Рішення
від 13.04.2021 по справі 490/774/21
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/774/21

н\п 2/490/2376/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Качана Р.Ю., представниці відповідача - адвоката Третьяк Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про стягнення заборгованості по заробітній платі , -

ВСТАНОВИВ:

03.02.2021 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" , в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість із невиплаченої заробітної плати у сумі 29 560 грн., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у суми 144 000 грн., загальна сума 173 560 грн. та судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до направлення на працевлаштування №14052002170053001 від 17.02.2020, виданого Миколаївським міським центром зайнятості, мав би бути працевлаштований на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю в ДП Миколаївське ВАТ Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство .

Відповідно до запису у корінці направлення на працевлаштування та у трудовій книжці Позивача було прийнято, згідно наказу №5к від 02.03.2020 на посаду головного рибовода.

Відповідно до умов оплати праці, які були оголошені власником - ОСОБА_2 , заробітна плата Позивача мала б становити 16 000 грн. з врахуванням податків.

До виконання обов`язків головного рибовода Позивач приступив 02.03.2020. Під час роботи, Позивач звертав у своїй доповідній записці увагу власника підприємства - Відповідача на недоліки в організації виробництва.

Загальний час роботи Позивача становить 44 дні з 02.03.2020 по 24.04.2020.

Із відпрацьованих днів 40 днів - з понеділка по п`ятницю, 4 дні - це вихідні дні 14,21,28 березня та 4 квітня 2020 року.

Відповідно до наказу від 24.04.2020 №10к Позивача було звільнено з посади головного рибовода на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

За час роботи Позивачеві жодного разу не виплачувалася заробітна плата, а на момент звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку.

На день звільнення заборгованість Відповідача складала 29 560 грн., яку не було виплачено. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку за 9 місяців складає 16 000 грн. *9 місяців, що дорівнює 144 000 грн.

Загальна сума позовної вимоги про стягнення невиплаченої заробітної плати складає 173 560 грн. (29 560 грн. + 144 000 грн.).

Вказана невиплачена заробітна плата, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку за 9 місяців, підлягає стягненню з відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2021 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

03.02.2021 року матеріали справи передано для розгляду судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста миколаєва від 04.02.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" про стягнення заборгованості по заробтній платі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

22 березня 2021 року від представниці відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому вона позов не визнає, та зазначає про безпідставність вимог позивача.

Зазначає, що згідно наказу (розпорядження) № 5-к від 02.03.2020 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , останнього прийнято на посаду головного рибовода Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство на невизначений строк з 02.03.2020 зі строком випробування 2 місяці із окладом 4800,00 грн.

Відповідно до ч. З ст. 26 Закону України Про відпустки (в редакції від 17.03.2020 № 530-ІХ) та Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню короновірусної хвороби (СОVID -19) від 17.03.2020 № 530-ІХ, ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін на період карантину на 18 календарних днів з 17.03.2020 по 03.04.2020, про що видано наказ від 17.03.2020 за № 7-к Про надання відпусток без збереження заробітної плати .

Крім того, ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін на період карантину на 19 календарних днів з 06.04.2020 по 24.04.2020, про що видано наказ від 03.04.2020 за № 9-к Про надання відпусток без збереження заробітної плати .

Наказом (розпорядженням) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство від 24.04.2020 за № 10-к про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 з 24.04.2020 з посади головного рибовода за угодою сторін п. 1 ст. 36 КзпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.04.2020.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість із виплати Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько - рибоводне підприємство заробітної плати ОСОБА_1 відсутня.

Вказує, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 з 24.04.2020 стало відомо про його звільнення з посади головного рибовода Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство на підставі його заяви від 24.04.2020 та наказу (розпорядження) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство від 24.04.2020 за № 10-к про припинення трудового договору (контракту) звільнено ОСОБА_1 з 24.04.2020 з посади головного рибовода за угодою сторін п. 1 ст. 36 КзпП України.

Тому, строк для звернення до суду з вимогою про виплату Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку сплинув 24.07.2020.

До того ж, час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з посади головного рибовода Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство починається з моменту коли Товариству з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство стало відомо про вимогу ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з моменту отримання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.02.2021 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати у сумі 29 560 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 144 000 грн, а всього стягнути грошових коштів на загальну суму 173 560 грн та судовий збір на користь держави, а саме: 02.03.2021. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 справа № 682/3060/16-ц провадження № 61-23170сво18.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, додатково зазначив що не підписував заяву на відпустку від 06.04.2020 року та не розписувався про ознайомлення з наказами про надання відпусток без збереження заробітної плати в зв`язку з карантином.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав просив задовольнити в повному обсязі.

Представниця відповідача позов не визнала, наголошувала на відсутності заборгованості з заробітної плати перед позивачем, зазначила, що доказів отримання позивачем заробітної плати надати не може, оскільки кошти видавалися готівкою без складання відомостей, а платіжну картку позивачу не встигли оформити.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Розпорядженням Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство від 02.03.2020 за № 1 внесено зміни до штатного розкладу, а саме: введено з 02.03.2020 до штатного розкладу підприємства посаду головного рибовода із місячним окладом у розмірі 4800,00грн, встановлено 8-ми годинного робочого дня та п`ятиденного робочого тижня із двома вихідними днями (субота та неділя).

Згідно наказу (розпорядження) № 5-к від 02.03.2020 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнято на посаду головного рибовода Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство на невизначений строк з 02.03.2020 зі строком випробування 2 місяці із окладом 4800,00 грн. З вказаним наказом (розпорядженням) ОСОБА_1 ознайомлений 02.03.2020, про що свідчить підпис останнього.

Таким чином, судом встановлено, що оклад позивача було встановлено у розмірі 4800 грн.

Наказами від 17.03.2020 за № 7-к Про надання відпусток без збереження заробітної плати та від 03.04.2020 за № 9-к Про надання відпусток без збереження заробітної плати відповідачем було надано позивачу відпустку без збереження заробітної плати за угодою сторін на період карантину на 18 календарних днів з 17.03.2020 по 03.04.2020 та на 19 днів з 06.04.2020 по 24.04.2020, відповідно.

Вказані накази видані на підставі відповідних заяв позивача, про надання йому відпустки без збереження заробітної плати під час карантину.

Згідно табелю обліку робочого часу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство за березень 2020 року, ОСОБА_1 відпрацьовано у березні 2020 року 10 днів або 80 годин. Робота у святкові та неробочі дні ОСОБА_1 у Товаристві з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство протягом березня 2020 року не здійснювалась.

Згідно табелю обліку робочого часу Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство за квітень 2020 року, ОСОБА_1 у квітні 2020 року жодного календарного дня не відпрацьовано, у зв`язку з чим нарахування заробітної плати останньому за квітень 2020 року не здійснювалось.

24.04.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення з посади головного рибовода за угодою сторін п. 1 ст. 36 КзпП України з 24.04.2020 року.

Наказом (розпорядженням) Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство від 24.04.2020 за № 10-к про припинення трудового договору (контракту), звільнено ОСОБА_1 з 24.04.2020 з посади головного рибовода за угодою сторін п. 1 ст. 36 КзпП України на підставі заяви ОСОБА_1 від 24.04.2020.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата працівникові середнього заробітку за час затримку розрахунку при звільненні є формою матеріальної відповідальності роботодавця, яка виникає у випадку вчинення ним порушення норм трудового законодавства. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні та встановленні факту невиплати у зазначені строки працівникові належних йому від підприємства сум, суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини.

Відповідачем не надано доказів, які б відповідали критеріям наведеним в статтях 77-80 ЦПК України, та які б підтверджували виплату відповідачем позивачу заробтної плати в період роботи з 02.03.2020 по 24.04.2020 року та про повний розрахунок при звільнені позивача 24.04.2020 року.

Враховуючи, що при звільненні позивача відповідачем не була виплачена заробітна плата в повному обсязі та виникла заборгованість по заробітній платі, яка на час ухвалення рішення не виплачена, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, розмір якого необхідно обчислювати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 з наступними змінами (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

При цьому, суд враховує, що всього позивачем було відпрацьовано у березні 2020 року 10 днів або 80 годин, у квітні 2020 року жодного календарного дня не відпрацьовано.

Таким чином, судом не приймається розрахунок заборгованості наданий позивачем оскільки такий зроблений з розрахунку заробітної плати 16000 грн. та кількості відпрацьованих днів, що суперечить матеріалам справи, згідно з якими посадовий оклад позивача становив 4800 грн, та ним було відпрацьовано 80 годин.

Натомість, згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29 07.2019 року № 133/0/206- 19 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік норма тривалості робочого часу за період з 24.04.2020 р. по 31.12.2020 р. становить 1467 роб. год.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 12.08.2020 року № 3501-06/2019 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік норма тривалості робочого часу за період з 01.01.2021 р. по 13.04.2021 р. становить 532 роб. год.

Разом кількість робочих годин за весь час затримки розрахунку, тобто починаючи з 24.04.2020 року по 13.04.2021 року становить 1999 роб. год.

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 24.04.2020 року по 13.04.2021 року згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 8 лютого 1995 року, з урахуванням кількості робочих годин за весь час затримки розрахунку та середньогодинної заробітної плати становить 59970 грн.

Згідно з частиною першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за статтею 117 КЗпП України настає лише у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені у статті 116 КЗпП України. Тягар відсутності вини у вчиненні такого порушення покладається на роботодавця.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. У трудових відносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи права відповідно до частини третьої статті 13 ЦК, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року (справа № 761(9584)15-ц у пункті 87 прописано, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить до висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

При цьому, зменшення суми відшкодування залежить від розміру недоплаченої роботодавцем суми. Істотним є період затримки (прострочення) невиплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (п.п.91; 91п.1,2,3,4 постанови).

Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд, беручи до уваги правові позиції Великої палати прописані у постанові від 26 червня 2019 року, вважає за необхідне зменшити суму компенсаційних виплат.

Вказане також узгоджується з приписами частини 2 статті 117 КЗпП України, якою надано право визначення розміру відшкодування за час затримки органу, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, суд бере до уваги, що з позовом про виплату заробітної плати, яка мала місце 24.04.2020 року позивач звернувся лише 03.02.2021 року, тобто майже через рік.

Сума невиплаченої заробітної плати за спірний період становить 2286 грн., а сума компенсаційних виплат 59970 грн., що значно перевищує суму основного боргу та порушує принцип співмірності.

Також, позивачем не доведено, які майнові втрати понесені ним через невчасну виплату, чому мало місце тривале затягування у часі для звернення до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати.

За наведених обставин, встановивши, що під час роботи та при звільнені ОСОБА_1 відповідачем не проведено з ним розрахунок у повному обсязі, при цьому взявши до уваги, що сума невиплаченої заробітної плати за спірний період становила 2286,00 грн., а також те, що з даним позовом до суду позивач звернувся майже через рік після звільнення, суд приходить до висновку, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності з відповідача підлягає стягненню, крім 2286 грн. - невиплаченої заробітної плати, кошти в сумі 5970,00 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, судом не приймаються посилання представниці відповідача на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 справа № 682/3060/16-ц провадження № 61-23170сво18, оскільки обставини наведеної справи відмінні від обставин справи яка розглядається судом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом враховано, що 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду (справа № 910/4518/16) вказала, що за змістом норм статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України Про оплату праці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Таким чином, при зверненні до суду позивач мав сплатити 1440 грн судового збору за вимогу про стягнення середнього заробітку в розмірі 1% від нарахованої суми.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір у разі часткового задоволення позову - покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За такого, з позивача підлягає стягненню на користь держави 95 відсотків від суми судового збору, яка підлягала сплаті при подачі судового збору - 1368 грн., а з відповідача 5 відсотків - 72 грн.

Керуючись ст.ст. 10 -13, 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с Калинівка, вулиця Гагаріна, 3 ЄДРПОУ 00476725) про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с Калинівка, вулиця Гагаріна, 3 ЄДРПОУ 00476725) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати у сумі 2286,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5970,00 грн., а всього - 8256,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1368,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (55553, Миколаївська область, Єланецький район, с Калинівка, вулиця Гагаріна, 3 ЄДРПОУ 00476725) на користь держави судовий збір в розмірі 72,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін

Дата ухвалення рішення13.04.2021
Оприлюднено16.04.2021

Судовий реєстр по справі —490/774/21

Постанова від 21.07.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Колосовський С. Ю.

Постанова від 21.07.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Колосовський С. Ю.

Ухвала від 08.07.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Колосовський С. Ю.

Ухвала від 29.06.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Колосовський С. Ю.

Ухвала від 11.06.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Ямкова О. О.

Ухвала від 14.05.2021

Цивільне

Миколаївський апеляційний суд

Ямкова О. О.

Рішення від 13.04.2021

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Саламатін О. В.

Ухвала від 04.02.2021

Цивільне

Центральний районний суд м. Миколаєва

Саламатін О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні