Рішення

від 05.04.2021 по справі 701/1538/19

МАНЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1538/19

Номер провадження2/701/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2021 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Брітан О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про перерозподіл спадщини та визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про перерозподіл спадщини та визнання права власності.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області помер ОСОБА_5 , про що 28.01.2019 року складено відповідний актовий запис № 3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.01.2019 року виконавчим комітетом Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Довідка виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 17.10.2019 року № 888 підтверджує, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області помер ОСОБА_5 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Також дана довідка підтверджує, що спадкоємцем померлого ОСОБА_5 за заповітом є племінник позивач по справі. Дана довідка інформує, що спадкоємцями померлого ОСОБА_5 , за законом є треті особи по справі. На час смерті спадкодавець ОСОБА_5 , проживав у житловому будинку покійної дружини ОСОБА_6 , (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_5 , посвідчений Дзензелівською сільською радою від 09 грудня 2013 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 33. За життя ОСОБА_5 , залишив вказаний заповіт, посвідчений 09 грудня 2013 року нотаріально уповноваженою посадовою особою Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів позивачу. Після смерті ОСОБА_5 , позивач у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 89 за 2019 рік. 13.09.2019 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 89 за 2019 рік, зареєстроване в реєстрі за № 1194 в порядку оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 1,3736 га, що розташована в адмінмежах Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123181500:02:001:0497, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В процесі оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , стало відомо, що залишилось інше спадкове майно, яке оформити в нотаріальному порядку немає можливості по причині того, що правовстановлюючих документів на майно у позивача немає, при цьому належне спадкове майно виявилось оформленим на відповідача по справі ОСОБА_2 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Дзензелівка Маньківського району Черкаської області у віці 72 років померла ОСОБА_6 , про що 03.01.2012 року в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 1 що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2012 року Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області. ОСОБА_6 , доводилась дружиною ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 26.02.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківського районного управління юстиції Черкаської області. Шлюб було укладено та зареєстровано 13.04.1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківського районного управління юстиції Черкаської області за актовим записом № 14. До смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом у житловому будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 було придбано згідно договору купівлі-продажу, укладеного сторонами та посвідченого 29 травня 1996 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Старосвітською О.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 641. Договір зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 та записано в реєстрову книгу № 1. Даний житловий будинок придбано згідно договору купівлі-продажу на ім`я одного з членів подружжя ОСОБА_6 , в період перебування в шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 залишив заповіт на ім`я позивача, даним заповітом заповівши все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право. На підставі заповіту позивач має право на спадкування всього майна, яка належало ОСОБА_5 та на яке він мав право на день смерті. З наявними документами, які залишились після смерті ОСОБА_5 , позивач звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві як в порядку спільної власності у майні подружжя, так і в порядку спадкування після смерті своєї дружини ОСОБА_6 . Дану спадщину він прийняв, проте не переоформив своїх спадкових прав у зв`язку із смертю. 28.09.2019 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами мотивована тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно, що і змусило позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач який згідно повідомлення виконавчого комітету Маньківської селищної ради, зареєстрований в АДРЕСА_2 , в судове засідання не з?явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Треті особи: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явилися, але надали суду письмові заяви згідно яких просили розгляд справи проводити у їх відсутності та не заперечували проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини: ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області помер ОСОБА_5 , про що 28.01.2019 року складено відповідний актовий запис № 3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.01.2019 року виконавчим комітетом Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області (а.с. 18). Довідка виконавчого комітету Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області від 17.10.2019 року № 888 підтверджує, що дійсно ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області помер ОСОБА_5 , який проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 (а.с. 19). Також дана довідка підтверджує, що спадкоємцем померлого ОСОБА_5 за заповітом є племінник позивач по справі. Дана довідка інформує, що спадкоємцями померлого ОСОБА_5 , за законом є треті особи по справі. На час смерті спадкодавець ОСОБА_5 , проживав у житловому будинку покійної дружини ОСОБА_6 , (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_5 , посвідчений Дзензелівською сільською радою від 09 грудня 2013 року, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 33. За життя ОСОБА_5 , залишив вказаний заповіт, посвідчений 09 грудня 2013 року нотаріально уповноваженою посадовою особою Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право, заповів позивачу (а.с. 20). Після смерті ОСОБА_5 , позивач у встановлений законом строк подав заяву про прийняття спадщини до Маньківської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу № 89 за 2019 рік. 13.09.2019 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 89 за 2019 рік, зареєстроване в реєстрі за № 1194 в порядку оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 (а.с. 21). Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 1,3736 га, що розташована в адмінмежах Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, кадастровий номер: 7123181500:02:001:0497, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В процесі оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 , стало відомо, що залишилось інше спадкове майно, яке оформити в нотаріальному порядку немає можливості по причині того, що правовстановлюючих документів на майно у позивача немає, при цьому належне спадкове майно виявилось оформленим на відповідача по справі ОСОБА_2 . Так, ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Дзензелівка Маньківського району Черкаської області у віці 72 років померла ОСОБА_6 , про що 03.01.2012 року в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №1 що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2012 року Дзензелівською сільською радою Маньківського району Черкаської області (а.с. 25). ОСОБА_6 , доводилась дружиною ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , виданим повторно 26.02.2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківського районного управління юстиції Черкаської області (а.с. 24). Шлюб було укладено та зареєстровано 13.04.1992 року відділом реєстрації актів громадянського стану Маньківського районного управління юстиції Черкаської області за актовим записом № 14. До смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом у житловому будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_1 було придбано згідно договору купівлі-продажу, укладеного сторонами та посвідченого 29 травня 1996 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Старосвітською О.Г., зареєстрованим в реєстрі за № 641 (а.с. 26-37). Договір зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 та записано в реєстрову книгу №1. Даний житловий будинок придбано згідно договору купівлі-продажу на ім`я одного з членів подружжя ОСОБА_6 , в період перебування в шлюбі з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 залишив заповіт на ім`я позивача, даним заповітом заповівши все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все, що буде належати йому на день смерті і на що за законом він матиме право. На підставі заповіту позивач має право на спадкування всього майна, яка належало ОСОБА_5 та на яке він мав право на день смерті. З наявними документами, які залишились після смерті ОСОБА_5 , позивач звернувся до Маньківської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві як в порядку спільної власності у майні подружжя, так і в порядку спадкування після смерті своєї дружини ОСОБА_6 . Дану спадщину він прийняв, проте не переоформив своїх спадкових прав у зв`язку із смертю. 28.09.2019 року державним нотаріусом Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 38). Відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами мотивована тим, що відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1236 ЦК України визначено право заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, а саме: Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов`язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

За ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. За приписами ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці, вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації. Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. За ч. 2 ст. 1296 ЦК України якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. За ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (тобто ніяким строком не обмежено видачу свідоцтва).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути зокрема порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування ).

Відповідно до ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В даному випадку, правовідносини щодо оформлення спадщини Позивачем на майно яке було нажито в період шлюбу продовжують існувати після набрання чинності ЦК України, тому застосовуються положення цього Кодексу.

Разом з тим, як положеннями Кодексу про шлюб та сім`ю, так і положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України презюмумалось та презюмується право спільної власності майна, нажитого та (або) набутого в період шлюбу.

За приписами ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю (норма закону на час виникнення правовідносин).

Згідно із ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до ст. 61 Сімейного кодексу України, може бути будь-яке майно.

За ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися га розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. 3а ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України, садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 381 ЦК України, до складу садиби належать не лише житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, а й господарсько-побутові будівлі (які забезпечують власника необхідними для проживання засобами благоустрою, наприклад, сарай, гараж, санвузол та ін.) та комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), а також багаторічні насадження.

Статтею 120 Земельного кодексу України визначено поняття та підстави переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (дана правова позиція викладена у Постанові ВСУ від 02.2015р. у справі №6-2цс 15).

Дана правова норма ст. 120 Земельного кодексу України узгоджується з приписами ст. 377 ЦК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Верховний Суд, розглядаючи справу за подібних відносин (реалізація одним із подружжя свого права на спільну сумісну власність на нерухоме майно - будівлю побудовану подружжям на приватизованій одним із подружжя земельній ділянці) у своїй Постанові від 21 березня 2018 року (справа №686/9580/16-ц, провадження №61-3478 св 18) вказав, що відповідно до роз`яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року № 7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Водночас Верховний Суд зазначає, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року (справа №6- 253цс16) Суд вказав, що ст. 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, зазначені висновки Верховного Суду та Верховного Суду України дають підстави вважати про цілісність об`єктів нерухомості розміщених на земельній ділянці із такою земельною ділянко що кореспондується із положеннями ст. 183 ЦК України за приписами якої неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. І хоч будинок із надвірними спорудами та земельна ділянка в загальному розумінні ст. 179 ЦК України є окремими об`єктами (речами) однак в частині повноцінної реалізації суб`єктами своїх прав власності на будинок (чи його частину) слід розглядати такий будинок у нерозривному взаємозв`язку із земельною ділянкою на якій такий будинок розташований.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства ст. 14 ЦК України. Відповідно до ст. 15 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного Кодексу України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права. Відповідно до ч. 1 ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати у справі складаються з судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання позовної заяви до ОСОБА_2 про перерозподіл спадщини та визнання права власності, у розмірі 1188 грн. 80 коп., та витрат за надання правової допомоги у розмірі 7000 грн.

Так, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 1188 грн. 80 коп., та витрати за надання правової допомоги у розмірі 7000 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 179, 316, 317, 319, 321, 328, 368, 377, 381, 392, 1216, 1218, 1220, 1223, 1225, 1233, 1235, 1236, 1268, 1280, 1296, 1298, 1301 ЦК України, ст. ст. 78, 120, 125, 126 ЗК України, ст. ст. 60, 61, 70 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 12.04.2019 року Маньківською державною нотаріальною конторою на ім`я - ОСОБА_2 в порядку оформлення спадщини після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, на підставі яких зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку під кадастровим номером 7123181500:01:002:0111 площею 0,5454 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Перерозподілити спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області та після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Дзензелівка, Маньківського району, Черкаської області, визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, зокрема:

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), право власності на 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителем АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), право власності на 3/4 частки земельної ділянки під кадастровим номером 7123181500:01:002:0111 площею 0.5454 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , жителя АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_4 ) судові витрати в сумі 1188 грн. 80 коп. сплаченого судового збору та 7000 грн. витрат за надання правової допомоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

СуддяА. І. Костенко