Ухвала

від 14.04.2021 по справі 910/217/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/217/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Товариства з обмеженою відповідальністю РІКАД ГРУП , ОСОБА_1 про стягнення 54 109, 34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулось до господарського суду з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю РІКАД ГРУП та ОСОБА_1 про стягнення 54 109, 34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26 березня 2019 року позов було задоволено, внаслідок чого стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю РІКАД ГРУП та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК 33333 (тридцять три тисячі триста тридцять три) грн. 36 коп. основної заборгованості, 8888 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 90 коп. процентів за користування кредитом, 7999 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 66 коп., 3887 (три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн. 42 коп. - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

На виконання зазначеного рішення, 16 квітня 2019 року Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

12 квітня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору, в якій скаржник просить визнати протизаконною та скасувати прийняту старшою державною виконавицею Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Токарською О.І. постанову від 15.12.2019 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 59167879.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у зв`язку з відпусткою судді Пінчука В.І., призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 910/217/19, за результатом якого вказану заяву передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Вирішуючи питання про прийняття зазначеної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон № 1404-VІІІ державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця від 15.12.2020 у ВП № 59167879 з ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір у розмірі 5 587, 13 грн.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VІІІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Поряд із цим, частиною другою цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З наведених норм права вбачається, що Законом встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 20.09.2018 у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09.10.2019 у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), від 18.12.2019 у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19) та інших.

Таким чином скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору не належить до юрисдикції господарського суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства суддя відмовляє у відкритті провадження у справі. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 6 ст. 175 ГПК України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця визначені статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З урахуванням викладеного суд відмовляє у прийнятті до розгляду скарги та роз`яснює заявникові, що її розгляд належить до юрисдикції адміністративного суду шляхом подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 175, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті до розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Роз`яснити ОСОБА_1 право на звернення до суду з позовною заявою з аналогічними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Комарова