Постанова

від 06.04.2021 по справі 922/2562/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа № 922/2562/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Дучал Н.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Склярук О.І.

секретар судового засідання Стойка В.В.

за участю представників сторін:

від позивача : не з`явився;

від відповідача : не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ (вх. № 3552 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020, повне рішення складено 27.11.2020 (суддя Бринцев О.В.)

у справі № 922/2562/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича, с. Мізяки Валківського району Харківської області

до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , м. Київ в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , с. Золочівське Валківського району Харківської області

про стягнення 309 989,58 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення заборгованості за договором про виконання сільськогосподарських послуг №378-19/2018-ПС від 02.07.2018 у розмірі 309 989,58 грн., з яких: 252 610,00 грн. заборгованість за договором; 25 261,00 грн. штрафні санкції; 20 890,85 грн. борг з урахуванням індексу інфляції; 11 227,73 грн. 3% річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором про виконання сільськогосподарських послуг №378-19/2018-ПС від 02.07.2018, з оплати за надані позивачем послуги, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних та штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича заборгованість за договором у розмірі 252 610,00грн., борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 20 344,64грн., 3% річних у сумі 11 227,73грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 262,73грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване обгрунтованістю та доведеністю заявлених вимог про стягнення боргу за договором про виконання сільськогосподарських послуг від 02.07.2018 №378-19/2018-ПС у сумі 252 610,00грн., правомірністю нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних у задоволених судом сумах.

В іншій частині суд дійшов висновку про неправомірність заявлених вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі № 922/2562/20; повністю відмовити Фізичній особі-підприємцю Партолі Сергію Миколайовичу у задоволенні вимог до Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі Харківської філії ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу про стягнення заборгованості за договором про виконання сільськогосподарських послуг від 02.07.2018 № 378-19/2018-ПС.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права.

В обгрунтування зазначає наступне:

- позовна заява ФОП Партоли С.М. не підсудна господарському суду Харківської області, оскільки відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим кодексом. Відповідно до Витягу з сайту Міністерства юстиції України місцезнаходженням юридичної особи - відповідача є: 04112,м. Київ, вул. Олени Теліги, буд.8;

- підписання договору директором Харківської філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не є підставою для визначення територіальної підсудності цього спору;

- оскільки договір про виконання сільськогосподарських послуг №378-19/2018-ПС від 02.07.2018 не містить вказівки на місце сплати коштів, то підстави для застосування ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України відсутні, а застосуванню підлягають норми ч.ч.1,2 ст.27 ГПК України, тобто спір мав бути розглянутий за місцем знаходження відповідача, яким є місто Київ;

-у підприємства відсутні оригінали документів, на які послався господарський суд Харківської області у рішенні ; Харківській філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу дозвіл на укладання згаданої угоди не надавався.

Зауважує, що відповідачем у господарських справах може бути тільки юридична особа, а не її філія; відповідно до Положення, Харківська філія Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу не має статусу юридичної особи, не наділена статусом представництва та не може бути відповідачем в розумінні ст. 45 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2020 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Дучал Н.М. - головуючий суддя, судді Склярук О.І., Хачатрян В.С.

Східним апеляційним господарським судом перед відкриттям апеляційного провадження перевірено та встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 24.12.2020 включено Харківську філію Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу (Код ЄДРПОУ ВП:38104349, місцезнаходження: Україна, 63030, Харківська обл., Валківський р-н., село Золочівське).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20, призначено розгляд апеляційної скарги на 09.02.2021 об 11:30 год., встановлено строк для подання Фізичною особою-підприємцем Партолою Сергієм Миколайовичем відзиву на апеляційну скаргу .

Фізична особа-підприємець Партола Сергій Миколайович проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/2562/20 залишити без змін.

Позивач вважає аргументи відповідача необґрунтованими, а доводи, викладені в апеляційній скарзі такими, що спрямовані на уникнення від сплати заборгованості, які жодним чином не вказують на недійсність договору про виконання сільськогосподарських послуг або порушення судом першої інстанції правил підсудності. З урахуванням ч. 3 ст. 29 ГПК України, а також того, що Харківська філія Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу знаходиться за адресою: с. Золочівське Валківського району Харківської області, підстав для направлення даної справи за підсудністю до м. Києва у суду першої інстанції не було.

Наголошує, що укладаючи договір, керівник філії мав достеменно знати про обмеження (у разі наявності) його повноважень. При цьому, знаючи про виконані позивачем роботи, відповідачем реалізовано сільськогосподарську продукцію, отриману за рахунок виконання позивачем зобов`язань згідно договору, не провівши з позивачем розрахунку.

Твердження апелянта про відсутність оригіналів договору, акту виконаних робіт, актів взаємних розрахунків повністю спростовуються наявністю даних документів саме у Харківській філії Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу . Окрім цього, вказані документи було досліджено під час розгляду справи судом першої інстанції.

Вищенаведене свідчить про правомірність розгляду даної справи господарським судом Харківської області.

У зв`язку із відпусткою члена колегії - судді Хачатрян В.С., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 сформовано колегію суддів: головуючий суддя - Дучал Н.М., судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Розгляд апеляційної скарги відкладався до 18.03.2021 об 11:30, та до 06.04.2021 о 12:30, про що учасники справи повідомлялися ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та від 18.03.2021.

Сторони не скористалися правом участі представника у судових засіданнях апеляційної інстанції, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися шляхом надсилання процесуальних документів по справі на адреси, що містяться у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ухвали суду оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Явка представників у судове засідання не визнавалася обов`язковою. В силу ст.42 Господарського процесуального кодексу України, участь представника у судовому засіданні є правом учасника справи, а не його обов`язком.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до п.п. 1, 3 частини 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Східним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено позивачем та підтверджено матеріалами справи, між фізичною особою-підприємцем Партолою Сергієм Миколайовичем (Виконавець) та Державним підприємством "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії (Замовник) був укладений Договір № 378-19/2018-ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 02.07.2018 (надалі - Договір), предметом якого є послуги Виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме: міжрядний обробіток посівів і обприскування посівів на земельних угіддях Замовника, що знаходяться на території Валківської СДС, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки (пункт 1.1. Договору).

Виконавець надає послуги з використанням власних паливно-мастильних матеріалів(п.1.2.договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, вартість послуг Виконавця, зазначених у пункті 1.1. Договору складає:

- міжрядний обробіток посівів (кукурудза на площі 106 га, соняшник на площі 124 га) на загальній площі 230 га за ціною 350,00грн./га на суму 80 500,00грн.;

- обприскування посівів до всходів (кукурудза на площі 106 га, соняшник на площі 124 га) на площі 230 га зі ціною 300,00грн./га на суму 69 000,00грн.;

- обприскування посівів по всходах (кукурудза на площі 106 га, соняшник на площі 124 га, соя на площі 113,7 га) на площі 343,7 га за ціною 300,00грн./га на суму 103 110,00грн.

Загальна сума цього Договору складається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг та їх вартості, визначеної в пункті 2.1. Договору, але не може перевищувати 252 610,00грн. Розрахунки між Сторонами за цим Договором здійснюються в грошовій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця (п.3.1. договору).

Надання послуг в обов`язковому порядку підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, які підписуються обома Сторонами (п.3.2. договору).

Замовник повинен провести розрахунки за надані послуги на підставі Акту проведених робіт до 01.10.2018 (п. 3.3. договору).

Відповідно до п.4.2.1. договору Замовник зобов`язався проводити розрахунок за надані послуги в обсягах і на умовах, визначених даним договором.

Термін дії договору встановлюється з дати його підписання Сторонами і діє до 31.10.2018, а в частині виконання зобов`язань до повного їх виконання (пункт 9.1. Договору).

Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками сторін.

Позивачем у позові зазначено та документами підтверджено виконання ним як виконавцем, прийнятих на себе зобов`язань за Договором, шляхом надання відповідачеві послуг, обумовлених у пункті 2.1. Договору, на загальну суму 252 610,00грн., що підтверджується наявним у справі Актом виконаних робіт від 13.07.2018 на суму 252 610,00 грн. (з переліком найменування робіт, відстані, цін, що відповідають п.п. 2.1., 2.2. договору), підписаним уповноваженими представниками без зауважень та скріпленим печатками сторін. В акті зазначено, що роботи виконані якісно і в обумовлений строк; належить до сплати Замовником сума без ПДВ - 252 610,00 грн.

Для оплати за надані послуги позивачем виставлено відповідачеві рахунок-фактуру №13.07.2018 від 13.07.2018 на суму 252 610,00грн.

З огляду на наведене, за умовами пункту 3.3. договору у відповідача виник обов`язок з оплати за надані послуги у сумі 252 610,00 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків за договором № 378-19/2018-ПС від 02.07.2018 сторонами підтверджено наявність станом на 24.03.2020 заборгованості відповідача на користь ФОП Партола С.М. у сумі 252 610,00 грн.

Претензією від 24.03.2020 ФОП Партола С.М. звернувся на адресу ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу , ДП Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу в особі директора Харківської філії Алексєєнко Дмитра Валерійовича, повідомивши про наявність боргу за надані ним як Виконавцем послуги за договором №378-19/2018-ПС про виконання сільськогосподарських послуг від 02.07.2018; вимагав сплати заборгованості у сумі 260 299,99 грн., в т.ч. боргу, 3% річних, інфляційних та пені.

Претензія отримана Замовником 02.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, та залишена останнім без відповіді та задоволення.

Позивач наполягає, що відповідачем не здійснено розрахунок за надані послуги, в результаті чого утворився борг за Договором в сумі 252 610,00грн., за несвоєчасну сплату якого позивачем нараховано 3% річних, інфляційні та штрафні санкції, які вимагаються позивачем до стягнення з відповідача.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, судова колегія Східного апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 Цивільного кодексу України, за якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами Договір № 378-19/2018-ПС про виконання сільськогосподарських послуг, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором ( ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень глави 63 Цивільного кодексу України, сторонами договору про надання послуг є замовник та виконавець, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Замовник за договором про надання послуг - особа, що зацікавлена в одержанні послуги відповідного роду, яка замовляє її надання на умовах, визначених договором та оплачує надану їй послугу.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов`язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладений обов`язок надання послуги і надано право на одержання відповідної плати. Замовник за договором зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

В силу частини першої статті 598, статті 599 Цивільного кодексу України обов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням.

Відповідачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів факту виконання прийнятих на себе зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором № 378-19/2018-ПС від 02.07.2018 у сумі 252 610,00 грн., отже борг відповідача перед позивачем становить 252 610,00 грн.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича 252 610,00грн. за виконані роботи .

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

За несвоєчасне виконання зобов`язань за договором № 378-19/2018-ПС з оплати за отримані послуги, позивачем нараховано та вимагається до стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.10.2018 по 24.03.2020 у сумі 11 227,73 грн.; інфляційні за період жовтень 2018 - березень 2020 у сумі 20 890,85 грн.; штрафні санкції відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у сумі 25 261,00 грн. (пеня у розмірі 0,1 % від вартості робіт, штраф у розмірі 7 % за прострочення понад 30ти днів).

Відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За сукупністю статей 524, 533-535 , 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

За змістом статті 625 Цивільного кодексу України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання, не є штрафними санкціями і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати за отримані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість нарахування позивачем 3% річних та інфляційних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції правомірно зазначено про помилковість здійснення позивачем нарахування 3% річних, починаючи з 01.10.2018 (кінцевий строк здійснення розрахунку за надані послуги п.3.3. договору), оскільки відповідно до частини першої статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто з 02.10.2018.

Отже, правомірним є нарахування 3% річних за період з 02.10.2018 по 24.03.2020, та стягнення з відповідача 3% річних у сумі 11 206,97 грн. (а не 11 227,73 грн., як помилково зазначено судом у рішенні), що є підствою для зміни рішення в цій частині.

Судом першої інстанції вірно зауважено на невірності визначення позивачем сукупного індексу інфляції, а також безпідставному включенні до розрахунку інфляційних за березень 2020 року, задовольнивши вимоги позивача про стягнення інфляційних, нарахованих за період з жовтня 2018 року по лютий 2020 року у сумі 20344,64 грн.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, таке прострочення є триваючим.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат з огляду на звернення позивача до суду у серпні 2020 року, що свідчить про звернення до суду в межах строку загальної позовної давності.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) у розмірі 25 261, 00 грн., на підставі ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Так, частина друга статті 231 Господарського кодексу України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку стосовно безпідставності вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 25 261,00грн., оскільки у розглядуваному спорі зобов`язання відповідача носить грошовий характер і тому передбачені ч.2 ст. 231 Господарського кодексу України санкції не можуть бути застосовані.

Щодо доводів апелянта стосовно направлення справи №922/2562/20 за належною підсудністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом .

Згідно з приписами ч.1 ст.29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу , за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням ( ч.3 ст.29 ГПК України).

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, - можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів ( ч.5 ст.29 ГПК України).

Предметом договору № 378-19/2018-ПС від 02.07.2018 є послуги Виконавця по проведенню сільськогосподарських послуг, а саме: міжрядний обробіток посівів і обприскування посівів на земельних угіддях Замовника, що знаходяться на території Валківської СДС, які виконуються технікою Виконавця на основі впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій з використанням високопродуктивної вітчизняної та іноземної техніки (пункт 1.1. Договору).

Замовником за договором є Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", місцезнаходженням якої згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є 63030, Харківська область, Валківський район, село Золочівське.

Відповідачем по справі визначено Державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу", місцезнаходженням якої є с. Золочівське Харківської області, і саме із діяльності Харківської філії виник розглядуваний у цій справі спір.

Наведене свідчить, що користуючись правом вибору між господарськими судами, позивач не порушив підсудність даної справи, звернувшись з позовом до господарського суду Харківської області.

Посилання апелянта на відсутність у Харківської філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" повноважень на укладення спірного договору, а також, що остання не наділена правом представництва, колегія суддів оцінює критично, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наведеного.

За положеннями статей 73,74,77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору № 378-19/2018-ПС від 02.07.2018.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Надаючи оцінку вищевикладеним доводам відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності порушень правил підсудності даного спору.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (Заява N4909/04) вказано, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 (Заява N4241/03) Європейським Судом зазначено, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на наведене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами.

Разом з цим, рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 слід змінити в частині суми стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних, яка підлягає стягненню у сумі 11 206,97грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 - залишити без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі № 922/2562/20 покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 в наступній редакції:

2. Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (м. Київ, код ЄДРПОУ 37884028) в особі Харківської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (Харківська обл., Валківський р-н, с. Золочівське, код ЄДРПОУ ВП 38104349) на користь Фізичної особи-підприємця Партоли Сергія Миколайовича ( с. Мізяки Валківського р-ну Харківської області, ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість за договором у сумі 252 610,00грн., інфляційні в сумі 20 344,64грн., 3% річних у сумі 11 206,97грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 4 262,42грн.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2562/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.04.2021

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя О.І. Склярук