Рішення

від 06.04.2021 по справі 364/769/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/769/20

Провадження № 2/364/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2021 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Логвинської сільської ради Володарського району Київської області

про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 18.08.2020 р. надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до Логвинської сільської ради Володарського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування, в якій Позивач просить суд: визнати за нею право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1607 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,101 га, розташовані в с. Логвин Володарського району Київської області, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , яка залишила заповіт, згідно з яким все майно заповіла ОСОБА_1 (Позивачеві); для оформлення спадщини Позивач звернулась до приватного нотаріуса Володарського районного нотаріального округу Київської області Бабак В.С., якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 25.08.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, призначено підготовче судове засідання на 06.10.2020 р. (а.с. 35-36), відкладене через виключення суду від лінії електропостачання на 01.12.2020 р. (а.с. 42, 43); надалі в підготовчому судовому засіданні 01.12.2020 р. оголошено перерву за клопотанням представника Позивача Безуглої І.С. (ордер адвоката серії ЧК № 167373, а.с. 25) для забезпечення подання додаткових доказів до 11.01.2021 р. (а.с. 49). У подальшому підготовче судове засідання було відкладено за клопотанням представника Позивача на 02.02.2021 р. (а.с. 53, 56) та на 01.03.2021 р. також за її клопотанням для направлення запиту до нотаріального архіву про витребування спадкової справи спадкодавця (а.с. 58, 63, 65), у відповідь на який суд повідомлено про те, що документи приватного нотаріуса Бабак В.С. знаходяться на етапі звірки та приймання до архіву (а.с. 67).

Ухвалою суду від 01.03.2021 р. повторно витребувано спадкову справу після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Київського обласного державного нотаріального архіву Міністерства юстиції України, підготовче судове засідання відкладено на 06.04.2021 р. (а.с. 69-71).

У підготовче судове засідання 06.04.2021 р. Позивач не 'явилася, про дату, час і місце засідання суду повідомлялася за адресою, зазначеною в позовній заяві (а.с. 1); судову повістку про підготовче судове засідання 01.12.2020 р. отримала (а.с. 44), про засідання 06.04.2021 р. - повістка повернулася без вручення з відміткою за зазначеною адресою не проживає (а.с. 78), що є днем вручення судової повістки (належним повідомленням) на підставі пункту 3 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Також у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за її відсутності у присутності її представника ОСОБА_3 (а.с. 2).

Представник Позивача ОСОБА_3 у підготовче судове засідання 06.04.2021 р. вчергове не з`явилася, про дату, час і місце засідання суду повідомлена, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с. 77); до суду 05.04.2021 р. подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності Позивача (а.с. 79).

Представник Відповідача - Логвинської сільської ради Володарського району Київського області у підготовчі судові засідання не з`являлися; до суду 24.09.2020 р. було подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають в повному обсязі, просять позов задовольнити (а.с. 38).

За станом на тепер названа сільська рада згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, громадських формувань Міністерства юстиції України перебуває в стані припинення з 15.12.2020 р.; Позивачем та/або її представником клопотань про залучення іншого Відповідача до суду не подавалося.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення підготовчого судового засідання, визначені статтею 198 ЦПК України, також відсутні.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України); у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку статті 206 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позовних вимог Позивача, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,167 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1 , належала ОСОБА_2 на підставі рішення Логвинської сільської ради від 24.02.2000 р. № 6, що підтверджено листом Міжрайонного управління у Володарському та Тетіївському районах Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08.12.2020 р. № 186/139-20 (а.с. 59) та доданою до цього листа копією державного акта на право приватної власності на землю серії IV-КВ № 039290, виданого 18.04.2000 р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів 18.04.2000 р. за № 110 (а.с. 60).

Разом з тим, відомості щодо належності згаданій ОСОБА_2 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , які були додані до позовної заяви та надані додатково представником Позивача ОСОБА_3 (а.с. 58, 61), суд вважає суперечливими з огляду на таке.

Згідно з листом Комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 05.08.2019 р. № 1947 (а.с. 14, 61) право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано: за ОСОБА_2 (1/2 частини) на підставі свідоцтва про право власності від 17.02.1995 р. № 431, посвідченого Володарською державною нотаріальною конторою (реєстраційни № 198, книга № 1); за ОСОБА_4 (1/2 частини), на підставі свідоцтва про право власності від 17.02.1995 р. № 433, посвідченого Володарською державною нотаріальною конторою (реєстраційни № 198, книга № 1). Копія згаданого вище свідоцтва про право власності ОСОБА_2 за № 431 також додана до позовної заяви, що завірена Позивачем з відміткою згідно з оригіналом (а.с. 15).

Водночас у зазначеному листі Комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації , який датований 05.08.2019 р. (а.с. 14, 61) вказано, що наведені відомості щодо права власності, зокрема ОСОБА_2 , надаються за станом на 01.01.2013 р. , а остання дата проведеної технічної інвентаризації - 01.08.2019 р.

Як вбачається з доданої до позовної заяви копії технічного паспорту на спірний житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, що виготовлений 01.08.2019 р. (а.с. 9-13), замовником цієї технічної інвентаризації є ОСОБА_5 .

Таким чином, належних і допустимих доказів права власності на спірний житловий будинок матеріали справи не містять, відтак право власності спадкодавця ОСОБА_2 на спадкове майно у повному (заявленому) обсязі суду не доведено.

Крім того, судом встановлено, що згадана спадкодавець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 24.07.2019 р. Володарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 10 (а.с. 3).

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Логвин Володарського району Київської області (а.с. 5), є дочкою названого спадкодавця, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 14.08.1974 р. Логвинською сільською радою Володарського району Київської області, актовий запис № 12 (а.с. 22); своє дошлюбне прізвище ОСОБА_6 змінене нею на прізвище ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу, що підтверджено копією свідоцтва про одруження з ОСОБА_8 , 1948 р.н., серії НОМЕР_3 , виданого 18.07.1971 р. Логвинським сільським бюро реєстрації актів цивільного стану Володарського району Київської області, актовий запис № 10 (а.с. 21).

Як стверджується в позовній заяві, Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом (а.с. 1), що підтверджується Позивачем також доданою до позову копією листа приватного нотаріуса Бабак В.С. від 25.07.2020 р. № 122/01-16 про відмову Позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно (хоча суду подано копії таких документів з відмітками згідно з оригіналом ), в якому вказано, що Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом (а.с. 4). При цьому з листа приватного нотаріуса вбачається, що така відмова надана Позивачеві за результатами розгляду наданих документів, лист про відмову датований 25.07.2020 р., тобто через 17 років після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала в с. Логвин Володарського району Київської області (а.с. 4).

Натомість матеріали справи не містять та Позивачем (її представником ОСОБА_3 ) суду не надано ані копії згаданого заповіту ОСОБА_2 , ані доказів його складення, а так само жодних доказів прийняття Позивачем спадщини після смерті ОСОБА_2 - ані копії заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, ані доказів спільного проживання із спадкодавцем, при цьому з копії паспорта Позивача (а.с. 6) вбачається, що вона з 1999 року до тепер проживає в м. Києві, а не в с. Логвин Володарського (на тепер Білоцерківського) району Київської області.

На виконання згаданої вище ухвали суду від 01.03.202 р. про витребування з Київського обласного державного нотаріального архіву Міністерства юстиції України копії спадкової справи після ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з припиненням діяльності приватного нотаріуса Бабак В.С., до суду 16.03.2021 р. надійшов лист про те, що згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру спадкова справа після названого спадкодавця не заводилась та не видавалась (а.с. 76).

Наведена інформація підтверджується також відомостями, наданими суду державним нотаріусом з наданням відповідної Інформаційної довідки (а.с. 40, 41).

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16, частини першої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. При цьому заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина друга статті 1236 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

У разі ж відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами частин першої, другої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини; заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України); якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

За роз`ясненнями пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 Про судову практику у справах про спадкування свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з позовом має передувати вирішення питання про видачу Позивачеві нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину (зокрема, постанова Верховного суду від 16.01.2019 р. у справі № 2-390/2006).

Жодних доказів про вчинення Позивачем передбачених законом дій щодо прийняття спадщини упродовж 17 років після відкриття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а так само жодних доказів наявності складеного нею на ім`я Позивача заповіту, про який як на підставу цього позову зазначено в позовній заяві, суду не надано.

Зважаючи на усе викладене вище, неведені законодавчі приписи і висновки Верховного Суду, враховуючи встановлені судом обставини щодо невчинення Позивачем у встановлені законом строк і порядку дії на прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також недоведення жодними доказами наявності заповіту на ім`я Позивача, тому суд вважає, що визнання Відповідачем (Логвинською сільською радою) позову суперечить закону, а відтак суд не має законних підстав для прийняття визнання Відповідачем позову і задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо прийняття рішення по суті або продовження розгляду справи, суд бере до уваги можливість ухвалення судового рішення в підготовчому судовому засіданні у разі визнання Відповідачем позову (частина четверта статті 200 ЦПК України), обізнаність сторони Позивача щодо відсутності усіх необхідних доказів на доведення обґрунтованості позовних вимог та припинення повноважень Відповідача, оскільки представником Позивача ОСОБА_3 було заявлено клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні 01.12.2020 р. (а.с. 49), яка у подальшому у підготовчі судові засідання не з`являлася, 05.04.2021 р. подала заяву про розгляд справи без її участі та участі Позивача, тим самим не реалізувавши у визначений законом строк (стаття 51, пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України) право на залучення неналежного Відповідача замість сільської ради, повноваження якої припинено.

Разом з тим, питання залучення до участі у справі співвідповідача, заміни неналежного відповідача вирішуються судом за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження (стаття 51 ЦПК України). Як неодноразово зазначав Верховний Суд, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.10.2020 р. у справі № 705/3876/18 тощо).

Тому суд за таких обставин не вбачає підстав і процесуальної можливості призначення справи до судового розгляду по суті за відсутності сторони Відповідача і поданих до суду заяв сторони Позивача про розгляд справи без їх участі, а відтак суд вважає наявними підстави для ухвалення судового рішення по суті позовних вимог за наслідками розгляді і вирішення заяви первісного Відповідача щодо визнання позову з прийняттям рішення про відмову у задоволенні позову з наведених вище підстав.

У разі відмови в позові судові витрати покладаються на Позивача (частина перша, пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на складність справи та обсяг наявних у ній доказів складання повного рішення суду відкладено в межах десятиденного строку з дня закінчення розгляду справи (частина шоста статті 259 ЦПК України).

Відповідно до статей 16, 328, 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296 ЦК України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Логвинської сільської ради Володарського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки в порядку спадкування- відмовити повністю.

Копії цього рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 16.04.2021 р.

Суддя Л. А. Макаренко