Ухвала

від 12.04.2021 по справі 808/1817/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1817/18

адміністративне провадження № К/9901/11813/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №808/1817/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, у якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.02.2018 за №0009161305, складену заступником начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області О.А. Матвійчук щодо стягнення з позивача заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 184936,14грн; визнати протиправним та скасувати рішення №0009171305 від 13.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 45896,74грн, прийняте заступником начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області О.А. Матвійчук відносно позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 позовні вимоги задоволено.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2021, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Запорізькій області строку на апеляційне оскарження, відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №808/1817/18.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області 01.04.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Судом з`ясовано наступні обставини.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 20.11.2019 (прийнятим у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження) позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0009171305 від 13.02.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, в частині нарахування штрафних санкцій у сумі 43549,81грн. Визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0009161305 від 13.02.2018 на суму 175136,01грн. В іншій частині позовних вимог - відмовив. Вирішив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 95 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.11.2019.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, копія рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 отримана уповноваженою особою відповідача 21.11.2019 (а.с. 240, т. 3).

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019 у справі №808/1817/18, Головне управління ДПС у Запорізькій області 20.12.2019 оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України (ненадання доказів сплати судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

За клопотанням апелянта, строк для усунення недоліків поданої відповідачем апеляційної скарги ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.02.2020 продовжувався.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.03.2020 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Запорізькій області про продовження строку на усунення недоліків, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 11.01.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДПС у Запорізькій області вдруге 30.10.2020 , тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, було подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №808/1817/18. Також відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження відповідач зазначив, що з первісною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження (протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення). Однак, через несплату судового збору, ухвалою суду від 12.03.2020 відповідачу було відмовлено у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків апеляційної скарги, а первісну апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 повернуто скаржнику. Стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини скаржника, оскільки контролюючим органом було здійснено всі відповідні заходи для отримання фінансування з метою сплати судового збору та вжиті всі необхідні заходи для своєчасного виконання свого процесуального обов`язку щодо направлення апеляційної скарги. Вважає дану обставину поважною причиною для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.11.2020 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 цього ж Кодексу, у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин та усунути недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від 12.03.2020 про повернення апеляційної скарги заявнику, не є безмовною підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.

А тому, врахувавши факт подання відповідачем апеляційної скарги поза межами процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, тобто після спливу понад 11 місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та після спливу понад 7 місяців з дня отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків, суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої відповідачем апеляційної скарги залишити без руху, надавши скаржнику строк з для усунення вищевказаних недоліків апеляційної скарги в порядку та спосіб, зазначений в мотивувальній частині цієї ухвали.

На виконання вимог вказаної ували до суду апеляційної інстанції від скаржника було направлено: заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2019; клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження контролюючий орган вказано причини попуску процесуального строку аналогічні тим, що були наведені відповідачем при поданні апеляційної скарги, та які судом було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження Головним управлінням ДПС у Запорізькій області наведено не було .

На переконання відповідача, дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття провадження у даній справі. Відповідач вказує, що тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є реальною перешкодою для здійснення належного апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Відповідач доводить, що ним здійснювались відповідні заходи для отримання фінансування для сплати судового збору. Просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий строк .

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.01.2021, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.11.2020 надавав відповідачу достатній строк щодо надання, серед іншого, обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

За результатом аналізу вищеназваних положень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки повторна апеляційна скарга була подана відповідачем після спливу понад 11 місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та майже через рік з дня складення судом повного тексту судового рішення; після спливу понад 7 місяців з дня отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків, підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку відсутні. Крім того, суд вказав, що апелянтом не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений адміністративним судочинством строк. Крім того, на момент повторного подання апеляційної скарги судовий збір продовжує бути несплаченим.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини Лелас проти Хорватії Суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу .

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини ... підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси… .

Тобто, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок зацікавленої особи у зв`язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі , право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Третім апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, суд дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управлінням ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №808/1817/18.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі №808/1817/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова