Постанова від 14.04.2021 по справі 908/261/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2021 року Справа № 908/261/20

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Грачов А.С.

за участю представників:

від відповідача: Білич Н.С., довіреність №644 від 24.12.2020, адвокат;

від позивача: Череповський В.П., витяг з статуту №10991050003000007 від 16.04.2007, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/261/20 (суддя Корсун В.Л., повне рішення складено 30.12.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс , м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго , м. Запоріжжя

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог та рішення суду.

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс (надалі позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (надалі відповідач) та просило зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо врахування на користь ТОВ Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс частини суми штрафу, визначеної Актом №1 від 01.06.2017 в сумі 988 856,28 грн у відповідності до п. 6.46 Правил користування електричною енергією, ст. 24 Закону України Про електроенергетику на умовах Договору №1149 від 06.12.2005 за період липень 2016р. по 31 грудня 2018р.

В обгрунтування позову посилався на те, що відповідно до вище наведених норм ним було складено акт №1 від 01.06.2017 про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні за період з 15 год 11.08.2016 по 12 год 10.07.2017 в сумі 2 975 803,28 грн, який відповідач прийняв без зауважень. Втім, відповідач ухиляється від зарахування спірної суми в рахунок платежів за електроенергію, вимагає від нього плати за електроенергію та направляє повідомлення про припинення електропостачання. Правовими підставами позову зазначено ст. 193 ГК України, ст. ст. 3, 14, 15, 525, 526, 610, 626, 627,638 ЦК України, Правила користування електричною енергією, Правила роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідач позов заперечував, посилаючись на відсутність правових підстав для врахування відповідачем заборгованості позивача, оскільки правові акти, на які посилається позивач втратили чинність 01.01.2019 та 11.06.2018; судами вже неодноразово розглядалися справи щодо стягнення спірних коштів та стягнена заборгованість лише в сумі 580 894,39 грн, а не 2 975 803,28 грн, як просить позивач; є помилковим посиланням позивача на ст. 33 Закону України Про ринок електричної енергії , оскільки ця норма не розповсюджується на відповідача - відповідач з 01.01.2019 не являється оператором системи передачі, а надає послуги з розподілу електроенергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/261/20 (суддя Корсун В.Л.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, просив його скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд першої інстанції не врахував всі доводи позивача, зокрема те, що позивач неодноразово наголошував про невиконання відповідачем вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підзаконних актів щодо обов`язкових дій юридичних осіб під час ведення господарської діяльності та бухгалтерського обліку документів, не відобразив у своєму обліку заборгованість за актом №1 від 01.06.2017;

- суд не взяв до уваги, що внаслідок довготривалого припинення постачання електричної енергії регулярно складалися інші акти, які були предметом розгляду у справах №908/3004/16, №908/2068/17, факт вини відповідача та правильний спосіб нарахування величини відшкодування встановлено рішеннями судів у цих справах;

- суд не врахував положення п. 6.46 Правил користування електричною енергією, відповідно до якого і складено акт №1 від 01.06.2017, якими не передбачено залучення представників постачальника електроенергії та електропередавальної організації, терміни його складання не обмежені, відповідач не оскаржував вказаний акт, тому цей акт є чинним та підлягає виконанню з боку відповідача.

У письмових поясненнях від 11.03.2021 апелянт здійснив виклад висновків судових актів у інших справах, наголосив на доведеності даних, які використані при складанні акту №1 від 01.06.2017, та наявності правових підстав для врахування відповідачем вказаного акту.

Відповідач проти доводів апелянта заперечує (відзив на апеляційнй скаргу від 25.02.2021, пояснення від 13.04.2021) з огляду на втрату чинності правовими актами, на які посилається позивач; неналежність наданого позивачем доказу - акту №1 від 01.06.2017, який складений в односторонньому порядку самим позивачем, що суперечило вимогам п. 6.46 ПКЕЕ, та безпідставні посилання позивача на рішення судів у інших справах, в жодній із яких не був предметом розгляду саме цей акт. Фактичні обставини щодо заборгованості позивача встановлені в рішенні суду від 11.11.2020 у справі №908/687/19; судами вже неодноразово розглядалися справи щодо стягнення спірних коштів та стягнена заборгованість лише в сумі 580 894,39 грн, а не 2 975 803,28 грн, як просить позивач. Вважає безпідставними доводи апелянта щодо порушення відповідачем Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки ним не наведено жодної норми цього Закону, яку порушив відповідач, а обраний позивачем спосіб захисту своїх прав - не є ефективним.

Процедура.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 25.01.2021 для розгляду зазначеної апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи №908/261/20 призначено в судовому засіданні на 03.03.2021. В судовому засіданні було оголошено перерву до 14.04.2021.

За наслідками розгляду справи в судовому засіданні 14.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс , як споживачем, та Відкритим акціонерним товариством Запоріжжяобленерго , як постачальником електричної мережі, було укладено договір про постачання електричної енергії №1149 від 06.12.2005,

Згідно цього договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

У розділі 2 договору визначено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ) та технічними умовами.

Також, у п. 4.1.2. договору обумовлено, що у разі перерви в постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад терміни, визначені ПУЕ для струмоприймачів відповідної категорії, постачальник електричної енергії несе відповідальність перед споживачем за вартість недовідпущеної електричної енергії згідно ст. 24 Закону України Про електроенергетику .

31.12.2018 позивач подав заяву про приєднання до умов Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та 10.01.2019 - заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, на підставі якої було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №56 від 10.01.2019 з ТОВ Вільна енергетична компанія Палівенерго .

Позивачем ТОВ Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс було складено Акт №1 від 01.06.2017 про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні з посиланням на абзац 6 п. 6.46 Правил користування електричною енергією.

В акті зазначено про таке: На підставі факту, що доведено у законний спосіб (первинні бухгалтерські документи, журнал подій з лічильниками №1124016, №1125117) встановлено: час переривання електричної енергії за договором №1149 від 06.12.2005 року за період з 15 год. 11.08.2016 по 12 год. 10.07.2017 (Додаток №3 до Договору №1610-2094 від 31.08.2016р.) дорівнює 7989 годин та здійснено розрахунок величини відшкодування:

1) Кількість отриманої у попередній розрахунковнй період електроенергії, а саме у липні 2016 року 63378 КВт/год: 744 год = 85,18 кВт/год (за 1 годину у попередньому розрахунковому періоді);

2) 7989 год - це час переривання (непоновлення) постачання електричної енергії за договором №1149 від 06.12.2005 року.

3) Недовідпущений обсяг електроенергії розраховується виходячи із формули (обсяг за 1 год * на час переривання) та який складає: 85,18 кВт/год * 7989 год. -680503 кВт/год.

4) Середній тариф розраховується із встановленого рахунку №1149/7а від 01.08.2016р., який вирахуваний як вартість поділена на обсяг: 138574,31 грн: 63378 кВт/год = 2,1864733 грн.

5) Величина відшкодування визначається за договором №1149 від 06.12.2005 року. Законом України Про електроенергетику , ПКЕЕ, ПУЄ, договір №1610-2094 від 31.09.2016р., Закон України Про захист економічної конкуренції та складає: 6805 03 кВт/год * 2,1864733 грн * 2 = 2975803,28 грн.

Величина 2975803,28 грн підлягає або зарахуванню у наступні поставки електроенергії до ТОВ БАРК , або перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ БАРК за вибором останнього .

Вказано, що акт складено у присутності незалежних свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (не зазначені місце їх проживання чи роботи, паспортні дані) та уповноважених осіб споживача ТОВ БАРК Череповського Володимира Петровича, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Листом №5 від 18.01.2018 позивач направив відповідачу вимогу-заяву, в якій посилаючись на акт №1 від 01.06.2017, вказував, що станом на 31.12.2017 зарахував 325894,23 грн в рахунок розрахункових періодів, а решту суми за актом - 2 649 909,05 грн просив перерахувати на його рахунок. Також 10.01.2019 вручив відповідачу рахунок №1 від 10.01.2019 на суму 1 978 307,18 грн.

Окрім того, позивачем були направлені відповідачу листи від 28.12.2018 щодо безпідставного відключення ТОВ БАРК від електроенергії, №96 та №97 від 21.10.2019, №107 від 14.11.2019, №1 від 13.01.2020, тощо, в яких повідомлялося про складений акт №1 від 01.06.2017 на суму відшкодування у вигляді 2-х кратної вартості електроенергії - 2 975 803,28 грн, пропонувалося привести бухгалтерські документи ПАТ Запоріжжяобленерго у т.ч. рахунки та акти у відповідність та зазначити в них сальдо на користь ТОВ БАРК .

Отримання вказаних листів позивача відповідачем не спростовується .

Також позивач надає до матеріалів справи попередження №166 від 24.01.2020 та №1974 від 03.07.2020 про припинення (обмеження) електропостачання в зв`язку із заборгованістю за активну електричну енергію - 988 856,28 грн.

В матеріалах справи наявні судові рішення у справах №908/1019/17, №908/2260/16, №908/1884/17, №908/3004/16, №908/2646/18, №908/2068/17, №908/1032/18, №908/2848/18, №908/310/19, №908/687/19.

Посилаючись на ці обставини, позивач звернувся до суду з позовом щодо зобов`язання відповідача виконати певні дії, щодо врахування на його користь частини суми штрафу, визначеного актом №1 від 01.06.2017 в сумі 988 856,28 грн у відповідності до п. 6.46 Правил користування електричною енергією, ст. 24 Закону України Про електроенергетику на умовах Договору №1149 від 06.12.2005 за період липень 2016р. по 31 грудня 2018р.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом чи договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулаася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд (ст.14 ГПК).

З наведених положень процесуального закону слідує, що суд може розглянути і задовольнити вимоги позивача тільки в межах визначеного ним предмету позову, суд самостійно не може змінювати ні підстави, ні предмет позову. При цьому, ефективним способому захисту порушеного права чи інтересу особи буде таке рішення суду, яке буде зрозумілим та прийнятним до виконання, зокрема в примусовому порядку відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Формулючи свої позовні вимоги ТОВ БАРК вказує, що суд повинен зобов`язати відповідача вчинити певні дії щодо врахування його акту №1 від 01.06.2017 в сумі 988 856,28 грн за період липень 2016р. по 31 грудня 2018р. При цьому резолютивна частина позову не містить переліку дій, які повинен вчинити відповідач.

Відповідно до письмових та усних пояснень керівника позивача, доводів апеляційної скарги вказані дії повинні полягати в дотриманні відповідачем положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підзаконних актів щодо обов`язкових дій юридичних осіб під час ведення господарської діяльності та бухгалтерського обліку документів, тобто відображення у обліку відповідача заборгованості за актом №1 від 01.06.2017.

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень (ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ст. 8 цього Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно з дотриманням вимог цього Закону обирає форми його організації, зокрема, підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, тощо.

З наведених положень Закону слідує, що питання організації та ведення бухгалтерського обліку належить до виключної компетенції його власника з дотриманням положень цього Закону, тому ведення бухгалтерського обліку на вимогу іншої особи або суду буде безпідставним втручанням у виключну компетенцію власника підприємства. Тому такі вимоги позивача не можуть бути задоволені господарським судом.

Слід також зазначити, що запропонований позивачем спосіб захисту його права не призведе до поновлення, порушених на його думку прав, таке рішення суду не має перспектив примусового виконання. Отже, обраний позивачем спосіб захисту свого права є не ефективним.

З матеріалів справи та пояснень апелянта вбачається, що його матеріальний інтерес у цій справі полягає в тому, щоб внаслідок відображення в бухгалтерському обліку відповідача спірної суми за актом №1 від 01.06.2017 в подальшому ця сума була врахована як його оплата за спожиту активну електричну енергію, як він зазначає, за період липень 2016р. по 31 грудня 2018р., оскільки визначена в попередженнях №166 від 24.01.2020 та №1974 від 03.07.2020 про припинення (обмеження) електропостачання заборгованість за активну електричну енергію - 988 856,28 грн повністю співпадає із сумою, яку просить врахувати в обліку позивач. Вказана сума боргу стягнена з позивача на користь відповідача рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.11.2020 року у справі №908/687/19.

Слід зазначити, що в будь-якому випадку на здійснення зарахування необхідне волевиявлення сторін у вигляді одностороннього чи двостороннього правочину, що може бути підставою для припинення взаємних зобов`язань, а не просто відображення сум в бухгалтерському обліку сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

З аналізу спірних правовідносин, які були між сторонами, суд доходить висновку про наявність правовідносин з енергопостачання.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом ч.1, 5 ст. 277 ГК України).

Відповідно до ст. 15-1 Закону України Про електроенергетику (в редакції на час складання спірного акту №1 від 01.06.2017 та який втратив чинність з 01.01.2019) споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Тобто, вказаним Законом було визначено спеціальний порядок розрахунків за електричну енергію, який проводився виключно грошовими коштами із зарахуванням на рахунок із спеціальним режимом використання, що виключало можливість розрахунків в інший спосіб, зокрема і шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Положення п. 6.46 ПКЕЕ про врахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні в наступних розрахункових періодах не можуть застосовуватися всупереч Закону України Про електроенергетику . Вказаним п. 6.46 ПКЕЕ був передбачений і альтернативний спосіб відшкодування - за заявою споживача на його поточний рахунок.

Позивачу про вказані положення Закону відомо, оскільки він неодноразово направляв відповідачу заяви про залік зустрічних однорідних грошових вимог, які за позовом ПАТ Запоріжжяобленерго були визнані недійсними (рішення Господарського суду Запорізької області від 28.08.2019 року у справі №908/1271/19).

Також, за позовами ТОВ БАРК до ПАТ Запоріжжяобленерго рішеннями судів у справах №908/3004/16 та №908/2068/17 було стягнено двократну вартість недовідпущеної електричної енергії в загальній сумі 580 894,39 грн за період переривання постачання електричної енергії з 15 год. 30 хв. 11.08.2016 року по 14 год. 00 хв. 15.09.2016 року, та період з 14 год. 00 хв. 15.09.2016 року по 15 год. 00 хв. 15.10.2016 року. Вказані періоди також охоплюються спірним актом №1.

Вказане також свідчить про те, що позивач обізнаний про належний спосіб захисту свого порушеного права.

Щодо самого акту №1 від 01.06.2017 апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 11, 13 ст. 24 Закону України Про електроенергетику (яка була чинною на час переривання постачання електроенергії) енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, несуть відповідальність за порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності з урахуванням неналежного проведення розрахунків з оптовим постачальником електричної енергії, а також із суб`єктом господарської діяльності, що здійснює передачу або розподіл належної енергопостачальнику електричної енергію, у разі, коли електрична енергія поставляться мережами, які не є його власністю. Енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання (не поновлення) постачання електричної енергії.

Згідно з п 6.45 ПКЕЕ (яка була чинною на час переривання постачання електроенергії) у разі порушення цих Правил або умов договору постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб`єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації для складання двостороннього акта порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або електропередавальній організації. Представник постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови представника постачальника електричної енергії або електропередавальної організації від підпису або неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками споживача.

У відповідності до п. 6.46 ПКЕЕ у разі переривання електропостачання уповноваженими представниками споживача, постачальника електричної енергії та електропередавальної організації (основного споживача) складається акт про застосування обмеження, у якому зазначаються час перерви та обсяг недовідпущеної споживачу електричної енергії, інші необхідні дані. Сторони можуть додати до акта документи, які підтверджують вину іншої сторони або відсутність своєї вини.

Час переривання визначається спільно за документацією споживача, постачальника електричної енергії та електропередавальної організації (основного споживача) з моменту припинення або обмеження постачання електричної енергії до відновлення електропостачання відповідно до диспетчерських оперативних документів електропередавальної організації.

Обсяг електричної енергії, що недовідпущена споживачу, визначається як різниця між обсягом електричної енергії, який мав бути поставлений споживачеві у період обмеження відповідно до договору (визначається, виходячи із середньодобового обсягу споживання за попередній розрахунковий період та часу переривання), і фактично отриманим споживачем обсягом електричної енергії за цей період.

Нарахована за актом величина відшкодування за перерву в електропостачанні враховується в наступних розрахункових періодах або за заявою споживача перераховується на його поточний рахунок.

Наданий позивачем акт №1 від 01.06.2017 Про нарахування величини відшкодування за перерву в електропостачанні за своїм змістом не являється актом про переривання електропостачання із встановленням часу такого переривання, причин та винної особи, як це передбачено вище наведеними положеннями ПКЕЕ.

Фактично це є розрахунок вартості недовідпущеної електроенергії за певний період в подвійному розмірі, складений позивачем в односторонньому порядку, не підписаний та не визнаний відповідачем, крім суми стягненої за рішеннями судів - 580 894,39 грн.

Тобто, вказаний акт не підтверджує здійснення сторонами господарської операції, яка відповідно до положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні повинна відображатися в бухгалтерському обліку сторін. Правомірність нарахування спірних сум відповідно до цього акту може бути предметом окремого позову про їх стягнення з доведенням всіх складових цивільного правопорушення.

За встановлених судом обставин справи та наведених положень чинного законодавства вимоги позивача слід визнати безпідставними та в позові відмовити.

Суд першої інстанції не звернув уваги на обраний позивачем спосіб захисту свого права, який є не ефективним, надав невірну правову оцінку встановленим обставинам справи, втім прийняв по суті спору вірне рішення, підстави для скасування якого відповідно до ст.277 ГПК України відсутні.

Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/261/20, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282- 284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/261/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.12.2020 у справі №908/261/20 залишити без змін.

Витрати за розгляд даної апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю Базовий Азовський Рибопереробнний Комплекс .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повної постанови у випадках, визначених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 15 квітня 2021 року.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Е.В. Орєшкіна