Постанова

від 13.04.2021 по справі 547/205/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/205/20 Номер провадження 22-ц/814/207/21Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Хіль Л.М.,

суддів: Карпушина Г.Л., Кузнєцової О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку загального позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Харченка В.Ф. (відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні)

по справі за позовом ОСОБА_1 до Заїчинської сільської ради Семенівського району, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із вказаним позовом у якому просив визначити йому додатковий строк тривалістю три місяці з дня набуття законної сили рішення для подання до органів нотаріату заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті гр. ОСОБА_5 .

Позовні вимоги обґрунтовував неможливістю для нього, як спадкоємця за заповітом своєї сестри ОСОБА_5 , отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину у зв`язку з несвоєчасним зверненням із заявою про прийняття спадщини.

Вказував, що йому не було відомо про існування заповіту, який знайшовся лише 03 березня 2020 року під час перегляду речей померлої сестри.

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 03 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 посилаючись на неправильне та неповне встановлення обставин справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що місцевий суд дійшов помилкових висновків щодо необхідності залучення третіх осіб, а також те, що спадкодавець постійно проживала з останніми перед смертю та які прийняли спадщину.

Зазначає, що постійним місцем проживання та реєстрації померлої було: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 лише тимчасово, декілька місяців перед смертю, проживала разом із третіми особами.

Крім того, треті особи не звертались до нотаріуса про прийняття спадщини, що свідчить про небажання отримати її, а також не заявляли про свої заперечення щодо вимог у межах даної справи, хоча були повідомлені про даний розгляд справи.

Зазначав, що саме він є спадкоємцем за заповітом, однак йому не було відомо про існування останнього, а тому звернутись вчасно із заявою до нотаріуса не міг.

Вважає, що норми матеріального права були застосовані судом неправильно, а також врахована застаріла судова практика, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняття необгрунтованого та незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене просив скасувати рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі та визначити йому додатковий строк тривалістю 2 (два) місяці з дня набуття законної сили судового рішення для подання до органів нотаріату (нотаріусу) заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті гр. ОСОБА_5 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Від ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на адресу суду надійшла заява у якій останні просили розглядати справу без їх участі .

У заяві зазначали, що апеляційну скаргу підтримують, вважають, що вона підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Також зазначали, що жодних матеріальних претензій чи вимог до спадкоємця за заповітом ОСОБА_1 не мають. Також померла гр. ОСОБА_5 проживала із ними всього два місяці до своєї смерті, до чого перебувала за кордоном.

Від ОСОБА_1 та його адвоката Чуфістової Ю. Г. на адресу суду надійшли заяви у яких останні просили розгляд справи проводити без їх участі .

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла у м. Бровари Київської області (а.с. 10).

Також встановлено, що за вказаною адресою також були зареєстровані ОСОБА_3 , яка є двоюрідною сестрою спадкодавця ОСОБА_6 разом з чоловіком та сином (а.с. 60, 62).

14.08.2017 ОСОБА_5 склала заповіт, який посвідчений секретарем Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Все майно вона заповіла позивачеві (а.с. 11).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, заповіт складений ОСОБА_5 зареєстрований 04.09.2017 за № 61807705 чинний (а.с.44).

Відповідно до ст.1255 ЦК України, нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина, зокрема, земельна ділянка, площею 6,4000 га, розташована на території Заїчинської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що належала останній на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 169678 від 22.12.2004 (а.с.18-20).

Із матеріалів справи вбачається, що про існування заповіту ОСОБА_1 не знав, а дізнався лише 03.03.2020 під час перегляду речей спадкодавця.

Відповідно до листа В.о. завідувача Семенівської державної нотаріальної контори, завідувач Хорольської державної нотаріальної контори С.М.Решта від 20.03.2020 №60/01-16, спадкова справа на майно померлої ОСОБА_5 не відкривалась (а.с. 30).

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру №59881039 від 20.03.2020 спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину інформація відсутня (а.с. 32).

Відповідно до листа Семенівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Суми) повідомлено, що актового запису про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не виявлено, повідомлено, що актовий запис № 8 від 22.01.2011 складений Подільським РВ ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 56).

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини, а незнання по існування заповіту та про перебування у власності спадкодавця земельної ділянки не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком місцевого суду з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст. 1223, 1233 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Такий правовий висновок висловлений у постанові ВСУ від 23.08.2017 року № 6-1320цс17

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 . Спадкодавець померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач не звернувся своєчасно до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знав про існування заповіту. Зворотного по справі не доведено.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Відповідно до положень статті 63 Закону України Про нотаріат в редакції, яка діяла на момент відкриття спадщини, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Згідно з пунктами 7, 209, 188, 214 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 283/8882 (чинних на час виникнення спірних правовідносин), довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також органам, переліченим в абзаці третьому пункту 7, та спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови подання свідоцтва про його смерть. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування відповідних доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво; перевіряє коло осіб, які мають право на обов`язкову частку в спадщині. Нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Отже, Закон пов`язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов`язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.

Вказаний висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17.

Встановивши, що ОСОБА_1 був необізнаний про наявність заповіту, складеного на його користь, оскільки спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_5 не заводилася, й відповідно не були здійснені повідомлення та виклик спадкоємця за заповітом, апеляційний суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачем строку прийняття спадщини, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України є підставою для визначення йому додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, а саме встановити ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини у два місця з дня прийняття постанови у даній справі.

За таких обставин, під час ухвалення рішення, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Заїчинської сільської ради Семенівського району про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці з дня прийняття постанови в даній справі для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя : Л.М. Хіль

Судді: Г.Л. Карпушин

О.Ю. Кузнєцова

Повний текст постанови складено 14.04.2021 року