Постанова

від 06.05.2008 по справі 5/55

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 06.05.2008 р.                                                                                                     № 5/55  

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Кочана В.М.,

секретаря судового засідання Стріхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Приватного підприємства "Адель"    

до

Прокуратури міста Києва

Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві

про

визнання протиправними та скасування приписів,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Адель" звернулося до суду з адміністративним позовом до Прокуратури міста Києва, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві з вимогами визнання протиправними та скасування приписів про припинення реєстрації списків учбових груп.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила, що 04.12.2007р. Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві винесено припис за № 10/2058 про припинення реєстрації списків учбових груп. За вказаним приписом з 29.11.2007р. у відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи № 10 підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві припиняється реєстрація нових навчальних груп, курсанти груп, що вже пройшли навчання в Приватному підприємстві "Адель" до складання іспитів у ВРЕВ № 10 допускатися не будуть.

Зазначений припис винесено з урахуванням припису Прокуратури міста Києва від 29.11.2007р. № 07/2-221, який не був наданий для ознайомлення Приватному підприємству "Адель".

Вказані акти суб'єктів владних повноважень, як зазначив позивач, ґрунтуються на тій підставі, що на час їх винесення Приватне підприємство "Адель" нібито в порушення вимог Законів України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про дорожній рух" не має відповідної ліцензії на здійснення освітньої діяльності і не має права здійснювати підготовку водіїв транспортних засобів категорії "В". Крім того виявлено і порушення вимог мінімального переліку заходів навчання для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечили, вважають свої дії правомірними та такими що здійснені в межах наданих їм чинними нормативними актами повноважень.   

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 04.12.2007р. Управлінням державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві винесено припис за № 10/2061 про припинення реєстрації списків учбових груп позивачем.

Цей припис винесений з урахуванням припису Прокуратури міста Києва від 29.11.2007р. № 07/2-222, яким Прокуратурою міста Києва за результатами перевірки додержання вимог законодавства під час проведення навчання та отримання  посвідчень водія на право керування транспортними засобами встановлено, що позивач здійснює підготовку водіїв транспортних засобів категорії "В" без відповідної ліцензії, чим порушено вимоги Законів України "Про професійно-технічну освіту" та "Про дорожній рух", постанов Кабінету Міністрів України         № 1019 від 08.08.2007р. та № 340 від 08.05.1993р. і наказу Міністерства освіти України № 22 від 25.01.1994р., а також виявлено порушення вимог мінімального переліку засобів навчання для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України № 22 від 25.01.1994р.

Статтею 15 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що підготовка та підвищення кваліфікації водіїв здійснюються у навчальних закладах незалежно від форм власності та господарювання, що отримали у встановленому порядку ліцензію на цю діяльність.

Згідно положень Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Перелік видів діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначений Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". У ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" встановлено, що ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

В ч. 5 ст. 18 Закону України "Про освіту" встановлено, що діяльність закладу освіти починається за наявності ліцензії на ведення діяльності, пов’язаної з наданням послуг для одержання освіти й підготовки фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про професійно-технічну освіту" професійно технічні заклади, незалежно від форм власності та підпорядкування, починають діяльність, пов’язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії.

Первинна професійна підготовка (як складова частина професійно-технічної освіти) забезпечує здобуття освіти, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності.

Ці положення визначаються ч. 2 ст. 13 Закону України "Про професійно-технічну освіту", де визначено, що кожний ступінь навчання у професійно-технічному навчальному закладі має теоретичну і практичну, завершеність і підтверджується присвоєнням учням робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і навичками.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про професійно-технічну освіту" випускнику професійно-технічного навчального закладу, якому присвоєно кваліфікацію "кваліфікований робітник", видається диплом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

З аналізу викладених норм видно, що результатом отримання особою професійно-технічної освіти зокрема є отримання освіти необхідної для продуктивної професійної діяльності, отримання робітничої кваліфікації (наприклад: кваліфікований робітник або молодший спеціаліст) та отримання документу (диплом, свідоцтво) встановленого зразка про здобуття професійно-технічної освіти. Отримання робітничої кваліфікації означає, що особа має право на зайняття на певному підприємстві (установі, організації) посади згідно з отриманою робітничою кваліфікацією.

Разом з тим особа, що успішно пройшла курс з підготовки водіїв автотранспортних засобів категорій "В", "С", "D" та "Е" не отримує освіти, робітничої кваліфікації, жодних документів (диплом, свідоцтво) встановленого зразку про здобуття професійно-технічної освіти, а отримує лише певні вміння та навички, що є необхідними для безпечного керування автотранспортним засобом певної категорії та можливість допуску до здавання екзаменів у відповідних органах Державної автомобільної інспекції з метою отримання посвідчення водія, яке дає право на керування автотранспортним засобом.

Сам факт завершення курсу з підготовки водіїв автотранспортних засобів категорій "В", "С", "D" та "Е" не дає права на зайняття відповідної посади робітничої професії.

Крім того, відповідно до п. 10 "Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян керування транспортними засобами", затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993р., громадяни, які мають посвідчення водія на право керування будь-якими категоріями транспортних засобів А, В, С або D, але останнім часом не працювали водіями 12 місяців або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування транспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин. Таким чином, особа отримає відповідну робітничу професію тільки після отримання  посвідчення водія в органах ДАІ та проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин.

Згідно Державного класифікатора України (класифікатора видів економічної діяльності) затвердженого наказом Держстандарту України  № 441 від 22.10.1996р. до класу № 80 "Освіта" входять незалежні підкласи № 80.22.0 "Професійно технічна освіта" та № 80.41.0 "Школи та навчальні заклади по підготовці водіїв автомобілів" (складова частина класу "Навчання дорослих та інша діяльність в галузі освіти"). Тобто Комітетом по стандартизації, метрології і сертифікації розмежовується підготовка кваліфікованих робітників у професійно технічних закладах і навчання в автошколах.

Як видно з матеріалів справи, Приватне підприємство "Адель" займається діяльністю по навчанню курсантів по підготовці до здачі екзаменів в МРЕВ ДАІ для отримання посвідчення водія автотранспортних засобів категорії "В", яка належить до класу "Навчання дорослих та інша діяльність в галузі освіти".

За таких обставин слід вважати, що діяльність Приватного підприємства "Адель" з підготовки водіїв автотранспортних засобів категорій "В", "С", "D" та "Е" не є професійно-технічною освітою.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого ст. 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Стаття 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" не передбачає отримання ліцензії з підготовки осіб для здачі іспитів на водіїв автотранспортних засобів категорій "В", "С", "D" та "Е".

Таким чином, приписи відповідачів є неправомірними, а позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

На підставі ч. 4 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 71, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Прокуратури міста Києва № 07/2-221 від 29.11.2007р.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в м. Києві № 10/2058 від 04.12.2007р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Адель" (02232, м. Київ, вул. Данькевича, 5, код ЄДРПОУ 21533663) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

          Суддя                                                                                                          Кочан В.М.