Ухвала

від 14.04.2021 по справі 910/16779/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/16779/19

За поданнямПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича протимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи-боржника до виконання зобов`язань за рішенням у справі№ 910/16779/19 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БМСЕРВІС ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕХНАЛАДКА"

простягнення 2 732 287,79 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін: без виклику сторін Встановив:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/16779/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМСЕРВІС ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" про стягнення заборгованості за договором поставки № 665/07/17 від 05.07.2017 в загальному розмірі 2 732 287, 79 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 1 348 651, 04 грн та пені в розмірі 1 383 636, 75 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 позовні вимоги задоволені повністю, а 07.08.2020 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

06.04.2021 через загальний відділ діловодства суду від Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи ТОВ "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" ОСОБА_1 до виконання

Подання обґрунтоване тим, що боржник ухиляється від виконання рішення суду у даній справі, не вчиняє будь-яких дій, спрямованих на виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, при цьому всі примусові заходи приватного виконавця щодо виконання судового рішення виявились безрезультатними.

Як унормовано статтею 337 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Частиною 4 ст. 337 ГПК України визначено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Розглянувши подані матеріали, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання з огляду на таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, з моменту відкриття виконавчого провадження постановою від 18.09.2020 року приватним виконавцем вчинялись відповідні виконавчі дії, направлені на належне виконання наказу господарського суду у справі № 910/16779/19.

Положеннями п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань (п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України").

За змістом листа Верховного Суду України від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" однією з підстав для відмови у задоволенні подань є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

При цьому, поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Наразі, в обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, що боржник, керівником якого є ОСОБА_1, ухиляється від виконання рішення суду, оскільки ігнорує неодноразові законні вимоги приватного виконавця щодо необхідності його явки як керівника боржника до офісу приватного виконавця, а також не повідомив про наявність обставин, які перешкоджають проведенню виконавчих дій та/або інші підстави, що можуть бути підставою для відкладення таких дій.

Окрім цього приватний виконавець окремо наголошує на невчиненні боржником будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду станом на дату звернення з поданням до суду.

Так, в обґрунтування подання про застосування до ОСОБА_1 обмеження у праві виїзду закордон, як до керівника боржника, за невиконання останнім рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2020 у справі № 910/16779/19 на строк до повного виконання такого судового рішення, приватний виконавець вказує на наступні обставини.

18.09.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63080006 і про арешт майна та коштів боржника. Одночасно з цим, винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника. У відповідності до статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії цих постанов було направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження - до відома.

20.01.2020 отримано електрону відповідь у автоматизованій системі виконавчого провадження (далі - АСВП) з Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про номери рахунків відкритих юридичною особою-боржником рахунків у різних фінансових установах. Рахунки виконавцем було арештовано, направлено платіжні вимоги про списання з них коштів,

Приватним виконавцем систематично здійснювалося направлення електронних запитів в АСВП до ДПС України щодо відкриття нових рахунків юридичною особою-боржником, згідно з отриманими відповідями нові рахунки не відкривалися, а на встановлених раніше рахунках - кошти відсутні.

Місце реєстрації TOB "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" згідно з виконавчим документом: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 65. Неодноразовими виїздами виконавця з метою перевірки майнового стану боржника, за зазначеною вище адресою було встановлено, що офіс підприємства відсутній.

Майно боржника, на яке можливе звернення стягнення не виявлено. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нерухоме майно зареєстроване за TOB "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" - відсутнє (копії відповідей додаються).

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником TOB "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф. 65, код ЄДРПОУ 34486580) є ОСОБА_1 .

Наразі, у боржника TOB "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.

Рішення суду у справі 910/16779/19 залишається невиконаним, керівник боржника ОСОБА_1 як орган управління юридичної особи-боржника вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.

Ухилення керівника юридичної особи-боржника від виконання рішення суду підтверджується, як вказує приватний виконавець, наступним:

По-перше, ігноруванням законних вимог приватного виконавця щодо необхідності його явки, як керівника TOB "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" до офісу приватного виконавця для надання необхідних документів та пояснень, що є порушенням ст.ст. 18, 19 Закону України Про виконавче провадження .

По-друге, декларацію про доходи та майно керівник юридичної особи-боржника ОСОБА_1 не подав приватному виконавцю тим самим порушивши п. З ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження .

По-третє, керівнику юридичної особи-боржника було надано можливість надати пояснення про причини невиконання судового рішення для їх долучення до матеріалів цього подання. Запит про надання таких пояснень для їх врахування судом, ОСОБА_1 не надав.

Вищевикладене розцінюється приватним виконавцем, як умисне невиконання зобов`язань покладених на боржника рішенням суду, оскільки боржник рішення суду в добровільному порядку не виконує, ігнорує законні вимоги приватного виконавця, з метою ухилення від виконання рішень суду. Незважаючи на попередження, виклики, вимоги боржника не вжито жодних заходів щодо самостійного виконання рішення суду.

Тобто про факт відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій приватним виконавцем боржник був повідомлений.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Окрім цього, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 року (набув чинності для України 26.03.1976 року) передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Вказане право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, які відповідно до ч. 3 ст. 269 Цивільного кодексу України тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

З урахуванням вищевикладеного та обставин справи суд зазначає, що у даному випадку обмеження не відповідають всім наведеним критеріям, позаяк відсутність майна чи достатньої суми коштів на рахунку не свідчать про вчинення боржником свідомих дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

Крім того, з доданих до подання документів, з яких вбачається відсутність будь-якого майна боржника та коштів на рахунках боржника у банківських установах за висновками суду, не може однозначно свідчити, що боржник вчиняє діяння, які спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Поряд із цим, суд наголошує, що задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке гарантовано Конституцією України.

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 у справі № 910/16779/19 є юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТЕХНАЛАДКА".

При цьому у поданні, яке розглядається судом, приватний виконавець просить суд обмежити у праві на виїзд за межі України керівника Товариства ОСОБА_1 , який не є фізичною особою - боржником за наказом Господарського суду міста Києва від 07.08.2020 року.

Разом з тим, стаття 337 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість застосування господарським судом тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України тільки для фізичної особи, яка є боржником, і відповідно не передбачає можливості застосування господарським судом такого тимчасового обмеження для керівника боржника - юридичної особи.

Таким чином, суд не вправі застосувати до такої особи виключний захід забезпечення виконання судового рішення - обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи ТОВ "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 232-235, 255, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника юридичної особи ТОВ "ЄВРОТЕХНАЛАДКА" ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.О. Підченко