Рішення

від 08.04.2021 по справі 348/2075/20

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2075/20

08 квітня 2021 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого- судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю: представника позивача, адвоката - Гураша М.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом доОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 , її - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за кожним з них: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Припинити право власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на дане домоволодіння та приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га вцілому.

Крім того, просить стягнути з відповідача в її користь понесені нею судові витрати по справі,пов`язані з оплатою судового збору та оплатою правничої допомоги.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Гураш М.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та просив їх задоволити в повному обсязі. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, про час і місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у його відсутності не поступало.

Враховуючи наведене, зі згоди позивача, згідно ухвали від 08.04.2021 року про розгляд вказаної справи в порядку заочного розгляду, суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст.280-281 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи, та за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у шлюбі, який зареєстровано 01.03.2003 року у виконавчому комітеті Ланчинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис № 8, що стверджується свідоцтвом про одруження, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.6).

З`ясовано також, що за час перебування в шлюбі у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками яких є сторони по справі, про що свідчать свідоцтва про народження дітей, копії яких зберігаються в матеріалах справи (а.с.7-8).

29.03.2014 року відповідач змінив своє прізвище ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , про що Надвірнянським районним відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Надвірнянського районного управління юстиції складено актовий запис № 23, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.20).

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 08.11.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Копія даного рішення знаходиться в матеріалах справи (а.с.9).

Доведено також, що, за час перебування у шлюбі на спільні кошти подружжя ними в 2007-2008 роках було побудовано домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 і складається з житлового будинку А вартістю 440 318 грн., вбиральні Б вартістю 2029 грн. та криниці N-1 вартістю 3111 грн. На вказане житлове приміщення 24.02.2010 року Ланчинською селищною радою Надвірнянського району, Івано-Франківської області на підставі рішення виконавчого комітету даної селищної ради за № 13 від 26.01.2010 року було видано свідоцтво про право власності б/н на ім`я відповідача по справі ОСОБА_8 на вказане домоволодіння (а.с.10). Дане свідоцтво було цього ж числа зареєстроване в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 29770395, тип об`єкта - домоволодіння, адреса об`єкта: АДРЕСА_1 , номер запису 2007 в книзі 16. Вказаний факт підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 25397934 від 24.02.2010 року, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.11).

Як перевірено судом, на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідачем був виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість, реєстраційний номер 29770395, реєстровий номер 2007/16. З даного технічного паспорта вбачається, що загальна площа житлового будинку становить 183,2 кв.м., житлова площа 107,8 кв.м., і допоміжна площа 75,4 кв.м. По приміщеннях вказаний житловий будинок складається по першому поверху: веранди площею 4,4 кв.м., вітальні площею 17,8 кв.м., жилої кімнати площею 22,6 кв.м., кладової площею 8,0 кв.м., коридору площею 6, 1 кв.м., кухні площею 7,1 кв.м., жилої кімнати площею 27,0 кв.м.; по другому поверху: вітальні площею 20,7 кв.м., жилої кімнати площею 20,0 кв.м., жилої кімнати площею 18,7 кв.м., коридору площею 7,9 кв.м., веранди площею 3,4 кв.м., жилої кімнати площею 19,5 кв.м. (а.с.12-14).

В судовому засіданні з`ясовано, що для будівництва і обслуговування належного сторонам на праві спільної сумісної власності даного домоволодіння рішенням Ланчинської селищної ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області за № 371 від 16.10.2003 року було надано земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка приватизована на ім`я відповідача ОСОБА_8 , про що виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІФ № 040232, який зареєстрований в Надвірнянському районному відділі земельних ресурсів в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010530700617 від 08.07.2005 року. Кадастровий номер вказаної земельної ділянки 2624056200:01:002:0013. Копія даного акту долучена до матеріалів справи (а.с.15).

Як вбачається з пояснень представника позивача, на будівництво даного домоволодіння витрачалися спільні кошти сторін із сімейного бюджету, які були зароблені як і відповідачем по справі, так і позивачем, оскільки вони обоє знаходилися на заробітках в Великобританії. Крім того, позивач постійно займалася вихованням їхніх дітей.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно не домовилася з відповідачем ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на половину домоволодіння та приватизованої земельної ділянки площею 0,1500 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування данного домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , в зв`язку з цим ОСОБА_1 змушена була звернутися до суду з цього приводу.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

За загальним правилом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, норма ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Суд констатує, що за змістом ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Згідно із ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до п.5 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених ЗК України.

Однак, відповідно до роз`ясень, наданих у п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 року № 7 зі змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Ч.1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти. До особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Ч.4 ст. 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Таким чином, суд вважає, що домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , частки їх в праві спільної сумісної власності є рівними, а тому слід визнати за кожним з них: ОСОБА_1 і ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину даного домоволодіння, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

А також, слід припинити вцілому право власності ОСОБА_3 на дане домоволодіння та приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га .

Крім того, згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до вимог ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно наданих стороною позивача попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на правничу допомогу від 29.10.2020 року, квитанції серії АЕ № 0506 від 29.10.2020 року, витрати на правничу допомогу склали 2000 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. 00 коп. згідно квитанції серії АЕ № 0506 від 29.10.2020 року.

Крім того, з відповідача в користь позивача слід стягнути також 2227 грн. 00 коп. сплаченого судового збору, а всього судових витрат - 4227 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 321, 372 ЦК України, ст.ст.60, 61, 63, 68, 69, 70, 71 СК України, ст. 372, ст. 120 ЗК України, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння - задоволити.

Визнати домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Припинити вцілому право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку А загальною площею 183,2 кв.м., житловою площею 107,8 кв.м. та допоміжною площею 75,4 кв.м., а також вбиральні Б площею 1 кв.м., криниці N-1 4,0 п.м., загальною вартістю 445458 гривень, а також приватизовану земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування даного домоволодіння, згідно Державного акту серії ІФ № 040232 реєстровий номер 010530700617 кадастровий номер 2624056200:01:002:0013, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 - 2227 грн. 00 коп. сплаченого судового збору та 2000 грн. витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, а всього 4227 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст рішення

виготовлено 13.04.2021 року.