Ухвала

від 13.04.2021 по справі 340/535/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

13 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/535/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

відповідач: Суботцівська сільська рада Знам`янського району Кіровоградської області (27444, Кіровоградська область, Знам`янський район, с. Суботці, вул. Центральна, 24, код ЄДРПОУ 04365106)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області (надалі - Суботцівська сільська рада) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у грудні 2020 року він направив поштою до Суботцівської сільської ради клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Суботцівська сільська рада отримала це клопотання 26.12.2020 року, проте всупереч вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України не розглянула його у встановлений строк та не прийняла рішення про надання або про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, жодних відповідей йому не направила. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Суботцівської сільської ради щодо нерозгляду його клопотання від 21.12.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов`язати розглянути на черговій сесії Суботцівської сільської ради його клопотання від 21.12.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, яка знаходиться на території Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Ухвалою судді від 19.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що клопотання ОСОБА_1 про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність, яке надійшло у грудні 2020 року, розглянуте 26.02.2021 року на засіданні шостої сесії восьмого скликання та за ним прийнято відповідне рішення. Відповідач вказував, що з грудня 2020 року по лютий 2021 року сесії Суботцівської сільської ради з розгляду земельних питань не проводилися. Заперечуючи бездіяльність у спірних правовідносинах, стверджуючи про відсутність предмету спору, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивач правом подачі відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 у грудні 2020 року направив поштою до Суботцівської сільської ради клопотання від 21.12.2020 року, в якому просив надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Суботцівської ОТГ суміжно із земельною ділянкою з кадастровим номером 3522284200:02:000:0036. Вказане клопотання з додатками 23.12.2020 року зареєстроване Суботцівською сільською радою за №Г-241. (а.с. 37 - 40)

Позивач стверджує, що відповідач у встановлений законом місячний строк не розглянув вказане клопотання, тому звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відтак, до повноважень відповідача належить розпорядження землями комунальної власності, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності зокрема в разі: в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

За правилами статті 22 Закону України "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

Аналіз наведених норм, які регламентують порядок вирішення органами місцевого самоврядування питань регулювання земельних відносин, свідчить, що Суботцівська сільська рада, зареєструвавши 23.12.2020 року клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, повинна була перевірити це клопотання на відповідність його вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - прийняти рішення про відмову у наданні такого дозволу з наведенням відповідних мотивів.

Суд установив, що на шостій сесії восьмого скликання Суботцівської сільської ради 26.02.2021 року прийнято рішення №415 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ". Вказаним рішенням ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (код за КВЦПЗ 01.03), оскільки земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і є державною власністю. (а.с. 44)

Наведене свідчить, що клопотання ОСОБА_1 розглянуте відповідачем поза межами установленого частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України місячного строку.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до суду та способи судового захисту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішенні адміністративної справи.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зауважує, що під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи. Крім того, самі по собі строки поза зв`язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2018 року у справі №П/9901/137/18 (800/426/17).

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Вирішуючи позов в частині похідної позовної вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, суд не знайшов підстав для спонукання відповідача розглянути на черговій сесії Суботцівської сільської ради клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, про що він просить у позові, оскільки після подання цього позову та відкриття провадження у цій справі відповідач вже розглянув вказане клопотання позивача та прийняв за ним рішення №415 від 26.02.2021 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ".

Законність цього рішення відповідача не є предметом даного спору, оскільки позивач не звертався до суду із заявою про зміну предмета позову у цій справі. Законність такого рішення може бути предметом окремого позову, поданого у загальному порядку.

Тож оскільки після подання позову відповідачем фактично виконано вимоги позивача, у зв`язку з якими той звернувся до суду з цим позовом, і суд не вбачає необхідності визнавати протиправною бездіяльність відповідача, у зв`язку з якою виник цей спір, тому підстави розглядати справу по суті відсутні, а провадження у ній слід закрити на підставі п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Частиною 2 статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом цієї справи - судовий збір та витрати на правничу допомогу.

Порядок розподілу судових витрат передбачений статтею 139 КАС України.

Відповідно до частин 1, 7, 8 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу та їх розміру позивач надав суду копії таких документів: договір на надання юридичних послуг №АВ/2021-02/04 від 12.02.2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт (надання послуг) від 15.02.2021 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №027 від 12.02.2021 року про прийняття ФОП ОСОБА_2 від ОСОБА_1 2300 грн.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таким чином, повноваження адвоката як представника фізичної особи в адміністративному судочинстві мають бути підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю (довіреністю, що прирівнюється до нотаріально посвідченої) або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Таких документів, які підтверджують повноваження Деревінської А.В. як адвоката та представника позивача ОСОБА_1, до матеріалів справи не надано. Тож оскільки участь у цій справі Деревінської А.В. як адвоката не підтверджена, тому витрати позивача, пов`язані з оплатою юридичних послуг цій особі, не можуть бути йому компенсовані за рахунок відповідача.

При зверненні до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 908 грн., перерахувавши його квитанцією №0.0.2016718944.1 від 16.02.2021 року.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на те, що суд закриває провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, а сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 908 грн. зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, тому ці кошти слід повернути позивачу.

Керуючись статтями 9, 139, 238, 248, 256, 291, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Суботцівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 908 гривень, що перерахована квитанцією №0.0.2016718944.1 від 16.02.2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш