Рішення

від 15.04.2021 по справі 911/3570/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/3570/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Фізичної особи-підприємця Улашина Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Спецтранс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд. 61, код ЄДРПОУ 41591088)

про стягнення заборгованості за транспортні послуги,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 09.12.2020 ФОП Улашин Олександра Петровича до ТОВ "Текс Спецтранс" про стягнення заборгованості за Договором-заявкою №А/1507-1 від 15.07.2020 на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що на виконання укладеного між позивачем та відповідачем Договору надання транспортно-експедиційних послуг, послуги перевезення вантажів у міжнародному сполученні, позивачем надано відповідачу послуги з перевезення, що підтверджуються актом надання послуг, водночас відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 94109,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.12.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 06.01.2021 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 28.01.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 21.02.2021; відповідачу - заперечень до 28.02.2021.

22.02.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вх. №4140/20 від 22.02.2021 в якому останній зазначив, що заборгованість за Договором №1507-1 від 15.07.2020 ним зарахована в рахунок погашення збитків, завданих позивачем відповідачу під час надання послуг за Договором №А/1607-. Тобто відповідач стверджує, що плату за надання послуг за Договором №1507-1 від 15.07.2020 ним зараховано в якості зустрічних однорідних вимог в погашення збитків за Договором №А/1607-, що виникли у зв`язку з його невиконанням позивачем.

03.03.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 26.02.2021 в якій позивач, зокрема зауважив про те, що безпідставним є зарахування зустрічних вимог за Договорами №1507-1 та №А/1607- з тих підстав, що вказані договори мають різні договірні правовідносини. Разом з тим відповідач стверджує, що від відповідача не надходило заяви про залік зустрічних позовних вимог. Крім того, позивач наголосив на тому, що відповідач звернувся з позовом до Господарського суду Закарпатської області з про стягнення з ФОП Улашина О.П. 468548,00 грн збитків - вартості знищеного вантажу, додавши копію ухвали Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2021 про відкриття провадження у справі.

22.03.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 18.03.2021 на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що заява останнього про зарахування зустрічних позовних вимог була викладена у відповіді на претензію позивача від 19.11.2020. При цьому відповідач стверджує, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину. Відтак, відповідач посилаючись на ст. 601 ЦК України сума 94109,00 грн була зарахована останнім за зустрічними вимогами в якості відшкодування збитків внаслідок невиконання позивачем умов Договору №А/1607-, а отже позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Текс Спецтранс" (відповідач, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Улашином Олександром Петровичем (позивач виконавець) укладено Договір-заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні №А/1507-1 від 15.07.2020 (далі - Договір), за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортне перевезення власним або залученим транспортом внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав (послуги).

Зокрема, згідно п. 1 Договору сторони домовилися про такі умови: дата та час відвантаження - 17-18.07.2020; маршрут перевезення - Узбекістан - Україна; характер, вага, об`єм - полімери, 20, 6т, 86 м3; термін протягом якого вантаж придатний до транспортування - вантаж не псується і підлягає транспортуванню в обумовлений строк вказаний у заявці; дані р/с - 2 тенти, 21т, 86 м3; місце завантаження - СП ООО UZ-KOR GAS CHEMICAL , 230614, Республіка Каракалпакстан, Кунградсткий район, поселок Акчалак; пункт митного оформлення - на місці завантаження; пункт перетину кордону - Троебортне-Бачевськ; пункт митного очищення - на кордоні; місце розвантаження - м. Київ; необхідні документи, страхування - CMR, вантаж не страхувався; дата доставки вантажу - 23-24.07.2020; фрахтова сума перевезення - 1700 USD за кожне авто; умови оплати - безготівковий розрахунок, фіксовано по курсу НБУ на день розвантаження по оригіналам документів 5-7 днів; додаткові умови - всі додаткові витрати при перевезенні включені до фрахту; П.І.Б. водія, номер авто - 1. Вольво НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ОСОБА_1 . 2. Вольво НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.1. Договору замовник зобов`язується забезпечити завантаження, розвантаження в межах нормативного часу: нормативний простій автомобіля на завантаження та митне оформлення - 48 годин; нормативний простій при перетині митного кордону - 24 години; нормативний простій автомобіля на розвантаження та митну очистку - 48 годин.

Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором-заявкою відповідно до його умов, а у випадку, не врегульвоних цим договором-заявкою - чинним законодавством України і міжнародно-правовими актами (п. 3.1. Договору).

Пунктами 4.1. та 4.2. погоджено, що Договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Договір-заявка та інші документи (додатки, специфікації та ін.) підписані і погоджені обома сторонами та передані факсимільним зв`язком, є офіційними документами і мають повну юридичну чинність.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, а також нормами Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом

За змістом положень частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями статті 311 Господарського кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні належним чином засвідчений Акт здачі-приймання робіт №0310 від 07.08.2020 суму 94109,00 грн, вказаний документ підписаний замовником і виконавцем та скріплені їх печатками.

Поряд з цим, згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої приєдналася Україна, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Матеріалами справи, а саме - міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №667 та СMR №673 підтверджується факт виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за Договором-заявкою на міжнародне транспортне перевезення, оскільки дані заявки відповідають даним, зазначеним у CMR, зокрема, щодо маршруту перевезення та номерів автопоїздів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції, вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; k) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Як встановлено судом, міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №667 та СMR №673 містять дані, передбачені Конвенцією, в тому числі - визначена вага вантажу (графа 11 накладних), зазначений вантажовідправник, місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення.

Відтак, суд зазначає, що самі по собі, наявні в матеріалах справи належним чином оформлені та засвідчені, навіть без посилань на договір, можуть вважатись належними доказами виконання відповідачем послуг з перевезення.

Отже, наведені вище документи (CMR, Акт здачі-приймання робіт) сукупно з підписаним сторонами Договором-заявкою №А/1507-1 від 15.07.2020 про надання транспортно-експедиційних послуг, дають суду підстави стверджувати, що у позивача наявне право вимоги до відповідача щодо виконання його зустрічного обов`язку з оплати наданих послуг.

Відтак, підписавши Акт здачі-виконання робіт/послуг №0310 від 07.08.2020 без зауважень, відповідач взяв на себе зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг у розмірі 94109,00 грн.

При цьому, у Договорі-заявці на перевезення зазначено, що умовами оплати є безготівковий розрахунок фіксовано по курсу НБУ на день розвантаження по оригіналам документів 5-7 днів.

З накладних МТТ накладних CMR вбачається, що товар відповідачем одержано 06.08.2020, та Акт здачі-приймання робіт підписано - 07.08.2020, а отже згідно умов Договору кінцевою датою оплати відповідачем послуг є 14.08.2020.

Водночас, позивачем додано до справи Довідку №04-28/07-01 від 04.01.2021 з АТ Комерційний інвестиційний банк , з якої вбачається, що від відповідача на розрахунковий рахунок позивача за період з 15.07.2020 по 04.01.2021 грошові кошти не надходили, що дає підстави суду стверджувати про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати наданих послуг відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не заперечує про несплату відповідачу 94109,00 грн згідно умов Договору, а стверджує про те, що вказана сума зарахована останнім в погашення збитків за Договором №А/1607-.

З огляду на вказане відповідачем, суд наголошує на тому, що предметом розгляду даної справи є встановлення наявності порушень сторонами саме умов Договору-заявки А/1507-1 від 15.07.2020, тоді як дослідження обставин невиконання або неналежного виконання умов Договору №А/1607- до предмету розгляду не відноситься.

Разом з тим, суд зазначає, що наявність чи відсутність понесених відповідачем збитків в наслідок невиконання або неналежного виконання умов Договору №А/1607- є предметом дослідження в окремому судовому провадженні, яке зокрема розглядається Господарським судом Закарпатської області у справі №907/897/20 та рішення в якому ще не прийняте..

Між тим, відповідачем у даному провадженні, з метою захисту свого, на його думку, порушеного права, стосовно понесених збитків за Договором №А/1607- в частині зарахування 94109,00 грн, не було подано зустрічної позовної заяви або ініційовано процедуру мірного врегулювання спору шляхом подання проектів мирової угоди з позивачем.

Крім того, важливо зазначити про те, що безпідставним є посилання відповідача на ст. 601 Цивільного кодексу України щодо зарахування 94109,00 грн в якості зустрічних позовних вимог, позаяк частиною другою вказаної статті зазначено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін, з чого слідує те, що вказаною статтею передбачено лише можливість такого зарахування, що в свою чергу залежить від предмету та підстав даного позову, а також від факту існування судового спору щодо розміру збитків між сторонами, за рахунок розміру яких відповідач хоче зарахувати вимоги позивача за даним позовом.

До того ж, як зокрема зазначено ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних позовних вимог, строк виконання яких настав, водночас, як вже зазначалось судом вище, дослідження наявності порушень умов Договору №А/1607- не входить до предмету дослідження та доказування у даній справі, а отже, у суду немає підстав достеменно стверджувати, що зобов`язання щодо сплати збитків за вказаним Договором для позивача є такими, що доведені та такими що настали, та розмір збитків є таким, що встановлений та безспірний.

З наведених підстав суд не погоджується з твердженням відповідача стосовно зарахування останнім 94109,00 грн в якості зустрічних вимог, які за твердженням відповідача, виникли у позивача за Договором №А/1607-.

Відтак, на підставі викладеного вище, судом встановлено, що за наявності в матеріалах справи доказів, які підтверджують виконання позивачем робіт (надання послуг) в рамках виконання Договору-заявки А/1507-1 від 15.07.2020 на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні (Акт здачі-приймання робіт/послуг №0310 від 07.08.2020, СМR, банківська довідка №04-28/07-01 від 04.01.2021), відповідачем не сплачено позивачу суму боргу, а отже порушено умови вищевказаного Договору-заявки.

Отже, суд доходить висновків, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 94109,00 грн вартості наданих послуг, відповідно до вищезазначеного Акту надання послуг є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Так, суд доходить висновків про повне задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 94109,00 грн боргу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текс Спецтранс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, буд. 61, код ЄДРПОУ 41591088) на користь Фізичної особи-підприємця Улашина Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 94109,00 грн боргу та 2102,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.04.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз