Постанова

від 08.04.2021 по справі 600/592/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/592/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький Василь Костянтинович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

08 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СОКОВИЙ ЗАВОД СОКИРЯНСЬКИЙ до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000800501 від 31.01.2020 р. про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 р. на суму 616000,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000810501 від 31.01.2020 р. про завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 р. на суму 3629012,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000820501 від 31.01.2020 р. про донарахування податку на прибуток підприємств на суму 1773184,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000830501 від 31.01.2020 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 2032672,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки під час їх прийняття відповідач не врахував, що операції з постачання яблук ТОВ "Українська фруктова компанія" є реальними, а придбаний товар використаний у виробництві соку яблучного консервованого та проданий покупцям, а підставою для їх винесення слугувало припущення відповідача про нереальність господарських операцій між ТОВ "Українська фруктова компанія" та його контрагентом.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000800501 від 31.01.2020 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000810501 від 31.01.2020 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000820501 від 31.01.2020 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 0000830501 від 31.01.2020 р. Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод "Сокирянський" судові витрати (судовий збір) в сумі 72300,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" (вулиця Пушкіна, буд 1 "а", село Коболчин, Сокирянський район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39761131) зареєстроване, як юридична особа 23.04.2015 р. та взяте на облік 23.04.2015 р. як платник податків. 06.05.2015 р. позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (Т. 2 а.с. 163-166).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види діяльності: код КВЕД 02.20 - лісозаготівлі; код КВЕД 10.32 - виробництво фруктових і овочевих соків (основний); код КВЕД 10.39 - інші види перероблення та консервування фруктів і овочів; код КВЕД 10.86 - виробництво дитячого харчування та дієтичних харчових продуктів; код КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 46.31- оптова торгівля фруктами й овочами; код КВЕД 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування; код КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 52.21 - допоміжне обслуговування наземного транспорту.

16.10.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області видано наказ № 35, яким наказано провести документальну планову перевірку ТОВ "Соковий завод "Сокирянський" з 29.10.2019 р. тривалістю 10 робочих днів за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Т.2 а.с. 88).

25.11.2019 р. ГУ ДПС у Чернівецькій області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Соковий завод "Сокирянський" складено акт № 1165/24-13-05-01/39761131.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки № 1165/24-13-05-01/39761131 від 25.11.2019 р., позивач подав заперечення до ГУ ДПС у Чернівецькій області (Т.2 а.с. 95 - 106).

За результатами розгляду вказаних заперечень та доданих до них документів, відповідач видав наказ від 26.12.2219 р. № 309, яким наказано провести документальну позапланову перевірку ТОВ "Соковий завод "Сокирянський" з 13.01.2020 р. тривалістю 5 робочих днів за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, що стали предметом заперечення (Т.2 а.с. 108).

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. (Т. 1 а.с. 12 - 49).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

1. п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, в результаті чого:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018р. на суму 3629012,00 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн;

2. п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:

- завищено визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672,00 грн, у т.ч. за грудень 2017 р. в сумі 2032672,00 грн;

- занижено значення рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" за червень 2019 р. в сумі 717748,00 грн.

У п.п. 2.2. п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту документальної позапланової виїзної перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відображено, що перевіркою відображених у рядку 2120 Звіту "Інші операційні доходи" показників за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. в загальній сумі 149157 грн встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації інших оборотних активів (ферменти, тріска, ТМЦ) , операції з придбання та продажу іноземної валюти та дохід від операційних курсових різниць.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. сумі 149157 грн встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 2120 Звіту "Інші операційні доходи" на загальну суму 11212 563 грн, у тому числі за 2018 р. на суму 11212563 грн, чим порушено вимоги п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018 р. на суму 3629012,00 грн та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн.

На думку контролюючого органу, на формування цього показника вплинув договір фінансово-господарських операцій позивача щодо придбання яблук у постачальника ТОВ "Українська фруктова компанія" на загальну суму 11212562,99 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено задокументовані фінансово-господарські операції ТОВ "Соковий завод Сокирянський" щодо придбання яблук у постачальника - ТОВ "Українська фруктова компанія" (код ЄДРПОУ 37627846) на загальну суму 11212562,99 грн.

До перевірки надано договір № 0604201701 від 06.04.2017 р., згідно якого ТОВ "Соковий завод Сокирянський" уклало договір з ТОВ "Українська фруктова компанія" про поставку сільськогосподарської продукції (яблук).

Протягом серпня - жовтня 2017 р. відповідно до даних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та представлених первинних документів (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення) ТОВ "Українською фруктовою компанією" реалізовано ТОВ "СЗ Сокирянський" яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ - 2284842,23 грн.

ТОВ "СЗ Сокирянський" за отриману продукцію сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Українська фруктова компанія" на розрахунковий рахунок у сумі 13709053,38 грн.

У бухгалтерському обліку задокументовано господарські операції з придбання яблук у ТОВ "Українська фруктова компанія" наступними записами:

серпень-жовтень 2017 року

Дт 201 "Сировина і матеріали" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 11212562,98 грн;

Дт 644 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 2242512,62 грн;

Дт 631 "Розрахунки з постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті" 3108270,74 грн;

Дт 631 "Розрахунки за виданими авансами" Кт 371 "Поточні рахунки в національній валюті" 10346804,86 грн;

Дт 371 "Розрахунки за виданими авансами" Кт 311 "'Поточні рахунки в національній валюті" 10346804,86 грн.

Згідно оборотно-сальдових відомостей та виробничих звітів дана сировина використана для виробництва готової продукції, що відображено в регістрах бухгалтерського обліку наступними записами:

Дт 231 "Виробництво" Кт 201 "Сировина і матеріали" на суму 11212562,98 грн;

Дт 26 "Готова продукція" Кт 231 "Виробництво" на суму 11212562,98 грн.

Згідно фінансової звітності (Баланс форма-1), оборотно-сальдових відомостей, книг складcького обліку станом на 01.01.2018 р. обліковуються залишки по рахункам бухгобліку: Кт 201 "Сировина і матеріали" - 2098706,70 грн Кт 26 "Готова продукція" в сумі 15982140,88 грн, що підтверджують наявність сировини та виготовленої продукції на балансі підприємства.

Аналізом первинних документів, оборотно-сальдових відомостей, регістрів бухгалтерського обліку встановлено віднесення у 2018 році до складу собівартості реалізованої готової вартість виготовленої продукції у сумі 12087036,55 грн.

Відображено записами:

Дт 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" Кт 26 "Готова продукція" на суму 12087036,55 грн;

Дт 791 "Фінансові результати" 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" на суму 12087036,55 грн.

Станом на 01.01.2019 р. залишки по рахункам бухгобліку: Кт 201 "Сировина і матеріали" - 1615039,60 грн, Кт 26 "Готова продукція" в сумі 5033447,41 грн, що підтверджує факт списання (реалізації) сировини та готової продукції з балансу підприємства.

Враховуючи наведені обставини, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що господарські операції по придбанню яблук у ТОВ "Українська фруктова компанія" протягом 3 - 4 кварталу 2017 р. вплинули на собівартість реалізованої продукції та фінансовий результат у 2018 р.

У акті перевірки також зазначено, що в ході проведення перевірки надано товарно-транспортні накладні про перевезення яблук від ТОВ "Українська фруктова компанія" до ТОВ "СЗ Сокирянський" за вересень 2017 року в кількості 72 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 10261077 грн (в т.ч. ПДВ 1699238 грн) та за жовтень 2017 р. в кількості 19 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 3130998 грн (в т.ч. ПДВ 531833 грн). Всього перевезено яблук на загальну суму 13 392075 грн.

Відповідно до даних первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові накладні, платіжні доручення) ТОВ "Українською фруктовою компанією" реалізовано ТОВ "СЗ Сокирянський" яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ - 2284842,23 грн, що на 316978,38 грн більше ніж перевезено яблук відповідно до ТТН.

Згідно даних бухгалтерського обліку станом на початок періоду, що перевірявся, 01.07.2017 р. та станом на 31.12.2017 р. дебіторська (кредиторська) заборгованість по рах. 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ "СЗ Сокирянський" по розрахунках з ТОВ "Українська фруктова компанія", відсутня.

Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про невідповідність даних первинних документів бухгалтерського обліку (видаткові накладні, платіжні доручення) даним, зазначеним в ТТН.

При здійсненні аналізу фактичного руху товарів відповідно до наданих товарно-транспортних накладних встановлено нереальність та дефектність здійснених господарських операцій, зокрема: в ТТН №№ 27, 28, 28 від 09.09.2017 р., № 30 від 19.10.2017 р., №№ 31, 32, 33 від 11.09.2017 р., №№ 34, 63, 63-1 від 12.09.2017 р., №№ 36, 36-1, 37, 38, 39, 39-1 від 13.09.2017 р., № 40-1, 40, 41, 41-1, 42, 42-1, 43, 44, 44-1 від 14.09.2017 р., №№ 45, 45-1, 46, 46-1, 46-2, 47, 48, 48-1, 54, 54-1, 55, 56-1, 56-2, 57, 57-1, 58, 58-1, 59, 59-1, 60, 60-1, 61, 61-1, 62, 62-1 від 15.09.2017 р., №№ 49, 49-1, 50, 50-1, 52, 52-1, 53, 53-1 від 16.09.2017 р. зазначено автомобільного перевізника: ТОВ "Виробництво меблів "Альфа" (код ЄДРПОУ № 41264661).

Перевіркою встановлено, що у зареєстрованих видах діяльності згідно КВЕД не передбачено надання ТОВ "Виробництво меблів "Альфа" (код ЄДРПОУ 41264661) транспортних послуг, а також відсутність у СГ необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення транспортних послуг, та наявність сукупності очевидних даних щодо не провадження ним реальної економічної діяльності.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ДПС України (далі - ЄРПН) основними постачальниками яблук для ТОВ "Українська фруктова компанія" (код ЄДРПОУ 37627846) в 2017 році були: ТОВ "ТАТ груп" (код ЄДРПОУ 37627453), ТОВ "Галич Екофрукт" (код ЄДРПОУ 38429416), ТОВ "Технопромторг" (код ЄДРПОУ 41379947), ТОВ "Компанія Сонячна долина" (код ЄДРПОУ 41442332), ТОВ "Ера компані" (код ЄДРПОУ 40947894).

За результатами аналізу руху товарів по ланцюгу постачання відповідно до побудованої схеми руху товарно-грошових потоків встановлено факт відсутності придбання яблук від виробника чи імпортера (обрив ланцюга).

Перевіркою встановлено відсутність фактів (джерел) законного введення в обіг або реально задекларованого вирощування у безпосередніх "постачальників", а також відсутність у останніх необхідних матеріально-технічних і трудових можливостей для здійснення конкретної операції з постачання яблук, та наявність сукупності очевидних даних щодо не провадження ними реальної економічної діяльності.

Перевіркою також встановлено, неможливість фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Українська фруктова компанія" так як:

- за результатами аналізу руху товарів по ланцюгу постачання відповідно до побудованої схеми руху товарно-грошових потоків встановлено факт відсутності придбання яблук від виробника чи імпортера (обрив ланцюга), а саме згідно інформації з ЄРПН постачальники ТОВ "Українська фруктова компанія" (по ланцюгу проходження) яблука не придбавали та відповідно не могли їх постачати на товариство, ряд підприємств-постачальників взагалі не звітують про свою діяльність;

- перевізники, які зазначені в товарно-транспортних накладних на перевезення яблук від ТОВ "Українська фруктова компанія" до ТОВ "СЗ Сокирянський" не здійснювали такі перевезення, зокрема:

ТОВ "Виробництво меблів "Альфа" (ЄДРПОУ 41264661) не міг здійснювати транспортні послуги, оскільки товариство не забезпечене матеріально-технічними та трудовими ресурсами для виконання транспортних послуг, а також у товариства відсутній необхідний вид діяльності згідно КВЕД; наявні пояснення ряду осіб, які заперечують факт здійснення транспортування яблук ( ОСОБА_1 заперечує факт надання транспортних послуг з перевезення яблук ним та його синами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 заперечує факт надання транспортних послуг з перевезення яблук її чоловіком ОСОБА_2 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_6 також заперечують факт надання транспортних послуг з перевезення яблук).

Спираючись на записи бухгалтерського обліку, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські виписки та дані Єдиного реєстру податкових накладних, на думку відповідача, ТОВ "СЗ Сокирянський" шляхом маніпулювання бухгалтерськими записами здійснено неправомірне відображення показників бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Українська фруктова компанія", що в свою чергу призвело до викривлених (неправдивих) даних у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО за перевіряємий період.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що неправдиві (викривлені) записи у бухгалтерському обліку мають очевидний нереальний (сумнівний) характер (тобто відсутні будь-які об`єктивні обставини можливості реального здійснення постачання (отримання) товарів як у теперішньому часі, так і у майбутньому).

ТОВ "СЗ Сокирянський" набуто актив (у вигляді товарно-матеріальних цінностей яблука), дійсне джерело походження якого невідоме та одержане в результаті не облікового виробництва.

Враховуючи вищенаведене, бухгалтерські, податкові документи та проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагента ТОВ "Українська фруктова компанія" не підтверджують фактичного постачання яблук.

Отже, первинні документи між ТОВ "'СЗ Сокирянський" та ТОВ "Українська фруктова компанія" складено всупереч вимогам діючого законодавства.

Таким чином, ТОВ "СЗ Сокирянський" отриманий актив у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими.

У п. 3.1.1.2 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р., відповідачем відображено, що ТОВ "СЗ Сокирянський" за період з 01.07.2017 р. по 31.12.2018 р. задекларовано від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності на загальну суму 4248012 грн, з них за 2 півріччя 2017 р. на суму 619000 грн (з урахуванням позитивного показника за 1 півріччя 2017 року у сумі 3000 грн). За 2018 рік від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності склало 616 000 грн та за 2018 рік на суму 3629012 грн.

З огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 2 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р., відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2017 р. по 31.12.2018 р. встановлено:

- завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності у періоді, що перевірявся на суму 3629012,00 грн, у т.ч. за 2018р. на суму 3629012,00 грн.

- занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 31.01.2020 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000800501, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування подаком на прибуток у розмірі 616000,00 грн (Т.1 а.с. 51, Т. 2 а.с. 121);

- № 0000810501, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3629012,00 грн (Т.1 а.с. 52, Т. 2 а.с. 122);

- № 0000820501, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2599776,00 грн, з яких 1733184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т.1 а.с. 53, Т. 2 а.с. 123);

- № 0000830501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн (Т.1 а.с. 54, Т. 2 а.с. 124);

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення своїми контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару (яблук). Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Також суд першої інстанції дійшов до переконання щодо необґрунтованості та безпідставності висновку податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Українська фруктова компанія".

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, Головне управління ДПС у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що за результатами перевірки встановлено заниження задекларованих товариством показників у рядку 2120 Звіту "Інші операціййні доходи" на загальну суму 11212563 грн., у тому числі 20 2018 рік на суму 11212563 грн. На формування цього показника вплинув договір щодо фінансово-господарської операції позивача щодо придбання яблук у постачальника - ТОВ "Українська фруктова компанія" на загальну суму 11212562,99 грн.

Скаржник вказує на нереальність договірної операції за договором про поставку сільськогосподарської продукції від 06.04.2017 №0604201701 між позивачем то ТОВ "Українська фруктова компанія", зобов`язання за яким мало вплив на формування відповідного показника та встановленого порушення. Зазначає, що дана господарська операція складена лише на папері, формально, з метою створення штучних показників господарської діяльності, формування податкового кредиту, ухилення від сплати податків у встановленому розмірі, формування штучних схем. На доведення здійснення даної операції позивачем надано мінімальні аргументи її реальності здійснення та при комплексній оцінці доказів довести реальне відбування цієї операції неможливо.

Обставинами, що свідчать про нереальність зазначеної господарської операції, апелянт вважає: відсутність ділової мети та економічної ефективності, відсутність доказів використання придбаної продукції у подальшій господарській діяльності, відсутність джерела походження товару, неможливість наданими до перевірки ТТН підтвердити реальне перевезення товару, неможливість ідентифікувати осіб, відповідальних за отримання товару, відсутність актів прийому-передачі та відсутність доказів прийому товару.

Стверджує про обґрунтованість та правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що наведені відповідачем у апеляційній скарзі підстави та обставини для скасування оскаржуваного рішення суду є надуманими, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПКУ господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно п.п 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами пп.62.1.3 п.62.1 ст.62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону №996-ХIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інше).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88).

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення №88, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами п. 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абз.1 п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 (далі - П(С)БО № 15 "Дохід", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО № 15 "Дохід" визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами п. 8 П(С)БО № 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, при невиконанні хоча б однієї з наведених вимог, дохід у бухгалтерському обліку не визначається.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за 751/4044 (далі - П(С)БО № 9 "Запаси", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно п. 9 П(С)БО № 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (далі - П(С)БО № 16 "Витрати", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 5, 6, 7 П(С)БО № 16 "Витрати" встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з П(С)БО № 16 "Витрати", усі витрати підприємства поділяють на виробничі (виробнича собівартість продукції, робіт, послуг), операційні (адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, інші операційні витрати) та інші витрати діяльності (фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, надзвичайні витрати, інші витрати).

Відповідно до п. 10 П(С)БО № 16 "Витрати" собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

Судом встановлено що 06.04.2017 р. між ТОВ "Українська фруктова компанія" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір № 0604201701 на поставку сільськогосподарської продукції, на умовах якого продавець зобов`язувався поставити свіжу сировину (сільськогосподарську продукцію) на протязі сезону заготівлі, а саме яблука. Асортимент сільськогосподарської продукції обумовлюється Продавцем і Покупцем окремо за домовленістю сторін. Ціна за одиницю зданої сільськогосподарської продукції - договірна. Покупець зобов`язувався в свою чергу прийняти їх і оплатити згідно умов даного Договору (Т.1 а.с. 57-58).

Пунктами 2.1 - 2.3 договору № 0604201701 від 06.04.2017 р. на поставку сільськогосподарської продукції передбачено наступні умови поставки, зокрема: термін постачання сільськогосподарської продукції, її кількість та асортимент в кожному конкретному випадку уточняється продавцем і покупцем шляхом телефонних або усних переговорів; доставка сільськогосподарської продукції здійснюється адресу Покупця необхідними партіями за двосторонньою угодою автотранспортом покутня або продавця з усіма необхідними документами, а саме: видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, рахунок на оплату; продавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну згідно чинного законодавства України, з моменту відвантаження товару покупцю.

Згідно п. 4.1 та 4.2 вказаного договору, ціна на сільськогосподарську продукцію встановлюється за домовленістю сторін та може змінюватись на протязі всього терміну поставки. Сторони домовилися, шо оплата здійснюється таким чином: покупець перераховує грошові кошти на розрахунковий рахунок продавця за фактом прийняття партії продукції на складі покупця за наявності всіх необхідних документів, протягом десяти банківських днів.

На виконання вимог вказаного договору, в період серпня - жовтня 2017 р. ТОВ "Українська фруктова компанія" поставило позивачу яблука в кількості 1871299 кг на загальну суму 13709053,38 грн, в тому числі ПДВ 2284842,23 грн.

За отриману продукцію позивачем сплачено грошові кошти на користь ТОВ "Українська фруктова компанія" у сумі 13709053,38 грн.

В ході проведення перевірки позивач надав відповідачу товарно-транспортні накладні на перевезення яблук від ТОВ "Українська фруктова компанія" до ТОВ "СЗ Сокирянський" за вересень 2017 року в кількості 72 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 10261 077 грн (в т.ч. ПДВ 1699238 грн) та за жовтень 2017 р. в кількості 19 шт., відповідно до яких перевезено яблук на загальну суму 3130998 грн (в т.ч. ПДВ 531833 грн). Всього перевезено яблук на загальну суму 13392075 грн.

Наведене також підтверджується змістом висновку № 24 судово-економічної експертизи від 30.06.2020 р., проведеної судовим експертом Перепелюк С.М., яка внесена до реєстру атестованих судових експертів та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у відповідності до ст. 384 КК України (Т. 2 а.с. 178 - 196).

У висновку № 24 судово-економічної експертизи від 30.06.2020 р. зазначено, що за даними банківських виписок та платіжних доручень ТОВ "Соковий завод Сокирянський", що надані на дослідження, за період серпень-жовтень 2017 р. підприємством на рахунок ТОВ "Українська фруктова компанія" перераховано грошові кошти на загальну суму 13709053,38 грн. Надані на дослідження видаткові накладні відповідають вимогам Закону № 996-ХІ та Положенню № 88 щодо оформлення первинних документів, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Отже, судовим експертом зроблено висновок, що документально та нормативно не підтверджуються висновки, зазначені в акті № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. щодо заниження ТОВ "Соковий завод Сокирянський" податку на прибуток в сумі 1733184,00 грн, в т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн та за 2018 рік в сумі 1655069,00 грн, завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування за 2018 рік на суму 3629012,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про нереальність здійснення господарської операції за договором поставки сільськогосподарської продукції, спростовується матеріалами справи.

Стосовно доводів податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом через: відсутність будь-яких документів, що підтвердили зберігання на обліку саме цього товару; подальший продаж саме цього товару; відсутність економічної ефективності від укладеного договору; відсутність у контрагента технічних та матеріальних можливостей зберігати таку кількість яблук, здійснити навантаження, перевезення; відсутність доказів реальності здійснення перевезення яблук; відсутність конкретизації товару, а саме: не конкретизований сорт, ґатунок, відсутні будь-які заявки, погодження асортименту та якості яблук; ланцюг постачання сформований штучно, з метою формування штучних показників діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Як правильно відзначив суд першої інстанції, зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на інформації, отриманій із електронних баз даних ДФС та із Державних реєстрів.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Разом з тим, господарська діяльність контрагента позивача не перевірялась, зустрічні перевірки проведені не були, усі викладені в акті доводи були сформовані за результатами аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та АС Податковий блок та Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Ні до проведення перевірки позивача, ні під час її проведення не була проведена зустрічна звірка або перевірка господарської діяльності контрагента позивача, не було також звернень до цього підприємства про надання пояснень або підтверджуючих документів.

В акті податковим органом не зафіксовано жодних порушень податкового законодавства саме позивачем, а висновки про господарську діяльність контрагента - ТОВ "Українська фруктова компанія" та його контрагентів-постачальників зроблені виключно на підставі електронних баз даних без дослідження первинних бухгалтерських документів безпосередніх учасників господарських операцій.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу на податкову інформацію, оскільки внесені відомості є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, про що також вказав Верховний Суд у постанові № 804/7470/16 від 21.02.2018.

В свою чергу, протягом всього перевіряємого періоду контрагент позивача здійснював діяльність і у податкового органу не було жодних зауважень до такої діяльності.

Отже, вказані вище висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки в акті перевірки позивача не відображена інформація про проведення податкової перевірки контрагента - постачальника, а інформація, висвітлена без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку контрагентів постачальника позивача, не може бути використана в якості доказів здійснення безтоварних операцій та впливати на господарські правовідносини між позивачем та його контрагентом у вигляді застосування до позивача фінансової відповідальності.

В той же час, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Про обов`язковість надання таких доказів вказано у постановах Верховного Суду у справі № 826/2321/16 від 16.06.2018, № 805/5017/15-а від 16.04.2020.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), апеляційний суд наголошує, що у той же час контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що у контрагента позивача відсутня необхідна кількість трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, колегія суддів враховує, що зазначені обставини не виключають можливості реального виконання господарських операцій, оскільки можливе залучення працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та залучення субпідрядників до виконання робіт, про що також зазначено Верховним Судом у постанові від 11.06.2019 по справі № 825/2387/18.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які засвідчують факт постачання товару на адресу позивача від контрагентів, колегія суддів зазначає наступне.

ТТН не є обов`язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.

Колегія суддів зазначає, що згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В свою чергу, сама по собі відсутність ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.

Наявність або відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням або порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції, за наявності інших належних доказів. З огляду на це певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена колегією Касаційного адміністративного суду в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17 .

Крім того, колегія суддів зазначає, що у випадку, коли предметом господарської операції є придбання товару, а не транспортні послуги, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не впливає на оприбуткування платником податків придбаного товару і право на формування податкового кредиту у зв`язку з придбанням товару.

Правовий висновок, аналогічний цьому, вже висловлювався у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2019 року у справі №816/681/16.

Недоліки в оформленні ТТН, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Окрім того, суд враховує, що порушення контрагентом податкової дисципліни, правил ведення господарської діяльності на які посилається контролюючий орган не можуть бути покладені в основу висновку про те, що господарські операції з цим контрагентом-постачальником є нереальними з огляду на те, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, а тому на платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки у зв`язку із недобросовісними діями його контрагента.

За висновком Верховного Суду, який висвітлено у постанові по справі № 813/5852/15 від 27.02.2018 податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження реального характеру здійснених поставок платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередньої участі у зловживанні цієї особи.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 26.06.2018 по справі № 826/3006/14, 17.04.2018 року по справі №808/1543/17 ).

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №826/19033/16 "…чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань".

Зазначене узгоджується із конституційним принципом індивідуального характеру юридичної відповідальності, судової практики Європейського з прав людини у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), рішення по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02).

Приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, суд, оцінюючи спірні фінансово-господарські операції, передусім виходить з того, що юридична відповідальність згідно норм чинного законодавства України є персоніфікованою.

Підприємство яке є сумлінним платником податків не повинно нести відповідальність за своїх контрагентів.

Разом з тим, надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеним контрагентом, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірної господарської операції та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасника цієї операції та встановити факт поставки товару (яблук). Видані контрагентом позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Колегія суддів також зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, з урахуванням закріпленої в ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, відповідач повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару у ТОВ "Українська фруктова компанія" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операції з метою завищення податкового кредиту та заниження доходу без фактичного отримання від цього контрагенту товару. Оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне судове рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідач не посилається на факти вчинення представниками позивача чи його контрагентом таких дій і не надав докази притягнення їх до відповідальності.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинена позивачем господарська операція з ТОВ "Українська фруктова компанія" є сумнівною, не відповідає дійсному економічному змісту і вчинена з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Спірний контрагент на час здійснення господарської операції був платниками податку на додану вартість, що не заперечується податковим органом, а тому мав право виписувати податкові накладні. Виписані ТОВ "Українська фруктова компанія" податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом акту перевірки.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарської операції із позивачем в ЄДРПОУ був в наявності запис про скасування державної реєстрації цього підприємства, визнання його банкрутом чи припинення юридичної особи.

Тобто, на час здійснення господарської операції з позивачем ТОВ "Українська фруктова компанія" мала належну правосуб`єктність.

У акті перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. податковий орган зазначає, що ТОВ "СЗ Сокирянський" шляхом маніпулювання бухгалтерськими записами здійснено неправомірне відображення показників бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Українська фруктова компанія", що в свою чергу призвело до викривлених (неправдивих) даних у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО за перевіряємий період. Здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагента ТОВ "Українська фруктова компанія" не підтверджують фактичного постачання яблук. Первинні документи між ТОВ "'СЗ Сокирянський" та ТОВ "Українська фруктова компанія" складено всупереч вимогам діючого законодавства. Відповідно, позивач отримав актив у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, що вважаються безоплатно отриманими. Зазначені висновки податкового органу мали наслідком висновок про заниження позивачем доходів та відповідне визначення зобов`язань із податку на прибуток та ПДВ.

Фактом визнання, що позивачем оприбутковано на баланс товарно - матеріальні цінності (яблука) невідомого походження, без наявності будь-яких первинних документів, свідчить про набуття позивачем за період: серпень - жовтень 2017 р. у власність безоплатного отримання товарів, які використані у господарській діяльності на суму 13709053,38 грн, податковий орган фактично визнає факт повного оприбуткування придбаного позивачем товару та його використання з метою отримання прибутку.

Таким чином, податковий орган не ставить під сумнів оприбуткування позивачем товару від ТОВ "Українська фруктова компанія" за перевірений період та його використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

При цьому, у акті перевірки відсутня будь-яка інформація про подальший рух товару, оприбуткованого позивачем від ТОВ "Українська фруктова компанія", відтак дана обставина, що має значення для повного дослідження господарської діяльності позивача, залишена податковим органом поза увагою.

Матеріали справи свідчать, що у 2017 р. позивач придбав 4982751,36 кг яблук на загальну суму 37740291,32 грн (з ПДВ), в т.ч. у ТОВ "Українська фруктова компанія" у кількості 1844351,06 грн за суму 13455075,59 грн.

З придбаних яблук у 2017 р., позивачем перероблено 4960318,36 кг яблук, відвантажено яблук ТОВ "СО`ОК" - 22433,00 кг, вироблено яблучного концентрату 771306,56 кг.

Вироблений у 2017 р. яблучний концентрат реалізовано позивачем компанії Doeller та ТОВ "СО`ОК" у 2017 - 2019 р.р. у кількості 757251 кг. Залишок становить 14055 кг (Т. 3 а.с. 233).

Позивачем підтверджено рух товару та коштів під час виконання господарської операції із ТОВ "Українська фруктова компанія", тобто зміну у майновому стані ТОВ "'СЗ Сокирянський".

Верховний суд у постанові від 02.04.2019 р. по справі № 826/6245/18, висловив позицію щодо безтоварності господарських операцій: "…Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку..."

Верховний Суд постанові від 27.02.2018 р. у справі № 813/1766/17 зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, що було досліджено та встановлено судом в ході розгляду даної справи.

Первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом в постанові від 15.05.2018 р. у справі № 870/9721/12, в постанові від 27.02.2018 р. у справі № 813/1766/17.

Суд також зазначає, що податкові накладні по господарським операціям позивача зареєстровані у законному порядку, що свідчить про підтвердження відповідачем наявності здійснення господарських операцій позивачем.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи судами першої та апеляційної інстацій, відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Українська фруктова компанія", пов`язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов`язаних із порушенням податкового законодавства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента ТОВ "Українська фруктова компанія" без фактичного постачання яблук, складання первинних документів всупереч вимогам діючого законодавства, отримання позивачем активу у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість в перевіряємий період, суд зазначає наступне.

У п.п. 3.1.2.2 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. зафіксовано, що за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. ТОВ "СЗ Сокирянський" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 39502244 грн.

Проведеною перевіркою у рядку 10.1 Декларацій "Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території за основною ставкою" відображених показників за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р. встановлено завищення сум податкового кредиту задекларованих позивачем показників всього на суму 2284714 грн, в тому числі: за серпень 2017 р. на суму 250000 грн, за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн з вартості оприбуткованих ТМЦ (сировини для виготовлення соку - яблук) постачальником яких задокументовано ТОВ "Українська фруктова компанія" (код ЄДРПОУ 37627846), на загальну суму ПДВ 2284714,65 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ "СЗ Сокирянський" декларувало взаємовідносини щодо придбання яблук у ТОВ "Українська фруктова компанія", яке зареєстровано платником ПДВ, відповідно включало до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманої сировини, зокрема: відображено податковий кредит з урахуванням коригування за листопад 2017 р. з ПДВ на загальну суму 2242512,62 грн, на підставі податкових накладних та розрахунків коригувань кількісних та вартісних показників, продавцем в яких значиться ТОВ "Українська фруктова компанія", які зареєстровано в ЄРПНН в серпні - листопаді 2017 р.

Включено до податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 р. на суму 250000 грн., за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн, за листопад 2017 р. на суму (мінус) 42202 грн (коригування проведено в листопаді до податкової накладної за жовтень 2017 р.).

З огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 3.1.1.1 п. 3.1.1.1 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "СЗ Сокирянський" безпідставно сформовано податковий кредит по операціях з вищенаведеними контрагентами - постачальниками всього на суму 2242512 грн, в тому числі: за серпень 2017 р. на суму 250000 грн, за вересень 2017 р. на суму 1451381 грн, за жовтень 2017 р. на суму 583333 грн, за листопад 2017 р. на суму (мінус) 42202 грн (коригування проведено в листопаді до податкової накладної за жовтень 2017 року).

Враховуючи наведене, у в п. 3.1.2.3 розділу 3.1.2 розділу ІІІ акту перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. відповідачем зроблено висновок, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлатала бюджетному відшкодуванню за період з 01.07.2017 р. по 30.06.2019 р.) встановлено завищення визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672 грн, у тому числі за грудень 2017 р. в сумі 2032672 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.1.1. п.3.1.2.2 розділу ІІІ акту перевірки.

Стосовно порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2599776,00 грн, з яких 133184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн), суд зазначає, що вказані донарахування є протиправними, оскільки здійснені відповідачем на підставі висновку про здійснення фінансово-господарської діяльності позивача та його контрагента ТОВ "Українська фруктова компанія" без фактичного постачання яблук, складання первинних документів всупереч вимогам діючого законодавства, отримання позивачем активу у вигляді товарно-матеріальних цінностей (яблук) невідомого походження, помилковість яких судом визнано вище.

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідженням оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій до акту позапланової документальної перевірки № 226/24-13-05-01/39761131 від 28.01.2020 р. встановлено, що за порушення:

- по податку на прибуток - п. 44.1, п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.п. 140.4.4 ст. 140 ПК України, в результаті чого: завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2017 р. на суму 61600,00 грн, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2018 р. на суму 3629012,00 грн, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1733184,00 грн, у т.ч. за 3-4 квартал 2017 року в сумі 78115,00 грн, за 2018 р. в сумі 1655069,00 грн, позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 616000,00 грн та у розмірі 3629012,00 грн, а також збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2599776,00 грн, з яких 1733184,00 грн за податковими зобов`язаннями та 866592,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- по податку на додану вартість - п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено визначення сум податку на додану вартість, що підлягали бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника всього у сумі 2032672,00 грн, у т.ч. за грудень 2017 р. в сумі 2032672,00 грн, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2032672,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1016336,00 грн.

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач у спірних правовідносин протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки прийняв їх необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 квітня 2021 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.