Постанова

від 30.03.2021 по справі 280/411/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/411/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 р. (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі № 280/411/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Електроснаб" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний Будинок Електроснаб звернулось до суду з позовом, в якому, з урахуванням клопотання про виправлення арифметичної помилки (т. 1 а.с.23), просило визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області в частині нарахування пені в сумі 540067,01 грн. шляхом внесення відповідного запису (даних, операції) до інтегрованої картки платника за податком на додану вартість TOB ТБ Електроснаб ; зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області здійснити коригування даних в інформаційній системі органів ДФС шляхом виключення з інтегрованої картки платника за податком на додану вартість TOB ТБ Електроснаб , запису (даних, операції) про нарахування пені з податку на додану вартість в сумі 540067,01 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 р., залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 р., позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 р. рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 р. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 р., позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачем.

Посилаючись на порушення норм матеріального права, скаржник просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, відмовивши у задоволенні позову. Скаржник вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 20 листопада 2019 р. Згідно цих висновків у відповідача виникло право на нарахування пені після проведення перевірки та оформлення її результатів, а саме - з 12 березня 2012 р. Наявність цієї обставини є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. На думку скаржника, до спірних правовідносин має застосовуватись редакція пп.129.1.1 п. 129 ст. 129 Податкового кодексу України, яка діяла на час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення. Законодавець визначив, що пеня нараховується при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. При цьому, кваліфікуючим моментом для початку нарахування пені встановлено перший день, що є наступним за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Позивач зазначає, що після отримання постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 0870/6189/12, якою залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2016 про відмову у задоволенні позову TOB ТБ Електроснаб про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000612302, № 000060302, позивачем платіжним дорученням № 15 від 10.01.2019 перераховано 535321,50 грн., а також у декларації з ПДВ за грудень 2018 року у рядку 16.3 задекларовано суму -73757 грн. , що призвело до зменшення податкового кредиту. Позивач вважає, що ПК України, як в редакції, чинній на момент винесення податкових повідомлень-рішень, так і на момент набрання судовим рішенням законної сили, визначене контролюючим органом грошове зобов`язання у разі його судового оскарження набуває статусу узгодженого з дня набрання судовим рішенням законної сили. Оскільки 04 грудня 2018 р. набрало законної сили рішення, яким узгоджено визначене контролюючим органом грошове зобов`язання з податку на додану вартість та про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість, з цього часу і має нараховуватись пеня. В силу ч. 2 п. 57.3 ст. 57 ПК України підлягають самостійному погашенню узгоджені суми грошового зобов`язання протягом 10 днів, тобто до 14.12.2018. Вказана сума була сплачена позивачем 10.01.2019, тому він самостійно нарахував і сплатив пеню в сумі 7919,82 грн. за порушення строку сплати узгодженого грошового зобов`язання за період з 17.2.2018 (перший робочий день після спливу граничного строку з моменту узгодження) по 10.01.2019. Суд першої інстанції здійснив перевірку усіх доводів сторін, правильно встановив обставини у справи, застосував матеріальний закон, тому, на переконання позивача, підстави для скасування оскарженого рішення, відсутні.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 березня 2012 р. АТ ТБ Електроснаб отримало податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2012 р. № 0000612302 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 535 321,50 грн (п`ятсот тридцять п`ять тисяч триста двадцять одна гривня 50 коп.), у т.ч. за основним платежем - 440 397,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 94924,50 грн, та податкове повідомлення - рішення від 26 березня 2012 р. № 000060302 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість в Декларації з ПДВ за січень 2011 р. у розмірі 73 757,00 грн (сімдесят три тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 00 коп.). Суму грошового зобов`язання з ПДВ та зменшення розміру від`ємного значення було здійснене на підставі Акту про результати позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства Торгівельний Будинок Електроснаб з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Інтерсервіс-Постач (код ЄДРПОУ 37276482) за період з 01.11.2010 по 31.01.2011 від 05 березня 2012 р. № 33/23-2/31831117.

Після адміністративного оскарження прийнятих ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя податкових повідомлень-рішень, в червні 2012 р. АТ ТБ Електроснаб звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Постановою від 29 березня 2016 р. Запорізький окружний адміністративний суд у справі № 0870/6189/12 відмовив у задоволені адміністративного позову про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.03.2012 № 0000612302 і № 000060302. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2016 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову.

12 грудня 2018 р. ТОВ Торгівельний Будинок Електроснаб отримало постанову Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 0870/6189/12, якою касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області було задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2016 у справі № 0870/6189/12 скасовано, залишено в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2016.

Платіжним дорученням № 15 від 10.01.2019 ТОВ Торгівельний Будинок Електроснаб перерахувало суму в розмірі 535 321,50 грн з таким призначенням платежу: *;131;31831117, сплата грош. зобов`язань по акту перев. від 05.03.12 №33/23-2/31831117; зг. ППР №0000612302 від 26.03.12; постанова ВСУ від 04.12.18 № 0870/6189/12 , суму проведено банком 10.01.2019.

Згідно протоколу №1 засідання постійної комісії із розгляду спірних питань при ГУ ДФС у Запорізькій області від 24.01.2019 комісією встановлено, що на виконання постанови Верховного Суду від 04.12.2018 по справі № 0870/6189/12, ТОВ Торгівельний Будинок Електроснаб було сплачено у сумі 535 321,50 грн, що відповідає ППР №0000612302 від 26.03.2012 (платіжне доручення № 15 від 10.01.2019), а також у декларації з ПДВ за грудень 2018 року (реєстраційний № 9306940390 від 17.01.2019), у рядку 16.3 було задекларовано суму "-" 73757,00 грн (згідно ППР 000060302 від 26.03.2012), що призвело до зменшення податкового кредиту. Комісією зазначено, що, враховуючи відсутність прямої вказівки у Кодексі на зворотну дію у часі закону, застосування положень ст. 129 Кодексу у редакції ,яка діє з 01.01.2018 застосовується до правовідносин, які виникли з 01.01.2018, тобто до відносин коли строк сплати зобов`язання припадає на дату починаючи з 01.01.2018. Комісія дійшла висновку, що про необхідність перерахунку в ІКП ТОВ Торгівельний Будинок Електроснаб пені за результатом проведеної документальної перевірки, узгодження яких відбулось у 2019 році, згідно здійснених перерахунків нарахованої пені в рамках вимог ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 7255-VІ (зі змінами та доповненнями). Головним управлінням ДФС у Запорізькі області відображено в ІКП заборгованість зі сплати пені у розмірі 547 986,83 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача по нарахуванню позивачу пені до 04.12.2018.

Колегія суддів вважає, що при новому розгляді справи суд першої інстанції був зобов`язаний виконати вимоги частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи попередні рішення, Верховний Суд вказав на те, що визначальним для вирішення даної справи є з`ясування того, яка редакція статті 129 Податкового кодексу України підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки від встановлення таких обставин залежить дата початку обрахунку пені. Крім того, судами не перевірено правильність обрахунку пені податковим органом згідно з наявними у матеріалах справи розрахунками та відповідно до якої редакції норм матеріального права здійснено її обрахунок.

Згідно із підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

За правилами підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 р., спір у даній справі виник щодо періоду нарахування пені за умови донарахування суми грошового зобов`язання контролюючим органом.

Правове регулювання даного питання відбувалось наступним чином.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин та чинній до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

У зв`язку із прийняттям Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року (тобто на момент винесення оскаржуваного рішення), пункт 129.1 викладений в наступній редакції:

Нарахування пені розпочинається: 129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Таким чином, на час ухвалення рішення Верховним Судом від 04 грудня 2018 р. про залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 р. законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 р. по цій справі, здійснивши аналіз наведених вище нормативно-правоих актів дійшов висновку, що норми Податкового кодексу України, які за своїм змістом є нормами матеріального права, застосовуються до спірних правовідносин в редакції, яка діяла на момент їх виникнення.

Визначаючись з тим, яка саме редакція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на той факт, що порушення податкового законодавства зі сторони позивача мало місце до 01.01.2017 року, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.

Колегія суддів апеляційного суду, у свою чергу, зазначає, що визначальним у даному випадку є обставина часу прийняття податкового повідомлення-рішення. У випадку визначення контролюючим органом грошового зобов`язання до 01.01.2017 (тобто до внесення змін до п.121.1 ст. 121 ПК України), пеня нараховується за весь період заниження грошового зобов`язання, включаючи період адміністративного та/або судового оскарження. Якщо після зазначеної дати - пеня нараховується у відповідності до внесених до зазначеної статті змін.

Як свідчать наявні у справі письмові докази, податкові повідомлення-рішення №0000612302 та №000060302 були прийняті 26 березня 2012 р. (т. 1 а.с.12, 13).

Станом на 26 березня 2012 р. редакція підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України визначала, що пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Таким чином, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету (висновок згідно постанови Верховного Суду від 20 листопада 2019 р. у цій справі).

Період нарахування пені визначений контролюючим органом на підставі п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, по якій виявлено заниження з урахуванням дати, коли таке податкове зобов`язання повинно було сплачено за відповідний податковий період.

В матеріалах справи наявний розрахунок пені на загальну суму 547 986,82 грн (т. 2 а.с. 83,84): за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2010 р. з граничною датою сплати 30.12.2010 нараховано пеню в сумі 75 476,85 грн за період з 31.12.2010 по 14.12.2018, за податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 р. з граничною датою сплати 30.01.2011 нараховано пеню в сумі 397 456,12 грн за період з 31.01.2011 по 14.12.2018, за податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 р. з граничною датою сплати 02.03.2011 за період з 03.03.2011 по 14.12.2018 нараховано пеню у сумі 75 053,85 грн.

Суд першої інстанції, дослідивши зазначений розрахунок, дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для нарахування позивачу пені за заниження сум податкових зобов`язань за весь період такого заниження, оскільки на дату узгодження грошового зобов`язання згідно з приписами ст.129 ПК України не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

При цьому, суд першої інстанції врахував правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 р. по справі № 822/2821/17 (адміністративне провадження К/9901/20959/18).

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції за правовий висновок, сформульований судом касаційної інстанції у зазначеній справі, оскільки за її обставинами податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом 28 серпня 2017 р., тобто після 01.01.2017, а відтак, нарахування пені за період адміністративного та/або судового оскарження не здійснюється, про що зазначено вище.

Колегія суддів наголошує на тому, що спірним у цій справі є питання правомірності застосування контролюючим органом відповідної редакції п.п.129.1.1 п.129 ст.129 Податкового кодексу України і, відповідно, правомірності нарахування пені. Дійшовши висновку про відповідність вчинений дій відповідачем по нарахуванню пені приписам Податкового кодексу України, колегія суддів враховує, що з часу такого нарахування (21.01.2019 - прийняття протоколу № 1 (т. 1 а.с.70-74) і до вирішення спору (15.04.2021) до інтегрованої картки платника податків (позивач) постійно вносились зміни, як це передбачено приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України, відповідно до яких, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючий орган зобов`язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Зазначена обставина підтверджується розрахунком, наданих відповідачем до суду першої інстанції при повторному розгляді справи, відповідно до якого загальна сума пені складає 503 000,94 грн. (т.2 а.с.145-146).

Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвели до ухвалення незаконного рішення, є підставою для його скасування, як це передбачено статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, та прийняття нового рішення у справі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 р. в адміністративній справі №280/411/19 - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Електроснаб" до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 30 березня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 р.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук