Постанова

від 14.04.2021 по справі 300/1305/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1305/20 пров. № А/857/1792/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Шевчук С.М., Шинкар Т.І.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського державного коледжу технології та бізнесу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Скільським І.І. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Івано-Франківського державного коледжу технології та бізнесу про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю),

в с т а н о в и в :

У червні 2020 року управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі - УДСУНС, Управління, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) навчального корпусу та гуртожитку Івано-Франківського державного коледжу технологій та бізнесу (далі - Коледж, навчальний заклад, відповідач) за адресою : вул. Євгена Коновальця, 140, м. Івано-Франківськ, шляхом опечатування вхідних дверей, крім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 позов було задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Коледж подав апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити УДСУНС у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що коледжем частково були усунуті порушення, які встановлені плановою перевіркою та відображені в акті №283 від 20.10.2020. Вказує, що порушення законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які були виявлені позивачем, усунуті в повному обсязі, а тому в коледжі відсутні умови існування реальної загрози життю та здоров`ю людей, а також підстави для застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель навчального корпусу та гуртожитку коледжу, шляхом опечатування вхідних дверей.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов УДСУНС задовольнити частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі наказу №386 від 12.12.2019 Про проведення позапланових заходів та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №770/09-18 від 18.12.2020, посадовими особами Управління було проведено позапланову перевірку навчального закладу, що знаходиться за адресою : вул. Євгена Коновальця, 140, м. Івано-Франківськ стосовно додержання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

За результатами проведеного позапланового заходу встановлено ряд порушень, які висвітлені та зафіксовані в акті №79 від 13.03.2020, а саме:

1. Дерев`яні конструкції горища будівлі навчального корпусу та гуртожитку не оброблено вогнетривким розчином (п.2.5 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (далі - Наказ №1417));

2. Будівлю навчального корпусу та гуртожитку не обладнано системами протипожежного захисту (автоматичною пожежною сигналізацією) (п.1.2 розділу V Наказу №1417);

3. В будівлі навчального корпусу та гуртожитку тип прорізів у протипожежних перешкодах не відповідає вимогам (люки виходу на горище не виконано протипожежними) (п.2.3 розділу III Наказу №1417);

4. Допускається захаращення шляхів евакуації навчального корпусу сторонніми предметами (п.2.37 розділу III Наказу №1417);

5. Електричні щити не оснащені схемами підключення споживачів з пояснювальними написами (п.1.16 розділу IV Наказу №1417);

6. Будівлі навчального корпусу та гуртожитку не захищено від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (п.1.21 розділу IV Наказу №1417);

7. Посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (п.16 розділу II Наказу №1417);

8. Пожежні кран-комплекти не укомплектовано пожежним рукавом однаковим з ним діаметром та стволом, кнопкою дистанційного пожежних насосів, а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з`єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипні (п.2.2 розділу V Наказу №1417);

9. Не проведено перевірку на працездатність пожежних кран-комплектів шляхом пуску води з реєстрацією в спеціальному журналі обліку технічного обслуговування (п.2.2 розділу V Наказу №1417);

10. На вікнах приміщень, де перебувають люди, будівлі навчального корпусу встановлено грати, які не розкриваються, не розсуваються та не знімаються (п.2.16 розділу III Наказу №1417);

11. В будівлі гуртожитку не пройшли технічне обслуговування усі наявні первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники) (п.3.17 розділу V Наказу №1417).

За результатами перевірки, Управлінням було внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №126 від 13.03.2020, яким вимагалось вжити заходи по усуненню порушень виявлених перевіркою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження реального та повного усунення виявлених порушень, експлуатація навчального корпусу та гуртожитку Коледжу за наявності вищевказаних недоліків, безумовно створить загрозу життю та/або здоров`ю людей, а також, не дозволить вчасно попередити та ліквідувати пожежу чи інші надзвичайні ситуації. Можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави. При цьому, застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які об`єктивно створюють загрозу життю та здоров`ю людей та можуть бути усунуті.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для застосування заходів реагування, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, проте, щодо здійснення заходів у спосіб опечатування вхідних дверей, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цій частині неправильно застосував норми матеріального права, виходячи з наступного.

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

01.07.2013 набрав чинності Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), який регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до п.п.57 п.4 Указу Президента України №20/2013 від 16.01.2013 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій , ДСНС України відповідно до покладених на неї завдань організовує та проводить перевірки додержання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на підприємствах, в установах, організаціях, що входять до складу залізничного, автомобільного, авіаційного, морського та річкового транспорту, на базах, складах, арсеналах зберігання та у місцях виробництва, утилізації ракетно-артилерійського озброєння, компонентів рідкого ракетного палива.

Згідно п.п.48 п.4 Положення про ДСНС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 (далі - Положення №1052), ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 (далі - Закон №877-V), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно п.п.12 ч.1 ст.67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною першою статті 68 цього Кодексу передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч.2 ст.68 КЦЗ України).

Відповідно до ст.70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч.2 ст.70 КЦЗ України).

Згідно ч.5 ст.4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Наказом №1417 були затверджені Правила пожежної безпеки в Україні (далі - ППБУ), які є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно п.1, 2, 3 розділу ІІ ППБУ, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об`єктів. Керівник підприємства повинен визначити обов`язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Обов`язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов`язках, положеннях про підрозділ. На кожному об`єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов`язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Як слідує зі змісту акта перевірки №79 від 13.03.2020, у ньому зафіксовано ряд порушень відповідачем вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які були частково усунуті.

Разом з тим, ризиком настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності у акті перевірки вказано пожежа та аварія , що загалом свідчить про високий ступінь небезпеки.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що під час проведення позапланової перевірки позивачем встановлено та зафіксовано в акті порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей та в подальшому можуть призвести до тяжких наслідків у сфері цивільного захисту та пожежної безпеки.

Колегія суддів звертає увагу, що часткове усунення раніше виявлених контролюючим органом порушень може свідчити лише про добросовісність намірів відповідача щодо проведення ним роботи по усуненню порушень та вжиття відповідних заходів.

Натомість докази, які б свідчили про повне усунення порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей суду надані не були.

Стосовно доводів апелянта про те, що факт усунення порушень підтверджено висновками про проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) з боку Управління, результати якого зафіксовані в акті №283 від 20.10.2020 та в графі Результати перевірки виконання припису припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки №126 від 11.03.2020, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки порушення правил пожежної безпеки, а саме : будівлі навчального корпусу та гуртожитку не захищено від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів - не усунуто, що в свою чергу створюють реальну загрозу для життя і здоров`я людей.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції обрав захід реагування, який не відповідає критеріям співмірності та пропорційності, висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки, як правильно зазначено судом, забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я та життя, навчання, фізичного, психічного, соціального та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності в контексті даних спірних правовідносин та специфіки (виду) діяльності відповідача, повинні ним забезпечуватись (під час перебування на його території дітей), що зумовлює необхідність ґрунтовного та всебічного дотримання правил протипожежної безпеки.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що Івано-Франківський державний коледж технологій та бізнесу не позбавлений можливості відновити діяльність у разі усунення ним у повному обсязі виявлених Управлінням недоліків, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Отже, з урахуванням встановлених судом обставин в контексті наведених вище норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель навчального закладу.

Що стосується конкретних обставин справи, то заходи реагування у сфері державного нагляду (контролю) у вигляді заборони експлуатації приміщень слід застосувати з метою попередження негативних наслідків, які можуть настати за наявних умов існування реальної загрози життю та здоров`ю людей.

Таким чином, можливі обмеження відповідача в здійсненні ним основної діяльності за наслідками застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), не можуть бути співрозмірними із гарантованими державою правами людини на життя і здоров`я, особисту безпеку, які є найвищою соціальною цінністю, а їх забезпечення - головним обов`язком держави.

Виділення відповідачем такого окремого суб`єкта в розглядуваних правовідносинах як заклад освіти, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Частина друга статті 68 КЦЗ України передбачає можливість застосування у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення:

роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів;

експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень;

випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Отже, вказана норма оперує узагальненими поняттями, без виділення конкретних особливостей наведених робіт, будівель, випуску продукції тощо.

Водночас, виділення таких узагальнених об`єктів не перешкоджає застосуванню положень цього Кодексу до будівель і споруд навчальних закладів.

При цьому, наявність такого виду експлуатації як забезпечення навчального процесу закладу освіти, не є обставиною, яка унеможливлює поширення норм КЦЗ України на вказані об`єкти та не дозволяє суду застосовувати вищенаведені санкції.

Обраний судом спосіб задоволення заявленого позову - зупинення та заборона експлуатації будівель (споруд, приміщень) відповідача, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, за своїм змістом не суперечить вимогам ч.2 ст.68 КЦЗ України і не заперечує суті застосованого судом заходу реагування.

Формальна невідповідність сформульованого судом заходу реагування у буквальному виразі положенням КЦЗ України не призводить до будь-якого порушення прав відповідача, не покладає на нього додатковий тягар і не сприяє будь-якому свавіллю зі сторони позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги УДСУНС про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є обґрунтованими, підтверджуються долученими до матеріалів справи доказами.

Проте, колегія суддів вважає, що такий спосіб, як опечатування вхідних дверей, застосований судом в оскаржуваному рішенні, не відповідає як вимогам нормативно-правових актів, положення яких згадувались вище, так і може призвести до неможливості виконання судового рішення.

Так, частиною другою статті 68 КЦЗ України чітко визначено повноваження посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Цей Кодекс не визначає у який спосіб має бути здійснена зупинка роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Варто зазначити, що позивачем не наведено жодного нормативного акту, яким визначено спосіб застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи, зокрема, у спірному випадку приміщень навчальних закладів.

При цьому, висновки суду першої інстанції, які наведені в оскаржуваному судовому рішенні, як згода із запропонованим позивачем до застосування способом зупинення роботи приміщень, не є переконливими та стосуються лише підстав для застосування заходів реагування, встановлених Законом.

Додатково слід зазначати, що порушення вимог законодавства неможливо буде усунути при умові зупинення роботи шляхом опечатування вхідних дверей.

Аналогічна правова позиція в аналогічних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 04.06.2019 по справі № 809/443/16.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торіха проти Іспанії , параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Згідно ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими регулюються підстави та порядок застосування заходів реагування, в частині визначення способу.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Івано-Франківського державного коледжу технології та бізнесу задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року по справі №300/1305/20 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Івано-Франківського державного коледжу технології та бізнесу про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) задовольнити частково.

Застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) навчального корпусу та гуртожитку Івано-Франківського державного коледжу технологій та бізнесу за адресою: вул. Євгена Коновальця, 140, м. Івано-Франківськ.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук Т. І. Шинкар