2020, згідно з пунктом 2 якого Верхньодніпровська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Водянської сільської ради.

У підготовчому засіданні 24.03.2021 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.03.2020 було замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Водянську сільську раду, її правонаступником - Верхньодніпровською міською радою; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 14.04.2021.

Від третьої особи надійшло клопотання (вх. суду № 18611/21 від 13.04.2021), в якому вона просила суд судове засідання 14.04.2021 провести без участі її представника та задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

У судове засідання 14.04.2021 з`явився прокурор; представники позивача, відповідачів-1,2,3,4 та третьої особи у вказане засідання не з`явилися, причин нез`явлення суду позивач та відповідачі-1,2,3,4 не повідомили. При цьому, судом було враховано наявність клопотання третьої особи про розгляд справи без участі її представника, яке було задоволено судом.

Суд прийшов до висновку щодо належного повідомлення позивача та відповідачів-1,2,3,,4 з огляду на таке:

- щодо позивача - належність повідомлення підтверджується участю його представника у попередньому засіданні 24.03.2021, а також розпискою (а.с.165, 171 у томі 2);

- щодо відповідача-3 - належність повідомлення підтверджується поштовим повідомленням № 4930014620968, з якого вбачається, що ухвала суду була отримана ним 01.04.2021;

- щодо відповідачів-1,2,4: вчинення судом всіх можливих заходів щодо належного повідомлення про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з відповідачами-1,2,4 протягом всього часу розгляду справи судом, а також враховуючи систематичне неотримання увал суду за офіційним місцезнаходженням відповідачами-1,2, 4, що вбачається з численних повернутих за зворотною адресу конвертів з ухвалами суду (а.с.76-80, 107-212, 137-149, 175-178, 183-188, 215-227 у томі 1, а також а.с.5-18, 95-99, 125-147, 152-163 у томі 2);

- неотриманням телефонограм за відомими суду засобами зв`язку з відповідачам, а також не повідомлення суду інформації щодо адрес їх фактичного місцезнаходження.

- при цьому, відповідач-2 обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки звертався до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи 13.10.2020 (а.с.230 у томі 1);

- у всіх ухвалах суду по справі судом було роз`яснено про те, що інформація у цій справі доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\;

- отже, всі учасники справи обізнані з можливістю ознайомлення з рухом справи на веб-порталі судової влади України та мали для цього всі дані;

- згідно з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень;

- відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин;

- згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу господарського суду від 24.03.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95773666) надіслано судом 24.03.2021, зареєстровано в реєстрі 25.03.2021 та оприлюднено 26.03.2021 (отже, завчасно);

- таким чином, у всіх учасників справи були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, та реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень);

- учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення всіх учасників справи про призначене у справі судове засідання, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість взяти участь у судових засіданнях для надання пояснень по суті справи.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Суд вважає, що представники позивача, відповідачів-1,2,3,4 та третьої особи не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні їх представників та вважає можливим розглянути справу за їх відсутності, оскільки:

- останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України) є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника (учасників) справи.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурор у судовому засіданні 14.04.2021 наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяви про зміну предмета спору) та його заявах по суті справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів..

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 14.04.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації прав оренди та суборенди спірної земельної ділянки за ТОВ "Миксагропром", ТОВ "Козеріг-2" та Фермерським господарством "Зерносвіт+", а також наявність правових підстав для повернення її власнику.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Так, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини також звертав увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) Європейський Суд з прав людини висловив таку думку (неофіційний переклад): "сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям "орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Судом враховано, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Проте, з метою захисту інтересів держави прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежним чином.

Так, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 суд дійшов висновку, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 906/506/18, від 11.04.2019 у справі № 904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі № 921/31/18.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично, надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушено інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушено законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме : подання; і позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси, держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва . Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо у відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 904/9169/17.

Необхідність захисту інтересів держави прокурором полягає у необхідності відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами держави і суспільства з одного боку та приватними інтересами - з іншого.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті14 Конституції України, статті1 Земельного кодексу України, статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пунктом 7 та підпунктом 31 пункту 4 зазначеного положення визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження, у тому числі щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На території Дніпропетровської області таким органом є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке, у тому числі, здійснює свої повноваження відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308 "Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру".

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Дніпропетровської області.

Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у вибутті з користування держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення за відсутності волі її власника - держави та всупереч встановленого законом порядку.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області заходів на захист порушених інтересів держави не вжито, претензійно-позовна робота, спрямована на скасування незаконного користування земельними ділянками не проведена.

Невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави на спірну земельну ділянку, свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому, прокуратурою Дніпропетровської області направлялися запити від 22.11.2019 № 05/1-569вих-19 та від 09.12.2019 №05/1-605вих-19 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, в яких повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства.

Проте, згідно із відповідями Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області № 10-4-0.6-9121/2-19 від 27.11.2019 та № 10-4-0.6-9660/2-19 від 13.12.2019 Головним управлінням Держгеокадастру в Дніпропетровській області заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на скасування незаконних записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребовування земельної ділянки з кадастровим номером 1221083300:01:076:0002 із незаконного володіння та користування не вживались, до суду з цього питання воно не зверталось, посадові особи до відповідальності не притягувались.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. За висновком Великої Палати Верховного Суду України, який викладено у відповідній постанові, таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У даній справі орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не оспорив шляхом подання відповідної заяви, обставин, на які посилається прокурор у поданій заяві. Не звернувся і відповідний орган з позовом після направлення йому повідомлення прокурором і під час розгляду справи не оскаржив підстави для представництва, зазначені прокурором.

Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у вибутті з користування держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 103,5789 га за відсутності її волі як власника та всупереч встановленого законом порядку.

Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання надання в користування земельних ділянок державної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв`язку з чим Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом щодо захисту інтересів держави в сфері земельних відносин.

Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Про свій намір звернутися з даним позовом прокурор повідомив позивача в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листом № 05/1-637-вих19 від 21.12.2019 (а.с.52 у томі 1).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивача.

Отже, у даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.

З приводу зміни найменування прокуратури суд зазначає таке.

Наказом Генерального прокурора від 03.09.2020 № 410 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" відповідно до вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV юридичну особу "Прокуратура Дніпропетровської області" перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у "Дніпропетровську обласну прокуратуру" (а.с.192-197 у томі 1).

За приписами частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З огляду на викладене, господарський суд вбачає підстави для зміни найменування Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Господарським судом також встановлено таке.

Так, 19.06.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою (Павловською) Г.О. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "Миксагропром" зареєстровано право оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району.

Підставою реєстрації права оренди на зазначену земельну ділянку слугував договір оренди земельної ділянки № 19/06-13/19ДО від 19.06.2019, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньодніпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. та ТОВ "Миксагропром".

Відповідно до пунктів 1.1. та 2.2. договору оренди орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки: 1221083300:01:076:0002.

Пунктом 2.1. договору оренди встановлено, що в оренду передається земельна ділянка з земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею: 103,5789 га, яка розташована за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

У відповідності до пункту 2.5. договору оренди нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Дніпропетровській області становить на день підписання договору з урахуванням коефіцієнтів, визначених законодавством становить - 27 894 грн. 66 коп. за 1 га і підлягає щорічній індексації. Орендарю земельної ділянки протягом одного місяця з дати підписання сторонами договору оренди земельної ділянки замовити за власний рахунок проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та протягом одного року з дати підписання сторонами додаткової угоди до договору подати орендодавцю витяг із затвердженою технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки разом проектом угоди щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині зазначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної до Закону України "Про оцінку земель", та розміру орендної плати, визначеного на її основі, із зазначенням дати набрання чинності додатковою угодою, яка відповідає даті набрання чинності рішенням про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Податкового кодексу України.

Договір укладено на строк 10 років (пункт 3.1. договору оренди).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства.

В подальшому, 20.06.2019 державним реєстратором - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєвою (Павловською) Г.О. зареєстровано договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, за ТОВ "Козеріг-2" на підставі договору суборенди земельної ділянки № 19/06-13/19ДО від 20.06.2019, укладеного між ТОВ "Миксагропром" та ТОВ "Козеріг-2".

Так, відповідно до пункту 1 договору суборенди суборендодавець надає в суборенду, а суборендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 103,5789 га (кадастровий номер 1221083300:01:076:0002), із земель сільськогосподарського призначення державної власності, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення за КВЦПЗ -01.01), яка розташована за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, згідно договору оренди земельної ділянки № 19/07-05/19ДО від 19.07.2019 (далі - договорі оренди).

Згідно з пунктом 2 договору суборенди передається земельна ділянка загальною площею 103,5789 га (кадастровий номер 1221083300:01:076:0002) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код цільового призначення за КВЦПЗ -01.01), яка знаходиться за межами населеного пункту біля території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Пунктом 7 договору суборенди встановлено, що термін суборенди - 1 рік, а саме: до 20.06.2020 з можливістю пролонгації. Право суборенди земельної ділянки виникає у суборендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком (далі - Порядок № 1127).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

У разі, коли оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування, що їх видають, заявник подає копії документів, оформлені такими органами відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди, яке ним не укладалось.

Частина 1 статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав: 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно із частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, пункти 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, на відміну від частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

- судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

- судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

- судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у вказаному рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 27.11.2019 № 10-4-0.6-9121/2-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області довіреність на укладання договору оренди спірної земельної ділянки не надавалась, договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не оформлявся та підписом не засвідчувався (а.с.22 у томі 1).

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 19/06-13/19ДО від 19.06.2019, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі начальника відділу у Верхньоднпровському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Іванової Г.В. та ТОВ "Миксагропром" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Прокурор стверджує, що за таких обставин спірна земельна ділянка вибула з володіння та користування державою за відсутності волі його повноважного органу та всупереч встановленому законом порядку, що і є причиною виникнення спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Згідно з частиною 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети

Частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Викладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) (пункти 7.3, 7.7, 7.16, 7.26).

У цій справі встановлено, що довіреність № 04-1-0.06-006/11-19 від 04.06.2019 представнику Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Івановій Г.В. на укладення з відповідачем-2 договору № 19/06-13/19ДО від 19.06.2019 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, а сам договір ним не підписувався, а відтак і не укладався.

Про вказані обставин свідчать також пояснення Іванової Галини Володимирівни від 20.10.2020 (а.с.21 у томі 2).

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Враховуючи підстави позову прокурора у цій справі, заявлені ним позовні вимоги про повернення земельної ділянки із неправомірного користування відповідачів-2,4 є належним способом захисту.

Докази повернення спірної земельної ділянки відповідачами в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги про витребування її від зазначених відповідачів-2,4 є законними й обґрунтованими.

Надаючи правову оцінку реєстраційним діям державного реєстратора й заявленим позовним вимогам до нього, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (частина 1 статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державним реєстратором є нотаріус (пункт 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За частиною 1 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За частиною 2 статті 18 цього Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Оцінюючи обраний позивачем спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин 1 та 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (частини 1,2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (пункт 2 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина 1 статті 1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області дозвіл на передачу землі сільськогосподарського призначення у користування відповідача-2 з правом передачі в суборенду відповідачу-4 не надавався і договір з відповідачем-2 не укладався, то позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди відповідача-2 і права суборенди відповідача-4 щодо спірної земельної ділянки також відповідають належному способу захисту та є законними й обґрунтованими, але підлягають задоволенню тільки щодо відповідачів-2,4, оскільки приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі.

Так, відповідно до частин 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За наслідком аналізу зазначеної норми права здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13.03.2019 у справі №757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52).

Характер спору у цій справі свідчить, що спір виник саме з відповідачами-2, 4 з приводу порушення саме ними прав позивача.

Отже, позовні вимоги про визнання незаконною та скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до приватного нотаріуса. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позову відносно відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2", оскільки з урахуванням поданої прокурором заяви про зміну предмету спору, позовна заява не містить вимог щодо вказаної особи.

Під час розгляду цієї справи, виконуючи передбачене статтею 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб, держави, суд враховує також необхідність застосування загальних засад цивільного права - принципу справедливості, добросовісності та розумності, а також застосування однієї з акcіом цивільного судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem", що означає: "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову покладаються на відповідачів-2,4 у рівній частині на кожного.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Замінити найменування Прокуратури Дніпропетровської області на Дніпропетровську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до відповідача-1: Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни; відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром"; відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2"; відповідача-4: Фермерського господарства "Зерносвіт+" про скасування державної реєстрації прав оренди та суборенди, витребування земельної ділянки площею 103,5789 га (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.01.2021) задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 30, квартира 132; ідентифікаційний код 42925977), на підставі рішення Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої (Павловської) Ганни Олегівни № 474193710 від 19.06.2019 з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (ідентифікаційний код 42925977) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 32060905).

Скасувати державну реєстрацію права суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, проведену за Фермерським господарством "Зерносвіт+" (79000, м.Львів, вулиця Сяйво, будинок 15, офіс 3; ідентифікаційний код 42912470), на підставі рішення Державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лозенко В.В. № 54174291 від 22.09.2020 з одночасним припиненням речових прав Фермерського господарства "Зерносвіт+" (ідентифікаційний код 42912470) на вказану земельну ділянку (номер запису про право 38285894).

Витребувати із незаконного володіння та користування Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 30, квартира 132; ідентифікаційний код 42925977) та Фермерського господарства "Зерносвіт+" (79000, м. Львів, вулиця Сяйво, будинок 15, офіс 3; ідентифікаційний код 42912470) земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 103,5789 га, кадастровий номер 1221083300:01:076:0002, що розташована на території Водянської сільської ради Верхньодніпровського району, у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 2; ідентифікаційний код 39835428).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миксагропром" (49044, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 30, квартира 132; ідентифікаційний код 42925977) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) - 3 407 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Зерносвіт+" (79000, м. Львів, вулиця Сяйво, будинок 15, офіс 3; ідентифікаційний код 42912470) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, ідентифікаційний код 02909938) - 3 407 грн. 00 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні позовних вимог до державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Андрєєвої Ганни Олегівни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Козеріг-2" - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко