Постанова

від 08.04.2021 по справі 160/7377/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7377/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року в адміністративній справі №160/7377/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000180402 від 04.06.2020 року, винесене Головним управління ДПС України у Дніпропетровській області, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" відмовлено у бюджетному відшкодуванні на загальну суму 306 446 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306 446 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0000180402 від 04.06.2020 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306446,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов залишити без задоволення.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірне рішення є правомірним та обґрунтованим, оскільки єдиною метою укладених між позивачем та ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод угод є штучне створення податкового кредиту з ПДВ. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких позивач мав намір одержати економічний ефект в результаті підприємницької діяльності у вигляді одержання відшкодування ПДВ з бюджету.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна Індустріальна Група" було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останнє просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Окрім того, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було подано клопотання про розгляд скарги за участі його представника .

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріорітетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, з огляду на те, що дана справа має незначну складність, не відноситься до справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та для якої встановлено скорочені строки розгляду, обґрунтованим є розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін (в порядку письмового провадження), а тому в задоволенні заявленого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області клопотанні про розгляд справи за участі його представника, слід відмовити.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Центральна Індустріальна Група - позивач (код ЄДРПОУ 43425460) зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як юридична особа 23.12.2019 року за адресою: 51200, Дніпропетровська обл., місто Новомосковськ, вул. Зіни Білої, буд. 156, кв. 8, к. 4.

19 травня 2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна індустріальна група з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2020 року (податкова декларація з ПДВ від 17.04.2020 р. №9083899121) у розмірі 306 446,00 грн., за результатами якої складено Акт №30909/04-36-04-02 від 19.05.2020 р.

Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 200.4 б ст. 200 ПК України, у зв`язку з чим у підприємства відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за березень 2020 року у сумі 306 446,00 грн. (задекларованої платником у рядку 20.2.1 декларації).

На підставі акту перевірки, податковим органом було винесене податкове повідомлення- рішення №0000180402 від 04.06.2020 року, яким виявлено відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за період березень 2020 року та відсутність права врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 306 446,00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято податковим органом з порушенням приписів чинного законодавства, що свідчить про необхідність його скасування. Зауважено, що належним способом відновлення порушених прав позивача є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306446,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.204. ст.200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п.200-1.3 ст.200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно із п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Відповідно до п. 200.7 ст.200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Згідно п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.17. ст. 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сума від`ємного значення визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду та враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу платник ПДВ має право обирати: декларувати йому суму бюджетного відшкодування чи зараховувати цю суму до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При цьому податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується за рахунок сум від`ємного значення з ПДВ, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальнику (постачальникам) у попередніх (попередньому) податкових періодах (податковому періоді), що передують (передує) звітному.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення були висновки відповідача про те, що основним постачальником товару експортованого позивачем є ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод , який може здійснювати подальшу реалізацію товару, без укладання проміжних угод із залученням позивача, у зв`язку з чим, метою укладених угод між підприємствами позивача та ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод є штучне створення податкового кредиту з ПДВ.

Встановивши зміст спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наведеними висновками податкового органу, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що до складу податкового кредиту березня 2020 року були включені суми ПДВ по податковим накладним за лютий та березень 2020 року по контрагенту ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод .

Так, 03.02.2020 року між позивачем та ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод було укладено договір №03022020/1 на придбання насосного обладнання, а саме, ротор (винт) D-6 STANDART molded, статор (обойма) D-6 WiSE (twisted) painted orange, ротор (винт) D-7-2,5 STANDART molded, Статор (обойма) D-7-2,5 WiSE (twisted) painted white та інші).

Придбаний товар позивач оплатив (в тому числі ПДВ) на користь постачальника ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод , що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

В свою чергу, ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод було складено податкові накладні на користь позивача за лютий-березень 2020 року, а саме №34 від 28.02.2020 року, №18 від 11.03.2020 року, №29 від 17.03.2020 року, №46 від 24.03.2020, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вказаного, позивач до податкового кредиту у березні 2020 року включив суму у розмірі 306 446 грн. з врахуванням податкового кредиту березня в розмірі 290 175 грн. та суми від`ємного значення лютого 2020 р. у розмірі 16 271, 20 грн. від постачальника ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод .

В подальшому зазначений товар був реалізований позивачем за межі митної території України за ставкою 0 наступним покупцям:

FHU MON-TYNK MONIKA PACHOL (згідно договору №03/02/20-1);

INOTECH SACHSEN GmbH (згідно договору №13/02/20-1);

N.T.P. BLB (згідно договору №18/02/20-1);

V.E.P. Baumashinen GmbH (згідно договору №25/02/20-1).

Виконання договорів з вищезазначеними підприємствами підтверджується договорами, інвойсами, платіжними дорученнями, міжнародними товарно-транспортними накладними, форми МД-2, МД-3, МД-6 електронного декларування товару.

Відповідно до специфікацій до договору №03022020/1 з постачальником ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод обладнання, що придбавалося позивачем відвантажувалося на складі ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод безпосередньо на транспортні засоби, що замовляв позивач для перевезення обладнання за митну територію України.

Дослідивши наведені документи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що останні містять всі обов`язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними та такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Що стосується посилань відповідача на те, що основним постачальником товару експортованого позивачем є ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод , який може здійснювати подальшу реалізацію товару, без укладання проміжних угод із залученням позивача, у зв`язку з чим, метою укладених угод між підприємствами позивача та ТОВ Солтек Новомосковський механічний завод є штучне створення податкового кредиту з ПДВ, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх безпідставними, оскільки останні мають характер припущення та не підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами, в розумінні приписів ст.ст. 73-76 КАС України.

Інших доказів, які б підтверджували факт протиправності формування позивачем податкового кредиту, за результатом здійснення наведеної господарської операції, податковим органом до суду подано не було.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000180402 від 04.06.2020 року та необхідності його скасування.

Щодо правомірності стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна індустріальна група" заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 306 446 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 200. 13 ст. 200 Податкового кодексу України, на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatis mutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, яке охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву Товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області на користь Товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ у розмірі 306446.00 грн.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 року по справі № 826/7380/15, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 року в адміністративній справі №160/7377/20 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку за наявності підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко

суддя В.Є. Чередниченко