Рішення

від 06.04.2021 по справі 545/500/20

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/500/20

Провадження № 2/545/48/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Стрюк Л.І.

з участю секретаря - Артеменко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської областів інтересах держави до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу , припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки ,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи тим, що наказом Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 10.07.2014 року №1608-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, та надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026, площею 0,1 га сіножатей для ведення індивідуального садівництва, розташованої в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за №6599920 від 07.08.2014 року про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №425814153240, а саме права приватної власності за ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. Наказ за №1608-СГ від 10.07.2014 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність. За цим фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, що внесене в ЄРДР від 18.05.2017 року за №42017171010000088, досудове розслідування до цього часу триває. Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка перебуває у межах заплави річки Коломак , а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Підставою представництва прокурором інтересів держави зазначає відсутність у органів Держгеокадастру повноважень на звернення до суду із зазначеним позовом, а також зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на його підставі за відповідачем ОСОБА_1 , зареєстровано право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 10.07.2014 року №1608-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність , внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 07.08.2014 за №6599920) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області та стягнути з відповідачів на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хлистун І.М. надала відзив на позов, у якому просила повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що реєстрація права власності спірної земельної ділянки відбулась на законних підставах, без порушень чинного законодавства, тому ОСОБА_1 є належним власником даної земельної ділянки. Зазначала, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель водного фонду та знаходиться за межами водоохоронної зони р.Коломак, тому на неї не поширюються обмеження щодо її використання.По території від межі селища Лісок до річки Коломак, на якій розташована земельна ділянка, не розроблялися картографічні матеріали-креслення з визначенням водоохоронних зон і вони відсутні в книзі 4. ОСОБА_2 . Також вважають, що у прокурора відсутні повноваження для звернення до суду із зазначеним позовом, оскільки не доведено факт відсутності контролю з боку Державної екологічної інспекції або невиконання ними своїх повноважень.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та застосувати строки позовної давності, оскільки під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення садівництва дотримані вимоги чинного законодавства та подані всі необхідні документи для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Зазначали, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в цьому випадку відсутні. Відповідно до відомостей публічної кадастрової карти спірна земельна ділянка знаходиться на відстані понад 158,5 метрів від узрізу води, тобто за межами прибережної захисної смуги. Також зазначив про відсутність у прокурора повноважень для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки не доведений той факт, що органи Державної екологічної інспекції не здійснюють або неналежним чином здійснюють свої повноваження . Окрім того, вважає, що прокурором пропущені строкипозовної давності, оскільки строк позовної давності обчислюється з 10.07.2014 року, тобто з моменту формування спірної земельної ділянки.

Прокурор у судовому засіданні позов підтримала та надала пояснення, що за змістом аналогічні тим, які викладені у позовній заяві та у відповідях на відзиви, просила позов задовольнити.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Хлистун І.М. у судове засідання не з`явилась, попередньо надавши клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на неможливість явки в засідання через введені карантинні заходи. Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання з огляду на те, що саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, а відповідач та/або її представник не були позбавлені можливості взяти участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщенням суду з використанням власних технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України, проте не скористалися своїм правом, а також у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначила причин, які безпосередньо перешкоджають взяти участь у судовому засіданні.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, будучи належним чином повідомленими про дату та час проведення судового розгляду - у судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили, заяви про розгляд справи без їхньої участі не надавали.

Представник третьої особи - Регіонального офісу водних ресурсів в Полтавській області у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги позивача підтримують у повному обсязі.

Представник третьої особи - Ковалівської сільської ради Полтавського району у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без участі представника, при прийнятті рішення у справі покладаються на розсуд суду.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі з таких підстав.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 10.07.2014 року №1608-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр.. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та надана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026, площею 0,1 га сіножатей для ведення індивідуального садівництва, розташованої в адміністративних межах Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с.29).Відповідно до інформаційної довідки №183382014 від 03.10.2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07.08.2014 року внесений запис №6599920 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна №425814153240, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 площею 0,1 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за ОСОБА_1 (том 1 а.с. 27-28).

Прокурор, звертаючись до суду вказав, що спірна земельна ділянка, розташована в заплаві річки Коломак, тому належить до земель водного фонду, що унеможливлює її виділ у приватну власність з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою статті 58 Земельного кодексу України та статтею 4 ВК України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.

Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Пунктом д) частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) була виготовлена Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области , яка затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року. У цьому документі, зокрема, у розділі Книга 2. Графические материалы міститься план землекористування колгоспу імені Макаренка , з якого вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 знаходиться в водоохоронній зоні річки Коломак(том 1 а.с.186-187).

Отже, Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак відповідно до вимог законодавства, чинних на момент її розробки

Згідно з ст.1 Водного кодексу України , заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).

Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон т режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Частинами 5, 7 ст. 80 ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Факт розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 у заплавних землях підтверджується також висновком експертів Київського науково дослідного інституту судових експертиз за № 29639/18-41/24238 -24272/19-41 від 04.09.2019 року (проведеним під час досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42017171010000088, зареєстрованому в ЄРДР 18.05.2017 року за ознаками ч.1 ст.364 КК України), відповідно до якого спірна земельна ділянка розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (том 1 а.с. 98-123).

З урахуванням того, що зазначений висновок комплексної земельно технічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, а відповідачі та їх представники не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі, суд враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі.

Згідно з листом Полтавського обласного управління водних ресурсів за № 01-2/583 від 13 травня 2017 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (а.с. 43 т.1).

Відповідно до листа Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за №868 від 21 вересня 2017 року, згідно матеріалів Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області / радгосп технікум ім. Макаренка) від 1992 року ( картографічних матеріалів) земельні ділянки, до яких входить земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 , відноситься до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота ( землі водного фонду) (а.с. 68-69 том 1).

Відповідно до документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області , що були розроблені у 2003 році відділом комплексного проектування Полтавського обласного виробничого управління водного господарства Полтававодгосп - земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 знаходиться між розрахунковими створами № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості. По результатам вказаних робіт встановлено, що при рівні 50% забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, а при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок (а.с.82-86 том 1).

Отже, спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, тому наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва, суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України , тому є незаконним та підлягає скасуванню, а земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.

Статтями 13 , 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положення частини першої статті 83 , частини першої статті 84 , статті 122 Земельного кодексу України , земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України ) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14 , 19 Конституції України ).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідачі також не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.

За таких обставин суд вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу.

Оскільки виділ земельної ділянки органом держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України , внаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність Держави, ОСОБА_1 не реалізувала своє законне право на виділ їй земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Отже, інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності на спірну земельну ділянку.

Щодо наявності у прокурора підстав для представництва Держави у вказаній справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України , на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №910-р Питання Державної служби зпитань геодезії,картографії такадастру Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, передбачені Законом України від 19 лютого 2003 року Про державний контроль за використанням та охороною земель.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Вказана правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 р. по справі №698/119/18.

Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред`явив указаний позов до суду в інтересах держави як позивач.

Посилання відповідачів на те, що повноваження на звернення до суду із зазначеним позовом має Державна екологічна інспекція України , суд не бере до уваги, оскільки відповідно до листа Державної екологічної інспекції України №1858/6/17-20 від 06 березня 2020 року Держекоінспекція повноважна перевіряти лише режим використання земель, відповідно до наявних документів, а встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції Держекоінспекції, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів.

Таким чином, зазначене обґрунтовує відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, є підставою для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

Щодо пропущення позивачем строків позовної давності, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 262 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, про наявність спірного наказу прокурору стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення від 18 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України. В ході якої встановлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням, зокрема, для ведення індивідуального садівництва. Також встановлено, що вищевказані земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.

До суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 27.02.2020 року, тобто в межах встановленого законом трьохрічного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258-260 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської областів інтересах держави до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу , припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Полтавській області від 10.07.2014 №1608-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення права приватної власності (запис про державну реєстрацію внесено 07.08.2014 року за №6599920) за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026, площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0026 площею 0,1 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнути з ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄРДПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6306 грн. - по 3153 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено 14.04.2021 року.

Суддя: Л. І. Стрюк