Ухвала

від 30.03.2021 по справі 761/30549/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,секретар судового засідання ОСОБА_4 ,розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 420 191 011 000 000 90 від 09 квітня 2019 року стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Прислуч Березнівського району Рівненської області, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності з іспитовим строком - 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано його повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися в ці органи для реєстрації.

У проваджені вирішена доля речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.

Цивільний позов ТОВ ГУДДРАЙВ задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ТОВ ГУДДРАЙВ матеріальну шкоду в сумі 22.834 грн. 60 коп.

Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 моральну шкоду в сумі 104.325 грн. 00 коп.; 4.214 грн. 73 коп. процесуальних витрат на залучення експерта; 20.000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 06.04.2019, приблизно о 05 год. 59 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині прос. Перемоги зі сторони вул. Зоологічної у напрямку вул. П.Нестерова та наближався до регульованого світлофорними об?єктами перехрестя прос. Перемоги - вул. Гетьмана в м. Києві.

Грубо порушуючи вимоги пунктів 2.3 б, 8.7.3 е, 8.10, 12.9. б Правил дорожнього руху України, введених в дію 01.01.2002, водій ОСОБА_5 проявив неуважність до дорожньої обстановки, при увімкненні для його напрямку червоного сигналу світлофору, що забороняє рух, не зупинив керований транспортний засіб перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), при цьому перевищуючи максимальну швидкість на даній ділянці дороги, продовжуючи рух виїхав на перехрестя. В цей час на зелений, дозволяючий сигнал світлофору з вул. Гетьмана у напрямку вул. Довженка на перехрестя виїхав автомобіль марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_8 , який рухався з ліва направо відносно напрямку руху автомобіля марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 .

Внаслідок проявленої грубої необережності водієм ОСОБА_5 , відбулось зіткнення передньої частини автомобіля марки Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , та правої передньої бічної частини автомобіля марки Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів, водій ОСОБА_8 отримав тілесне ушкодження у вигляді перелому виличної кістки зліва.

Згідно висновку експерта № 042-818-2019, виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_8 відноситься до середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до висновку експерта №12-1/1174-23-3/126 від 08.07.2019: Відповідно до наданого на експертизу відеофайлу 10.9.46.10_облачное хранилище_C2501R0P4586_05-59-00_05-59-59_0 (1).mp4 та зазначеної у наданій на експертизу постанові про надання вихідних даних до комплексної експертизи інформації, швидкість автомобіля Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою складає 46,48 км/год. +- 2,79 км/год. Відповідно до наданого на експертизу відеофайлу 10.9.46.10_облачное хранилище_С2501Я0Р4586_05-59-00_05-59-59_0 (1).mp4 та зазначеної у додатково наданій на експертизу постанові про надання вихідних даних до комплексної експертизи інформації, швидкість автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою складає 75,1 км/год. +- 1,5 км/год. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.2; 12.3 ПДР України. В ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо дорожньо-транспортною пригодою, водій автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 повинен був керуватися вимогами пунктів: 8.7.3 е; 8.10; 12.2; 12.9 б ПДР України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_8 з моменту виникнення небезпеки для його руху не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом застосування екстреного гальмування. В даній дорожній ситуації водій автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_2 , шляхом виконання вимог пунктів: 8.7.3 е; 8.10 ПДР України. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Volkswagen Polo, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_8 експертами, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пунктів: 12.2; 12.3 Правил дорожнього руху України не вбачається. В даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля Volkswagen Transporter, НОМЕР_1 , ОСОБА_5 експертами, з технічної точки зору, невідповідностей вимогам пункту 12.2 ПДР України не вбачається, а вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 8.7.3 е; 8.10; 12.9 б ПДР України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 вимогам пунктів: 8.7.3 е; 8.10 Правил дорожнього руху України.

Під час керування транспортним засобом, водій автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 порушив п.п. 2.3 б, 8.7.3 е, 8.10, 12.9 б Правил дорожнього руху України:

- п. 2.3 б: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керуванням цим засобом у дорозі;

- п. 8.7.3 е: Сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух;

- п. 8.10: У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожнім знаком 1.12 (стоп-лінія), 5.62 (стоп), якщо їх немає - не ближче 10 м. найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для пішоходів;

- п. 12.9 б: Водієві забороняється: перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту и пункту 30.3 цих Правил.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що керуючи транспортним засобом порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить повторно дослідити наявні в матеріалах справи докази та допитати свідка ОСОБА_9 , а за результатами розгляду провадження постановити нове рішення, яким вирок скасувати повністю та закрити кримінальне провадження.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, обвинувачений ОСОБА_5 вважає, що вирок суду першої інстанції постановлений за неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вказує, що висновок судово-медичної експертизи № 042-818-2019 щодо наявних у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості є недопустимим доказом, оскільки він ґрунтується на медичних документах, отриманих з порушенням установленого ст.ст. 159-164 КПК України порядку - відсутня ухвала слідчого судді про тимчасовий доступ до документів.

Крім того, на його переконання, висновок судово-медичної експертизи № 042-818-2019 не підтверджує наявності тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості саме у потерпілого в даному кримінальному провадженні - ОСОБА_8 , оскільки в медичній документації, яка стала основою даного висновку зазначено особу - ОСОБА_10 .

Також, як зазначає обвинувачений, відеофайл 10.9.46.10_облачное хранилище_С2501R0P4586_05-59-00_0(1).mp4 - є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відсутні відомості щодо витребування його слідчим і з наведеного слідує, що слідчий шляхом безпосереднього доступу до комплексної системи відеоспостереження м. Києва записав на компакт диск відповідний запис.

Звертає увагу на те, що лист КП Центр організації дорожнього руху від 22.04.2019 за № 053/04-14/2001 із додатками та висновок експерта від 08.07.2019 № 12-1/1174-23-3/126 за результатами комплексної судової фототехнічної та автотехнічної експертизи - є недопустимими доказами, в зв`язку з отриманою відповіддю на адвокатський запит про те, що договір між замовником робіт Північно-Український будівельний альянс та КП Центр організації дорожнього руху на обслуговування технічних засобів регулювання дорожнього руху на місці проведення робіт на Шулявському шляхопроводі не укладався, а отже, світлофорний об?єкт за № 565 на перехресті просп. Перемоги - вул. Гетьмана офіційно встановлений після 03.07.2019 при цьому КП Центр організації дорожнього руху не обслуговує його, а отже, світлофор на перетині проспекту Перемоги з вулицею Гетьмана в м. Києві, проїзд на червоне світло якого інкримінується обвинуваченому, встановлений невідомими особами за Схемою організації дорожнього руху, яка не затверджена Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, чим порушено ст.ст. 5, 6 Закону України Про дорожній рух.

На думку сторони захисту, неналежна організація дорожнього руху на перетині проспекту Перемоги з вулицею Гетьмана в м. Києві на час виникнення ДТП не може бути підставою для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Крім того, суд першої інстанції абсолютно проігнорував заперечення щодо моральної шкоди ОСОБА_8 , відшкодування судових витрат та матеріальної шкоди ТзОВ ГУДДРАЙВ.

Потерпілий та його представник про дату, час та місце розгляду провадження повідомлялися у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду провадження.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_7 на підтримання апеляційних вимог у повному обсязі щодо скасування вироку суду та закриття кримінального провадження за недоведеністю винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважаючи вирок суду першої інстанції законним та обгрунтованим, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_5 , перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Зокрема, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

У разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку повинно бути чітко і ясно зазначено покарання призначене по обвинуваченню, що визнано судом доведеним, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду і розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.02.2021 ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та йому за цим законом призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності з іспитовим строком - 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано його повідомляти органи пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися в ці органи для реєстрації.

Як свідчать приписи ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, з встановлення іспитового строку, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України.

Між тим, суд першої інстанції, застосовуючи положення ст. 75 КК України, без вирішення питання про застосування додаткових покарань, обов?язковість чого визначена нормою ст. 77 КК України, звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, підстави звільнення для якої передбачені ст.ст. 44-49 КК України, тобто регулюються іншим матеріальним законом з іншими правовими наслідками, ніж звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, ухвалюючи вирок стосовно ОСОБА_5 , суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту, що не може бути виправлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 407 КПК України, а тому, вирок суду першої інстанції у безспірному порядку підлягає скасуванню відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції у порядку ст. 415 КПК України.

При новому розгляді провадження, суду першої інстанції необхідно дослідити доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 з наданням їм оцінки, як і вирішити питання про долю речових доказів у порядку ст. 100 КПК України, яке має носити конкретний характер.

За викладеним, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 420 191 011 000 000 90 від 09 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3