Постанова

від 13.04.2021 по справі 620/3907/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3907/20 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Престиж Гарант до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Престиж Гарант (далі - ТОВ Агро Престиж Гарант , позивач) звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2), в якому просило суд:

- скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 22 липня 2020 року №1755919/40865906 про відмову в реєстрації податкової накладної від 26 вересня 2019 року №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 26 вересня 2019 року №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ Агро Престиж Гарант посилалося на те, що дії, рішення відповідачів є необґрунтованими та протиправними, оскільки не містили конкретизації - які саме документи не відповідають встановленим вимогам, чи яких саме документів недостатньо, у чому полягає критерій ризиковості; він надав відповідачу документи, які у повному обсязі підтверджували реальність операції, а отже підстав для зупинення реєстрації податкової накладної, а в подальшому для відмови в її реєстрації у контролюючого органу не було.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

При цьому, суд виходив з того, що, незважаючи на наявність у позивача передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, Комісією протиправно прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Чернігівській області, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку, визначеному в п. 14 Порядку № 117, а їх зміст не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарської операції. Отже, рішення про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних прийняті у відповідності до норм податкового законодавства, тобто, є правомірними.

Оскільки сторони до суду не з`явилися, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ Агро Престиж Гарант є юридичною особою, яка здійснює діяльність за основними видами: оптова торгівля хімічними продуктами (КВЕД 46.75), оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (КВЕД 46.21), неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань (а.с.47).

25 березня 2019 року між ТОВ Агро Престиж Гарант (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю РІД (Покупець) укладено договір №8 купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу, предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем у майбутньому (а.с.23-25).

Поставка товару за вказаним договором здійснювалась на підставі договорів про надання транспортних послуг від 03 січня 2019 року №1; 02 червня 2019 року №2 (а.с.14-15, 18-19).

На виконання умов вищевказаного договору позивач поставив на адресу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю РІД товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 25 вересня 2019 року №Р376 (а.с.32).

26 вересня 2019 року позивачем виписана податкова накладна №18 (на загальну суму 2 441 37,60 грн, у тому числі ПДВ 40 689,60 грн.) (а.с.5).

Вищевказана податкова накладна подана позивачем для реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та отримано квитанцію від 15 жовтня 2019 року, в якій зазначено, що документ прийнято; відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК від 26 вересня 2019 року №18 в ЄРПН зупинена; ПК/РН відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку ; запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (а.с.8).

Позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 20 липня 2020 року №8 про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої зупинено (а.с.30). До повідомлення позивачем були додані пояснення та копії документів, що підтверджують реальність операції.

За результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято рішення від 22 липня 2020 року №1755919/40865906, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 26 вересня 2019 року №18 в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. У графі Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) вказано - задіяний у розповсюдженні ймовірно схемного податкового кредиту (а.с.6-7).

Вважаючи дії та рішення відповідачів протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно підпункту а , б пункту 185.1. статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться і у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз викладених положень законодавства дає підстави для висновку, що податкова накладна та процедура її реєстрації є ключовими елементами у механізмі реалізації платниками податків права на зменшення власних податкових зобов`язань з ПДВ на суму податку, що була сплачена постачальнику у складі вартості товарів або послуг (формування податкового кредиту).

22 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, якою затверджені порядки зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі Порядок № 117).

Згідно п. 5 Порядку № 117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до п.10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктами 6 та 7 Порядку № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Судом встановлено, що зі змісту квитанції №1 від 15 жовтня 2019 року вбачається, що контролюючим органом було сформовано висновки, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . При цьому, у вищевказаній квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкової накладної зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком №117.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Фактично, фіскальним органом, в порушення вказаних норм, застосовано формулювання, яке пунктами 6 та 7 Порядку не передбачено та не вказано у зазначеній квитанції конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.

В даному випадку відповідачем було застосовано Критерії ризиковості платника податку, що затверджені листом Державної фіскальної служби України від 05 листопада 2018 року (далі - Критерій).

Так, пп. 1.6 п. 1 Критерію містить в собі 12 абзаців та 7 додаткових ступенів ризику, що позбавляє суд можливості встановити конкретні підстави для встановлення ризиковості платника податку та, як наслідок, для зупинення реєстрації такої накладної.

Зокрема, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України";

платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не лише конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв, а і відповідне рішення, згідно якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Матеріали справи не містять доказів прийняття комісією рішення про віднесення позивача до переліку ризикових платників згідно пункту 1.6 Критеріїв.

Крім того, критерії ризиковості платника податку не були зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані відповідачем.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №К/9901/4668/19, де зазначено, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку документів, яких не вистачає для підтвердження реальності господарських операцій.

Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18.

Згідно пунктів 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Однак, фіскальним органом у Квитанції не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації вказаної вище податкової накладної.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17 (№ К/9901/62719/18).

В той же час, позивачем подавалися до контролюючого органу пояснення та документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій з відповідним контрагентом. Разом з тим, комісією ГУ ДПС у Чернігівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, незважаючи на вищевказане повідомлення позивача, підтверджуючі факти, викладені у повідомленні, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, відповідачами не спростовано того, що позивач скористався правом на надання пояснень та документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, та надав податковому органу письмові документи, що підтверджують реальність здійснення операцій по ним.

Пунктом 18 Порядку № 117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Положеннями пункту 20 Порядку № 117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З вказаного вбачається, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними.

Однак, з оскаржуваного рішення неможливо встановити, копії яких документів досліджувались Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

Тобто, відповідач не з`ясовував специфіку проведеної господарської операції та не визначав перелік документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

Отже, в ході розгляду справи відповідачем на обґрунтування своєї позиції не було надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Так, суду не було надано доказів, які були враховані під час його прийняття, зокрема, інформацію щодо здійсненого аналізу податкової накладної позивача, яка була надіслана на реєстрацію до ЄРПН та підстави віднесення такого платника до переліку ризикових.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Поряд з викладеним, суд враховує постанову Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, у якій вказано, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Тому судовою колегією враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, відповідно до пунктів 19, 20 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 26 вересня 2019 року №18 фактичною датою її подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений та забезпечить повноцінний захист порушених суб`єктом владних повноважень прав позивача.

Щодо посилання Головного управління ДПС у Чернігівській області на те, що позовна заява ТОВ Агро Престиж Гарант не містить вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, а будь-якої іншої заяви про відшкодування витрат на правову допомогу позивачем не заявлялось та відповідачу не надавалось, то суд зазначає, що подання окремої заяви з даного приводу процесуальним законом не вимагається.

Так, відповідно до ч.1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 статті 132 КАС України).

Згідно ч.1, 2, 4 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тобто, з наведеного вбачається, що при вирішенні спору не на користь відповідача-суб`єкта владних повноважень, розподілу імперативно підлягають всі судові витрати, понесення яких підтверджено позивачем.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір про надання правової допомоги б/н від 01 вересня 2020 року, укладений ТОВ Агро Престиж Гарант з адвокатом Серкіним К.Ю.; акт прийому-передачі виконаних робіт з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги б/н від 20 жовтня 2020 року; квитанцію до прибуткового касового ордера від 20 жовтня 2020 року б/н, в якій зазначено, що ТОВ Агро Престиж Гарант сплачено 4000,00 грн адвокату Серкіну К.Ю. на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт від 20 жовтня 2020 року; ордер на надання правової допомоги (а.с.78-81).

Отже, наведеними доказами документально підтверджено факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача та стягнення на користь ТОВ Агро Престиж Гарант понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області у сумі 2000,00 грн та за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України у сумі 2000,00 грн.

Також апелянтом у скарзі зазначено, що при вирішенні питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд не дослідив у повному обсязі, чи є розмір таких витрат співмірним, розумним та обґрунтованим, що призвело до незаконного присудження таких витрат.

В той же час, колегія суддів зауважує, що відповідач не наполягав на тому, що сплачений позивачем адвокату розмір винагороди за надання правової допомоги є неспівмірним з витраченим адвокатом часом на супровід справи, докладеними зусиллями, ціною позову тощо, а також не вказував, яка ж сума правової допомоги є доречною до стягнення.

Натомість колегія суддів враховала предмет позову у справі, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, затрачений час в ході розгляду справи, і дійшла висновку, що вказана сума витрат є співмірною з наданою по справі правничою допомогою.

З урахуванням наведеного судова колегія погоджується із стягненням за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача судових витрат у розмірі 2 000,00 грн. з кожного, понесення позивачем яких підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а їх розмір видається пропорційним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 13 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев