Постанова
від 14.04.2021 по справі 758/9791/18
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/2236/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021року м. Київ

Справа № 758/9791/18

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року, ухвалене під головуванням судді Ларіонової Н.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за несвоєчасну виплату страхового відшкодування,

встановив :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ Українська пожежно-страхова компанія , третя особа: ОСОБА_3 , в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 99 000 грн., пеню, 3 % річних та інфляційні нарахування, загальна сума яких становить 16 215 грн. 77 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 29.11.2017 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено належний йому Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 . ДТП сталася з вини ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 , не надав перевагу у русі автомобілю Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався по головній дорозі. Дані обставини встановлені постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.01.2018, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ УПСК . 29.11.2017 у ПрАТ УПСК зареєстровано його повідомлення щодо події, що має ознаки страхової.

Відповідно до акту огляду транспортного засобу зроблено ремонтну калькуляцію 89/07/18 від 19.07.2018, якою визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 становить 110 064 грн. 59 коп.

30.01.2018 він подав заяву до ПрАТ УПСК про виплату страхового відшкодування, однак листом від 21.03.2018 ПрАТ УПСК відмовлено у такій виплаті. Вважає дану відмову безпідставною, а тому просить стягнути страхове відшкодування, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ УПСК на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 99 000 грн. В решті позову відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з відповідача 69 914,14 грн. - пені, 9999 грн. інфляційних втрат та 7250,06 грн. - 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання.

В апеляційній скарзі посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що він подав заяву про виплату страхового відшкодування 30.01.2018 та відповідач відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його або прийняти рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування. Апелянт вважає, що відповідач до 30.04.2018 мав виплатити страхове відшкодування. Оскільки таке відшкодування виплачено не було на підставі ст. 36.5 Закону України Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він має право на отримання пені та виплат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. До апеляційної скарги додано розрахунок, відповідно до якого апелянт нараховує такі виплати з 01.05.2018 по 07.10.2020.

Відзиву на апеляційну скаргу від Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.11.2017 відбулась ДТП за участю автомобіля Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.01.2018, яка набрала законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даної ДТП.

На час ДТП автомобіль Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 був застрахований у ПрАТ УПСК згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АМ/1167328 від 20.10.2017, в графі страхувальник зазначено ОСОБА_4 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, - 100 000 грн., франшиза за даним полісом - 1 000 грн., строк дії - до 20.10.2018.

29.11.2017 ПрАТ УПСК зареєстровано повідомлення потерпілого щодо події, яка має ознаки страхової, яка сталась 29.11.2017 року за участю забезпеченого транспортного засобу Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5

30.11.2017 проведено огляд пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 , в присутності власника ОСОБА_1 та представника ПрАТ УПСК Жело В.А. На підставі акта огляду транспортного засобу зроблено ремонтну калькуляцію № 89/07/18 від 19.07.2018, відповідно до якої вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda Fabia Classic , д.н.з. НОМЕР_1 становить 110 064,59 грн.

30.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ УПСК із заявою про виплату страхового відшкодування.

20.02.2018 ПрАТ УПСК здійснено запит на адресу Одеської митниці Державної фіскальної служби для надання інформації щодо правомірності експлуатації водієм ОСОБА_3 , транспортного засобу Mercedes S 400 CDi , д.н.з. НОМЕР_2 та отримало відповідь від 03.03.2018 про те, що зазначений транспортний засіб перетнув митний кордон України у митному режимі тимчасове ввезення строком до 1 року гр. ОСОБА_6 .

ПрАТ УПСК не визнало ДТП страховим випадком та листом від 21.03.2018 року № 1115/8 відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, на підставі п. 32.1 ст. 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Суд першої інстанції визнав відмову у виплаті страхового відшкодування незаконною та стягнув страхове відшкодування у сумі 99 000 грн.

Рішення суду в цій частині не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними, оскільки питання про те, чи є ДТП, у якій пошкоджено належний позивачу автомобіль страховим випадком та про право останнього на отримання страхового відшкодування не було безспірним та вирішено лише у даному спорі.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36.2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Закон 1961/IV) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; - у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплата збільшується на кількість днів такого прострочення.

Відповідно до ст. 36.5 цього Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Суд першої інстанції вважав, що якщо страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування, то право на отримання пені у позивача виникає лише з часу набрання рішенням суду, яким задоволено позов про стягнення страхового відшкодування, законної сили. З цих же підстав до набрання рішенням законної сили суд вважав, що прострочення виконання грошового зобов`язання не наступило.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, враховуючи наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач 29.11.2017 повідомив ПрАТ УПСК про ДТП, яка сталася 29.11.2017 року та має ознаки страхової, а 30.01.2018 року подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України По страхування страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик (страхова компанія) зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентуються Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1961/IV.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону 1961/IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Наведені норми матеріального закону та умови договору встановлюють загальні вимоги та правила щодо підстав та порядку здійснення страхових виплат, а так само підстав для відмови або припинення виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим необхідно вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Заяву про виплату страхового відшкодування з усіма необхідними документами позивач подав відповідачу 30.01.2018. Суд першої інстанції встановив, що відмова у виплаті страхового відшкодування була безпідставною.

Оскільки у виплаті страхового відшкодування відмовлено безпідставно, враховуючи положення п. 36.2 ст. 36 Закону 1961/IV , відповідно до якого граничний строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплати складає 90 днів, починаючи з 91 дня після звернення позивача з необхідними документами про виплату страхового відшкодування у страховика виникло прострочення виконання грошового зобов`язання, та відповідно у позивача виникло право на отримання страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені відповідно до пункту 36.5 ст. 36 Закону 1961/IV з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з визначенням періоду, наданим позивачем для обрахунку часу прострочення, починаючи з 30.04.2018.

Відповідно до позовних вимог ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача зазначені виплати за період з 01.05.2018 по 11.12.2018 у загальній сумі 16 215,77 грн (позовна заява від 11.12.2018 (а.с. 33,34).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу та в межах заявлених нею вимог.

Відтак задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних відшкодувань та трьох процентів річних у сумі 16 215,77 грн.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 27.02.2020 на підставі ст. 126 ч.2 ЦПК України залишено без розгляду заяву, подану представником позивача, про зміну позовних вимог, в якій збільшено вимоги про стягнення пені, інфляційних відшкодувань та трьох процентів річних.

Зазначена ухвала позивачем не оскаржувалася та є чинною.

Відтак вимоги про стягнення пені, інфляційних відшкодувань та трьох процентів річних за інший період, ніж було заявлено у позові (з 01.05.2018 по 11.12.2018) не є предметом даного спору та судом першої інстанції не розглядалися.

Відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду у суді першої інстанції.

За вказаних обставин вимоги апеляційної скарги про стягнення з відповідача пені, інфляційних відшкодувань та трьох процентів річних за період з 12.12.2018 по 07.10.2020суперечать положенням ч. 1 ст. 13 та ч. 6 ст. 367 ЦПК України, а відтак не підлягають задоволенню.

При цьому позивач не позбавлений можливості реалізувати своє право на звернення до суду з такими вимогами до відповідача.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, інфляційних відшкодувань та трьох процентів річних у загальній сумі 16 215,77 грн. за період з 01.05.2018 по 11.12.2018 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення цих вимог.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивачем за подання апеляційної скарги сплачений судовий збір у розмірі 1485 грн., то вказана сума судових витрат підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 лютого 2020 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних та прийняти постанову:

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 пеню, інфляційні збитки та три проценти річних у сумі 16 215 (шістнадцять тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 77 коп. за період з 01 травня 2018 року по 11 грудня 2018 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1485 ( одна тисяча чотириста вісімдесят п`ять) грн.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія місцезнаходження за адресою: 04080, вул. Кирілівська, 40 м. Київ, код ЄДРПОУ 20602681.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає з підстав визначених у ст. 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач: Т.І. Ящук

Судді: О. В. Немировська

А. О. Чобіток

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення14.04.2021
Оприлюднено16.04.2021
Номер документу96269604
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —758/9791/18

Постанова від 14.04.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Ухвала від 08.02.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Ухвала від 18.01.2021

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Ухвала від 23.12.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Ухвала від 16.10.2020

Цивільне

Київський апеляційний суд

Ящук Тетяна Іванівна

Рішення від 27.02.2020

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

Ухвала від 27.02.2020

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

Ухвала від 17.12.2018

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

Ухвала від 01.08.2018

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Ларіонова Н. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні