Постанова

від 15.04.2021 по справі 127/23749/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/23749/20

Провадження № 22-ц/801/538/2021

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 рокуСправа № 127/23749/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Береговий О. Ю., Якименко М. М.,

учасники справи:

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку СТАХУРСЬКОГО 16 ,

відповідачі (особи які подали апеляційну скаргу):

ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року, ухвалене у складі судді Федчишена С. А. в м. Вінниця, дата складення повного рішення 22 грудня 2020 року, -

в с т а н о в и в:

27 жовтня 2020 року позивач ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 подало позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості зі сплати членських внесків на управління будинком, у якому висувало вимогу стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь заявника ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 суму боргу 5 499, 18 грн за членські внески на управління будинком, інфляційні витрати 1 089, 46 грн, 3% річних у розмірі 495, 83 грн, судовий збір у сумі 2 102 грн та понесені витрати на правничу допомогу в сумі 1 500 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 та є користувачами житлово - комунальних послуг. Відповідно до Статуту ОСББ СТАХУРСЬКОГО, 16 забезпечує мешканцям будинку АДРЕСА_2 якісне та своєчасне надання житлово - комунальних послуг та відповідні умови користування неподільним та загальним майном власників, утримує будинок та прибудинкову територію, згідно ст. 10 та 15 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку від 29.11.2001 року № 2866-111, та відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 за № 1875. Помешкання, де проживають боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , забезпечується житлово - комунальними послугами, здійснюється управління будинком (в тому числі утримання будинку та прибудинкової території). Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 від 23 червня 2016 року затверджено перспективний план розвитку на 2016 - 2020 роки, яким встановлено розмір членських внесків (тариф) на управління будинком (в тому числі утримання будинку та прибудинкової території) в розмірі 2, 50 грн за 1 м загальної площі житлових приміщень. Відповідачі відмовляються розраховуватись за встановленим загальними зборами розміром членських внесків (тарифу) на управління будинком, в результаті чого виникла заборгованість.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року позов задоволено в повному обсязі: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на користь ОСББ Стахурського 16 суму боргу зі сплати членських внесків на управління будинку в розмірі 5 499, 18 грн, інфляційні втрати - 1 089, 46 грн, 3% річних - 495, 83грн. Вирішено питання про стягнення з відповідачів у рівних частинах судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішення мотивовано тим, що відповідачі зареєстровані та поживають у м. Вінениці в квартирі АДРЕСА_3 , утримання якого здійснює ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 , є споживачами житлово - комунальних послуг, тому зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Рішенням зборів затверджено розмір членських внесків (тариф) на управління будинком (в тому числі утримання будинку та прибудинкової території), а оскільки відповідачі не здійснювали оплату за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з них з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

З таким судовим рішенням не погодилися відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , 20 січня 2021 року подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що розмір заборгованості як і інші розрахунки по оплаті 3 % річних та інфляційних витрат є невірним. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду не зазначено період за який саме стягнуто заборгованість, у розрахунках позивача, в порушення ст. 256 ЦПК України, вказано період з 2016 року.

Вважає, що суд неправильно застосував ст. 625 УК України для стягнення 3% річних та інфляційних витрат, оскільки такого поняття як членські внески по управлінню будинком ст. 5 ЗУ Про житлово - комунальні послуги не передбачає.

Крім того, посилаючись на ч. 2, 3 ст. 12 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , згідно якого витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, висловлюють незгоду щодо солідарності відповідальності по оплаті заборгованості, вважаючи, що це може стосуватися лише власника квартири, а не членів його сім`ї. Зауважують, що судом не було з`ясовано питання щодо часток відповідачів у праві власності на квартиру, не перевірено правильність здійснення розрахунку заборгованості.

Також, ОСОБА_1 стверджує що не була повідомлена про проведення загальних зборів ОСББ на яких приймалось рішення про визначення розміру обов`язкових внесків співвласників, які відбулись 23 червня 2016 року, була відсутня на цих зборах, про інформацію щодо розміру членських внесків відповідачам не відомо, договори з ними не укладались, голова ОСББ жодного разу не звітував про витрати ОСББ по обслуговуванню будинку. Зазначають про те, що їх не повідомили про дату розгляду справи, а також те, що в порушення ст. 268 ЦПК України рішення суду не було проголошено публічно.

ОСББ Стахурського 16 , діючи через свого представника адвоката Бардина М. Б. подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін. В заперечення доводів апеляційної скарги про відсутність ОСОБА_1 на зборах ОСББ, на яких приймалось рішення про визначення розміру обов`язкових внесків співвласників, які відбулись 23 червня 2016 року, в додаток до відзиву, надає фото учасників зборів 23.06.2016 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 особисто була присутня на цих зборах. В заперечення щодо неналежного виконання функції з управління будинком наводить перелік здійснених робіт. Вважає, що в доводах апеляційної скарги відсутні докази порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

22 березня 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання про розгляд справи за її участі.

Вирішуючи вказане клопотання, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі з ціною позову 7 084 грн 47 коп., що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вона є малозначною (ч. 6 ст. 19 ЦПК України), і ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, тому подану апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у письмовому провадженні (ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України).

З огляду на викладене, клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участі підлягає відхиленню.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

По справі встановлено наступні обставини:

Згідно довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово - комунальні послуги, у квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 Загальна площа квартири 45,00 кв. м., опалювальна 44,10 кв. м. в межах санітарної норми 45,00 кв. м. Пільги відсутні (а.с. 16).

Відповідно до цієї довідки, за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , яка станом на 09.10.2020 року становить 5 499, 18 грн (а.с. 16).

15 червня 2015 року власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створено ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 , яке є юридичною особою та діє на підставі статуту, затвердженого загальними зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 (5 -13).

Відповідно до розділу V ст. 2 Статуту ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 співвласники зобов`язані своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі (зворот а.с. 12).

Рішенням загальних зборів ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 від 23 червня 2016 року затверджено перспективний план розвитку на 2016 - 2020 роки, яким встановлено розмір членських внесків (тариф) на управління будинком (в тому числі утримання будинку та прибудинкової території) в розмірі 2, 50 грн. за 1 м загальної площі житлових приміщень (а.с. 14 - 15).

В даному випадку судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу сплати коштів за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Частиною 4 статті 4 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник зобов`язаний: виконувати вимоги статуту об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі тощо.

Статтею 17 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку ).

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Згідно з ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у двох- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Виходячи з положень ст. ст. 64, 66 - 68 ЖК України, наймач та члени його сім`ї, шо проживають разом з ним, несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення, в тому числі обов`язки по платі за користування житлом та платі за комунальні послуги у визначені строки. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Відповідно до положень ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний вчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Як вбачається з довідки про склад сім`ї та розмір платежів за житлово - комунальні послуги (а.с. 16), ОСОБА_1 є квартиронаймачем, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - членами її сім`ї.

Конституційний Суд України свого часу роз`яснив: власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир (рішення від 02.03.2004 року № 4 - п/2004).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку від 14.05.2015 року № 417-VIII законодавець передбачив: зобов`язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здавання у найм (оренду) квартир і/або нежитлових приміщень державної чи комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир і/або приміщень.

Враховуючи обов`язок відповідачів як споживачів послуг з утримання будинку та прибудинкової території, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі за отримані послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення вартості наданих послуг в судовому порядку.

Відсутність індивідуального договору між позивачем та відповідачами не є підставою для звільнення відповідачів від сплати житлових послуг, які надає позивач (ч. 1 ст. 9 ЗУ Про житлово - комунальні послуги .

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що суд не перевірив правильність наданого позивачем розрахунку, слід зазначити наступне: тариф на оплату житлово - комунальних послуг (утримання будинку), як уже зазначалось вище, був задоволений рішенням загальних зборів ОСББ СТАХУРСЬКОГО 16 було встановлено в розмірі 2, 50 грн за 1 м2 загальної площі (а.с. 14 - 15), як вбачається з наданого розрахунку (а.с. 16), позивач врахував площу квартири (загальна площа 45 м2, опалювальна 44, 10 м2), та з урахуванням площі і тарифу вірно визначив 1-місячний платіж у розмірі 112, 50 (45 м2 х 2, 50 грн). Отже, розмір заборгованості відповідачів визначений вірно, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом положень статті 267 ЦК України апеляційний суд виходить із такого.

За змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України, наслідки спливу позовної давності застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до винесення рішення у справі судом першої інстанції заяви до суду про застосування наслідків спливу позовної давності не подавали, лише в апеляційній скарзі вказали що розрахунок позивача про стягнення заборгованості за період з 2016 року є таким, що порушує трирічний строк позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально - правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Отже з огляду на вище викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати наслідки спливу позовної давності з власної ініціативи - безпідставні.

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачі не здійснювали оплату внесків за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а тому з них підлягає стягненню заборгованість не лише по цим послугам, а й з урахуванням установленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 р. у справі № 6-68цс12.

Суд апеляційної інстанції не дає оцінку доводам апеляційної скарги про те, що житлово-комунальні послуги надавались неякісно оскільки це не було предметом розгляду в суді першої інстанції

Безпідставними також є доводи апеляційної скарги про те, що суд не повідомив відповідачів про дату розгляду справи та в порушення вимог ст. 247 ЦПК України рішення суду не було проголошено публічно. як слідує з матеріалів справи на адресу відповідачів 30.11.2020 року були направлені судові повістки про виклик в судове засідання на 21.12.2020 року (а.с. 54 - 56), які ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали 26.11.2020 року, про що свідчать їх підписи на рекомендованих повідомленнях (а.с. 61, 62), крім того ОСОБА_1 була подана заява про розгляд справи у її відсутності (а.с. 82), згідно довідки складеної секретарем судового засідання 21.12.2020 року на проголошення рішення учасники процесу не з`явились, тому згідно ч. 4 ст. 247 ЦПК України суд підписує рішення без його проголошення (а.с. 89).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відтак, апеляційний суд дійшов до переконання що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та зводяться до власного тлумачення норм закону, що регулюють дані правовідносини, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі повно з`ясованих обставин справи (ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правилами пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред`явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

З огляду на те, що апеляційна скарга подана на рішення суду у справі, ціна позову у якій, з огляду на розмір заборгованості становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому не підлягає касаційному оскарженню (п. 2 ч. 3 с. 389 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (п. в ч.1 ст. 382 ЦПК України), слід зазначити наступне.

За подання апеляційної скарги було сплачено 3 153 грн судового збору (а.с. 135), проте оскільки апеляційна скарга не підлягає до задоволення, понесені відповідачем судові витрати не підлягають стягненню з позивача. Позивач судові витрати в суді апеляційної інстанції не поніс.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2020 року залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити за сторонами.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді: О. Ю. Береговий

М. М. Якименко