Постанова

від 07.04.2021 по справі 623/3499/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 623/3499/19 Головуючий суддя І інстанції Герцов О. М.

Провадження № 22-ц/818/2568/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають з договорів оренди

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чабан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року, ухвалене у складі судді Герцова О.М., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Чарівний лан про визнання договору недійсним ,

встановив :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ Чарівний лан про визнання договору оренди землі недійсними, в обґрунтування позову посилалась на те, що 04.09.2018 вона уклала договір міни земельних ділянок з ОСОБА_2 , тобто з того часу стала власницею земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104, про що повідомила відповідача надавши копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, як орендарям зазначеної земельної ділянки.

Позивачу ОСОБА_1 було відомо про наявність договору оренди зазначеної земельної ділянки, який було укладено у 2007 році, між відповідачем та колишнім власником земельної ділянки - ОСОБА_2 , та зареєстровано належним чином в Ізюмському міськрайонному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 травня 2008 року за № 040867200022.

Надалі позивачу стало відомо про наявність ще одного договору земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_2 та відповідачем від 11 травня 2017 року, який було зареєстровано Державним реєстратором 23.05.2017. Представником відповідача надано на вимогу ОСОБА_1 оригінал договору оренди укладений з ОСОБА_2 на ту саму ділянку від 13 серпня 2018 року, строком на 10 років. Пізніше ОСОБА_1 отримала копію ще одного договору оренди від 11 травня 2017 року, який зареєстрований Державним реєстратором 23.05.2017.

ОСОБА_1 вважає оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним, оскільки він був укладений і зареєстрований до закінчення строку, дії, попереднього договору оренди землі від 05 травня 2007 року, укладеного між тими самими сторонами і з приводу оренди цієї самої земельної ділянки, що є порушенням вимог статей 31, 33 Закону України Про оренду землі , частини п`ятої статті 116 ЗК України. При цьому, законодавством не передбачено автоматичне розірвання попереднього договору внаслідок укладення нового, якщо на це немає волі сторін правочину.

21 жовтня 2019 року представником відповідача генеральним директором ТОВ Чарівний лан Ажусіним К.О. надано до суду відзив на позов по справі, де просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилався на те, що позивачка знала про наявність спірного Договору оренди та строку оренди і, підписавши договір міни земельної ділянки, підтвердила згоду на перехід до неї прав та обов`язків орендодавця (а. с. 35-37).

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Чарівний лан про визнання договору недійсним.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги та вирішити питання, щодо компенсації судового збору .

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення районного суду є незаконним та таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, встановлені судом факти, викладені у мотивувальній частині рішення, протирічать висновкам в його резолютивній частині .

Вказала, що зобов`язання за договором оренди землі від 13 серпня 2008 року, не припинялися.

Зазначила, що суд першої інстанції не врахував, що оспорюваний договір оренди землі від 11 травня 2017 року не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим.

Послалась на те, що суд не дослідив оспорюваний договір оренди землі, як самостійний правовстановлюючий договір, укладений під час дії попереднього чинного договору між тими самими сторонами та доводів позивача про наявність правових підстав для визнання його недійсним з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України.

Зауважила, що до подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, провадженням № 61-43444 св 18.

Вважає, що суд не врахував, що у іншому договорі оренди, який було укладено 13 серпня 2008 року, а зареєстровано 03 вересня 2009 року, тобто до 01 січня 2013 року, є наявна відмітка про його реєстрацію у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03 вересня 2009 року за номером 040967200067, саме тому інформація про його реєстрацію відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який почав діяти з 01.01.2013.

Вказала, що суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що вона вчинила дії направлені на виконання договору оренди землі від 11.05.2017, направивши вимогу про виплату їй орендної плати за користування орендованою земельною ділянкою, при цьому перекрутивши наявні обставини справи, відповідно до яких, якраз орендар з 2017 року та по теперішній час не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, що в свою чергу ставить під сумнів виконання сторонами умов договору оренди який оскаржується.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Чарівний лан просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

При цьому вказали, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, ухваленим за повного та належного з`ясування всіх обставин, які мали значення для справи.

Послались на те, що ОСОБА_1 не доведена наявність підстав, передбачених ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, для визнання договору оренди землі № 338 від 11.05.2017, укладеного між ОСОБА_2 (Орендодавець) і ТОВ Чарівний лан (Орендар), недійсним,.

Вказали, що ТОВ Чарівний лан не посилалося в обґрунтування своєї позиції на укладення договору новації, а заперечувало проти задоволення позовних вимог з інших вищенаведених підстав. Також суд першої інстанції не зазначав у своєму рішенні про укладення договору новації. У зв`язку з цим посилання позивача на недотримання при укладенні спірного договору вимог законодавства про новацію є недоречним.

Частина третя статті 3 ЦПК Українипередбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про розгляд справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та розглянутого судом позову, і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилом ч. 1 ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення відповідає вказаним вимогам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Чарівний лан та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 13 серпня 2008 року, за яким була передана земельна ділянка площею 5,2410 га на території Червонооскільської сільської ради строком на 10 років.(а. с. 14-16)

11 травня 2017 року між ТОВ Чарівний лан та ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі щодо тієї самої земельної ділянки, строком на 20 років (далі також Договір Оренди). (а. с. 22-24). Право оренди за вказаним Договором було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.05.2017 року за№ 20631657.(а. с. 25)

ОСОБА_1 04.09.2018 уклала договір міни земельних ділянок з ОСОБА_2 , тобто з того часу стала власницею земельної ділянки кадастровий номер 6322888000:02:000:0104.(а. с. 11-12).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 04.09.2018 приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Чистовим С.Ю. зареєстровано земельну ділянку кадастровий номер 6322888000:02:00:0104, площею 5,241 га, під номером запису про право власності:27756816 - на підставі укладеного договору міни земельних ділянок, серія та номер:6366 виданий 04.09.2018.(а. с. 13).

Станом на момент розгляду даної справи діє лише один договір оренди землі, а саме: договір оренди землі № 338 від 11.05.2017.

Як свідчить наявна в матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 108287574 від 20.12.2017, право оренди земельної ділянки було зареєстровано 23.05.2017 на підставі договору оренди землі № 338 від 11.05.2017.

Право оренди за договором оренди землі від 13.08.2008, зареєстрованим у Харківській регіональній філії ДП ЦДЗК 03.09.2009, не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд свої висновки мотивував тим, що посилання ОСОБА_1 в позовній заяві на порушення при укладенні спірного договору вимог ст.ст.31, 33 Закону України Про оренду землі (які регулюють питання припинення договору оренди землі та переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк) та ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України (яка регулює підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності) є безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх зміст не свідчить про недодержання в момент укладення цього договору стороною або сторонами вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_1 , яка стала власником земельної ділянки та стороною цього договору 04.09.2018, не доведено, що ТОВ Чарівний лан були порушені її законні права та законні інтереси при укладенні цього договору з ОСОБА_2 11.05.2017.

ОСОБА_1 добровільно набула право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , володіючи інформацією на момент підписання нею договору міни земельних ділянок від 04.09.2018 про те, що ця земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача по 23.05.2037, що підтверджується п. 7 цього договору, в якому зазначено, що Сторона один ( ОСОБА_2 ) підтверджує та повідомляє Стороні два ( ОСОБА_1 ), що належна їй земельна ділянка, яка є предметом цього договору, на момент його укладення передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Чарівний лан , код ЄДРПОУ 34793771, зі строком оренди по двадцять третє травня дві тисячі тридцять сьомого року.

В преамбулі договору міни земельних ділянок від 04.09.2018 зазначено, що сторони діють добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, а в п.10 цього договору вказано, що сторони підтверджують, що цей договір укладено ними не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 заперечує факт укладення спірного договору та наявності договірних стосунків з відповідачем до 2037 року, спростовуються заявою від 13.07.2017, справжність підпису ОСОБА_2 на якій посвідчено секретарем Оскільської сільської ради Ізюмського району Харківської області Зінченко Л.В., в якій ОСОБА_2 підтвердив, що уклав договір оренди землі № 338 від 11.05.2017, в якому він виступає орендодавцем, а ТОВ Чарівний лан - орендарем, згідно з яким орендодавцем була передана у платне користування земельна ділянка загальною площею 5,2410 гектарів, кадастровий номер якої 6322888000:02:000:0104, терміном на 20 (двадцять) років.

Крім того, ОСОБА_1 вчиняла дії, направлені на виконання договору оренди землі № 338 від 11.05.2017, укладеного між ОСОБА_2 (Орендодавець) і ТОВ Чарівний лан (Орендар), чим визнавала його дійсність, що підтверджується її заявами від 15.02.2019 та 15.01.2019, адресованими ТОВ Чарівний лан , в яких вона, посилаючись на набуття нею права власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322888000:02:000:0104, а також на п. 12.6. договору оренди і на те, що вона дізналась про наявність договору оренди у нотаріуса при укладенні договору міни земельних ділянок, вимагала виплатити їй орендну плату за договором за частину (вересень-грудень) 2018 року, яку до набуття нею права власності на земельну ділянку отримав ОСОБА_2 .

Суд вважав, що тим самим ОСОБА_1 засвідчує наявність її волі на виконання своїх прав та обов`язків за договором як новим орендодавцем.

Договір оренди землі № 338 від 11.05.2017 був укладений за взаємною згодою сторін, в цьому договорі сторони змінили (збільшили) розмір орендної плати і строк дії договору порівняно з попереднім договором оренди землі від 13.08.2008, укладеним між ними, та жодна із сторін не заперечувала проти укладення нового договору.

ОСОБА_2 не оспорював договір оренди землі №338 від 11.05.2017, а виконував його - отримував орендну плату від відповідача, про що наявна інформація в заяві ОСОБА_1 від 15.02.2019, адресованій відповідачу.

Суд дійшов висновку, що правова позиція суду касаційної інстанції, викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 609/67/18, на яку посилається ОСОБА_1 у своїх додаткових поясненнях від 06.04.2020, не може братися судом до уваги при вирішенні даної справи, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними та регулюються різними нормами права.

Крім того, остаточне рішення цією постановою прийнято не було, а було передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Тому висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 609/67/18, не підлягають врахуванню при вирішенні даної справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками районного суду, які відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перелік доказів визначено у ст. 76 ЦПК України:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

2. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст. 77-80 ЦПК України.

У ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , якою встановлено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін, кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи -орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі .

Підстави для зміни або розірвання договору встановлені в ст.651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі , яка встановлює захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку, орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За правилом ч. 1 ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із частиною 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до вимог частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - п`ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Нормою ст. 125 Закону України Про оренду землі передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Правилом ч. 4 ст. 124 Закону України Про оренду землі врегульовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно зі ст. 14 вищезазначеного Закону, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; оренда плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Статтею 16 Закону України Про оренду землі встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидні сторони договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові Верховного суду України у справі за № 6-127цс13 сформульована також наступна правова позиція: вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору. Прохання учасника правочину не здійснювати реєстрацію договору оренди земельної ділянки, волевиявлення на укладення якого він виявляв у момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, не є підставою для визнання договору недійсним у порядку, визначеному частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

При вирішенні цього спору районний суд доцільно послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.06.2020 по справі № 288/1556/17 та у постанові від 13.09.2019 р. по справі № 705/3723/17, оскільки обставини вказаних справ були подібними справі, що наразі переглядається апеляційним судом.

У той же час, колегія суддів відхиляє посилання у доводах скарги на необхідність врахування у цій справі правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, провадженням № 61-43444 св 18, оскільки, як було вірно встановлено районним судом, обставини цієї справи відрізняються від обставин даної справи.

Так, у справі, що наразі переглядається, позиція відповідача не була аргументована тим, що спірний договір за своєю правовою природою є договором новації, та такі обставини не були встановлені оскарженим рішенням суду.

Невиконання умов спірного договору, на які посилається ОСОБА_1 у апеляційній скарзі не були підставою заявленого позову, а тому не розглядались районним судом, що свідчить про те, що такі підстави перебувають поза межами апеляційного розгляду.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 достеменно знала про строк дії договору оренди спірного договору при підписанні договору міни земельних ділянок, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення її прав оскарженим договором.

Суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України надав належну оцінку наявним у справі доказам, яка ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, правильно встановив зміст спірних правовідносин та застосував норми матеріального та процесуального права, а доводи скарги є недоведеними і висновків суду не спростували.

З огляду на те, що оскаржене рішення районним судом відповідає нормам матеріального і процесуального права, то колегія суддів на підставі ч. 1 ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення - без змін.

Підстави для перерозподілу судових витрат за ст. 141 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 12 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 15 квітня 2021 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.