Постанова

від 05.04.2021 по справі 735/1328/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 735/1328/17

провадження № 61-14525св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович,на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Балаби О. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О.,

Висоцької Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просила: зобов`язати ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту ним частину належної їй земельної ділянки, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0016 га, знести влаштований на її ділянці паркан, зобов`язати ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту нею частину цієї ділянки, площею 0,0001 га, ліквідувавши на цій частині її ділянки частину нежитлової будівлі.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0727 га, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у власності ОСОБА_2 є земельна ділянка площею 0,0847 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки площею 0,0583 га. Всі ці ділянки є суміжними.

Відповідачі порушили межі земельної ділянки позивача, у зв`язку з чим вона подавала відповідне звернення до Коропської селищної ради. Створена цією радою комісія після проведення відповідного обстеження рекомендувала ОСОБА_1 звернутися до компетентної проєктної організації для встановлення факту порушення межі належної їй ділянки.

Факт порушення ОСОБА_2 і ОСОБА_3 межі належної ОСОБА_1 ділянки встановила фізична особа - підприємець ОСОБА_4 , провівши відповідне обстеження і задокументувавши його результати.

12 липня 2017 державним інспектором Відділу контролю з використання та охорони земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області проведено перевірку, під час якої встановлено, що згідно зі складеною фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 схемою ОСОБА_2 самовільно зайняв частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, відокремивши цю частину від решти ділянки ОСОБА_1 парканом, а ОСОБА_3 самовільно зайняла 0,0001 га ділянки ОСОБА_1 , спорудивши на ній нежитлову будівлю. Приписано відповідачам усунути порушення прав позивача, але ці приписи вони не виконали.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем документи на підтвердження позовних вимог є недопустимими доказами: складені посадовцем системи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2017 року № 153-ДК/142/АП/09/01/-17 та приписи про усунення відповідачами порушень земельного законодавства не підписані особами, які були присутні при перевірці, приписи не підписано інспектором, що їх склав, відсутні відомості про вручення цього акта відповідачам. Для вирішення спору між сторонами необхідні спеціальні знання, але жоден з учасників справи не заявив про призначення судової земельно - технічної експертизи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що фактично спір стосується відновлення меж земельних ділянок, належних позивачу і відповідачам, однак встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Крім того, з урахуванням обставин справи, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки не сприяє ефективному відновленню порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що її позов є повністю доведеним, порушення її прав відповідачами підтверджуються висновком судової земельно-технічної експертизи від 25 січня 2019 року, а також листами Держгеокадастру, які суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив. Однак, відповідачами не надано жодних належних та допустимих доказів про відсутність порушення її прав та інтересів внаслідок самовільного зайняття належної позивачу земельної ділянки.

Відзив на касаційну скаргу

У грудні 2020 року від відповідачів надійшли відзиви на касаційну скаргу,

в якому вони посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.

У грудні 2020 року від ОСОБА_1 надійшли відповіді на відзиви, мотивовані незгодою з доводами відзивів.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

24 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 липня 2014 року є власником земельної ділянки, площею 0,0727 га, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063, яка розташована на АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_6 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЧН № 111611, виданого Коропською селищною радою 11 квітня 2004 року.

Суміжними землевласниками є ОСОБА_2 , якому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 388987, виданого на підставі рішення Коропської селищної ради від 31 жовтня 2006 року, належить земельна ділянка 0,0847 га, яка розташована на АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , якій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯГ № 899721, виданого на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 січня 2007 року, належить земельна ділянка площею 0,0583 га на АДРЕСА_3 .

З травня до жовтня 2017 року ОСОБА_1 письмово зверталася до Коропської селищної ради, народного депутата України п. Євлахова А. С., Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, начальника Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції України у Чернігівській області з приводу порушення відповідачами її права користуватися успадкованою після смерті ОСОБА_6 земельною ділянкою.

04 травня 2017 року на звернення ОСОБА_1 до Коропської селищної ради складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким позивачу рекомендовано звернутись до проектної організації, що володіє технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованою (т. 1, а. с. 9).

Згідно з актом приймання-передачі межових знаків на зберігання

від 06 липня 2017 року, складеного інженером-землевпорядником ОСОБА_4 , межі земельної ділянки ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , закріплені межовими знаками встановленого зразка, де межа земельної ділянки не співпадає з капітальною забудовою або стаціонарною огорожею, у кількості 11 шт. Відновлено межові знаки належної

ОСОБА_1 земельної ділянки, встановлено їх згідно з координатами, які внесено до Національної кадастрової системи, та складено акт приймання - передання межових знаків на зберігання суміжних власників, де зазначено, що члени комісії Коропської селищної ради ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та ОСОБА_3 мають претензії щодо розміщення встановлених межових знаків, а ОСОБА_2 відмовився від його підписання (т. 1, а. с. 12, т. 2, а. с. 44).

У копіях актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 липня 2017 року № 153-ДК/142/АП/09/01/-17, складеного головним спеціалістом (державним інспектором) Відділу контролю за використанням та охороною земель у Бахмацькому, Борзнянському, Коропському та Сосницькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, зазначено, що під час перевірки встановлено порушення відповідачами земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 самовільно пригороджено парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, споруджено нежилу будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У цих копіях актів відсутні відомості про вручення примірника чи копії акта відповідачам (т. 1, а. с. 52-54, 58- 60).

Згідно з приписами Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 12 липня 2017 № 153 - ДК/0097Пр/03/01-17, № 153 - ДК/0098Пр/03/01-17 від 31 серпня 2017 року, № 315 - ДК/0295Пр/03/01-17 та № 315 - ДК/0296Пр/03/01-17, відповідачі мають у 30 - денний термін з дати отримання цих приписів усунути вчинені ними порушення земельного законодавства, а саме: ОСОБА_2 повинен звільнити самовільно пригороджену парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0016 га, а ОСОБА_3 - звільнити частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0001 га від самовільно спорудженої на ній нежилої будівлі (т. 1, а. с. 13, 14, 16, 17).

Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області листами від 12 липня 2017 року № 31 - 25 - 0.446 - 263/90 - 17 і від 01 червня

2018 року № 0 - 25 - 0.16 - 293 /90 - 18 повідомило ОСОБА_1 про те, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 самовільно пригороджено парканом до своєї земельної ділянки частину належної ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,0016 га, та що ОСОБА_3 на належній ОСОБА_1 земельній ділянці споруджено нежилу будівлю, внаслідок чого самовільно зайнято 0,0001 га належної останній земельної ділянки. У зв`язку з цим ОСОБА_2 й ОСОБА_3 направлено приписи з вимогою у 30 - денний термін усунути вищевказані порушення земельного законодавства, для виконання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 цих приписів вживати заходи (т. 1, а. с. 15, 235-236).

Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції України у Чернігівській області листом від 28 липня 2017 року № 40-1025-7/1514-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 на своїй земельній ділянці улаштувала малу архітектурну форму - навіс із полегшуючих конструкцій без влаштування фундаменту. У зв`язку з цим Управління не має передбачених законом повноважень для вжиття до ОСОБА_3 заходів реагування (т.1, а. с. 19);

Згідно з висновком судової земельно - технічної експертизи від 25 січня 2019 року № 41-18, що складений фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 , роз`ясненням цього висновку, що виконане останньою, від 17 березня 2019 року № 48 (т. 2, а. с. 126-154, 179-180):

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 739 кв. м (що на 12 кв. м більше, ніж згідно з правовстановлюючими документами, так як частина ділянки, якою користується ОСОБА_1 , не є її власністю);

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 818 кв. м (що на 29 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

- фактична площа земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , становить 509 кв. м (що на 74 кв. м менше, ніж згідно з правовстановлюючими документами);

- належна ОСОБА_1 ділянка межує з земельними ділянками, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2, і АДРЕСА_3 , які належать відповідачам, і відокремлена від них огорожею та стінами будинку і господарської будівлі;

- має місце порушення спільної межі ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 , а саме поворотна точка В на 0,43 м зміщена у бік ділянки АДРЕСА_2 і частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 4,85 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_2 ;

- має місце порушення спільної межі ділянок АДРЕСА_1 і АДРЕСА_3 , а саме частина належної ОСОБА_1 земельної ділянки АДРЕСА_1 , площею 0,55 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської споруди;

- має місце порушення спільної межі ділянок АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , а саме частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки АДРЕСА_2 , площею 5,2 кв. м, перебуває у користуванні ОСОБА_3 - на ній розташована частина належної ОСОБА_3 господарської будівлі, межа ділянок від точки М до точки Л зміщена в бік ділянки АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 ;

- для відновлення прав ОСОБА_1 необхідно:

1) зобов`язати ОСОБА_2 , відповідно до кадастрового плану земельної ділянки АДРЕСА_1: а ) перенести фактичну поворотну точку В у точку В1 кадастрового плану на 0,43 м у бік належної йому земельної ділянки АДРЕСА_2 ; б) перенести фактичну межу між земельними ділянками ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з відрізку між точками В і Д на відрізок між точками В1 і Г та вирівняти межу В1 - Г - Г1, улаштувавши у такий спосіб паркан;

2) зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати (знести) частину належної їй господарської споруди, площею 0,55 кв. м, що розташована: від точки Г до точки Д (0,38 м), від точки Д до точки Е (2,44 м) на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

При розгляді справи судом апеляційної інстанції за клопотанням

ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію відповіді Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 10 лютого 2020 року № Л-237/1-0,21-825/6-20 на її звернення, згідно якої за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, які оприлюднюються на Публічній кадастровій карті, біля земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 розташовані земельні ділянки з кадастровими номерами 7422255100:01:001:0080 та 7422255100:01:001:1428. При цьому, земельна ділянка з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 не має спільних меж із земельними ділянками 7422255100:01:001:0080 та 7422255100:01:001:1428 (т. 3, а. с. 148).

Листом від 05 березня 2020 року за № Л-237/2-0.21-1593/6-20 Держгеокадастр повідомив ОСОБА_1 , що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - Головне управління), Державним кадастровим реєстратором Відділу у Коропському районі Головного управління (далі - Відділ), відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, відомості, які містяться у Державному земельному кадастрі про земельну ділянку з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 приведено у відповідність до документації із землеустрою в паперовому вигляді, яка стала підставою для формування зазначеної земельної ділянки та зберігається у місцевому Фонді документації із землеустрою Відділу (т. 3, а. с. 150).

Листом від 26 серпня 2020 року № Л-237/2-0.21-1593/6-20 Держгеокадастр повідомив, що за інформацією ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 внесені до Державного земельного кадастру

14 липня 2014 року на підставі заяви ОСОБА_1 , державного акту на земельну ділянку серії ЧН № 111611, технічної документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 та електронного документа. Зазначена документація зберігається у місцевому Фонді документації із землеустрою. Координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, зазначені в технічній документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 , перевірити на відповідність до координат поворотних точок меж вказаної земельної ділянки, що містяться у Поземельній книзі, неможливо, оскільки в технічній документації зазначена умовна система координат. Разом з тим, кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, що є складовою Поземельної книги, відповідає плану меж земельної ділянки в державному акті і кадастровому плані технічної документації по складанню державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 . Розбіжностей між вказаним державним актом та відомостями, що внесені до Державного земельного кадастру, немає (т. 3, а. с. 151-152)

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самостійно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Землекористувачі зобов`язані, зокрема, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (стаття 96 ЗК України).

У справі, яка переглядається, спір фактично стосується відновлення меж земельних ділянок, належних позивачу і відповідачам.

Відповідно до частини першої статті 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за

№ 391/17686 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня

2012 року № 1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49, 54 цього Порядку.

Після прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про затвердження документації із землеустрою, яка є підставою для державної реєстрації земельної ділянки, та надання Держгеокадастру або його територіальному органові відповідно до компетенції засвідченої копії такого рішення Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить відповідні відомості до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі (пункт 112 Порядку).

Відповідно до статті 55 Закону України Про землеустрій у редакціїна час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Відповідно до пунктом 3.12 Інструкції закріпленнямежовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником.

Тобто, встановленнямеж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду.

Відновлення межземельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок (пункт 4.1 Інструкції).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 Інструкції власникземельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації ізземлеустрою. У разі відсутностітакої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З матеріалів справи випливає, що відповідно до акта обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_5 від 06 липня 2017 року, за заявою ОСОБА_1 щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 встановлено межові знаки земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063, які внесені до Національної кадастрової системи (далі - НКС) та комісією встановлено, що координати земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС внесені неправильні. Для внесення в НКС правильних координат земельної ділянки необхідно звернутися в районний відділ Держгеокадастру в Коропському районі Чернігівської області (т. 2, а. с. 44-45).

Відповідно до рішення Коропської селищної ради Чернігівської області

від 21 серпня 2017 року № 699 про розгляд земельного спору, Коропська селищна рада вирішила: ОСОБА_1 звернутися у відділ у Коропському районі Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області для виправлення координат земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в НКС; ОСОБА_1 привести у відповідність межі земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 із суміжними землевласниками та землекористувачами; ОСОБА_3 провести роботу щодо розміщення прибудови в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0080 з урахуванням норм ДБН 360-92**(Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень)

(т. 2, а. с. 46).

Установивши, що між сторонами існує спір щодо встановлення меж належних їм земельних ділянок внатурі (на місцевості), вирішення якого до компетенції суду не входить, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

За викладених обставин, коли між сторонами існує спір про межі, позивачем не доведено, що має місце порушення права власності на належну їй земельну ділянку з боку відповідачів.

Суд апеляційної інстанції правильно відхилив висновок експертизи

від 25 січня 2019 року, оскільки він проведений без каталогу координат окружної межі земельної ділянки АДРЕСА_3 , у зв`язку із чим у висновку вказано, що провести відповідність фактичних меж вказаної земельної ділянки з межами, визначеними правовстановлюючим документом не можливо. При вирішенні питання про порушення визначених правовстановлюючими документами меж земельних ділянок між сторонами по справі, досліджуючи земельну ділянку ОСОБА_1 з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 судовим експертом було взято до уваги кадастровий план земельної ділянки з Державного земельного кадастру та кадастровий план земельної ділянки, який міститься в технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 . Однак, судовим експертом не взято до уваги план меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 (т. 1 а. с. 151, т. 2 а. с. 64 зворот) до державного акту серії ЧН №111611 на ім`я ОСОБА_6 , який має відмінності.

Суд апеляційної інстанції надав належну оцінку виявленій помилці центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин щодо неправильного зазначення координат земельної ділянки, кадастровий номер 7422255100:01:001:0063.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги листи Держгеокадастру від 10 лютого, 05 березня, 26 серпня 2020 року, зважаючи на те, що при візуальному огляді плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 в державному акті серії ЧН №111611 та кадастрового плану вказаної земельної ділянки, що містяться в технічній документації по складанню державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_6 (2003 рік) вбачається їх невідповідність кадастровому плану земельної ділянки з кадастровим номером 7422255100:01:001:0063 (додаток до витягу з ДЗК).

При новому розгляді судом апеляційної інстанції враховано висновки Верховного Суду, в зв`язку з якими скасовано попередню постанову апеляційного суду (частина п`ята статті 411 ЦПК України).

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди попередніх інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Щодо клопотання про розгляд справи за участю сторін

У листопаді 2020 року від ОСОБА_1 надійшло зазначене вище клопотання.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що учасники у справі вже надали аргументи щодо поданої касаційної скарги, остання розглядається без повідомлення та виклику учасників справи.

Отже, оскільки ЦПК України передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кравченко Володимир Володимирович, залишити без задоволення,

а рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 квітня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 вересня

2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара