Рішення

від 05.04.2021 по справі 914/282/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 справа № 914/282/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ , с. Нижнє Гусне, Львівська область

до відповідача: Фермерського господарства АЗУРИТ-АГРО , с. Жулин, Львівська область

про стягнення 76 342,87 грн

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

02.02.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ , с. Нижнє Гусне, Львівська область до Фермерського господарства АЗУРИТ-АГРО , с. Жулин, Львівська область про стягнення 76 342,87 грн.

Ухвалою від 03.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.03.2021.

В судовому засіданні 01.03.2021 було оголошено перерву до 18.03.2021.

10.03.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. №5688/21 від 10.03.2021).

В судовому засіданні 18.03.2021 було оголошено перерву до 05.04.2021.

02.04.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача (вх. №7947/21 від 02.04.2021).

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 11.06.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №11/06/20, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар на загальну суму 64 916,00 грн. Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, заборгованість становить 64 916,00 грн. Відповідно до п. 5.3. договору відповідачу нараховано курсову різницю в сумі 8 315,02 грн. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо оплати, позивачем нараховано пеню в сумі 2 074,57 грн, 3% річних в сумі 1 037,28 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 76 342,87 грн.

Відповідач в судове засідання 05.04.2021 явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

11.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ (постачальник) та Фермерським господарством АЗУРИТ-АГРО (покупець) було укладено договір поставки №11/06/20.

За цим договором постачальник (позивач) зобов`язувався відповідно до поданих покупцем та узгоджених з постачальником замовлень (у строки, вказані в замовленнях та в межах складських запасів постачальника), здійснити поставку покупцеві м`ясокісткове борошно (далі - товар), а покупець (відповідач) зобов`язувався приймати товар та своєчасно оплачувати його вартість.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №РН-0000000155 від 26.06.2020 та №РН-0000000180 від 10.07.2020 товар на загальну суму 64 916,00 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата конкретної партії товару проводиться на умовах попередньої оплати, та може включати відтермінування платежу але не більше 7 календарних днів з моменту поставки товару, зазначених в договорі.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку зміни (підняття) курсу валюти (євро) більше 1,5% на міжбанківському валютному ринку України, розрахунок покупцем за отриманий товар проводиться за курсом гривні по відношенню до євро на міжбанківській валютній біржі України, на дату такого розрахунку покупцем за товар.

08.12.2020 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №0412/1 від 04.12.2020 про оплату заборгованості у розмірі 64 916,00 грн. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 64 916,00 грн основного боргу, 8 315,02 грн курсової різниці згідно п. 5.3. договору, 2 074,57 грн пені, 1 037,28 грн 3% річних.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов`язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим частина 2 статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

З огляду на наведене, у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таким чином, у разі порушення грошового зобов`язання позивач очікує, що його втрати будуть відновлені у повному обсязі з урахуванням умов договору щодо оплати товару у національній валюті України, з відповідним коригуванням пропорційно зміні курсу відповідної іноземної валюти (євро) на дату оплати товару.

Як зазначалося вище, сторонами у п. 5.3. договору встановлено, що у випадку зміни (підняття) курсу валюти (євро) більше 1,5% на міжбанківському валютному ринку України, розрахунок покупцем за отриманий товар проводиться за курсом гривні по відношенню до євро на міжбанківській валютній біржі України, на дату такого розрахунку покупцем за товар.

Сторонами у видаткових накладних №РН-0000000155 від 26.06.2020 та №РН-0000000180 від 10.07.2020 вартість товару була визначена лише у гривнях, тобто сторони не визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що товар (чи його складові), який був поставлений позивачем відповідачу, є іноземного походження, тобто, початково (з моменту створення) мав грошовий вираз в іноземній валюті.

Також позивачем розрахунок суми курсової різниці було здійснено із застосуванням курсу іноземної валюти (євро) станом на 20.01.2021, що не відповідає умовам п. 5.3. договору, у якому зазначено, що розрахунок курсової різниці проводиться станом на дату розрахунку покупцем за товар. Зважаючи на те, що станом на 20.01.2021 відповідачем не було здійснено розрахунок, щоденний курс валют є мінливим та станом на дату оплати відповідачем вартості товару буде відмінним від застосованого позивачем під час розрахунку, зокрема і в сторону можливого зменшення, заявлення позивачем курсової різниці у даному позові є передчасним та до задоволення не підлягає.

Слід також зазначити, що позивач не позбавлений права в майбутньому звернутися до суду із позовом про стягнення курсової різниці після сплати позивачем вартості товару, або про стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.2. договору у випадку порушення термінів оплати, зазначених у п. 3.3. даного договору, за поставлений товар покупець виплачує на користь постачальника пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не оплаченого в строк товару, за кожний день прострочення.

Позивачем за період часу з 04.07.2020 по 21.01.2021 нараховано та заявлено 2 074,57 грн пені.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за період часу з 04.07.2020 по 21.01.2021 нараховано та заявлено 1 037,28 грн 3% річних.

Судом перевірено розрахунок пені і 3% річних та встановлено, що такі нараховано правильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 64 916,00 грн основного боргу, 2 074,57 грн пені, 1 037,28 грн 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити

Оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства АЗУРИТ-АГРО , с. Жулин, вул. Польова, 30, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 43470733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПОЛІ СМАРТ , с. Нижнє Гусне, вул. Центральна, 3, Турківський район, Львівська область (40377048) 64 916,00 грн основного боргу, 2 074,57 грн пені, 1 037,28 грн 3% річних, 2 022,80 судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 05.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.04.2021.

Суддя А.Б. Мазовіта