Ухвала

від 14.04.2021 по справі 910/8997/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.04.2021Справа № 910/8997/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Свириденко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця

виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника

у справі №910/8997/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС"

(вул. Академіка Кримського, буд. 4-А, м. Київ,

03142, ЄДРПОУ 38619773)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЄВРОЛЮКС"

(пр. Степана Бандери,16-А, м. Київ, 04073, ЄДРПОУ 42306340)

про стягнення 544 947,55 грн

без участі приватного виконавця у зв`язку із неявкою

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЄВРОЛЮКС" про стягнення суми 521 222,55 грн основного боргу, 1 585,00 грн 3% річних, 3 648,00 грн інфляційних, 18 492,00 грн пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору про організацію перевезення вантажів № DI 29/03/19 від 29.03.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем за договором №DI 29/19 від 19.03.2019 про організацію перевезень вантажів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 у справі № 910/8997/19 (суддя Ягічева Н.І.) позов задоволено частково.

04.09.2019 на виконання рішення видано наказ.

06.04.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Гненний Д.А. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 №05-23/455/21 призначено повторний автоматичний розподіл подання у зв`язку з перебування судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

В результаті повторного автоматизованого розподілу, вище вказані матеріали подання передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2021 подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича призначено до розгляду на 14.04.2021.

У судове засідання 14.04.2021 приватний виконавець не з`явився, подав клопотання про розгляд подання без його участі.

Розглянувши матеріали подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд вирішив відмовити у його задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що зазначений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Нормами п. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Приписами ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до роз`яснення Верховного Суду України у листі від 01.02.2013 "Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України" поняття ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Як вбачається з матеріалів подання, на виконання до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшов наказ №910/8997/19 виданий 04.09.2019 Господарським судом м. Києва про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДЄВРОЛЮКС" (пр. Степана Бандери,16-А, м. Київ, 04073, ЄДРПОУ 42306340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНУС ТРАНС" (вул. Академіка Кримського, буд. 4-А, м. Київ, 03142, ЄДРПОУ 38619773) суму основного боргу у розмірі 521 222 грн. 55 коп., суму пені в розмірі 18492 грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 1 585 грн. 00 коп., суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1024 грн., 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 135 грн. 64 коп.

15.07.2020 приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62578847 і про арешт майна та коштів боржника. Одночасно з цим, винесено постанови про арешт майна та про арешт коштів боржника. У відповідності до статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії цих постанов було направлено рекомендованою поштовою кореспонденцією сторонам виконавчого провадження - до відома.

Як вказує приватний виконавець, з метою виявлення майна, що зареєстровано за боржником на праві приватної власності, встановлення його місця знаходження, до державних органів та фінансових установ України надіслано запити та вимоги приватного виконавця.

В матеріалах виконавчого провадження наявні електронні відповіді з автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) з Державної податкової служби України (далі - ДПС України) про номери рахунків відкритих юридичною особою-боржником рахунків у фінансових установах. Рахунки виконавцем було арештовано, направлено платіжні вимоги про списання з них коштів.

За твердженнями приватного виконавця, ним систематично здійснюється направлення електронних запитів в АСВП до ДПС України щодо відкриття нових рахунків юридичною особою-боржником, проте згідно з отриманими відповідями нові рахунки не відкривалися, а на встановлених раніше рахунках - кошти відсутні.

Місце реєстрації ТОВ "Грандєвролюкс" згідно з виконавчим документом: пр. Степана Бандери,16-А, м. Київ, 04073. Виконавець вказує, що неодноразовими виїздами виконавця з метою перевірки майнового стану боржника, за зазначеною вище адресою було встановлено, що офіс підприємства відсутній. Майно боржника, на яке можливе звернення стягнення не виявлено. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нерухоме майно зареєстроване за ТОВ "Грандєвролюкс" - відсутнє.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "Грандєвролюкс" (пр. Степана Бандери,16-А, м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 42306340) є ОСОБА_1 .

Наразі, за твердженнями приватного виконавця, у боржника ТОВ "Грандєвролюкс" відсутнє ліквідне майно на яке можливо звернути стягнення з метою фактичного виконання рішення суду.

Також в обґрунтування подання про обмеження виїзду виконавець вказує, що рішення суду у справі 910/8997/19 залишається невиконаним, керівник боржника ОСОБА_1 як орган управління юридичної особи-боржника вчиняє діяння, направлені на умисне невиконання судового рішення.

Декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України боржник не надав, що є порушенням вимог п. 8 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , пояснення про причини ненадання декларації керівник боржника ОСОБА_1 не надавав, пояснення про причини невиконання керівник боржника також не надавав.

За змістом ч. 2 ст. 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Крім того, суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка передбачає, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. При чому, на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

У справі "Гочев проти Болгарії" від 26.11.2009, Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Судом встановлено, що у матеріалах подання відсутні докази того, що боржник вчиняє свідомі діяння, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні.

Окрім того, суд зазначає, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця на привід боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення боржника до відповідальності, однак, неявка боржника на виклики приватного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Отже, суд приходить до висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, в розумінні ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", матеріалами справи не підтверджується. Більше того, Матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів з відповідними поданнями, тощо.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Проте, всупереч наведеному, приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення боржником свідомих діянь, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення по цій справі.

Поряд з наведеним суд зазначає, що відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, закріплено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Враховуючи наведені норми права та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_1 такого виключного заходу виконання судового рішення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без наявності всіх обов`язкових умов для вжиття таких заходів, а тому суд відмовляє у задоволенні подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ( ОСОБА_1 ) без вилучення паспортного документа.

Також, суд повідомляє, що у відповідності до ст. 337 ГПК України, приватний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, у випадку отримання належних доказів ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа.

Ухвала набирає законної сили 14.04.2021 та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст ухвали складено та підписано 16.04.2021.

Суддя М.О. Лиськов