Постанова

від 06.04.2021 по справі 380/9671/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9671/20 пров. № А/857/2212/21

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Запотічного І.І., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року (ухвала прийнята у м. Львові судом у складі головуючого судді Кузан Р.І., повний текст ухвали складено 21.12.2020) у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-Авто-Груп про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-

ВСТАНОВИЛА:

30 жовтня 2020 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-Авто-Груп про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-Авто-Груп .

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року позов Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю СТ-Авто-Груп про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - залишено без розгляду.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою справу направити для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначив, що неявка позивача в судове засідання не перешкоджала розгляду справи в його відсутності та не позбавляла суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду, окрім випадків, встановлених законом.

Аналогічні норми містяться в статті 14 Закону України Про судоустрій та статус суддів , а також у всіх процесуальних кодексах України.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129) (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012 ).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 205 КАС України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 9 статті 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судовою розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд жодним чином не аргументує яким чином неявка позивача перешкоджає розгляду справи, хоча на думку позивача позиція податкового органу висловлена у позов овній заяві і підтверджується наявними у справі доказами, в тому числі долученими усіма документами необхідними для розгляду даного типу спорів.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції вказуючи на неможливість розгляду справи без участі представника позивача не вказує жодних конкретних доказів яких недостатньо суду для належного розгляду справи і відсутність яких перешкоджає розгляду справи.

Відтак судом невірно витлумачено вказані процесуальні приписи закону, іцо в підсумку потягло за собою винесення неправосудного судового рішення.

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 року та у рішенні по справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Верховний суд у постанові від 27.02.220 року по справі №500/184/19 (№К/9901/36037/19) зазначив, що вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав визначених ст.ст. 205, 240. суди мають враховувати, що застосування наведених норм передбачає наявність таких обов`язкових умов:

позивач належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання;

позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень') у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки;

неявка позивача перешкоджає розгляду справи по суті;

від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності;

відповідач не наполягає на розгляді справи по суті за відсутності позивача на підставі наявних у ній доказів.

Для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 205 КАС України, суд на підставі аналізу матеріалів справи та думки інших учасників справи повинен, серед іншого, також дослідити питання можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, а також з`ясувати, чи не наполягає відповідач на розгляді справи по суті на підставі наявних у ній доказів. На думку колегії суддів Верховного суду, у разі якщо наявних у справі доказів та матеріалів достатньо і неявка позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає такому її розгляду, суди повинні приймати рішення по суті спору.

Таким чином, суд першої інстанції ухилився від оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що є грубим порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий суд.

У справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задоволити.

Скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі №380/9671/20, яка перешкоджає подальшому провадженню по справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді І. І. Запотічний Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 07.04.2021