Постанова

від 06.04.2021 по справі 260/2273/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/2273/20 пров. № А/857/3146/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Довгої О.І., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому в м. Львові справу за апеляційною скаргою Західного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Гебеш С.А. о 15 год. 04 хв. у м. Ужгород, повний текст судового рішення складено 17 грудня 2020 року) у справі № 260/2273/20 за адміністративним позовом Виноградівської районної ради Закарпатської області до Західного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу Держадуитслужби в Закарпатській області, треті особи - Виноградівська районна державна адміністрація, Виноградівська міська рада, Фінансове управління Виноградівської районної ради про визнання протиправним та скасування висновку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправним та скасувати п. 3 висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 03.02.2020.

визнати протиправним та скасувати п. 6 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 13-07-08-15/416-2020 від 05.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що між Виноградівською районною радою та Виноградівською міською радою, Виноградівською РДА, Фінансовим управлінням Виноградівської райдержадміністрації існують тривалі орендні відносини з приводу користування останніми частиною площ будівлі в м. Виноградів, пл. Миру, 5. За змістом договорів оренди орендарі зобов`язувались здійснювати затрати, пов`язані з утриманням орендованого майна шляхом укладення з балансоутримувачем орендованого майна договорів про відшкодування витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. На виконання даних зобов`язань позивачем із згаданими орендарями щорічно укладалися договори про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування, які є однотипними. В них врегульовано і визначено перелік робіт та послуг, порядок та умови їх оплати. Відшкодування витрат за отримані балансоутримувачем послуги від суб`єктів господарювання по утриманню будівлі відшкодовувались орендарями з повному обсязі на підставі виставлених їм рахунків.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п. 3 висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 03.02.2020. Визнано протиправним та скасовано п. 6 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 13-07-08-15/416-2020 від 05.02.2020.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимога відповідача без жодної на те правової підстави, встановлює нові права і обов`язки осіб в межах існуючих між ними договірних відносин, чим порушує їх права. Крім того, суд звернув увагу на те, що відповідачем жодного разу не було виявлено порушення щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної Виноградівській районній раді внаслідок покриття видатків на відшкодування експлуатаційних витрат (послуг) трьох юридичних осіб, а саме Виноградівською районною державною адміністрацією, Виноградівською міською радою та Фінансовим управлінням Виноградівської РДА у попередніх періодах за аналогічними типовими договорами.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що ревізією встановлено порушення Виноградівською районною радою п. 4 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Виноградівського району , затвердженої рішенням сьомої сесії шостого скликання Виноградівської районної ради від 22.11.2011 № 142, частини першої, другої, статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами), частини першої статті 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-1V (із змінами) та умов Договорів (п. 1.1) про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування, внаслідок оплати вартості послуг з обслуговування, експлуатації будівель, що знаходяться за адресою: м. Виноградів, пл. Миру, 5, за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, на покриття витрат сторонніх юридичних осіб спрямовано коштів загального фонду районного бюджету, коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, а саме, 0116090 (0118600 - 2017) Інша діяльність у сфері житлово - комунального господарства , КЕКВ 2111 Заробітна плата , КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці в загальній сумі 725272, 13 грн. Також ревізією встановлено, що підтвердженням фактично понесених Виноградівською районною радою витрат по утриманню адмінбудівлі і прилеглої до неї території за адресою: м. Виноградів, пл. Народна, буд. 5 є видатки, понесені Виноградівською районною радою на утримання адмінбудинку за адресою: м. Виноградів, пл. Миру, буд. 5 і прилеглої до нього території у вигляді оплати праці обслуговуючого персоналу на 2016 - 2019 роки, які відображені за даними бухгалтерського обліку на підставі табелів обліку робочого часу працівників обслуговуючого персоналу. Вказані видатки передбачено здійснювати по Програмі матеріально - технічного забезпечення утримання адмінбудинків та будівель районної ради і прилеглих до них територій та оплата праці обслуговуючого персоналу на 2016 - 2019 роки, яка затверджена відповідними рішеннями сесій районної ради. В ході ревізії встановлено, що із загальної площі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Виноградів, гіл. Миру, буд. 5 - 1676 квадратних метрів, згідно укладених договорів оренди нежитлових приміщень передано в орендне користування приміщень загальною площею 549, 1 кв.м. зазначає, що вказаною вище Програмою не передбачено здійснення витрат на утримання приміщень, переданих в оренду іншим юридичним особам. Отже, відшкодування витрат на утримання нерухомого майна і прибудинкової території (в тому числі комунальні послуги), не входить до орендної плати, а відшкодовується орендарю на підставі окремого договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На адресу суду надійшло клопотання апелянта про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із введенням в Україні карантинних обмежень.

За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину зі сторони апелянта не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також слід зазначити, що рекомендація Ради суддів України (лист № 9-рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.

Крім цього відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності апелянта (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області як відокремленим підрозділом Західного офісу Держаудитслужби проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Виноградівської районної ради Закарпатської області за період з 01.01.2017 по 30.09.2019.

За результатами даної ревізії управлінням складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Виноградівської районної ради за період з 01.01.2017 по 30.09.2019 від 09.01.2020 № 13-07-08/1 (далі - Акт від 09.01.2020 № 13-07-08/1).

Не погоджуючись з висновками ревізії, Виноградівською районною радою подано заперечення до акту ревізії.

Згідно висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 03.02.2020 вказані заперечення не прийняті до уваги.

Позивач вважаючи п. 3 висновку Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області від 03.02.2020 та п. 6 вимоги Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області № 13-07-08-15/416-2020 від 05.02.2020 протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні (далі - Закон № 2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Статтею 2 Закону № 2939-XII встановлено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно ст. 4 Закону України № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006 (далі - Порядок № 550) визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку №550).

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 10 Закону України №2 939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку № 550 встановлено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

Відтак, за результатами ревізії складається акт із зазначенням опису порушень, та в подальшому оформлюється обов`язкова до виконання вимога, яка спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства; за своєю правовою суттю є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для особи, щодо якої спрямована така вимога; зобов`язує підконтрольну установу вчиняти певні дії.

Так, п. 3 оскарженої вимоги від 03.02.2020 встановлено, що в порушення п. 4 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Виноградівського району , затвердженої рішенням сьомої сесії шостого скликання Виноградівської районної ради від 22.11.2011 № 142, частини першої, другої, статті 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV (із змінами), частини першої статті 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-1V (із змінами) та умов Договорів (п. 1.1) про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування, внаслідок оплати вартості послуг з обслуговування, експлуатації будівель, що знаходяться за адресою: м. Виноградів, пл. Миру, 5, за період з 01.01.2017 по 30.09.2019, на покриття витрат сторонніх юридичних осіб спрямовано коштів загального фонду районного бюджету, коду тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів, а саме, 0116090 (0118600 - 2017) Інша діяльність у сфері житлово - комунального господарства , КЕКВ 2111 Заробітна плата , КЕКВ 2120 Нарахування на оплату праці в загальній сумі 725272, 13 грн.

Пунктом 6 вимоги № 13-07-08-15/416-2020 від 05.02.2020 позивача зобов`язано забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної Виноградівській районній раді внаслідок покриття видатків на відшкодування експлуатаційних витрат (послуг) трьох юридичних осіб на загальну суму 725272,13 грн. (Виноградівська міська рада - 245699, 91 грн, Фінансове управління Виноградівської райдержадміністрації - 145945, 74 грн. та Виноградівська райдержадміністрація - 333626, 48 грн) відповідно до норм статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень апелянта у апеляційній скарзі відносно договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування то вони зводяться до спірних пунктів висновку на вимоги і не спростовують позову Виноградівської районної ради.

За умовами договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування перелік робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються виключно цими Договорами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договору розмір плати за обслуговування і ремонт будівель, прибудинкової території, утримання допоміжних приміщень будівлі залежить від складу робіт і послуг, які надаються Балансоутримувачу житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, і визначається розрахунком щомісячних платежів за обслуговування та ремонт Будівель, комунальні та інші послуги Балансоутримувача .

Відтак договорами про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна, переданого в користування визначено вичерпний перелік витрат Виноградівської районної ради які підлягають відшкодуванню. Такими послугами є тільки ті, які надаються житлово-експлуатаційними, ремонтно-будівельними організаціями та іншими суб`єктами господарювання, тобто юридичними особами чи фізичними особами-підприємцями, а не ті, які отримані за рахунок виконання працівниками своїх трудових обов`язків відповідно до трудових договорів та посадових інструкцій.

В період з 01.01.2017 по 30.09.2019 року видатки на наведені вище послуги та роботи Виноградівською районною радою не проводилися і відповідно рахунки на відшкодування за такі витрати не могли бути виставлені.

Серед переліку витрат, які повинні відшкодовуватися орендарями відсутні витрати по охороні, заміні лампочок, ремонту господарського інвентарю чи офісного обладнання та інших витратних матеріалів, прибиранню приміщень тощо.

Також в пункті 4 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Виноградівського району затвердженої рішенням сьомої сесії шостого скликання Виноградівської районної ради від 22.11.2011 №1 42 і у Договорах про відшкодування витрат балансоутримувача па утримання нерухомого майна, переданого в користування не вказується відшкодування витрат па оплату праці найманих працівників Виноградівської районної ради як балансоутримувача. А тому порушення на які вказує апелянт відсутні.

Посадові інструкції чергових, охоронця, опалювачів не містять окремих вказівок по поширенню їх трудових обов`язків на орендовані приміщення, на виконання робіт чи надання послуг орендарям, їх обов`язки і вся діяльність поширюються тільки на виконання робіт по обслуговуванню виключно районної ради, за виконання яких отримують заробітну плату відповідно до ст. 1 Закону України Про оплату праці .

Таким чином, здійснення фактичного виконання послуг та робіт (як то прибирання приміщень, охорона та інше) цими особами для орендарів не передбачено їх посадовими обов`язками, і дані особи не могли надавати жодних послуг орендарям. Крім цього посада охоронця протягом всього цього періоду є вакантною через, що Виноградівська районна рада жодних витрат на утримання охоронця не понесла.

Позивач вказує, що в орендарів (третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору) є свій персонал, який займається їх обслуговуванням.

Жодних послуг, які вбачаються із акту, висновку та вимоги, Виноградівською районною радою Виноградівській міській раді, Виноградівській РДА, Фінансовому управління Виноградівської РДА не надавалось.

Спірні висновки та вимога апелянта жодних вказівок чи відомостей про вказані твердження не містять.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні Виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно Ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вимога відповідача без жодної на те правової підстави, встановлює нові права і обов`язки осіб в межах існуючих між ними договірних відносин, чим порушує їх права.

Крім цього, вірно суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем жодного разу не було виявлено порушення щодо відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної Виноградівській районній раді внаслідок покриття видатків на відшкодування експлуатаційних витрат (послуг) трьох юридичних осіб, а саме Виноградівською районною державною адміністрацією, Виноградівською міською радою та Фінансовим управлінням Виноградівської РДА у попередніх періодах за аналогічними типовими договорами.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважаю, що дії апелянта при складанні акту, прийнятті висновку і пред`явленні висновку йдуть в розріз із вимогами законодавства України, а тому є підстави для задоволення позову Виноградівської районної ради.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Західного офісу Державної аудиторської служби в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 260/2273/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді О. І. Довга Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 14 квітня 2021 року