Ухвала

від 16.04.2021 по справі 613/506/21

БОГОДУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №613/506/21 Провадження № 2-з/613/4/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Богодухів

Суддя Богодухівського районного суду Харківської області Сеник О.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Колос про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до Богодухівського районного суду Харківської області із заявою, поданою до подання позову, в якій просила: накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер: 6320888800:01:000:0096, загальною площею 3,21 га, що розташована на території Червононивської сільської ради народних депутатів Богодухівського району Харківської області; заборонити ТОВ Сільськогосподарське підприємство Колос та будь-яким фізичним особам, юридичним особам, фізичним особам - підприємцям користуватися цією земельною ділянкою (обробляти землю, збирати врожай); заборонити ТОВ Сільськогосподарське підприємство Колос вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її у заставу, оренду, суборенду, емфітевзис, користування іншим особам.

В обґрунтування заяви зазначила, що між ОСОБА_1 та ТОВ СП Колос укладено договір оренди земельної ділянки від 20.07.2006, яким передбачено внесення орендної плати у строк з 01 листопада поточного року оренди до 31 березня року, наступного за роком оренди. Однак, станом на дату подачі заяви орендна плата за 2020 рік орендарем не сплачена. При цьому, невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24, 25 Закону України Про оренду землі , в силу п.4.2 договору є підставою для припинення договору. Вказала, що на час подання заяви починається аграрний сезон - весняна посівна. Оскільки право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації і відомості державного реєстру речових прав на нерухоме майно презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тому заявник на даний час не має прав на спірну земельну ділянку. Отже, внаслідок протиправних дій третьої особи заявник позбавлений права обробляти земельну ділянку, посіяти сільськогосподарські культури, зібрати врожай і в подальшому отримати прибуток. У зв`язку з чим вважає за необхідне заборонити відповідачу та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на користування земельною ділянкою, в тому числі на обробку землі та збір врожаю. Незабезпечення таким чином позовних вимог призведе до засівання відповідачем земельної ділянки, що у разі задоволення позову призведе до необхідності відшкодування завданих збитків. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявниці, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів у разі задоволення заявленого позову в подальшому. З огляду на викладене, з посиланням на ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України стверджує про наявність підстав для забезпечення позову. Оскільки заявниця просить забезпечити позов шляхом накладення арешту із забороною вчиняти певні дії, а саме користуватися земельною ділянкою, яка належить заявниці на праві власності, вважає, що в даному випадку відсутня ймовірність заподіяння збитків забезпеченням позову, а відтак, відсутня необхідність у застосуванні зустрічного забезпечення.

Суддя, розглянувши заяву про забезпечення позову з доданими документами, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч.4 ст.152 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з п.п.1, 2, 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії;шляхом заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За приписами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що ОСОБА_1 фактично просить суд накласти арешт на власну земельну ділянку, та заборонити ТОВ СП Колос та іншим фізичним або юридичним особам користуватися цією земельною ділянкою, зокрема, здійснювати її обробіток та збирати врожай.

Разом з тим, суд зауважує, що накладення арешту на земельну ділянку унеможливить користування цією земельною ділянкою не лише інших осіб, а й самої ОСОБА_1 . Забезпечення позову у такий спосіб не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, яка закріплена у ч. 2 ст. 149 ЦПК України - запобігти ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Також, слід відмітити, що ОСОБА_1 у заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборону користуватися нею може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є розірвання договору оренди.

Порушуючи питання про заборону ТОВ СП Колос вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її в заставу, оренду, емфітевзис, користування іншим особам, заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення ТОВ СП Колос такий дій.

Отже, твердження ОСОБА_1 про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до припущень заявниці.

Крім того, зі змісту заяви вбачається, що заявниця шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити ТОВ СП Колос можливості здійснити обробіток та засівання спірної земельної ділянки, та має намір здійснити такий обробіток та засівання земельної ділянки самостійно з метою отримання прибутку.

При цьому, сам заявник зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка наразі перебуває у зареєстрованому користуванні ТОВ СП Колос , а договір оренди земельної ділянки станом на дату подання не розірвано.

Таким чином, наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, - позбавлення ТОВ СП Колос можливості використовувати земельну ділянку у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявниці.

З огляду на викладене, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.

Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, слід дійти висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті.

Керуючись ст. ст. 149-153, 353, 354, п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану до пред`явлення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство Колос про розірвання договору оренди земельної ділянки - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Богодухівський районний суд Харківської області, протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суддя О.С. Сеник