Постанова

від 14.04.2021 по справі 280/8106/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8106/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8106/20 (головуючий суддя першої інстанції Прасов О.О., повне судове рішення виготовлено 11.01.2021 року) за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.11.2020 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, в якому просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, розташованих за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1, шляхом зобов`язання Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління ДСНС України у Запорізькій області.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що об`єкт відповідача експлуатується з порушенням вимог пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, а саме: 1) не обладнано приміщення навчального закладу системою протипожежного захисту відповідно до вимог п.7.3 таблиці А.1 додатку А (обов`язковий), п.5.1 таблиці Б.1 додатку Б (обов`язковий) ДБН В.2.5- 56:2014 Системи протипожежного захисту ; 2) не проведено вогнезахисне оброблення дерев`яних конструкцій горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; 3) внутрішній протипожежний водопровід виконано з пластикових труб в супереч вимог пункту 9.3 розділу 9 частини І ДБН В.2.2-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація ; 4) допущено влаштування незаповненого отвору у протипожежній перешкоді яка відокремлює електрощитову. Позивач просив застосувати до відповідача заходи реагування. З посиланням на ч.7 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу контролю, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, розташованих за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1, шляхом зобов`язання Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що судом не враховано ту обставину, що позивач наполягає на встановленні системи протипожежного захисту всупереч вимог нормативних документів. Документального підтвердження не оброблення дерев`яних конструкцій даху будівлі позивач до суду не надав. Зазначає, що відповідачем виконано поточний ремонт внутрішнього протипожежного водогону зі сталевих водогазопровідних неоцинкованих труб. Для забезпечення захисту учасників освітнього процесу від пожеж облаштовано протипожежні двері.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони клопотань про розгляд справи за їх участю не подали.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Відповідач - Запорізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області є юридичною особою (код ЄДРПОУ 20517461), розташована за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1.

ГУ ДСУНС у Запорізькій області проведено позапланову перевірку позивача стосовно дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої 06.10.2020 року складено акт №680 (а.с.12-17).

В цей же день вказаний акт перевірки вручений директору ЗОШ І-ІІІ ступенів №66 ЗМР ЗО та підписаний останнім без зауважень та заперечень.

Вказаним актом перевірки зафіксовано наступні порушення:

1) не обладнано приміщення навчального закладу системою протипожежного захисту відповідно до вимог п.7.3 таблиці А.1 додатку А (обов`язковий), п.5.1 таблиці Б.1 додатку Б (обов`язковий) ДБН В.2.5- 56:2014 Системи протипожежного захисту ;

2) не проведено вогнезахисне оброблення дерев`яних конструкцій горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності; 3) внутрішній протипожежний водопровід виконано з пластикових труб в супереч вимог пункту 9.3 розділу 9 частини І ДБН В.2.2-64:2012 Внутрішній водопровід та каналізація ;

4) допущено влаштування незаповненого отвору у протипожежній перешкоді яка відокремлює електрощитову.

Вказані порушення, на думку контролюючого органу створюють загрозу життю та здоров`ю людей, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки на момент звернення до суду, відповідачем не усунуто виявлених в ході перевірки порушень.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що подальша діяльність Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, розташованої за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1, без усунення виявлених порушень створює реальну небезпеку та загрозу життю, здоров`ю людей, які працюють, навчаються та перебувають у школі, внаслідок чого є підстави для застосування до відповідача такого заходу реагування як повне зупинення роботи, адже ці порушення можуть призвести до загибелі або травмування людей в разі виникнення небезпечної події або надзвичайної ситуації, зокрема, можуть призвести до займання та розповсюдження вогню, що, в свою чергу, ставить під загрозу життя та здоров`я великої кількості людей. Відповідачем не подано до суду доказів відсутності зазначених у позові порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей під час експлуатації ним об`єкту, що перевірявся позивачем, а також не надано доказів усунення таких порушень на час розгляду справи.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 року №5403-VI .

Відповідно до статей 64 , 65 та 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Такий нагляд уповноважений здійснювати і позивач у справі - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежно-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідачем порядок призначення та проведення перевірки не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до статті 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, затвердженого наказом ДСНС України №661 від 12.11.2018 року, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території здійснює безпосередньо та через підпорядковані підрозділи нагляд (контроль) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та цивільного захисту, складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а вразі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування.

Відтак, посилання апелянта на те, що позивач не є повноважним органом на подання вказаного позову є безпідставними та спростовуються наведеними вище нормами.

Згідно із статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

Пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки уповноважено звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частини 1 статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Згідно з частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Статтею 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:

1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту.

10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Згідно з частиною 5 статті 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

З аналізу викладених положень вбачається, що орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд. Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду (ч.7 ст.7 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Крім того, суд зазначає, що зі змісту даної норми слідує, що право на звернення до суду виникає у органу державного нагляду на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, та за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Виходячи із системного аналізу положень Кодексу цивільного захисту України та Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності органи ДСНС мають право звертатися до суду з позовом про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей. У разі якщо такі порушення не створюють загрозу життю та здоров`ю людей, орган ДСНС зобов`язаний скласти припис за допомогою якого зобов`язати підконтрольний об`єкт усунути виявлені порушення та застосувати штрафні санкції у разі невиконання у встановлені строки припису, що не потребує зупинення виробництва та відповідно звернення до адміністративного суду.

Відповідно до п.1 розділу 1 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014року№1417 (далі - Правила №1417), ці Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд (далі - об`єкт).

Згідно із п.4 розділу 1 Правил №1417 пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.

Відповідно до п.35-36 постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі №810/2400/18 недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Посилання апелянта на те, що він не є належним відповідачем у справі, так як засновником та власником _навчального закладу згідно Статуту є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, колегія суддів вважає безпідставними та до уваги не приймає, оскільки згідно п.1.5 вказаного Статуту відповідач є юридичною особою, зареєстрований в ЄДРПОУ (код 20517461), наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у справі.

Далі, посилання апелянта на те, що він не згодний з актом перевірки, та позивачем не надано належних та допустимих доказів наявности з боку відповідача порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідачем в акті перевірки наявність зафіксованих контролюючим органом порушень не заперечується та не спростовується. Апелянтом не наведено будь-яких аргументів на спростування зазначених в акті порушень, не надано доказів на підтвердження таких аргументів та в матеріалах справи такі докази відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що позивач не довів, що перелічені в акті перевірки порушення відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей, а усунення цих порушень вимагає вжиття заходів реагування у вигляді повного зупинення комунального підприємства.

Разом з тим, відповідачем не заперечується факт існування виявлених порушень законодавства на момент здійснення перевірки, у зв`язку з чим не спростовується необхідність їх усунення.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що вжиття заходів реагування (при розгляді гіпотетичних погроз, не підтверджених жодними доказами), на думку відповідача суттєво порушить інтереси всіх учасників освітнього процесу, що призведе до непропорційного втручання державного органу у освітній процес.

Проте, колегія суддів звертає увагу, що наявність вказаних в акті перевірки порушень пожежної безпеки в Запорізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області дає підстави вірогідності пожежі, що само по собі створює загрозу життю та здоров`ю людей та не потребує будь-яких додаткових доказів.

Вказані порушення не є формальними, а стосуються наявності у відповідача порушень, які можуть призвести до займання і відсутності необхідної системи заходів для уникнення пожежі, забезпечення своєчасного її виявлення та гасіння, попередження людей про небезпеку.

Системний аналіз правових норм свідчить на користь висновку, що право заборони експлуатації будівлі виникає у разі виявлення під час перевірки порушень вимог законодавства з пожежної та техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Крім того, апелянт посилаючись в скарзі на рішення Європейського Суду у справах Ст`єрна проти Фінляндії , Юханесон прот Фінляндії , звертає увагу на необхідність справедливого балансу, який потрібно встановити між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому.

Апеляційний суд такі посилання відповідача вважає зухвалими, оскільки в питаннях щодо безпечності життя та здоров`я людей, тим паче, дітей, не може бути конкуруючих осіб, інтереси як позивача так і відповідача повинні відповідати інтересам людей, в тому числі дітей.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що існування хоча б одного істотного порушення, що створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, є самостійною підставою для застосування заходів реагування.

Крім того, застосований до відповідача захід реагування має спонукаючий характер, направлений на забезпечення суб`єктом господарювання виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки.

Суд враховує, що з огляду на кількість виявлених порушень та їх специфіку, повне усунення відповідачем таких порушень (або їх не усунення) може бути встановлено тільки під час проведення позивачем позапланового заходу контролю.

Апеляційний суд також враховує і ту обставину, що заходи реагування мають тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень та зникнення загрози життю та здоров`ю людей.

Отже, обставини, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, не перестали існувати та в повному обсязі не усунуті відповідачем, а відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Разом з тим, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. При цьому, поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Враховуючи наведені норми права та те, що компетентним суб`єктом владних повноважень з питань існування загрози життю та/або здоров`ю людей при порушенні вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є позивач, то суд вважає обґрунтованою позицію позивача наведеною у позові, що безперечним доказом усунення відповідачем порушень буде відповідний акт позапланової перевірки, складений позивачем, про усунення відповідачем виявлених порушень у повному обсязі.

Апелянтом ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано відповідного акту позапланової перевірки складеного позивачем про усунення відповідачем виявлених порушень у повному обсязі, та в матералах справи такі докази відсутні.

Відповідач вказує на те, що судом першої інстанції при вирішенні справи, не витребуваний акт позапланової перевірки про усунення відповідачем виявлених порушень. Таке посилання відповідача колегія суддів вважає безпідставним, оскільки складання такого акту є повноваженням позивача як наслідок перевірки усунення порушень, а за відсутності такого акту не має чого витребовувати.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 19.09.2019 року №826/19328/16, оскільки викладені у вказаній постанові висновки стосуються конкретної справи у правовідносинах інших сторін з урахуванням конкретних обставин справи, що не є аналогічними до обставин справи, яка розглядається.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування оскаржуваного судового рішення, не встановлено, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач посилався на пункт 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України.

Вказана норма статті 67 Кодексу цивільного захисту України визначає зміст можливих позовних вимог, а саме щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Перелічені повноваження та норми Кодексу цивільного захисту України не містять такого способу реагування як зобов`язання відповідача зупитини експлуатацію об`єкту, а відтак такі вимоги не відповідають закону.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, розташованих за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1, шляхом зобов`язання Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області.

Як зазначалось вище, повноваження позивача не містять такого способу реагування як зобов`язання відповідача зупитини експлуатацію об`єкту, що є зайвим при задоволенні вимог позову про застосування заходів реагування.

У зв`язку з викладеним у відповідності до статті 317 КАС України належить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8106/20 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8106/20 змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №66 Запорізької міської ради Запорізької області, розташованих за адресою: 69032, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Рекордна, буд.1, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак