Постанова

від 15.04.2021 по справі 911/489/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р. Справа№ 911/489/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2020 (повний текст складено 28.12.2020)

у справі №911/489/20 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Київ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2"

про стягнення 59 252, 92 грн,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Київ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2" (далі - відповідач) та просило стягнути 59 252, 92 грн, у тому числі: 17 200,00 грн основного боргу за Договором №3860/2 від 10.11.2016 на вивезення твердих побутових відходів, 6535,00 грн інфляційних втрат коштів, 3 020,58 грн 3% річних та 32 497,34 грн пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 356364,00 грн, однак в порушення умов договору відповідачем вказані послуги були оплачені частково, в сумі 339164,00 грн, у зв`язку із чим утворилась заборгованість в сумі 17200,00 грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що ним були повністю оплачені всі надані позивачем послуги за договором і заборгованість відсутня, однак позивачем не було враховано платіж в розмірі 17200,00 грн, сплачений платіжним дорученням №596 від 15.08.2018 в якості авансу.

Позивач у відповіді на відзив вказав на те, що сума 17200,00 грн, яка сплачена платіжним дорученням №596 від 15.08.2018, не стосується виконання умов договору, оскільки була сплачена за вивіз негабаритного сміття на підставі окремих рахунків.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16 грудня 2020 року позов задоволено частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Київ" 17 200,00 грн. основної заборгованості, 6535,00 грн. інфляційних збитків, 2 993,92 грн 3 % річних, 32 179,94 грн. пені, судові витрати: 2 089,79 грн судового збору та 9 941,93 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відмовлено в задоволенні інших позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем були повністю оплачені всі надані позивачем послуги за договором і заборгованість відсутня, однак позивачем не було враховано платіж в розмірі 17200,00 грн, сплачений платіжним дорученням №596 від 15.08.2018 в якості авансу; у вказаному платіжному дорученні була допущена помилка в графі "призначення платежу" і помилково зазначено "вивіз негабаритного сміття", у зв`язку із чим позивачу направлявся лист від 15.08.208 №205/2 щодо допущеної помилки; відповідач не замовляв додатковий вид послуг (з вивезення негабаритного сміття) і у матеріалах справи відсутні докази надсилання відповідачу акту виконаних робіт по цих послугах та виконання позивачем цих послуг.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15 березня 2021 року; сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи; відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи.

16 березня 2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 14.03.2021), у якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що згідно платіжного доручення №596 від 15.08.2018 грошові кошти в сумі 17200,00 грн були сплачені відповідачем з метою оплати наданих позивачем послуг з вивезення негабаритного сміття, про що свідчить призначення платежу, на підставі виставлених позивачем рахунків від 31.05.2018 на суму 12900,00 грн та від 30.06.2018 на суму 4300,00 грн (загальна сума яких становить 17200,00 грн); актами звіряння підтверджується, що вказаний платіж сплачений не на виконання умов договору, оскільки по договору відповідачем у серпні 2018 року було сплачено 78657,84 грн одним платежем; послуги з вивезення негабаритного сміття не охоплюються укладеним сторонами договором, тому за ними виставлялись окремі рахунки і відповідач їх повністю оплатив; обставини щодо надання послуги з вивезення негабаритного сміття та розрахунків за них не входять до предмету доказування у даній справі; лист від 15.08.208 №205/2, на який посилається відповідач, позивач не отримував, проте, ним було отримано листа №429 від 25.11.2020, в якому відповідач просив гроші, сплачені по вказаному платіжному дорученню №596, зарахувати як авансовий платіж за договором, однак листом від 01.12.2020 позивач повідомив, що призначення платежу у платіжному дорученні є правильним.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 10 листопада 2016 року між Дочірнім підприємством "Фірма Альтфатер Київ" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтфатер Київ"), як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2", як Замовником, було укладено договір №3860/2 на вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір) (том 1 а.с.11-13), згідно умов п. 1.1 предметом Договору є послуги по вивезенню Виконавцем твердих побутових відходів (надалі по тексту ТПВ, Вивіз твердих побутових відходів - Вивіз твердих побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) з місць накопичення у Замовника згідно з дислокацією та частотою вивезення ТПВ, вказаними в довідці-дислокації Додаток № 1 до договору надалі по тексту (довідка-дислокація), що є невід`ємною частиною Договору.

Підпунктами 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1 Договору передбачено, що Виконавець зобов`язаний надати в оренду Замовнику технічно справні контейнери об`ємом 1,1 м куб. в кількості вказаній в Додатку № 1 протягом 5-ти календарних днів з дати підписання Додатку № 1; вивозити ТПВ згідно з довідкою-дислокацією, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 Договору визначено, що Замовник зобов`язується своєчасно, а саме в установлені і Договорі строки, сплачувати вартість послуг, що надаються Виконавцем.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що робота, що виконується Виконавцем, приймається Замовником. При цьому, один раз в місяць, складається Виконавцем та підписується Сторонами Акт виконаних робіт, який підтверджує факт виконання договірних зобов`язань Виконавцем.

Відповідно до п. 3.2 Договору жодна зі сторін не вправі відмовитися від підписання актів виконаних робіт. У разі наявності розбіжностей, підтверджених письмово, сторони підписують акт із зазначенням фактичних розбіжностей. Розбіжності повинні бути підтвердженими виключно актами про невиконання Виконавцем своїх зобов`язань згідно договору, складених за участю уповноваженого представника Виконавця. Якщо цього не буде зроблено, претензії Замовника при підписанні акту виконаних робіт прийматися не будуть.

Згідно з п. 3.3 Договору підписаний Замовником акт виконаних робіт підлягає поверненню Виконавцю впродовж 5 банківських днів з дня його отримання Замовником від Виконавця.

Відповідно до п. 3.4 Договору у разі не підписання Замовником Акту виконаних робіт, впродовж 5 банківських днів з дня його отримання Замовником від Виконавця, за відсутності підтверджених розбіжностей, такий Акт вважається підписаним Замовником та роботи вважатимуться виконаними в повному обсязі, вчасно, належним чином та у повній відповідності з іншими умовами Договору.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що вартість використання, вивезення одного контейнера для ТПВ обсягом 1,1 м3 складає 65, 34 гривень, в тому числі ПДВ 10, 89 гривень.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що оплата послуг Виконавця по вивезенню ТПВ здійснюється з розрахунку:

Сума = ((Кількість опорожнень * 52) * 65,34) / 12

Кількість вивезених контейнерів в тиждень помножити на 52 тижні у рік, поділити на 12 місяців у рік та помножити на вартість, вивозу одного контейнера 1,1 м куб.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється згідно актів виконаних робіт в гривнях щомісячно у розмірі 100 % вартості до 15 числа поточного місяця, згідно Договору. У випадку прострочення строків оплати більше 2-х разів, подальше обслуговування здійснюється за попередньою оплатою послуг.

Згідно з 5.1 Договору контейнер, що орендується, повинен бути переданий Виконавцем та прийнятий Замовником протягом 5-ти днів з моменту підписання Додатку № 1.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін.

Відповідно до п. 10.2 Договору термін дії договору встановлюється до 31.12.2016 р., а у частині фінансових зобов`язань - до повного їх виконання.

Згідно з п. 10.3 Договору якщо, не менше ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення в зв`язку з закінченням строку його дії, то дія договору продовжується на кожен наступний рік.

Одночасно з укладенням договору, між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № 1 до нього - "Довідка-дислокація", відповідно до положень якої Виконавець передав, а Замовник прийняв в орендне користування контейнери об`ємом 1,1 м. куб. в кількості 50 шт. в технічно справному стані (том 1 а.с.14).

11 лютого 2019 року сторонами було підписано Додаткову угоду до договору №3860/2 від 10.11.2016 р., відповідно до п. 1 якої сторони вирішили припинити дію Договору № 3860/2 від 10.11.2016 р. за взаємною згодою з 01.03.2019 р. (том 1 а.с.15)

Пунктами 2, 3 Додаткової угоди визначено, що розірвання договору №3860/2 від 10.11.2016 р. не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Договором, що виникли до його розірвання. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання, укладена в двох примірниках однакової юридичної сили, по одному для кожної із сторін і становить невід`ємну частину договору № 3860/2 від 10.11.2016 р.

На виконання умов договору позивачем у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року було надано відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів на загальну суму 356 364,00 грн, що підтверджується актом наданих послуг №21737 від 31.12.2018 р. на суму 128 478, 00 грн, актом наданих послуг № 1467 від 31.01.2019 р. на суму 121 296, 00 грн, актом наданих послуг № 3112 від 28.02.2019 р. на суму 106 590, 00 грн, які підписані обома сторонами без зауважень (том 1 а.с.35-37).

Однак, за доводами позивача, відповідачем було лише частково виконано свій обов`язок по оплаті наданих позивачем у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року послуги по вивезенню твердих побутових відходів та перераховано позивачу грошові кошти загальній сумі 339 164, 00 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з лютого по липень 2019 р (том 1 а.с.38-42).

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 17 200,00 грн основного боргу, 6535,00 грн інфляційних втрат коштів, 3 020,58 грн - 3% річних та 32497,34 грн пені, нарахованих у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання.

Заперечуючи проти вказаних доводів, відповідач посилався на те, що всі надані позивачем послуги оплачені у повному обсязі, на підтвердження чого надані акти звіряння розрахунків (том 1 а.с.77-78), акти наданих послуг, платіжні доручення та звіт по проводкам(том 1 а.с.80-121).

Зокрема, відповідач вказує, що позивачем не враховано платіж в сумі 17200,00 грн, згідно платіжного доручення №596 від 15.08.2018 (том 1 а.с.87), у якому було помилково зазначено "оплата за вивіз негабаритного сміття зг.рах.№10910/3860/2 від 30.06.2018р." і який відповідач листом від 15.08.2018 за вих. №205/2 просив зарахувати в якості авансового платежу за договором (том 1 а.с.172).

Позивач, спростовуючи вказані доводи відповідача, вказав, що у травні та червні 2018 року ним були надані відповідачу послуги з вивозу негабаритного сміття на загальну суму 17200,00 у зв`язку із чим були направлені для підписання акти наданих послуг №9 106 від 31.05.2018 на суму 12900,00 грн та №10 910 від 30.06.2018 на суму 4300,00 грн (том 1 а.с.190-191) та рахунки на оплату №9 106/3860/2 від 31.05.2018 на суму 12900,00 грн та №10 910/3860/2 від 30.06.2018 на суму 4300,00 грн (том 1 а.с.128-129). Відповідач підписані акти не повернув, однак платіжним дорученням №596 від 15.08.2018 вказані послуги оплатив у повному обсязі. Факт надання вказаних послуг також підтверджується звітом (том 1 а.с.130), подорожними листами вантажних автомобілів за травень-червень 2018 року, копіями диспетчерської системи вантажних перевезень (том 1 а.с.194-215).

Також вказує, що лист відповідача від 15.05.2018 №205/2 позивач не отримував, однак підчас розгляду справи позивач отримав лист відповідача від 25.11.2020 №429, у відповідь на який листом від 01.012.2020 повідомив, що призначення платежу у вказаному платіжному дорученні зазначено правильно (том 1 а.с.285).

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, однак встановив помилки у розрахунку пені і 3% річних, у зв`язку із чим задовольнив позовні вимоги частково.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Права та обов`язки між сторонами у даній справі виникли на підставі Договору №3860/2 на вивезення твердих побутових відходів від 10.11.2016, який за правовою природою є договором про надання послуг з вивезення побутових відходів.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, був чинним до 28.02.2019, отже, був обов`язковим для сторін.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Наявними у матеріалах справи актами актом наданих послуг підтверджується, що у період з грудня 2018 року по лютий 2019 року позивачем було надано відповідачу послуги по вивезенню твердих побутових відходів на загальну суму 356 364,00 грн. Вказані акти підписані представниками обох сторін і відповідачем факт надання вказаних послуг не заперечується.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.4 Договору оплата послуг Виконавця здійснюється згідно актів виконаних робіт в гривнях щомісячно у розмірі 100 % вартості до 15 числа поточного місяця, згідно Договору. У випадку прострочення строків оплати більше 2-х разів, подальше обслуговування здійснюється за попередньою оплатою послуг.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наданих сторонами банківських виписок та платіжних доручень вбачається, що відповідачем вартість наданих позивачем послуг оплачувалась з порушенням встановлених договором строків та не в повному обсязі, внаслідок чого на час подання позову заборгованість становила 17200,00 грн.

Доводи відповідача про те, що вказана сума 17200,00 грн була сплачена ним згідно з платіжним дорученням №596 від 15.08.2018 як авансовий платіж по Договору, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки позивачем належним чином доведено, що вказане платіжне доручення стосується оплати послуг з вивезення негабаритного сміття, про що свідчить призначення платежу, які не пов`язані з Договором.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення 17200,00 грн основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за прострочення виконання зобов`язань за цим договором винна сторона зобов`язана сплачувати іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Позивач просив стягнути з відповідача 32 497,34 грн пені, нарахованої за період з 07.02.2019 по 20.02.2020 (з врахуванням зміни розміру заборгованості).

Перевіривши розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем невірно визначено кількість днів прострочення по окремим періодам нарахування, а тому, згідно розрахунку наведеного у рішенні суду першої інстанції, ці вимоги підлягають частковому задоволенню, у розмірі 32 179,94 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути 6535,00 грн інфляційних втрат коштів, нарахованих за період з лютого по травень 2019 року (з врахуванням здійснених платежів). Розрахунок є арифметично та методологічно правильним, а тому ці вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивачем нараховані і заявлені до стягнення 3 020,58 грн 3% річних за період з 16.01.2019 по 20.02.2020 (з врахуванням зміни розміру заборгованості).

Проте, як встановив суд першої інстанції, позивачем невірно визначено кількість днів прострочення по окремим періодам нарахування, а тому, згідно ґрунтовного розрахунку наведеного у рішенні суду першої інстанції, ці вимоги підлягають частковому задоволенню, у розмірі 2 993,92 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані позивачем докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду Київської області законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Комфорт Сервіс 2" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15.04.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко