Рішення

від 08.04.2021 по справі 404/8175/20

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/8175/20

Номер провадження 2/404/2417/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання», по якому просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років з 17.02.2020 року по день прийняття рішення суду

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працює провідним економістом на Державному підприємстві «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» з 17.02.2020 року. Під час виконання трудових обов`язків ознайомився із змістом Колективного договору Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» на 2020-2023 роки і з`ясував, що за спеціальним стажом роботи має право на отримання надбавки за вислугу років на підставі діючого Колективного договору підприємства та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17.10.2000р. № 409.

Неодноразово, 30.07.2020 року, 05.10.2020 року, 19.10.2020 року, письмово (службовою запискою) звертався до ДП «РЗ РТО» з проханням вирішити питання по суті.

23.10.2020 року відбулося засідання Комісії з трудових спорів за присутності позивача. Комісія вирішила утриматись щодо задоволення його заяви та рекомендувала звернутися до суду для вирішення по суті питання. Станом на 23.12.2020 року письмового рішення Комісії з трудових спорів не отримав /а.с. 1-2/.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.12.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» про зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін /а.с. 40-41/.

17.02.2021 року позивачем подано до суду доповнення до позову, згідно яких повідомив, що ним здійснено проект розрахунку нарахування надбавки за вислугу років на підставі діючих розпорядчих документів, а саме Постанови КМУ України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, визначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», діючого Колективного договору підприємства, наказу Міністерства оборони України від 17.10.2000 року № 409 та листа ЦК Профспілки працівників ЗСУ № 4 від 19.01.2021 року /а.с. 46-47/.

Представником відповідача 19.02.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, яким вимоги не визнав, у їх задоволенні просив відмовити. Вважає, що доводи позовної заяви та долучені до неї письмові докази є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам. На обґрунтування відзиву зазначено, що на підприємстві діє Колективний договір. В пункті 14 додатку №3 «Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємства» Колективного договору встановлений розмір надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) за вислугу років відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.10.2000 року №409. В наказах підприємства від 02.01.2020 року №1А (п.33) та 04.01.2021 року №1А (п.34) конкретизовано, що на ДП РЗ РТО призначається комісія для встановлення безперервного стажу роботи, який дає право на одержання працівниками відсоткової ставки. Видання цих наказів підтверджує незалежність підприємства як самостійного суб`єкта господарювання при вирішенні поточних питань (ч. 1 ст. 62, ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України). Однак, в документах, які надав ОСОБА_1 відсутні відомості про те, що він має безперервний стаж роботи саме на ДП РЗ РТО, який давав би йому право на виплату надбавки за вислугу років. Письмові докази, які подані позивачем, не в повній мірі відповідають предмету доказування у справі. Крім того, Центрального комітету Профспілки працівників Збройних Сил України не є стороною трудового договору, який укладено згідно вимог ст. 21 КЗпП України, між ДП РЗ РТО та працівником ОСОБА_1 в лютому 2020 року. В зв`язку з цим правові висновки, які є в листах ЦК Профспілки працівників Збройних Сил України від 25.08.2020 року №32 не мають для підприємства зобов`язальної сили. При цьому, відповідач звертає увагу, що позивачем пропущений тримісячний строк звернення до суду, визначений ст. 233 КЗпП України /а.с.67-68/.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні поданий відзив на позовну заяву підтримали, у задоволенні заявлених вимог просили відмовити.

Заслухавши виступи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним у задоволенні вимог відмовити, з наступних підстав.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач на підставі наказу №20 від 12.02.2020 року прийнятий начальником планово-економічного відділу Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» /а.с. 18-22/.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

30.07.2020 року, 05.10.2020 року, 19.10.2020 року, провідний економіст ДП РЗ РТО Толкун В.І. письмово (службовою запискою) звертався до ДП «РЗ РТО» з проханням вирішити питання щодо встановлення та нарахування йому надбавки за вислугу років на підставі діючого Колективного договору підприємства та відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17.10.2000 року № 409, яким затверджено Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років /а.с. 3, 4, 17/.

Крім того, 19.08.2020 року позивач звернувся до голови Профспілки працівників Збройних Сил України із зверненням про надання роз`яснень щодо права на отримання надбавки за вислугу років /а.с. 14/.

25.08.2020 року за №32 головою Центрального комітету Профспілки працівників Збройних Сил України Добровольським В. на звернення члена профспілки ОСОБА_1 та голови первинної профспілкової організації працівників Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» Навроцької Н.В. та 19.01.2021 року за №4 на лист ОСОБА_1 повідомлено, що працівнику ДП Кіровоградський ремонтний завод ОСОБА_1 , починаючи з дня прийняття на роботу, повинна виплачуватись надбавка за вислугу років. На думку голови Центрального комітету Профспілки працівників Збройних Сил України Добровольського В., згідно п. 17 трудової книжки ( ОСОБА_1 ) стаж роботи з 24.12.1999 року по 30.03.2018 року (п. 18) підпадає під визначення стажу для встановлення виплати за вислугу років /а.с. 15/.

Так, наказом Міністра оборони України від 17.10.2000 року № 409 (далі - наказ № 409) затверджене Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років.

Даний наказ прийнятий Міністром оборони за дорученням Кабінету Міністрів України від 02.10.2000 року №26 з метою удосконалення умов оплати праці працівників Збройних Сил України. Наказ зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2000 року за № 757/4978, отже має статус нормативно-правового акту.

Відповідно до Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років (далі - Положення) надбавка за вислугу років (далі - надбавка) виплачується працівникам військових частин, закладів, установ, військових представництв, підприємств і організацій Міністерства оборони України, що повністю або частково фінансуються з бюджету (далі - військові частини).

Відповідно до п.1.3 Положення, у разі коли обчислені для працівників згідно з цим Положенням розміри надбавки за вислугу років (у відсотках) нижчі від раніше встановлених розмірів надбавки за безперервну роботу, цим працівникам за час роботи у даній військовій частині надбавка за вислугу років зберігається у раніше встановлених розмірах (у відсотках) до настання права на надбавку у більшому розмірі.

Згідно з п.2.1 Положення надбавка обчислюється у відсотках до посадових окладів (ставок) у таких розмірах: за вислугу років понад 2 роки - 5 відсотків;за вислугу років понад 5 років - 10 відсотків;за вислугу років понад 10 років - 15 відсотків;за вислугу років понад 15 років - 20 відсотків; за вислугу років понад 20 років - 25 відсотків.

Розмір надбавки визначається залежно від стажу роботи, який дає право на отримання такої надбавки (далі - стаж роботи), і обчислюється виходячи з посадового окладу (ставки) за основною посадою (професією) без урахування інших надбавок і доплат. У разі виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника надбавка обчислюється з посадового окладу за основною посадою.

Якщо посадові оклади (ставки) згідно з умовами оплати праці підвищуються, надбавка обчислюється виходячи з новоутворених (підвищених) посадових окладів (ставок).

Нарахування та виплата надбавки провадиться щомісяця за фактично відпрацьований час у межах установленого фонду оплати праці.

Надбавка виплачується з дня прийняття на роботу за наявності стажу роботи, а працюючим - з дня введення в дію цього Положення /п. 2.2, 2.3, 2.4 Положення/.

На підставі п.1.2 наказу № 409 дія Положення не поширюється на державних службовців і службовців апарату органів військового управління та військових комісаріатів, а також на працівників, для яких нормативно-правовими актами встановлено інші розміри, умови та порядок виплати надбавок за вислугу років або за стаж роботи.

Згідно ч. 3 ст. 94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом,Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 15 "Про оплату праці" передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст..97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до статті 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

18.02.2020 року схвалено загальними зборами трудового колективу Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» Колективний договір на 2020-2023 роки, який набув чинності 19.02.2020 року та зареєстрований за реєстраційним номером 289 від 21.02.2020 року /а.с. 5-8/.

Розділом 4 Колективного договору визначена оплата праці. Згідно п.п. 4, 5 п. 4.1. передбачено виплачувати доплати і надбавки до тарифних ставок та посадових окладів працівників згідно додатку №3. Розмір надбавок, доплат і премій конкретному працівникові встановлюється в наказі керівника підприємства за погодженням з головою профкому.

В пункті 14 додатку №3 «Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємства» Колективного договору встановлено розмір надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) за вислугу років відповідно до наказу Міністра оборони України від 17.10.2000 року №409 «Про затвердження Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років».

Для працівників підприємства встановлено надбавку за вислугу років в таких розмірах: за вислугу років понад 2 роки - 5 %; за вислугу років понад 5 років - 10 %; за вислугу років понад 10 років - 15 %; за вислугу років понад 15 років - 20 %; за вислугу років понад 20 років - 25 % /а.с. 9-10/.

Згідно наказів відповідача від 02.01.2020 року №1А (п.33) та 04.01.2021 року №1А (п.34) на Державному підприємстві «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» призначається комісія для встановлення безперервного стажу роботи, який дає право на одержання працівниками відсоткової ставки, надбавки /а.с. 69, 70/.

Директором Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» Ємельяновим В.Є. 18.02.2021 року видано довідку за №98 про те, що дійсно ОСОБА_1 дійсно працює на Державному підприємстві «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» з 17.02.2020 року наказ від 12.02.2020 року №20. Стаж на підприємстві станом на 18.02.2021 року складає 1 рік 2 дні /а.с. 71/.

Крім того, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» має правовий статус субєкта- юридична особа з організаційно-правовою формою за КОПФГ державне підприємство. Центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків - Міністерство оборони України /а.с. 60, 78/.

Згідно наказу директора Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» за №23-к від 10.03.2021 року звільнено з 10 березня 2021 року провідного економіста ОСОБА_1 за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України. Виплатити компенсацію за невикористану відпустку 28 календарних днів за період 17.02.2020 по 10.03.2021 років /а.с. 101/.

Станом на 08.04.2021 року заборгованість по виплаті заробітної плати перед ОСОБА_1 відсутня, про що свідчить довідка /а.с. 101-а/.

При цьому, працівник ОСОБА_1 не отримував заробітну плату з державного бюджету за час його роботи на ДП РЗ РТО /відповідь директора Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» від 26.03.2021 року за вих.№158, а.с. 104/.

Директором Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» Ємельяновим В.Є. 08.04.2021 року на виконання доручення суду повідомлено, що рішення комісії з трудових спорів від 23.10.2020 року не має можливості надати, так як КТС не є структурним підрозділом ДП РЗ РТО, в статусі підприємства КТС не зазначена. Збори КТС 23.10.2020 року не оформлені протоколом засідання. Після звільнення з роботи в січні 2021 року працівника ОСОБА_2 (голови КТС на громадських засадах) не виявлено документів КТС /а.с. 99-100/.

Такимчином, відповідно до Положення про умови та порядок виплати працівникам Збройних Сил України надбавки за вислугу років, затвердженого Наказом Міністра оборони України № 409 від 17.10.2000 року, ця надбавка виплачується працівникам військових частин, закладів, установ, військових представництв, підприємств і організації Міністерства оборони України, що повністю або частково фінансуються з бюджету.

Отже, норми даної постанови не поширюються на позивача-провідного економіста Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання», який при цьому не отримував заробітну плату з державного бюджету за час його роботи на ДП РЗ РТО.

Крім того, стаж роботи позивача підприємстві склав менше 2 років (станом на 18.02.2021 року- 1 рік 2 дні).

Тому, позивачем згідно вимог статей 12, 13, 81 та 76-80 ЦПК України не доведено порушення його трудових прав у сфері даних спірних трудових відносин.

З урахуванням всіх вищенаведених, встановлених судом обставин та вимог трудового законодавства, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, які не ґрунтуються на законі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Щодо застосування наслідків спливу позовної давності, заявлених стороною відповідача, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно частин 1 та 2 ст.233 КЗпП України: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Строки звернення до суду встановлюються задля можливості без зволікань забезпечити можливість відновлення порушеного права, а так само стимулюють особу, чиї права були порушені, також не зволікати у питаннях захисту своїх прав, інакше вона несе ризик відмови у позові.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Аналіз ст.233 КЗпП України в частині застосування термінів "дізнався або повинен був дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов"язку особи знати про стан своїх майнових прав, отже доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Зокрема, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію можна було отримати раніше.

Разом з тим, предметом вказаного позову, є зобов`язання нарахувати та виплатити надбавку за вислугу років, а не її стягнення, як складової частини заробітної плати.

Тому, враховуючи предмет позову позивач мав звернутися до суду за захистом свого порушеного справа в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а звернувся лише 23.12.2020 року.

Разом з цим, суд не застосовує у даному спорі позовну давність, оскільки дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості та недоведеності, що є самостійною підставою відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст.12,13,81,141,263-265,268ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання» про зобов`язання нарахуватита виплатитинадбавку завислугу роківз 17.02.2020року подень прийняттярішення суду- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Державне підприємство «Ремонтний завод радіотехнічного обладнання», місцезнаходження: вул. Добровольського, 2, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 07646544.

Повний текст судового рішення складено 15.04.2021 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда В.В.Мохонько