Постанова

від 15.04.2021 по справі 209/2296/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3254/21 Справа № 209/2296/20 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кам`янської міської ради, треті особи: Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, Гаражно - будівельний кооператив "Лівобережний-4" про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеною позовною заявою, в обґрунтування якої посилалася на те, що рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради від 17.03.1993 року №135 було затверджено акт вибору земельної ділянки для будівництва гаражного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 . Нею було сплачено 30 000,00 грн пайових внесків на будівництво гаражу.

24.11.2004 року було припинено діяльність гаражного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровано ГБК Лівобережний-4 , до списків членів якого вона була зарахована. Вона є членом ГБК "Лівобережний-4" та має на його території гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 25,8 кв.м. Свідоцтва про право власності вона не отримувала, бо у відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про власність", що діяв на той час, право власності члена ГБК виникало з моменту виплати паю та не вимагало реєстрації. 31.01.2019 року вона звернулась до Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, але в реєстрації права власності на гараж їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчував би прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

03.01.2019 року вона звернулась до Управління містобудування та архітектури міської ради з метою присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, але їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правоустановчого документу.

На підставі викладеного просила суд визнати за нею право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 25,8 кв.м., розташований на території Гаражно - будівельного кооперативу "Лівобережний-4" за адресою: 51900, м. Кам`янське, вул. Індустріальна, 4.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено.

З таким рішенням суду позивач не погодилася та подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.

В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Департамент комунальної власності земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам»янської міської ради, подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено, що рішенням № 135 від 17.03.1993 року Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів був затверджений акт вибору земельної ділянки для будівництва гаражно-будівельного комплексу Олімп з сервісним обслуговуванням Дніпродзержинського малого науково-промислового підприємства Олімп (а.с.15).

ОСОБА_1 14.09.1992 року було внесено аванс на будівництво гаражу у розмірі 3 000 рублів та 04.12.1992 року у розмірі 27 000 рублів на рахунок МНПП Олімп , що зазначено у копіях квитанцій до приходного касового ордеру (а.с. 13, 91).

Рішенням від 24.11.2004 року № 258 Виконавчого комітету Дніпровської районної ради (а.с.17) було проведено державну реєстрацію гаражно - будівельного кооперативу Лівобережний-4 та затверджено його статут, що підтверджується копіями статуту та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 18, 19).

Відповідно до копії технічного паспорту, виданого на ім`я позивача, гараж № НОМЕР_1 знаходиться на території ГБК Лівобережний-4 та має загальну площу 25,7кв.м.(а.с. 8-9).

Згідно довідки від 09.01.2019 року (а.с. 12), позивач є членом ГБК "Лівобережний-4" та станом на 09.01.2019 року заборгованості перед кооперативом відсутня.

Відповідно до висновку про вартість об`єкта оцінки (а.с.23), ринкова вартість гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 25,8 кв.м., становить 13 000,00 грн.

Згідно довідки № 39 від 10.01.2019 року (а.с. 14), наданої ОКП Дніпродзержинське БТІ , право власності на гараж № НОМЕР_1 в ГБК Лівобережний-4 не зареєстровано.

Земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Кам`янське, ГБК Лівобережний-4 , гараж № НОМЕР_1 за формою власності - комунальна, за цільовим призначенням - землі, що не надані у власність або постійне користування в межах населеного пункту, що підтверджується копією довідки з державної статистичної звітності з кількості обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (а.с. 22).

Відповідно до листа заступника міського голови № 000305 від 05.02.2019 року (а.с. 20, 86), надати адресу об`єкту нерухомого майна немає підстав, оскільки відсутня копія правоустановчого документу.

05.02.2019 року державним реєстратором було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з тим, що документи подані не в повному обсязі, що підтверджується копією рішення державного реєстратора №45374555 від 05.02.2019 року (а.с. 87, 92).

19.03.2019 року державний реєстратор відмовила ОСОБА_1 у державній реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 через те, що вона подала не повний пакет документів, а саме не були подані: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, що підтверджується рішенням № 46029713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 21).

Згідно відповіді начальника управління державного архітектурно-будівельного контролю міської ради № С-4 від 25.02.2020 року (а.с. 111), ОСОБА_1 було повідомлено, що з квітня 2011 року по теперішній час відсутня інформація щодо реєстрації дозвільних документів на виконання будівельних робіт.

На звернення ОСОБА_1 заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради № С-1302 від 11.03.2020 року (а.с. 89) зазначив, що для проведення державної реєстрації прав на гараж необхідно надати: документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; довідку відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом пайового внеску у повному обсязі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про реорганізацію гаражного кооперативу Олімп у ГБК Лівобережний-4 , про прийняття спірного гаражу № НОМЕР_1 , що розташований на території ГБК Лівобережний-4 , в експлуатацію та можливість його подальшої безпечної експлуатації.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які були досліджені у судовому засіданні, прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права.

Так, відповідно до п. 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, у передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Відповідно до п.41 Порядку, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2019 року державний реєстратор відмовила позивачу у державній реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 через те, що позивачем був поданий не повний пакет документів, а саме не були подані: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, що підтверджується рішенням № 46029713 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с. 21).

Відповіддю на звернення позивача заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради № С-1302 від 11.03.2020 року (а.с. 89) зазначив, що для проведення державної реєстрації прав на гараж необхідно надати: документ, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом пайового внеску у повному обсязі.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про прийняття спірного гаражу № НОМЕР_1 , що розташований на території ГБК Лівобережний-4 , в експлуатацію та можливість його подальшої безпечної експлуатації.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги у якості доказу довідку від 09.01.2019 року через відсутність у ній обов`язкових реквізитів юридичної особи та печатки, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги.

Положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 77-79 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції доказів, наданих позивачем, а саме: копію довідки від 09.01.2019 року (а.с.12), у якій зазначено, що позивачем сплачені пайові та членські внески повністю та вона має у власності в межах ГБК Лівобережний-4 гараж № НОМЕР_1 , оскільки довідка не містить обов`язкових реквізитів юридичної особи та печатки. Крім іншого, зміст довідки суперечить довідці № 39 від 10.01.2019 року (а.с. 14), наданої ОКП Дніпродзержинське БТІ , відповідно до якої право власності на гараж № НОМЕР_1 в ГБК Лівобережний-4 не зареєстровано.

Тобто, крім відсутності у довідці обов`язкових реквізитів юридичної особи та печатки, інформація яку містить остання суперечить відомостям, що містяться в інших матеріалах справи.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до положень ст 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, посилання позивача на наявність в матеріалах справи достатніх та належних доказів для задоволення її позовних вимог є помилковим.

Крім того, згідно матеріалів справи державна реєстрація юридичної особи - ГБК Лівобережний-4 відбулась 24.11.2004 року, а на підтвердження сплати пайового внеску на будівництво гаражу позивач надає копії квитанції № 152 від 14.09.1992 року про сплату авансу на будівництво гаражу у розмірі 3000 рублів, та копію квитанції від 04.12.1992 року про сплату авансу на будівництво гаражу у розмірі 27000 рублів, на користь МНПП Олімп .

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реорганізацію гаражного кооперативу Олімп у ГБК Лівобережний-4 , про прийняття спірного гаражу № НОМЕР_1 , що розташований на території ГБК Лівобережний-4 , в експлуатацію та можливість його подальшої безпечної експлуатації.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий В.С.Городнича

Судді: О.В.Лаченкова

М.Ю.Петешенкова